Dmytro Polovynka

Почесне консульство Шумеру

Тут подані усі статті про Шумер, зазвичай це - переклади шумерських текстів на українську.

В пісні “Льон із саду тобі принесу” настільки характерна форма, що майже не виникає сумнівів, що ми бачимо перед собою запис справжньої шумерської народної пісні. Своїми повторами вона чимось нагадує українські “Ой на горі калина, а під нею малина”, або й “Ти казала в понеділок”.

Шумерська література безумовно починалася, як запис творчості усної. Тобто їх твори були першочергово призначенні не для усамітненого читання, а для декламування, або й співу. Це, до речі, пояснює чому в шумерських творах стільки повторень. Але в деяких творах вплив усної творчості особливо помітний. Такими творами є деякі пісні, які, схоже, є прямим записом народних пісень з невеликою обробкою від писарів.

В шумерській літературі є багато похвал та самопохвал царів. Одними з найважливіших є твори присвячені царю Шульґі. Але твір, який зараз називають “Шульґі А”, або “Шульґі – бігун” є особливим. Адже Шульґі тут не просто хвалить свої вміння, силу чи сміливість. В цій самопохвалі він ще й описує свою пробіжку на довгу дистанцію – між Ніппуром та Уром і назад, що є дещо незвичним для такого типу текстів.

Шумерська література, що до нас дійшла – дуже різнопланова. І трапляються там навіть народні пісні, хоча формально вони могли вважатися гімнами богам. Такою є пісня плугатаря. Вона дуже схожа на народну шумерську пісню, що була оброблена та записана тогочасними писарями. Формально пісня присвячена богу Нінурті, хто був не лише богом війни, але і богом землеробства.

Оповідь про Ґудама – це досить короткий шумерський твір. Йдеться в ньому про перемогу над лиходієм Ґудамом, котрий напав на Урук. Початок тексту відбитий і з чого починається твір лише можна здогадуватися. З окремих слів можна зрозуміти що відбувалося святкування, чи бенкет. Був там також і Ґудам, на прізвисько Бичисько – адже Ґудам в перекладі з шумерської означає “Він є биком”. Як саме Ґудам розізлив мешканців Урука – не ясно, але обидві сторони налаштовані були войовничо.

Інанна та гора Ебіх – популярний між писцями і тому добре збережений текст. Він входив до так званої “декади” – десяти творів обов’язкової програми шумерської школи писців.

Згідно з Євангелієм Юда зрадив Ісуса за тридцять срібняків. Він не скористався цими срібняками і повісився. Юда і його тридцять срібняків міцно увійшли у нашу мову, як символ зради. Але чому срібняків було саме тридцять? Яке значення вкладали у вираз “тридцять срібняків” в часи Христа? Навряд чи ця величина була обрана випадково.

В цій статті я спробую коротко описати сучасний стан української шумерології, яким чином це пов’язано з поширенням псевдонаукових теорій і який внесок я намагаюся зробити у розвиток шумерології в Україні.

Ця молитва була написана на круглій таблиці гарним писарським почерком. Схоже, що цю таблицю клали в руки померлим, адже на ній записане заклинання подорожі в потойбіччя.

Лаґаш та Умма воювали понад сотню років. Зазвичай перемагав Лаґаш. Але за влади Урукаґіни - саме того, хто ввів свої відомі реформи - на Лаґаш напав Луґальзаґесі - правитель Умми та Уруку. Він осаджував місто і під кінець таки зміг його здобути.

Я вже писав про Урукаґіну та його реформи, а також про Енметену та про першу згадку слова “свобода”.

Енметена був не лише полководцем, але і реформатором. З ним пов’язана перша згадка слова “ама-ґі”, котре дослівно перекладається, як “повернення до матері”, але означає воно “повернення до попереднього стану”, “звільнення”, “помилування” або навіть “свобода”. Шумерське написання цього слова, а саме 𒂼𒄄 використовується, як символіка декількома лібертаріанськими організаціями.

Урукаґіна (в іншому написанні - Урукагіна) був правителем Лаґашу (Шумер) в 2370-тих роках до нашої ери. І з його іменем пов’язаний перший добре збережений список реформ, включно з податковою та чиновницькою, котрі покращили становище звичайних людей.

Одним з перших, якщо не першим, хто перекладав тексти давнього Межиріччя на українську був Іван Франко. Одразу зазначу, що він перекладав не з оригіналів, тобто не з аккадських та шумерських текстів, а вже з існуючих перекладів на німецьку, французьку та англійську мови. Франко завжди зазначав з яких саме книг він робив переклади і за потреби навіть вказував сторінки. І хоч цим книгам вже більше сотні років, деякі з них доступні онлайн і за потреби можна з ними звіритися.

Я вже писав про різницю між шумерським та аккадським варіантом епосу про Ґільґамеша. Тут йтиметься про переклади обох варіантів на українську.

Коли говорять про Епос про Ґільґамеша зазвичай мають на увазі аккадський варіант. Але історія про Ґільґамеша походить ще з часів Шумеру, тому спочатку варто декілька слів сказати про шумерський епос.

В попередній статті були переклади молитов звичайних людей. Тут я хочу показати царські молитви. Ці молитви не були такими спонтанними, і їх, мабуть, укладали спеціально навчені люди. Проте, це - все одно молитви, хоч і більш пишномовні.

Сергій Кіндзерявий-Пастухів – православний священник, художник, кобзар, перекладач. Переклад аккадського Епосу про Ґільґамеша зробив у шістдесятих роках двадцятого сторіччя. Опублікований цей переклад був лише в 1992 році у Віснику АН України (№1, 29-78 сс.). Переклад більше науковий ніж художній і не є тим перекладом, з якого варто починати знайомство з епосом непідготовленому читачу. На відміну від інших українських перекладів епосу, тут також включена остання, дванадцята таблиця. Специфікою перекладу є латинські вставки, переклади до котрих додані редактором. Оригінальна орфографія максимально збережена.

Незмінним атрибутом всіх релігій є молитва. Численні шумерські гімни богам виконувалися священниками в храмах, такі тексти, як “Людина та її бог” однозначно не були щоденною молитвою і радше схожа на літературний витвір. То ж як молилися звичайні шумери?

Цей текст оформлений, як лист, але насправді є віршом-похвалою матері. Відомо ще два твори написані від імені цього ж автора - Лудігіри, дві елегії - оплакування смерті батька та смерті жінки.

В шумерській релігії існували так звані власні, особисті, або свої боги. Ці боги схожі на наших ангелів-охоронців, або святих покровителів. Кожна людина мала свого бога, котрому молилася, скаржилася і просила кращу долю.

В попередній статті я подав декілька коротких окремих заклять зі старшого періоду. Збірка “Шурпу” - це вже новіший текст з кінця другого тисячоліття до нашої ери, майже повністю аккадський. Але остання, дев’ята таблиця була написана шумерською.

Коли ми говоримо про древні релігії, то зазвичай нас цікавлять їх міфи. І релігія шумерів для нас не виняток. Але для самих шумерів їх релігія не була лише набором легенд та міфів. Для них вона була живою, зі своїми святами, молитвами та щоденними обрядами. З писемних джерел до нас окрім, власне, міфів, дійшли молитви, молитовні листи, богослужіння, гімни богам, плачі та інші твори.

Продовжую перекладати шумерські листи. Цього разу - це учнівський лист-жарт від імені мавпочки.

Продовжую перекладати шумерські листи. Коротко про листи можна прочитати в попередій статті “Шумерська переписка між слугою та царем”.

В шумерській писемності особливим жанром є листи. Написання листів було частиною навчальної програми в шумерських школах. В них у тому числі переписували взірцеві листи, щоб привчити учнів до правильного стилю.

Шумерські байки є найранішими відомими байками. Всім відомий байкар Езоп народиться лише через тисячу років.

Перша задокументована війна – це війна між шумерськими містами-державами Уммою та Лаґашем. Відбувалася вона приблизно чотири з половиною тисячі років тому. Ця війна тривала сотню років і забрала сотні життів. Велася вона за володіння плодючої рівнини Ґуедена – “Краю степів”. 

Слово про ранніх правителів - це текст, що нагадує про марноту існування та неминучість смерті, але має несподівану кінцівку.

Нерґаль - це бог війни та загибелі, гімн якого я вже перекладав. Наступний текст - дуже короткий. Це - присвята сокири Нерґалю. Але під час перекладу цього тексту мені довелося зрозуміти роль металу у житті древніх людей і Шумеру в тому числі. І цим я хочу поділитися з вами, але для початку - сама присвята.

Нерґаль - це шумерський бог війни та загибелі. Йому було присвячено декілька гімнів, далі буде художній переклад того, котрий мені здався найяскравішим.

Оповідь про літнього чоловіка та юну дівчину - це шумерський текст, який іронізує над шлюбами з великою різницею у віці. Оригінальний текст - дуже стислий і я намагався даремно його не розширювати. Тут багато двозначних висловлювань і прислів’їв - будьте до цього готові і не поспішайте при читанні. Це - художній переказ, примітки перекладача йтимуть після тексту.

Гімн Нінкасі - це добре збережений шумерський текст, присвячений богині пива Нінкасі, який є джерелом знань про шумерське пиво. Пропоную вам прочитати власний художній переклад на українську, але для легшого прочитання перекладу, почну з короткого пояснення тексту.

Притча про Енліля та Намзідтару - це невеличкий твір, в якому жрець - Намзідтара - впізнає бога Енліля, за що той дарує йому добру долю. При цьому обігрується ім’я Намзідтари, що в перекладі означає “Наділений праведною долею”. Притча - філософська, адже Намзідтара обирає собі не таку долю, яку б собі, можливо, обрав посередній шумер.

Найдревнішими текстами світу є Повчання Шуруппака та Гімн храму Кеш. Їм обом приблизно 4600 років. Про Повчання Шуруппака я вже писав, але якщо коротко – то це оформлена у зв’язний текст збірка порад, зазвичай світських. Гімн храму Кеш – це текст зовсім іншого типу.

Який був етичний кодекс в древньому світі? Тобто ще до того, як з’явилися усі сучасні релігії, типу християнства, ісламу, індуїзму, юдаїзму, зороастризму чи буддизму? Можна спробувати глянути на етику анімізму і її сучасного представника Синто. Але в древності етика і релігія були відділені, тому це не сильно допоможе. Треба знайти щось інше.

Мій поетичний переклад-переспів найдревнішого повчального тексту, передмова.