Dmytro Polovynka

Почесне консульство Шумеру

Тут подані усі статті про Шумер, зазвичай це - переклади шумерських текстів на українську.

Міф про створення людей в прозовому та адаптованому вигляді. Усі складні моменти оригінального тексту подані у зрозумілій формі, замість незрозумілих слів про Умуля, подана інтерпретація з людським малям. Текст має бути зрозумілим навіть школярам середньої школи.

Шумерський міф про створення людей. Ділиться на дві частини. В першій йдеться про створення перших людей, а в другій – про змагання між Енкі та Нінмах, звідки міф і отримав свою сучасну назву. Друга частина міфу цікава також тим, що показує, як шумери ставилися до калік.

Щоб розвіяти цілком закономірний скепсис людей щодо моєї перекладацької діяльності, я розкажу, як я перекладаю з шумерської і чому все не так складно, як може здаватися на перший погляд.

Твір цікавий з декількох сторін. По-перше, його можна віднести до жанру так званих суперечок – поширених текстів у шумерів. По-друге, він належить до циклу творів про богиню Інанну та її коханого Думуза і може вважатися міфом про їх одруження. По-третє, він є логічним продовженням сюжету з пісні “Льон із саду тобі принесу”.

В цій пісні дуже характерна форма і не виникає сумнівів, що це – запис справжньої шумерської народної пісні. В пісні йдеться про діалог Уту та Інанни – бога сонця та богині кохання. Кінець пісні – загадковий і швидше всього ця пісня є першою частиною міфу про вибір Інанною між вівчарем та рільником.

Дві шумерські пісні про любов. Одна – мила та коротка пісня про салат-латук, в якого була роль схожа на петрушку в українській традиції. Друга – довша і відвертіша пісня “Моя люба, моя ляля” та є діалогом закоханих. Офіційно ці пісні присвячені богині Інанні. Але безсумнівно – це записи народних пісень, що їм додали релігійного виміру.

В шумерській літературі є багато похвал та самопохвал царів. Але твір “Шульґі – бігун” є особливим. В цій самопохвалі він описує свою пробіжку між містами Ніппур та Ур назад, відстань між якими десь 150 кілометрів. Шульґі – це воістину піонер ультрамарафонів і міг би бути покровителем бігунів на довгі дистанції.

Пісня, що дуже схожа на народну шумерську, котра була оброблена та записана тогочасними писарями. Формально пісня присвячена богу Нінурті, хто був не лише богом війни, але і богом землеробства. Текст зберігся погано, а приблизно третина тексту повністю втрачена. В цьому художньому перекладі є спроба відтворити деякі понищені місця.

Оповідь про Ґудама – це досить короткий текст. Йдеться в ньому про перемогу над лиходієм Ґудамом, котрий напав на Урук. Для нас цікавими є слова, що нагадують Ісусове “хліб – це тіло моє… вино – це кров моя”, хоча і сказані у геть іншому контексті.

Інанна та гора Ебіх – популярний між писцями і тому добре збережений текст. Сюжетно – це дуже прямолінійний твір. Тому деякі дослідники вважають, що він мав якийсь інший зміст. Інші ж вважають, що це радше гімн-хвала богині Інанні і тут змальовується її сила та непокірливий характер.

Згідно з Євангелієм Юда зрадив Ісуса за тридцять срібняків. Він не скористався цими срібняками і повісився. Юда і його тридцять срібняків міцно увійшли у нашу мову, як символ зради. Але чому срібняків було саме тридцять? Тут подана цілком вірогідна гіпотеза, котра пов’язує цей вираз із шумерами.

В цій статті я спробую коротко описати сучасний стан української шумерології, яким чином це пов’язано з поширенням псевдонаукових теорій і який внесок я намагаюся зробити у розвиток шумерології в Україні.

Ця молитва була написана на круглій таблиці гарним писарським почерком. Схоже, що цю таблицю клали в руки померлим, адже на ній записане заклинання подорожі в потойбіччя. Основним образом в цій молитві є двері, до котрих підходить людина в кінці свого шляху. З інших образів – ліс, чиста вода та круки.

Лаґаш та Умма воювали понад сотню років. Зазвичай перемагав Лаґаш. Але за влади Урукаґіни – відомого реформатора – на Лаґаш напав Луґальзаґесі – правитель Умми та Уруку. Він осаджував місто і під кінець таки зміг його здобути. Текст доволі одноманітний з великою кількістю повторів. Але, мабуть, такого ефекту писар і намагався досягти.

Інша таблиця з реформами Урукаґіни. “Якщо жінка чоловікові слова надмірні сказала, цій жінці рота цеглиною вкриють, цю цеглину при головних воротах повісять. Жінки минулих часів двох чоловіків могли мати. Жінкам сьогодення ця ганебність – відкинута.” Також описано, звідки ми знаємо, що це – таблиця Урукаґіни, а не Енметени.

Енметена був не лише полководцем, але і реформатором. З ним пов’язана перша згадка слова “ама-ґі”, котре дослівно перекладається, як “повернення до матері”, але означає воно “повернення до попереднього стану”, “звільнення”, “помилування” або навіть “свобода”. Шумерське написання цього слова, а саме 𒂼𒄄 використовується, як символіка декількома лібертаріанськими організаціями.

Урукаґіна (або Урукагіна) був правителем Лаґашу в 2370-тих роках до нашої ери. І з його іменем пов’язаний перший добре збережений список реформ, включно з податковою та чиновницькою, котрі покращили становище звичайних людей. Пропоную власний переклад цього документу з коментарями, якомога більш дослівний, зі спробою якнайкраще зберегти структуру речень.

Одним з перших, якщо не першим, хто перекладав тексти давнього Межиріччя на українську був Іван Франко. Перекладав він не з оригіналів, а вже з існуючих перекладів на німецьку, французьку та англійську мови. Три його роботи – це поема Істар, міф Енума Еліш та збірка “Переклади вавілонських текстів”. Їх розбір у статті.

Шумерський епос про Ґільґамеша складається з п’яти творів. Перекладені є три з них. Переклади аккадського епосу – це переклади Ірини Дибко, Москаленка-Дьяконова та Кіндзерявого-Пастухіва. Розказується про особливості кожного з цих перекладів, Окремо згадується невиданий переклад Євгена Варди.

Коли говорять про Епос про Ґільґамеша зазвичай мають на увазі аккадський варіант. Але історія про Ґільґамеша походить ще з часів Шумеру. Про Ґільґамеша в шумерському епосі є п’ять історій і всі вони дуже різні. Аккадська версія епосу про Ґільґамеша, на відміну від шумерської – це цілісний твір, пов’язаний єдиним сюжетом.

В статті подано царські молитви. Ці молитви не були спонтанними, і їх, мабуть, укладали спеціально навчені люди. Проте, це – все одно молитви, хоч і більш пишномовні. Перші дві молитви – це молитви богам за здоров’я царів. Третя молитва – сумна молитва-лист від імені самого царя.

Сергій Кіндзерявий-Пастухів – православний священник, художник, кобзар, перекладач. Переклад аккадського Епосу про Ґільґамеша зробив у шістдесятих роках двадцятого сторіччя. Опублікований цей переклад був лише в 1992 році у Віснику АН України (№1, 29-78 сс.). Переклад більше науковий ніж художній і не є тим перекладом, з якого варто починати знайомство з епосом непідготовленому читачу. На відміну від інших українських перекладів епосу, тут також включена остання, дванадцята таблиця. Специфікою перекладу є латинські вставки, переклади до котрих додані редактором. Оригінальна орфографія максимально збережена.

Як молилися звичайні шумери? На наше щастя, шумери свої молитви не лише промовляли, але і записували. Шумери писали богам листи і лишали їх в храмах. Ці молитви-листи дійшли до нашого часу і ми можемо собі уявити, якою могла бути усна молитва шумерів.

Цей текст оформлений, як лист, але насправді є віршом-похвалою матері. Відомо ще два твори написані від імені цього ж автора – Лудігіри, дві елегії – оплакування смерті батька та смерті жінки. Але лист матері – це життєрадісний твір, з яким я і пропоную вам ознайомитися.

В шумерській релігії існували так звані власні, особисті, або свої боги. Ці боги схожі на наших ангелів-охоронців, або святих покровителів. Я пропоную прочитати переклад тексту, відомого як “Людина та її бог”. Цей текст не є прямим прототипом старозавітньої книги Іова, але ці тексти схожі та належать до тої самої традиції.

На загал збірка Шурпу – це збірка заклинань для очищення вогнем та водою. Окрім таблиць із самими закляттями там є також одна таблиця, перша в нумерації, котра описує ритуали, котрі супроводжували закляття. Ця дев’ята шумерська таблиця не є одним закляттям, але складається з тринадцяти заклять, переклади яких я пропоную почитати.

До повсякденних обрядів шумерів належали замовляння, або закляття. Їх могли використовувати як і спеціально навчені люди, так і звичайні люди у певних обставинах. Відомі закляття від хворіб, укусів змій та скорпіонів, очищення води, відганяння злих духів та інші. Тут обрано декілька коротких заклинань, з перевагою найстарших із них.

Учнівський лист-жарт від імені мавпочки. Мавпи не жили в шумерській природі, але вони були відомі, оскільки їх привозили зі східних держав для розваг. По містах ходили штукарі-музики з мавпами на прив’язі та розважали людей. Але як би добре не жилося в місті людям, мавпи все одно бідували.

Це – благальний лист Луґаль-несага царю. Навряд чи йдеться про справжній лист, мабуть, це – вправа складена для учнів. Але якщо такий лист був у шкільній програмі, то написання прохань царю була затребуваною справою. Зверніть увагу на наголос на емоційності, а не на логіці. Схожих листів є декілька, наведений тут – найкраще збережений.

В шумерській писемності особливим жанром є листи. Написання листів було частиною навчальної програми в шумерських школах. Ці два листи є частиною так званого “Листування царів Уру”. Їхня історичність – під питанням. Чи це справжні листи написані царями та їх слугами? Чи ці листи були вправами для учнів?

Шумерські байки є найранішими відомими байками. Всім відомий байкар Езоп народиться лише через тисячу років. Окремого жанру байок в шумерів ще не існувало і записані вони були на табличках вперемішку із прислів’ями та приказками. Я намагався відібрати лише ті, котрі хоч частково нагадують байку, але де-не-де спорідненість з приказками відчутна.

Перша задокументована війна – це війна між шумерськими містами-державами Уммою та Лаґашем. Відбувалася вона приблизно чотири з половиною тисячі років тому. Ця війна тривала сотню років і забрала сотні життів. Велася вона за володіння плодючої рівнини Ґуедена – “Краю степів”. 

Слово про ранніх правителів – це текст, що нагадує про марноту існування та неминучість смерті, але має несподівану кінцівку. Є різні точки зору на цей текст. Хтось бачить в ньому щире відображення шумерського та аккадського світогляду. Хтось вбачає в ньому легку іронію, а хтось навіть вважає, що це – пісня до чарки.

Нерґаль – це бог війни та загибелі. Наступний текст – дуже короткий. Це – присвята сокири Нерґалю. Але під час перекладу цього тексту мені довелося зрозуміти роль металу у житті древніх людей і Шумеру в тому числі. Переклад самого тексту зайняв значно менше часу, аніж дослідження флори Месопотамії та виробництва металів в давнину.

Нерґаль — це шумерський бог війни та загибелі. Йому було присвячено декілька гімнів, далі буде художній переклад того, котрий мені здався найяскравішим. Цей гімн належить до поширених текстів, особистісних гімнів, де оспівується як бог, так і правитель. Тут — це Нерґаль і Шуілішу відповідно. Текст дуже емоційний, насичений порівняннями та образами.

Оповідь про літнього чоловіка та юну дівчину – це шумерський текст, який іронізує над шлюбами з великою різницею у віці. Оригінальний текст – дуже стислий. Тут багато двозначних висловлювань і прислів’їв – будьте до цього готові і не поспішайте при читанні. Цей переказ – художній, хоч і дуже близький до оригіналу.

Гімн Нінкасі – це добре збережений шумерський текст, присвячений богині пива Нінкасі, який є джерелом знань про шумерське пиво. Складається з двох частин, котрі настільки різні, що в англомовному середовищі для зручності їх навіть ділять на два окремі твори – власне сам гімн та пісню до чарки.

Притча про Енліля та Намзідтару – це невеличкий твір, в якому жрець Намзідтара впізнає бога Енліля, за що той дарує йому добру долю. При цьому обігрується ім’я Намзідтари, що в перекладі означає “Наділений праведною долею”. Притча – філософська, адже Намзідтара обирає собі не таку долю, яку б собі, можливо, обрав посередній шумер.

Гімн храму Кеш – це дуже особливий текст. Це – перша відома нам поезія. І їй понад чотири з половиною тисячі років. Це – текст хвалебного гімну і виконувався він під музику. І гімн цей – для храму в місті Кеш, що був присвячений богині плодючості Нінтур.

Який був етичний кодекс в древньому світі? Тобто ще до того, як з’явилися усі сучасні релігії типу християнства, ісламу, індуїзму, юдаїзму, зороастризму чи буддизму? Найдревнішим записаним етичним кодексом є шумерські “Повчання Шуруппака”. Це – набір приказок та порад оформлених в одне ціле. І з них можна зробити певні висновки про древню мораль.

Повчання Шуруппака — це унікальний твір, який дивним чином не відомий широкому загалу. Цей шумерський текст — це не лише найстарша книга, це ще й найдревніший записаний етичний кодекс. Перші його знахідки датуються приблизно 2600 роком до н.е. Для порівняння, індійські Веди та єгипетську Книгу Мертвих писатимуть через тисячу років.