Dmytro Polovynka

Почесне консульство Шумеру

Тут подані усі статті про Шумер, зазвичай це - переклади шумерських текстів на українську.

Одним з перших, якщо не першим, хто перекладав тексти давнього Межиріччя на українську був Іван Франко. Одразу зазначу, що він перекладав не з оригіналів, тобто не з аккадських та шумерських текстів, а вже з існуючих перекладів на німецьку, французьку та англійську мови. Франко завжди зазначав з яких саме книг він робив переклади і за потреби навіть вказував сторінки. І хоч цим книгам вже більше сотні років, деякі з них доступні онлайн і за потреби можна з ними звіритися.

Я вже писав про різницю між шумерським та аккадським варіантом епосу про Ґільґамеша. Тут йтиметься про переклади обох варіантів на українську.

Коли говорять про Епос про Ґільґамеша зазвичай мають на увазі аккадський варіант. Але історія про Ґільґамеша походить ще з часів Шумеру, тому спочатку варто декілька слів сказати про шумерський епос.

В попередній статті були переклади молитов звичайних людей. Тут я хочу показати царські молитви. Ці молитви не були такими спонтанними, і їх, мабуть, укладали спеціально навчені люди. Проте, це - все одно молитви, хоч і більш пишномовні.

Сергій Кіндзерявий-Пастухів – православний священник, художник, кобзар, перекладач. Переклад аккадського Епосу про Ґільґамеша зробив у шістдесятих роках двадцятого сторіччя. Опублікований цей переклад був лише в 1992 році у Віснику АН України (№1, 29-78 сс.). Переклад більше науковий ніж художній і не є тим перекладом, з якого варто починати знайомство з епосом непідготовленому читачу. На відміну від інших українських перекладів епосу, тут також включена остання, дванадцята таблиця. Специфікою перекладу є латинські вставки, переклади до котрих додані редактором. Оригінальна орфографія максимально збережена.

Незмінним атрибутом всіх релігій є молитва. Численні шумерські гімни богам виконувалися священниками в храмах, такі тексти, як “Людина та її бог” однозначно не були щоденною молитвою і радше схожа на літературний витвір. То ж як молилися звичайні шумери?

Цей текст оформлений, як лист, але насправді є віршом-похвалою матері. Відомо ще два твори написані від імені цього ж автора - Лудігіри, дві елегії - оплакування смерті батька та смерті жінки.

В шумерській релігії існували так звані власні, особисті, або свої боги. Ці боги схожі на наших ангелів-охоронців, або святих покровителів. Кожна людина мала свого бога, котрому молилася, скаржилася і просила кращу долю.

В попередній статті я подав декілька коротких окремих заклять зі старшого періоду. Збірка “Шурпу” - це вже новіший текст з кінця другого тисячоліття до нашої ери, майже повністю аккадський. Але остання, дев’ята таблиця була написана шумерською.

Коли ми говоримо про древні релігії, то зазвичай нас цікавлять їх міфи. І релігія шумерів для нас не виняток. Але для самих шумерів їх релігія не була лише набором легенд та міфів. Для них вона була живою, зі своїми святами, молитвами та щоденними обрядами. З писемних джерел до нас окрім, власне, міфів, дійшли молитви, молитовні листи, богослужіння, гімни богам, плачі та інші твори.

Продовжую перекладати шумерські листи. Цього разу - це учнівський лист-жарт від імені мавпочки.

Продовжую перекладати шумерські листи. Коротко про листи можна прочитати в попередій статті “Шумерська переписка між слугою та царем”.

В шумерській писемності особливим жанром є листи. Написання листів було частиною навчальної програми в шумерських школах. В них у тому числі переписували взірцеві листи, щоб привчити учнів до правильного стилю.

Шумерські байки є найранішими відомими байками. Всім відомий байкар Езоп народиться лише через тисячу років.

Колись дуже давно велася війна між двома шумерськими містами - Уммою та Лаґашем. Ця війна тривала сотню років і забрала сотні життів. Велася вона за володіння плодючої рівнини Ґуедена - “Краю степів”. Війни точилися і до того, але саме про війну між Уммою та Лаґашем до нас дійшли перші писемні згадки. Записано про неї було і на випаленому кружелі, що його поклали в основу храму. Напис цей починався так:

Слово про ранніх правителів - це текст, що нагадує про марноту існування та неминучість смерті, але має несподівану кінцівку.

Нерґаль - це бог війни та загибелі, гімн якого я вже перекладав. Наступний текст - дуже короткий. Це - присвята сокири Нерґалю. Але під час перекладу цього тексту мені довелося зрозуміти роль металу у житті древніх людей і Шумеру в тому числі. І цим я хочу поділитися з вами, але для початку - сама присвята.

Нерґаль - це шумерський бог війни та загибелі. Йому було присвячено декілька гімнів, далі буде художній переклад того, котрий мені здався найяскравішим.

Оповідь про літнього чоловіка та юну дівчину - це шумерський текст, який іронізує над шлюбами з великою різницею у віці. Оригінальний текст - дуже стислий і я намагався даремно його не розширювати. Тут багато двозначних висловлювань і прислів’їв - будьте до цього готові і не поспішайте при читанні. Це - художній переказ, примітки перекладача йтимуть після тексту.

Гімн Нінкасі - це добре збережений шумерський текст, присвячений богині пива Нінкасі, який є джерелом знань про шумерське пиво. Пропоную вам прочитати власний художній переклад на українську, але для легшого прочитання перекладу, почну з короткого ознайомлення з текстом.

Шумерська притча про Намзідтару - один з найраніших творів, де згадується марнота існування, що згодом стане основним мотивом біблійського Еклезіаста. На українську перекладається вперше. Примітки перекладача йтимуть після тексту.

Найдревнішими текстами світу є Повчання Шуруппака та Гімн храму Кеш. Їм обом приблизно 4600 років. Про Повчання Шуруппака я вже писав, але якщо коротко - то це оформлена у зв’язний текст збірка порад, зазвичай світських. Гімн храму Кеш - це текст зовсім іншого типу.

Який був етичний кодекс в древньому світі? Тобто ще до того, як з’явилися усі сучасні релігії, типу християнства, ісламу, індуїзму, юдаїзму, зороастризму чи буддизму? Можна спробувати глянути на етику анімізму і її сучасного представника Синто. Але в древності етика і релігія були відділені, тому це не сильно допоможе. Треба знайти щось інше.

Мій поетичний переклад-переспів найдревнішого повчального тексту, передмова.