Епос про Ґільґамеша в перекладі Кіндзерявого-Пастухіва
Backup page for:- https://sumerua.wordpress.com/2025/05/15/gilgamesh-kindzeryavyy-pastuhiv/
- https://medium.com/@navpil/gilgamesh-pastuhiv-e7a435b044c2
Передмова редактора
Сергій Кіндзерявий-Пастухів – православний священник, художник, кобзар, перекладач. Більшість життя прожив у еміграції США. Переклад аккадського Епосу про Ґільґамеша зробив у шістдесятих роках двадцятого сторіччя. Опублікований цей переклад був лише в 1992 році у Віснику АН України (№1, 29-78 сс.). Переклад більше науковий ніж художній і не є тим перекладом, з якого варто починати знайомство з епосом непідготовленому читачу. На відміну від інших українських перекладів епосу, тут також включена остання, дванадцята таблиця. Специфікою перекладу є латинські вставки, переклади до котрих додані редактором. Оригінальна орфографія максимально збережена. Передмова перекладача тут поміщена після самого перекладу. Усі примітки – від перекладача, якщо не зазначено інакше.
ҐІЛҐАМЕШ
Таблиця І
Колонка 1
1. Він, який бачив усе, що в країні;
2. Він, який знав усе і був тямущий у всьому;
3. …разом…
4. …мудрість, що все…
5. Він зрів тайне і виявляв скрите;
6. Він приніс знання із-перед потопу;
7. Він рішився на довгу мандрівку, зазнав утоми і знемоги,
8. Він начертав на камені усі труди-муки.
9. Він збудував вали Урука, города.
10. Святої Еанни священну скарбницю.
11. Ось його зовнішня стіна, що блиск її – мов міді,
12. Більше, глянь на його внутрішню стіну, їй ніщо не дорівняє!
13. Стань на поріг, що походить від старини!
14. Підійди до Еанни, житла Іштар,
15. Рівного якому не дав ні пізніший цар, ні жоден чоловік!
16. Вийди на вал Урука, пройдись;
17. Оглянь насип фундаменту і провір цегляну кладку,
18. Чи цегляна кладка не із випаленої цегли,
19. (І чи) сім мудреців не поклали основу йому!
На цьому ассірійська версія вривається; бракує, можливо, близько 80 рядків. Порожнечу можна частково заповнити початком хеттської версії, яка після двох нечітких рядків читається так:
3. Після створення (?) Ґілґамеша,
4. Доблесний бог …удосконалив форму його…
5. Небесний Шамаш обдарував його миловидністю;
6. Адад дав йому геройство…
7. Виключним видом наділили великі боги Ґілґамеша.
8. Одинадцять ліктів був він високий; груди шириною в дев’ять п’ядей.
9. Довжина його… була три (?)…
10. Тоді він крутиться туди-сюди, щоб побачити всі землі.
11. До міста Урука приходить він…
Цей хеттський текст вривається також. Ми вернемося до ассірійської версії, до другої колонки, що вступає в оповідання перед 10 рядком хеттського фрагменту:
Колонка 2
1. Дві третини його – бог і одна – людина.
2. Форма тіла його; ніхто не дорівняє (?)
3-8 майже цілком знищені.
9. Атака його зброї не має рівної,
10. Його компаньйони є…
11. Мужі Урука киплять по своїх домівках (?)
12. «Ґілґамеш не залишає сина батькові його;
13. День і ніч бешкетування його продовжується неприборканим.
14. Але ж Ґілґамеш є пастирем Урука, города.
15. Він є нашим пастирем, сильним, красивим, мудрим.
16. Ґілґамеш не лишає дівиці її любому,
17. Чи це дочка войовника, чи вибраниця знатного!
18. Їх голосіння боги чули знов і знов.
19. Боги неба покликали пана Урука:
20. «Аруру привела цього скаженого дикого буйвола до буття.
21. Атака його зброї не має рівної.
22. Його компаньйони є…
23. Ґілґамеш не лишає батькові сина; день і ніч його бешкетування неприборкане,
24. Але він є королем Урука, города;
25. Він є їх пастирем, і все-таки він утискає їх (?)
26. Сильний, миловидний, мудрий…
27. Ґілґамеш не залишає дівиці її любому,
28. Чи це дочка войовника, чи вибранка знатного!»
29. Коли Ану почув їх голосіння, знову і знову,
30. Покликали велику Аруру: «Ти, Аруру, створила Ґілґамеша (?)
З1. Тепер створи йому рівного, хай дорівнює йому бурхливістю серця його.
32. Хай вони вічно змагаються, щоб тільки Урук мав спокій».
33. Коли Аруру це почула, вона зачала в серці свойому подобу Ану;
34. Аруру вмила руки свої, влупила глини (і) кинула в степ:
35. …хороброго Енкіду створила вона, паростка… Нінурта.
36. Все його тіло покрите волоссям, на голові волосся, як в жінки;
37. Локони волосся на голові ростуть, як збіжжя.
38. Він нічого не знає про людей, ні про землю, одягається, як Сумуган.
39. Із газелями їсть траву;
40. А з дичиною протискається до водопою;
41. Із звіриною серце його щасливе коло води.
42. Мисливець, ловець,
43. Зустрінувся з ним в лице коло водопою;
44. Один день, другий і третій він зустрічався з ним коло водопою.
45. Мисливець побачив його, і обличчя його від жаху заціпеніло,
46. Він повернувся до хати своєї з дичиною,
47. Був переляканий, задубілий, мовчазний.
48. Серце його товклося, вид був потемнілий;
49. Лихо ввійшло в серце його,
50. (І) лице його стало (як у того), хто відбуває далеку подорож.
Колонка 3
1. Відкрив мисливець уста свої і, звертаючись до батька, сказав:
2. «Тату, он прийшла незвичайна людина на поле твоє.
3. Він найсильніший у степу; силу він має;
4. Його сила могутня, мов у господаря неба.
5. Він довільно бродить собі по полю твойому…
6. Він їсть собі траву з дичиною;
7. Він направляє стопи свої до водопою.
8. Я переляканий, і не насмілюся наблизитися до нього.
9. Ями, що я вирив, він позасипав знову;
10. Капкани, що я наставив, він позривав,
11. Він допомагає дичині (і) звірям степовим вислизнути із рук моїх;
12. Не дає мені промишляти в степу».
13. Його батько відкрив уста свої і, звертаючись до мисливця, сказав:
14. «Сину мій, он в Уруку живе Ґілґамеш;
15. Нема нікого, хто б переміг його;
16. Сила його могутня, як у господаря неба.
17. Іди, направ лице своє до Урука,
18. Розкажи Ґілґамешові про силу (цього) чоловіка,
19. Хай він дасть тобі куртизанку, проститутку; приведи (її) з собою;
20. Хай куртизанка, як силач, поміряється із ним (побореться)
21. Коли він поїтиме стадо коло водопою,
22. Вона оголиться і покаже свої (розкоші),
23. Коли він побачить її, він приступить до нeї.
24. Його ж стадо, що зросло в степу, змінить своє наставлення до нього».
25. Послухавши поради свого батька,
26. Мисливець подався до Ґілґамеша.
27. Він вирушив в дорогу, і зупинився в Уруку.
28. Звертаючися до Ґілґамеша, він сказав:
29. «Є особливий чоловік, що прийшов на поле мого батька;
30. Він є найсильнішим у степу; силу він має;
З1. Сила його могутня, немов господаря неба.
32. Він бродить довільно по полі батька мого;
33. Він їсть собі траву з дичиною;
34. Він направляє ноги свої до водопою.
35. Я боюся і не смію наблизитися до нього.
36. Ями, що я вирив, він позасипав,
37. Капкани, що я наставив, він позривав.
38. Він допомагає дичині, звірям степу, вислизнути з рук моїх,
39. Не дає мені промишляти в степу».
40. Ґілґамеш сказав до нього, до мисливця:
41. «Мисливцю мій, іди, візьми з собою куртизанку, проститутку,
42. І коли він поїтиме стадо на водопою,
44. Коли він побачить її, він приступить до неї.
45. Його ж стадо, що зросло в стелу, змінить своє наставлення до нього».
46. Мисливець пішов і взяв із собою куртизанку, проститутку.
47. Зібрались вони у дорогу й негайно вирушили;
48. На третій день добралися вони до призначеного місця.
49. Мисливець і куртизанка там і влаштувалися.
50. День і другий сиділи вони напроти водопою.
51. (Аж ось) прийшло стадо пити до водопою.
Колонка 4
1. Тварини прийшли до водопою, тішилися серця Ix,
2. І його, Енкіду, що народився серед полів;
3. Їсть траву з газелями,
4. П’є із дичиною при водопою,
5. Із звірями тішиться серцем коло води,
6. Його, дику (?) людину, побачила проститутка,
7. Жорстокого чоловіка із глибини степу.
8. Is est, meretrix, nuda sinum tuum;
9. Aperi gremium tuum ut succumbat venustata tuae.
10. Noli cunctari ei appropinquare;
11. Cum videt te, appropinquabit tibi.
12. Solve (?) vestem tuam, et sine eum incumbere in te,
13. Incita in eo libidinem (?), opus feminae.
14. (tum) animalia quae aluntur in campo suo mutabunt habitum suum in eum,
15. (cum) amorem suum tibi impertiat.
16. Meretrix nudabat sinum suum, aperiebat gremium suum, et is succumbuit venustati eius.
17. Ea non conctabatur ei appropinquare;
18. Ea solvit (?) vestem suam, et is incumbebat in eam;
19. Ea incitabat libidinem (?) in eo, opus feminae,
20. (et) is impertiebat amorem suum ei.
21. Sex dies et septem noctes Enkidu coibat cum meretrice*.
29. Як уже він наситився ласками ii,
23. Він повернув лице своє до стада.
24. Та як газелі узріли його, Енкіду, розбіглися геть;
25. Дичина степу втікла геть із-перед очей його.
26. Це привело Енкіду до задуми; отупіло його тіло.
27. Підкосились ноги його, бо стадо його розбіглося геть.
28. Зів’яв Енкіду в бігу свойому, вже не був як перше.
29. Але мав він інтелігенцію, широке було його розуміння.
30. Вернувся й сів він у ногах куртизанки.
31. Дивлячись на куртизанку,
32. Слухав він, як куртизанка говорила,
33. Куртизанка, звертаючись до нього, до Енкіду:
34. «Мудрий ти, о Енкіду; ти просто як бог;
35. Чому ти вганяєш із звіриною степу?
36. Давай, я проведу тебе до Урука – города,
37. До святого храму, домівки Ану й Іштар,
38. До місця, де Ґілґамеш, досконалий силою,
39. Що володіє над людьми, немов дикий віл».
40. Як вона так до нього промовляє, він починає розуміти;
41. Бо він потребує друга, когось, хто розумів би серце його.
42. Енкіду сказав їй, куртизанці:
43. «О проститутко, веди мене
44. До святого храму, священного житла Ану, Іштар,
45. До місця, де Ґілґамеш, досконалий силою,
46. Що верховодить людьми, як буйвол,
47. Я, я викличу його і говоритиму сміливо.
*Дослівний переклад латинського тексту (прим. ред.):
8. Це твої оголені груди, о блуднице;
9. Відкрий свої груди, щоб він міг піддатися твоїм чарам.
10. Не вагайся підійти до нього;
11. Коли він тебе побачить, він підійде до тебе.
12. Розслаб (?) свій одяг, і нехай він зіпреться на тебе,
13. Розпалити в ньому похоть (?), робота жінки.
14. (Тоді) тварини, яких годують на їхньому полі, змінять свої звички щодо нього,
15. (коли) він дарує тобі свою любов.
16. Блудниця оголила свої груди, вона відкрила свої груди, і він піддався її красі.
17. Вона не наважувалася підійти до нього;
18. Вона розслабила (?) свій одяг, і він сперся на неї;
19. Вона розбудила в ньому похоть (?), жіночу роботу,
20. (і) він поділився з нею своєю любов’ю.
21. Шість днів і сім ночей Енкіду любився з блудницею.
Колонка 5
1. Я крикну на цілий Урук: «Я найсильніший!» –
2. Більше того, я переставлю порядок речей!
3. Той, що родився в степу, найсильніший; силу він має!»
4. «Ходи, підемо, щоб він побачив лице твоє.
5. Я покажу тобі Ґілґамеша; де він, я добре знаю.
6. Іди до Урука, города, о Енкіду,
7. Де люди виряджаються у розкішні святкові наряди,
8. Де кожний день свято.
9-12 дуже пошкоджені.
13. Тобі, о, Енкіду, що насолоджуєшся життям,
14. Я покажу Ґілґамеша, людину радості.
15. Дивись на нього,
16. Миловидна (його) мужність, енергією наділений він;
17. Уся його постать приємна.
18. Він має більшу силу, ніж ти.
19. Ніколи не спочиває він, ні вдень, ні вночі.
20. Енкіду, приборкай свою зухвалість.
21. Ґілґамеш – (сам) Шамаш осінив його ласкою,
22. І Ану, Енліль та Еа дали йому широке розуміння.
23. Доки ти прибудеш із провінції,
24. Ґілґамеш в Уруку побачить тебе у сні».
25. І справді, Ґілґамеш устав і, звертаючися до матері своєї, виявив сон:
26. «Мамо, цієї ночі я бачив сон:
27. На небі були зорі;
28. Наче воїн небесний (одна зірка) впала до мене.
29. Я пробував піднести її, але вона була мені не під силу;
30. Я пробував відсунути її, та не зміг зрушити.
31. Країна Урука стояла довкола неї,
32. (вся) країна зібралася довкола неї,
33. Народ натискає на ню,
34. Люди товпилися довкола неї,
35. …коли мої компаньйони цілували ноги її;
36. Я нагнувся над нею, як (над) жінкою
37. І поклав її у ногах тобі,
38. І ти сама поставила її на рівні зо мною».
39. Мудра, тямуща у всякому знанні, сказала панові свойому;
40. Нінсун, мудра, тямуща у всякому знанні, сказала Ґілґамешові:
41. «Рівня тобі є зіркою в небі,
42. Що впала до тебе, наче воїн небесний,
43. Яку ти пробував піднести, та вона була тобі не під силу,
44. Яку ти пробував відсунути, але не зміг рухнути,
45. Яку ти поклав у ноги мені,
46. Яку я сама поставила на рівні з тобою,
47. Що над нею ти нагинався, як (над) жінкою.
Колонка 6
1. Він сильний компаньйон, той, що помагає другові в біді;
2. Він найсильніший в степу, силу він має;
3. Сила ж його, як господаря неба.
4. А що ти нагинався над ним, як (над) жінкою
5. Значить, що він ніколи тебе не покине.
6. Ось що означає сон твій».
7. Знову Ґілґамеш сказав матері своїй:
8. «Мамо, я бачив інший сон:
9. В Уруку, городі, лежала сокира, і вони зібралися довкола неї;
10. Країна Урука стояла довкола неї,
11. (вся) країна зібралася довкола неї,
12. Народ натискав на ню,
13. А коли я поклав її тобі у ноги,
14. І нагнувся над нею, як (над) жінкою,
15. Ти сама поставила її нарівні 30 мною».
16. Мудра, тямуща у всякому знанні, сказала до сина свого;
17. Нінсун, мудра, тямуща у всякому знанні, сказала Ґілґамешові:
18. «Сокира, що ти її бачив, це чоловік,
19. А що ти нагинався над ним, як (над) жінкою,
20. І що я сама поставила на рівні з тобою,
21. Значить, що він є сильним компаньйоном, таким, який помагає другові в біді;
22. Він найсильніший у степу, силу він має;
23. Могутня його сила, мов господаря неба».
24. Ґілґамеш відкрив уста свої і сказав матері своїй:
25. «…хай ця велика участь буде мені,
26. …щоб я мав компаньйона.
27. …я».
28. Поки Ґілґамеш виявляв сон свій,
29. Куртизанка говорила до Енкіду,
30. …двоє,
31. Енкіду, сидячи перед нею.
32. Він, що бачить усе в межах (?) краю.
33. Знак закінчення… що покладається на Нінліл,
34. …Асур.
Таблиця II
Друга таблиця ассірійської версії, за винятком кількох пасажів, за дуже знищена для суцільного відчитання. Використаємо тут старовавілонську версію, що списана на т. зв. Пенсильванській таблиці. Текст починається, із певними змінами, з повторення знаного вже нам тексту колонки 5, рядків 25… I-ої таблиці ассірійської версії.
Колонка 1
1. Ґілґамеш устав, щоб виявити сон.
2. Промовляючи до матері своєї:
3. «Моя мати, цієї ночі
4. Я чувся щасливим і ходив
5. Поміж героями.
6. З’явилися зорі в небі,
7. Господар неба впав до мене.
8. Я пробував підняти його, та не міг осилити,
9. Я пробував посунути його, та не зміг зрушити.
10. Країна Урука зібралася довкола нього,
11. А герої цілували ноги його.
12. Я вперся чолом,
13. І вони помогли мені.
14. Я підніс його і приніс до тебе».
15. Мати Ґілґамеша, тямуща у всьому,
16. Каже Ґілґамешові:
17. «Поправді, о Ґілґамеш, один як ти
18. Народився в степу;
19. Його вивело широке поле.
20. Коли узриш його, ти зрадієш, як жінкою,
21. Герої цілуватимуть ноги його,
22. Ти обнімеш його…,
23. Приведеш його до мене».
24. Він ліг і снив інший сон,
25. Оповів матері своїй:
26. «Мати моя, я бачив інший сон.
27. …на вулиці,
28. Урука, на базарі
29. Лежала сокира,
30. І вони зібралися довкруг неї.
31. А вид сокири був інший:
32. Я дивився на неї й радів,
33. Любувався нею, й нагинався над нею
34. Як (над) жінкою.
39. Я взяв її й поклав
36. Поруч себе».
37. Мати Ґілґамеша, тямуща у всьому,
38. Сказала Ґілґамешові:
Далі пошкоджено.
Колонка 2
1. Бо я поставлю його на рівні з тобою».
2. У час, коли Ґілґамеш відкриває сни,
3. Енкіду сидить перед куртизанкою.
4. …двоє.
5. Енкіду забув, де він родився,
6. Sex dies et septem noctes
7. Енкіду
8. Coibat cum meretrice*
9. Куртизанка відкрила уста свої
10. І сказала Енкідові:
11. «Дивлюся я на тебе, о Енкіду, ти як бог;
12. Чому із дичиною
13. Вганяєш ти по степу?
14. Ходи, я проведу тебе
15. До Урука, торговиці,
16. До святого храму, осідку Ану.
17. О Енкіду, встань, щоб я тебе провела
18. До Еанни, осідку Ану,
19. Де Ґілґамеш, славний ділами
20. І…
21. Ти полюбиш його, як себе (самого).
22. Ходи, встань із землі,
23. Лігва скотоводів».
24. Він слухав слів її, сприймав її пораду;
25. Пораду жінки
26. Він узяв до серця.
27. Вона роздерла одежу на двоє:
28. Одною вона одягнула його,
29. Другою
30. Вона одягнулась сама.
31. Вона бере його руку,
32. Веде його, мов мати,
33. До столу пастухів,
34. У кошари, де стадо.
35. Пастухи зібралися довкола нього.
…бракує 4 рядки…
* дослівний переклад з латини(прим. ред):
Шість днів і сім ночей Енкіду любився з блудницею.
Колонка 3
1. Молоко диких звірів
2. Він звик ссати.
3. Хліб поклали вони перед ним;
4. Він збентежився, дивився
5. Витріщивши очі.
6. Нічого не знає Енкіду
7. Як їсти хліб;
8. Пити сильний напиток
9. Не був він навчений.
10. Куртизанка відкрила уста свої,
11. Промовляючи до Енкіду:
12. «Їж хліб, Енкіду,
13. …підтримка існування;
14. Пий сильний напиток – устійнений звичай країни».
15. Енкіду їв хліб
16. Аж наситився;
17. Сильного напою він випив
18. Сім мірок.
19. Душа його почувалась вільно, щасливо,
20. Серце його веселилось.
21. І лице його сіяло.
22. Він тер…..
23. Своє волосате тіло;
24. Він намастився олією,
25. І став він як людина.
26. Він одягнув одежу,
27. (І ось) він як чоловік.
28. Він узяв зброю свою,
29. Щоб боротися зо львами,
30. (Щоб) пастухи могли вночі відпочивати.
31. Він ловив вовків,
32. Захоплював левів,
33. Великі скотоводи могли спокійно спати;
34. Енкіду був їх сторожем.
35. Муж сильний,
36. Особливий герой,
37. До …сказав:
…бракує десь 5 рядків…
Колонка 4
…бракує 8 рядків…
9. Він веселився.
10. Підняв свої очі,
11. Побачив людину.
12. Звертається він до куртизанки:
13. «Шамхат, приведи чоловіка!
14. Чого він сюди прийшов?
15. Я хочу знати його ймення».
16. Куртизанка покликала чоловіка
17. Щоб той підійшов до нього, і щоб він побачив його.
18. «Мужу, куди поспішаєш?
19. Ради чого така тяжка твоя подорож?»
20. Чоловік відкрив уста свої
21. сказав до Енкіду:
22. «До громадської домівки…
23. Це є уділ людей.
24-26. Значення неясне
27. Королеві ж Урука, торговиці,
28. Відкрито …людей для вибору невісти;
29. Ґілґамешові, королеві, Урука, торговиці,
30. Відкрито… людей
31. Для вибору невісти.
32. Coit cum uxioribus destinatis
33. Is (venit) prior
34. Maritus posterior.*
35. Рішенням богів було проголошено:
36. Від дня обрізання пуповини
37. Це був його уділ».
38. При словах чоловіка
39. Його обличчя зблідло.
…бракує десь 3 рядки…
* дослівний переклад з латини (прим. ред.):
32. Кохається із майбутніми дружинами.
33. Він (приходить) першим.
34. А чоловік – потім.
Колонка 5
…бракує 6 рядків…
7. Спереду йде Енкіду
8. І куртизанка за ним.
9. Коли він увійшов в Урук, на торговицю,
10. Простолюддя зібралося довкруги нього.
11. Коли стояв він там серед вулиці
12. Урука, на торговищі,
13. Люди зібралися,
14. Говорячи про нього;
15. «Подібний він до Ґілґамеша…
16. Він нижче ростом,
17. Та сильний кістю.
18. ………….
19. Він найсильніший в степу; силу він має.
20. Молоко диких звірів
21. Ссав він».
22. Завжди в Уруку…
23. Мужі веселились:
24. «Могутній з’явився
25. Проти героя, красня видом;
26. Ґілґамешові рівний,
27. Як бог з’явився».
28. Для Ішгари ложе
29. Постелено.
30. Ґілґамеш…
31. Ніччю…
39. Як він наближається,
33. Енкіду стає серед вулиці
34. Загородити прохід
35. Ґілґамешові
36. …своєю силою.
…бракує десь 3 рядки…
Колонка 6
…бракує коло 5 рядків…
6. Ґілґамеш…
7. Значення неясне
8. Проростає…
9. Підвівся він і пішов
10. До нього.
11. Зударились вони на краю базару;
12. Енкіду загородив двері
13. Своєю ногою,
14. Не дозволяючи Ґілґамешові ввійти.
15. Вони зчіпилися між собою
16. Мов буйволи з хрипінням;
17. Вони зірвали одвірок,
18. Аж стіна задріжала.
19. Так Ґілґамеш та Енкіду
20. Зчіпилися між собою,
21. Мов буйволи з хрипінням,
22. Вони зірвали одвірок,
23. Аж стіна задріжала.
Фрагмент ассірійської версії це показує так:
46. У дверях громадської домівки Енкіду загородив ногою своєю,
47. Не дозволяючи провести Ґілґамеша;
48. Вони зчіпилися між собою у дверях громадської домівки,
49. Вони билися на вулиці, на краю базару;
50. Вони зірвали одвірок, аж стіна здрігнулася.
І далі:
24. Ґілґамеш нагнувся,
25. Приклякнув до землі;
26. Улігся гнів його,
27. І він відвернувся.
28. Коли він відвернувся,
29. Енкіду промовив до нього,
30. До Ґілґамеша:
31. «Особливим твоя мати,
32. Буйволиця Загороди,
33. Нінсун,
34. Породила тебе.
35. Голова твоя височить над мужами;
36. Королівство над людьми
37. Енліль тобі призначив!
38. …
39. Твоє … переходить».
Таблиця III
Існує дві версії цієї таблиці: дуже фрагментарна ассірійська і ця, старовавілонська, списана на Йєльській таблиці, що продовжує історію з Пенсильванської таблиці, що її ми досі читали.
Колонка 1
Початок знищений. Ґілґамеш рішився на похід проти Гувави в кедрових лісах. Енкіду відмовляє.
13. «Чому ти бажаєш
14. Робити це діло?
15. …дуже
16. …бажаєш
17. Іти в ліс.
18. Вістка…»
19. Вони поцілувалися,
20. Заключили дружбу.
Знищені наступні десь 40 рядків.
Колонка 2
58-60. . . . . . . .
61. Мати Ґілґамеша, тямуща у всьому,
62. Піднесла руки свої перед Шамашем
63-71 пошкоджено.
72. Очі Енкіду наповнились слізьми
73. Він почув неміч у серці. [погане передчуття лягло на серце]
74. І зітхнув гірко.
75. Тож очі Енкіду наповнились слізьми,
76. Він почув неміч у серці
77. І зітхнув гірко.
78. Ґілґамеш повернув лице своє [повернувся лицем своїм]
79. І сказав Енкідові:
80. «Друже мій, чому очі твої
81. Наповнилися слізьми?
82. Почуваєш тяжість на серці?
83. Зітхаєш гірко?»
84. Енкіду відкрив уста свої
85. І промовив до Ґілґамеша:
86. «Друже мій…
87. Зв’язав мої м’язи*,
88. Руки мої втратили міць свою;
89. Сила моя стала кволою.»
90. Ґілґамеш відкрив уста свої
91. І сказав Енкідові:
* Не цілком ясне; можливо, йдеться про безділля.- Прим. перекл.
Колонка 3
92-95 пошкоджено
96. У лісі живе жахливий Гувава.
97. Давай разом, я і ти, вб’ємо його,
98. І, давай, знищимо все зло в країні.»
99-102. . . . . . . .
103. Енкіду відкрив уста свої
104. І сказав Ґілґамешові:
105. «Я узнав, мій друже,
106. Коли ще вганяв по широкому полі з дичиною:
107. На десять тисяч стадій ліс розтягнувся докруги,
108. Хто знайдеться, що пішов би у його глуш?
109. Гувава – його ричання як ураган,
110. Рот його вогненний,
111. Його подих – смерть!
112. Чому ж ти бажаєш
113. Доконати це діло?
114. Непереборний штурм є
115. …Гувави».
116. Ґілґамеш відкрив уста свої
117. І сказав Енкідові: у
118. «У гори кедрові я видерусь!»
119-126. . . . . . . .
127. Енкіду відкрив уста свої
128. І сказав Ґілґамешові:
129. «Як підемо
130. До кедрового лісу?
131. Ґілґамеше! Сторож його – воїн;
132. Він могутній, ніколи не спить.
133-135 пошкоджено
Колонка 4
136. Зберігати кедровий ліс.
137. Енліль настановив його як семигранний жах».
Тут фрагмент 5 колонки II таблиці ассірійської версії доповнює оповідання:
1. «Зберігати кедровий ліс
2. Енліль назначив його, як жах для смертних.
3. Гумбаба*: його рик, як шторм, його рот – вогонь; подих його – смерть!
4. Він чує дикі корови свого лісу за 60 стадій; хто пішов би до його лісу?
5. Зберігати кедрину Енліль поставив його, як жах для смертних,
6. І над тим, хто йде до його лісу, запановує слабість».
* Гумбаба – те ж саме, що Гувава. – Прим. ред.
Старовавілонська версія веде далі:
138. Ґілґамеш відкрив уста свої
139. І сказав Енкідові:
140. «Хто, мій друже…?
141. Тільки боги вічно живуть із Шамашем.
142. Що ж до людства, їх дні пораховані.
143. Що б вони не робили, – це вітер!
144. Ти вже навіть тут (в Уруку) боїшся смерти.
145. Що сталося із твоєю геройською силою?
146. Я піду поперед тебе.
147. Твої уста можуть кричати мені: «Проходь, не бійся!».
148. Якщо я згину, я встановлю ім’я для себе!
149. «Ґілґамеш згинув!
150. (в бою) із страшним Гувавою!»
151-156. . . . . . . .
157. Так звертаючись до мене, ти вразив серце моє.
158. Я ж прикладу свою руку.
159. І зріжу кедрину.
160. Вічне ім’я я встановлю для себе!
161. Прикази, друже мій, я віддам майстрам зброї;
162. Зброю для нас вони виллють.»
163. Майстрам зброї доручено було;
164. Майстри зібрались на нараду.
165. Знамениту зброю вони спорудили.
166. Сокири, трьох талантів кожна, вилили.*
167. Знамениті мечі вони викували,
168. Що леза по два таланти кожне,
169. З головками на держаках по 30 фунтів (?) кожна (ефесах?)
170. Із золотими піхвами по 30 фунтів кожна,
171. Вивінували Ґілґамеша та Енкіду до 10 талантів кожного.
172. У брамі Урука, із її семи засувами,
173. …народ зібрався.
174. …на вулиці Урука, торговиці,
179. …Ґілґамеш.
176. Старшини Урука, торговиці,
177. …сіли перед ним,
178. А Ґілґамеш говорив так:
179. «Слухайте старшини Урука, торговиці!
180. . . . . . . .
* Талант- 60 фунтів.- Прим. перекл.
Колонка 5
181. Того, про кого говорять, я, Ґілґамеш, хочу побачити.
182. Того, ім’ям якого наповнені країни,
183. Його я переможу в кедровому лісі.
184. Який сильний паросток Урука,
185. Я змушу країну почути!
186. Я прикладу руку і зріжу кедрину.
187. Вічну славу здобуду для себе!»
188. Старшина Урука, торговиці,
189. Відповіла Ґілґамешові:
190. «Ти- молодий, Ґілґамеше, і твоє серце завело тебе задалеко;
191. Ти не знаєш, що ти пропонуєш зробити.
192. Ми чували, що Гувава незвичайний.
193. Хто є, щоб устояв перед силою його?
194. На десять тисяч стадій ліс простягається довкруги.
195. Хто б відважився зайти в середину?
196. А сам Гувава, рик його – ураган;
197. Рот його – вогонь, а подих то смерть.
198. Чому бажаєш ти зробити таке діло?
199. Непереборним ударом є… Гувави».
200. Коли Ґілґамеш почув слова своїх дорадників,
201. Він глянув на свого друга і розсміявся.
Дальша мова Ґілґамеша за дуже пошкоджена для перекладу.
212. «Хай твій бог охороняє тебе.
213. Хай зробить твій поворот додому щасливим [безпечним]
214. До пристановища Урука хай спричинить тобі повернутися».
215. Ґілґамеш упав ниць перед Шамашем:
216. «Слова, що вони вимовляють…
217. Я йду, о, Шамаш, до тебе підношу я руки свої,
218. Хай це буде на добро душі моїй.
219. Приведи мене назад до пристановища Урука.
220. Установи захист надо мною».
221. Ґілґамеш покликав свого друга
222. І вивідував ознаки від нього.
Колонка 6
229. Сльози течуть по лиці Ґілґамеша.
230. …дорогою, що я ще не ходив нею».
231-235. . . . . . . .
236. Принесе зброю його
237. …могутні мечі.
238. Лук і сагайдак
239. Дали (йому) в руки.
240. Він узяв сокири.
241. …свій сагайдак.
242. Лук аншанський*.
243. Засунув меч за пояс.
244. …вони в похід.
245. Люди підходили до Ґілґамеша
246. Питаючи: «Коли ти вернешся до міста?»
247. Старші благословляли,
248. На дорогу радили Ґілґамешові:
249. «Не покладайся на свою силу, Ґілґамеше!
250. Хай він веде, а себе бережи;
251. Хай Енкіду йде перед тобою.
252. Він бачив путь, бродив дорогою
253. До входу в ліс.
254. …Гувава…
255. Той, хто йде спереду, спасе друга;
256. Хай він веде, а себе бережи.
257. Хай Шамаш дасть тобі здобути твою перемогу!
258. Хай зробить, щоб очі твої побачили, що уста прорекли.
259. Хай відкриє для тебе закриту стежку.
260. Хай відкриє путь для кроків твоїх,
261. Хай відкриє гору для ніг твоїх.
262. Хай ніч принесе тобі сни, від яких радітимеш.
263. Хай Луґальбанда стоїть при тобі
264. У твоїй перемозі.
265. Здобудь перемогу, як (над) дитиною.
266. У річці Гувави, до якого стремиш.
267. Умий свої ноги.
268. У вечірній час копай криницю;
269. Хай завжди буде чиста вода у твоїх міхах;
270. Жертвуй Шамашеві чистої води.
271. Стало пам’ятай про Луґальбанду».
272. Енкіду відкрив уста свої і сказав Ґілґамешові:
273. «…вирушай в дорогу.
274. Хай не боїться твоє серце; дивись на мене,
275. …
276. Дорога, де любить бродити Гувава.
277. …прикажи їм вернутися.»
Сім рядків звертання Ґілґамеша до старшин за фрагментарні для перекладу.
285. Коли вони почули цю його мову,
286. Відпустили героя в дорогу:
287. «Йди, Ґілґамеше…
288. Хай твій бог буде з тобою,
289. Хай дасть очам твоїм бачити, що прорекли уста твої».
* 3 Аншану (південний Елам) – Прим. перекл.
Старовавілонська версія тут вривається. Ассірійська версія продовжує розповідь, починаючи від 247 рядка повищого тексту.
АССІРІЙСЬКА ВЕРСІЯ
Колонка 1
1. Старші відкрили уста свої і промовили до Ґілґамеша:
2. «Ґілґамеше, не покладайся на повноту сили своєї.
3. Хай твій… задовольниться…
4. Той, хто йде спереду, зберігає товариша;
5. Той, хто знає дорогу, охороняє свого друга.
6. Хай Енкіду йде попереду.
7. Він знає путь до кедрового лісу.
8. Він бачив сутички і досвідчений у битві.
9. Хай Енкіду охороняє друга, зберігає товариша.
10. Хай допомагає йому переходити шанці.
11. У нашому зібранні ми платили тобі, володарю, пошаною;
12. Відплати ж і нам увагою, о королю!»
13. Ґілґамеш відкрив уста свої і сказав,
14. Звертаючися до Енкіду:
15. «Ходи, друже, підемо до Еґальма
16. Перед Нінсун, велику королеву!
17. Нінсун, мудра тямуща в усякому ділі
18. Порадить вірні кроки стопам нашим».
19. Вони взялися за руки,
20. Ґілґамеш та Енкіду, й попрямували до Еґальма,
21. Перед Нінсун, велику королеву. –
22. Ґілґамеш намірився і ввійшов…
23. «Нінсун, я оповім тобі…
24. Далека дорога до володінь Гумбаби.
25. Бій невідомий чекає мене, :
26. У невідому дорогу я йду.
27. До дня мойого повороту,
28. Доки я не досягну кедрового лісу,
29. Доки не вб’ю лютого Гумбабу
30. І не виведу в країні всяке зло, ненависне Шамашеві,
31. Молись ти Шамашеві за мене!»
Решта колонки знищена.
Колонка 2
1. Нінсун увійшла в свої покої.
2. …
3. Вона наділа одежу, гідну її тіла;
4. Вона наділа намисто, гідне грудей її;
5. Вона наділа… і покрила своєю короною.
6. …земля…
7. …3ійшла на кришу.
8. Піднялась до… Шамаша, піднесла кадило,
9. Принесла жертву і підняла руки свої перед Шамашем:
10. «Пощо дав єси сина Ґілґамеша, серцем мятежним наділивши?
11. І ось діткнув єси його, і він іде
12. В далеку дорогу, до місця Гумбаби,
13. Щоб стати до битви, якої він не знає,
14. Щоб пройти дорогу, якої він не знає,
15. Аж до часу, коли він піде і вернеться,
16. Доки досягне кедрового лісу,
17. Доки не вб’є лютого Гумбабу,
18. І виведе в країні всяке зло, тобі ненависне,
19. До дня, що ти…
20. …хай Ая, невіста, нагадує тобі.
21. Доручи його сторожам ночі.
Звідси аж до 15 рядка 4 колонки все знищене.
Колонка 4
15. Вона погасила кадило і…:
16. Покликала Енкіду й звістила:
17. «Сильний Енкіду, хоч не нащадок мій єси,
18. Я тебе тепер прийняла.
19. З жертвами Ґілґамеша,
20. Жриць, храмової прислуги та поклонниць».
21. …вона наділа на шию Енкіду.
Решта, аж до 8 рядка 6 колонки, втрачено.
Колонка 6
8. «Хай Енкіду охороняє друга, зберігає товариша,
9. Хай помагає йому переходити шанці.
10. У наших зібраннях ми платили тобі, володарю, пошаною,
11. Відплати ж і нам увагою, о королю!»
12. Енкіду відкрив уста свої і промовив,
13. Звертаючись до Ґілґамеша:
14. «Друже мій, поверни…
Решта таблиці відбита.
Таблиця IV
Перші чотири колонки ассірійської версії втрачені. Там, мабуть, була мова про похід до кедрового лісу. Фрагменти такого оповідання, записаного по-вавілонському, знаходимо на куснику із Урука.
Колонка 1
1. Через двадцять стадій вони відломили шматочок,
2. Через тридцять стадій зупинилися на ніч.
3. П’ятдесять стадій пройшли за день.
4. Віддаль півтора місяця покрили за три дні.
5. Перед Шамашем копали вони криницю.
Решта відбита; таких фрагментів три.
Колонка 5
Ассірійська версія вступає в оповідання з 39 рядка. Ґілґамеш та Енкіду, уже при вході до кедрового лісу, зустріли сторожа.
39. «Згадай що ти казав в Уруку!
40. Устань і виступи, щоб ти міг убити його».
41. …Ґілґамеш, паросток Урука…
42. Ґілґамеш почув слово уст його і сповнився впевненістю.
43. «Тепер спіши, підійти до нього…
44. …піти в ліс і…
45. Він одягається у сім захисних одеж…
46. Одну вже одягнув, шість з них ще зняті…
47. Як шалений буйвол…
48. …він відступив і був повний…
49. Сторож лісу гукнув…
50. Гумбаба як…
Колонка 6
Початку бракує, мова, напевно, про перебіг бою.
23. Енкіду відкрив уста свої і промовив до Ґілґамеша:
24. «Друже мій, давай не йти [в] глибину лісу;
25. Коли я відкрив ворота, рука моя зів’яла.»
26. Ґілґамеш відкрив уста свої й промовив до Енкіду:
27. «…мій друг, немов кволий…
28. …ми пройшли їх усі…
29. . . . . . . .
30. Мій друже, досвідчений у боротьбі, майстер у битві,
31. …доторкнись, і ти не боятимешся смерти
32. …і лишайся зо мною…
33. . . . . . . .
34. Щоб в’ялість руки твоєї пройшла і слабість минула…
35. Невже ж друг мій лишався б тут? Ідемо у глиб лісу разом!
36. Хай битва не зменшує твоєї відваги; забудь про смерть і…
37. …чоловік, готовий діяти, і обережний.
38. Хто перед веде, охороняє себе, і може зберегти друга.
39. Навіть як впадуть вони, здобудуть собі славу».
40. До зеленої гори прибули вони разом;
41. Утихли слова їх, вони остановились.
42. Стояли вони нерухомо й дивились на ліс.
Таблиця V
Колонка 1
1. Вони стояли нерухомо й дивились на ліс.
2. Вони розглядали висоту кедрів.
3. Вони вивчали вхід до лісу.
4. Де Гумбаба бродив, там була стежка;
5. Прості були сліди і добрий прохід.
6. Вони оглядали гору Кедра, житло богів, престол Ірніні.
7. Кедри піднесли свою пишність перед горою;
8. Гарна їх тінь, просто насолода;
9. Покриті були кущі, покриті…
Дальший опис пошкоджений, і аж до половини третьої колонки окремі знаки перекласти годі.
Колонка 3
32. «Другий сон, що я бачив… :
33. Ми стояли в гірському проваллі.
34. Гора впала… … …
35. У порівнані з нею ми були, мов маленькі очеретяні мушки».
36. Той, що родився в степу… …
37. Енкіду сказав другові свойому, вияснюючи сон:
38. «Друже мій, твій сон хороший… …
39. Сон знаменитий… …
40. Друже мій, гора, що ти бачив, це Гумбаба.
41. Ми зловимо Гумбабу, ми вб’єм його,
42. І викинемо тіло його в поле.
43… ранок…»
44. Після двадцяти стадій вони відломили шматочок;
45. А ще через тридцять стадій вони зупинилися на ніч;
46. Перед Шамашем вони викопали криницю…
47. Ґілґамеш вийшов на гору.
48. Він виклав свою жертовну міру… …
49. «Горо, принеси Енкідові сон,
50. Зроби для нього… …!»
Подібний сон або просто інша редакція – у фрагменті таблиці семітської версії з Boghaskoy*.
* Йдеться про столицю Хеттської держави в Малій Азії – Хаттусу (у С. Кіндзерявого-Пастухіва- Гатусас), на місці якої тепер городище Богазкьой. – Прим. ред. Вісника АН
5. Вони взялися за руки й пішли спочивати на ніч.
6. Сон, вияв ночі, здолав їх.
7. Опівночі сон покинув його.
8. Сон він розказав Енкідові, свойому другові:
9. «Якщо ти мене не будив, що мене збудило?
10. Енкіду, мій друже, я бачив другий сон.
11. Якщо ти не будив мене, що… …
12. У додатку до першого сна я бачив другий.
13. У сні мойому, друже мій, гора впала;
14. Вона вдарила мене, придушила ногу…
15. Світло стало невимовно сильне, незвичайний чоловік з’явився.
16. Його ласка була прекрасна у цілій країні.
17. Він витягнув мене із-під гори.
19. Він дав мені води напитись, і серце моє заспокоїлось.
19. На землю він поставив ноги мої… …..»
20. Енкіду сказав про цього бога, говорячи
21. Ґілґамешові: «Друже мій, давай підемо в поле порадитися
Але дальший текст знищений.
Колонка 4
1. Гора принесла сон для Енкіду.
2. Він зробив для нього ………
3. Холодна злива пройшла мимо ……
4. Змусила його вкритися і …….
5. …і як гірське зерно ………
6. Ґілґамеш поклав свій підборідок на коліна.
7. Сон, такий як долає людство, напав на нього.
8. Опівночі сон зник.
9. Він устав і сказав другові:
10. «Друже мій, не кликав ти мене? Чому я збудився?
11. Не торкав ти мене? Чого ж я злякався?
12. Не проходив бог мимо? Чому члени мої оціпеніли? [зо страху]
13. Мій друже, я бачив третій сон;
14. І сон, що я бачив, був справді страшний.
15. Небо ревло, земля відлунювала,
16. День потух, настала темрява.
17. Блискала блискавка, палало полум’я,
18. Хмари згусли, зливаючи смерть.
19. Ясність зникла, втих вогонь,
20. І те, що впало, стало попелом.
21. Давай зійдемо вниз на рівнину і порадимось спільно».
22. Енкіду вислухав сон його і вияснив, кажучи Ґілґамешові:
Решта ассірійської версії втрачена. Хеттський текст продовжує вже після вияснення сну:
7. Ґілґамеш узяв сокиру в руку
8. І зрубав кедрину.
9. Але коли Гувава почув звуки,
10. Розлютувався: «Хто прийшов
11. І порушив дерева, що повиростали на моїх горах,
12. І рубає кедри?»
13. Тоді небесний Шамаш сказав їм
14. Із неба: «Підійдіть,
15. Не бійтеся …….!»
Далі знищено. Інший текст після перерви знову продовжує:
6. Сльози його потекли струмками,
7. Ґілґамеш сказав до небесного Шамаша,
8-9. . . . . . . .
10. «І слухався небесного Шамаша,
11. І прямував дорогою, визначеною мені.»
12. Небесний Шамаш почув молитву Ґілґамеша
13. І сильні вітри піднялися проти Гувави:
14. Великий вітер, північний вітер, південний вітер, вихор,
15. Шторм, холодний вітер, бурний вітер,
16. Гарячий вітер; вісім вітрів піднялося проти нього,
17. І вдарили вони в очі Гувави.
18. Він не може йти вперед,
19. Він не може повернутися назад.
20. Так Гувава піддався.
21. Тоді Гувава промовив до Ґілґамеша:
22. «Відпусти мене, Ґілґамеше; будеш мені паном,
23. І я буду слугою тобі. І дерева,
24. Що я виростив,
26. Я зріжу, і хати тобі побудую».
27. Але Енкіду сказав Ґілґамешові:
28-29. «Не слухай слів, які прорік Гувава;
На цьому текст обривається. В ассірійській версії є ще кілька рядків, але вони за дуже пошкоджені для доречного перекладу. Можна тільки здогадуватися, що переможці відрізали голову Гуваві, скінчили похід успішно й вернулися в Урук.
Таблиця VI
1. Він помив своє довге волосся, почистив свою зброю.
2. Волосся закинув назад поза плечі.
3. Викинув брудне, одягнув чисте;
4. Він одягнувся в ризу й підперезався.
5. Коли Ґілґамеш надів тіару,
6. Велика Іштар глянула на красу Ґілґамеша.
7. «Ходи, Ґілґамеше, будь моїм мужем,
8. Віддай мені в дар плід твій.
9. Будь мені мужем, я жінкою тобі буду!
10. Приготую тобі колісниці з блакиті і золота (лапіс лазулі)
11. Із колесами з золота та рогами із ……
12. За мулів правитимуть упряжені демони шторму,
13. Серед запахів кедрів входитимеш у дім наш,
14. А коли входитимеш у дім наш,
15. Поріг і покуття цілуватимуть твої ноги.
16. Тобі кланятимуться королі, князі, правителі,
17. У дар тобі принесуть урожаї гір і рівнин,
18. Твої кози приводитимуть трійнят, а вівці двійнят,
19. Твої в’ючні осли переганятимуть мулів.
20. Коні твоїх колісниць уславляться бистротою,
21. Воли твої у ярмах не матимуть рівних».
22. Ґілґамеш відкрив уста свої і сказав,
23. Звертаючись до великої Іштар:
24. «Але що я мушу тобі дати, коли візьму тебе в супружжі?
25. Я мушу дати тобі оливи й одежу для тіла,
26. Я мушу дати тобі хліба й провізії,
27. …харчі, достойні божества,
28. …напитків, достойних царцці.
29-31. . . . . . . .
32. А яку вигоду я матиму, взявши тебе в супружжі?
33. Ти… лише… що не… в холод;
34. Задні двері, що не затримують подуву буйного вітру,
35. Палата, що давить героїв,
36. Слон, який зриває попону свою,
37. Смола, що бруднить кожного, хто несе її,
38. Міх, що обливає водоноса,
39. Вапняк, що… камінного вала,
40. Яшма (?)… в землі ворожій,
41. Сандаль, в якому спотикається той, хто його носить.
42. Хто із твоїх любовників має твою любов вічно?
43. Хто з поклонників твоїх милий тобі стало?
44. Постривай, я пригадаю тобі історії твоїх любимців.
45. . . . . . . .
46. Тамузові, мужеві твоєї юности
47. Ти присудила щорічне голосіння.
48. Сорокатого пташка ти любила,
49. Та ти вдарила його і зломила крило.
50. Тепер живе він у лісі і плаче: «Каппі!»
51. Ти льва любила, досконалого в силі,
52. Але ти вирила йому сім та ще сім ям.
53. Ти любила коня, прекрасного в битві;
54. Ти й призначила йому батіг, шпори та ремінь,
55. Бігати по сім стадій ти присудила йому.
56. Та й призначила йому пити муть.
57. Його матері Сілілі ти присудила ридання.
58. Ти любила пастуха стада,
59. Який безупину нагромаджував для тебе вуголь
60. І щодня приносив у жертву козенят;
61. Ти ж ударила його і повернула у вовка;
62. Його власні підпаски ганяють,
63. І собаки його кусають за ноги.
64. Ти любила батькового садівника Ішулану;
65. Він стало приносив тобі китиці дактилів
66. І щодня стіл твій уставляв достатком.
67. Ти звела очі на нього і підійшла до нього:
68. «О мій Ішулану, ходи, насолодимося твоєю мужністю,
69. Простягни свою руку і доторкнись до нашого стану».
70. Ішулану сказав тобі:
71. «Чого ти хочеш від мене?
72. Чи ж не пече моя мати? Хіба ж я не їв?
73. Щоб мав їсти хліб зла і прокляття?
74. Хіба ж комиш захистить від зимна?»
75. Коли ти почула цю його мову,
76. Ти вдарила його, і повернула в крота,
77. Ти поселила його в середині. . . . .
78. Він не піднімається… він не сходить в долину…
79. І якщо ти полюбиш мене, ти і мене потракуєш як їх».
80. Коли Іштар це почула,
81. Іштар прийшла в лють і подалась на небо.
82. Іштар пішла до Ану, батька свого,
83. Іштар пішла до матері своєї, Антум, і сказала:
84. «Батьку мій, Ґілґамеш злаяв мене,
85. Ґілґамеш вирахував мої злочини.
86. Мої злі вчинкн, мої невдачі».
87. Ану відкрив уста свої і сказав,
88. Звертаючись до великої Іштар:
89. «Ти сама напросилася на…
90. Тож Ґілґамеш і вирахував твої злочини,
91. Твої злі вчинки і твої невдачі».
92. Іштар відкрила уста свої і сказала,
93. Звертаючнсь до Ану, свого батька:
94. «Тату, створи мені буйвола небесного, щоб знищив Ґілґамеша!
95. Наповни Ґілґамеша . . . . . . .
96. Якщо ж не створиш мені буйвола небесного,
97. Я розіб’ю ворота підземелля і поломлю засуви,
98. Я навстіж відкрию двері,
99. Я підніму мертвих, щоб вони, як живі, їли,
100. Тож мертвих стане більше, ніж живих!»
101. Ану відкрив уста свої і сказав,
102. Звертаючися до великої Іштар:
103. «Якщо я зроблю, як ти просиш у мене,
104. То буде сім років пустоколосся.
105. Чи ти припасла зерна для людей?
106. Чи ти накопила корму для худоби?»
107. Іштар відкрила уста свої і сказала,
108. Звертаючись до Ану, свого батька:
109. «Я нагромадила зерна для людей,
110. Я виростила корму для худоби.
111. Якщо буде сім років пустоколосся,
112. Я припасла зерна для людей,
113. І я накопила корму для худоби».
. . . . . . . . . . . . . .
122. Небесний буйвол зійшов… . . . . . . .
123. Своїм першим храпом він убив сотню мужви,
124-125. Двісті мужів… триста мужів.
126. Своїм другим храпом він убив сотню… додатково,
127. Двісті мужів… …більше… …триста мужів
128. . . . . . . . додатково.
129. За третім своїм храпом… . . . . він заатакував Енкіду.
130. Енкіду ж… …його напад.
131. Енкіду скочив і зловив небесного буйвола за роги.
132. Небесний буйвол запінився.
133. Головешкою свого хвоста… . . . . .
134. Енкіду відкрив свої уста і сказав,
135. Звертаючися до Ґілґамеша:
136. «Друже мій, ми пишалися… . . . . .»
137-144. . . . . . . .
145. І між карком та його рогами…
146. . . . . . . . . . .
147. Енкіду погнався за… …буйвола небесного.
148. Він зловив за кінець хвоста Його.
149-151. . . . . . . . .
152. Між карком та рогами він увігнав свого меча… …
163. Коли вони вбили небесного бика, вони вирвали його серце;
154. Поклали перед Шамашем.
155. Вони відійшли і впали ниць перед Шамашем.
156. Два брати посідали.
157. Іштар вибралась на вал Урука, загороду;
158. Вона вилізла на вершок і кинула прокляття:
159. «Горе Ґілґамешові; понизив мене, вбив буйвола небесного!»
160. Коли Енкіду почув цю мову Іштар,
161. Він вирвав праве стегно у Буйвола небесного і кинув перед неї:
162. «Коли б я тільки міг достатись до тебе,
163. Я зробив би те саме з тобою, що з ним;
164. Я б кишки його намотав на тебе!»
165. Іштар скликала дівиць,
166. Куртизанок і блудниць;
167. Праве стегно небесного буйвола оплакувати приказала.
168. А Ґілґамеш скликав майстрів, зброєзнавців
169. Усіх ремесел.
170. Знавці захоплювалися величиною рогів.
171. Тридцять фунтів лапіс лазулі вміщав кожний.
172. Грубиною були по два інчі (?)
173. Шість мір оливи, вмістимість обох,
174. Він подарував, як помазання, свойому богові Луґальбанді,
175. Він вніс роги і повісив у своїй княжій спальні.
176. В Евфраті помили вони руки свої.
177. Вони обнялися Й відійшли.
178. Проїхали вулицею Урука.
179. Люди Урука збиралися, щоб побачити їх.
180. Ґілґамеш сказав слово
181. Простолюддю Урука:
182. «Хто найславніший споміж героїв?
183. Хто найвизначніший споміж людей?»
184. «Ґілґамеш – найславніший споміж героїв!
185. Ґілґамеш – найвизначніший споміж людей!»
186-188. . . . . . . .
199. Ґілґамеш відсвяткував веселе свято в палаті своїй.
190. Поснули герої, спочиваючи на ложах нічних,
191. Ліг також і Енкіду, і бачив сон.
192. Устав Енкіду, щоби відкрити сон,
193. До друга свого звернувся:
194. «Друже мій, чому боги мали спільну нараду?
Кінцевий знак таблиці:
195. Таблиця VI із «Того, хто бачив усе», із серії Ґілґамеша.
196. Списана згідно з оригіналом, і провірена.
Таблиця VII
Початку ассірійської версії нема. Хеттська версія читається:
1. . . . . . …тоді настав день.
2. І Енкіду сказав Ґілґамешові:
3. «Друже мій, послухай, що за сон я бачив цієї ночі.
4. Ану, Енліль, Еа та небесний Шамаш зібралися на раду.
5. І Ану сказав Енлілеві:
6. «Тому, що вони вбили небесного буйвола і вбили Гуваву,
7. Один із них умре», – сказав Ану,
8. «Той, хто обібрав гори з кедрини!»
9. Але Енліль сказав: «Енкіду вмре,
10. Ґілґамеш не повинен умерти!»
11. Тепер небесний Шамаш відповів богові Енлілю:
12. «Чи ж вони не на твій приказ убили небесного буйвола й Гуваву?
13. А тепер невинний Енкіду вмирати мусить?»
14. Розсердився Енліль дуже
15. На божественого Шамаша:
16. «Бо ж ти щодня сходиш до них, немов ти один з них!»
17. Зліг Енкіду перед Ґілґамешем,
18. І по лиці його [Ґілґамеша] текли сльози:
19. «Брате мій, дорогий брате, чому вони мене, а не тебе виправдали?»
20. І ще: «Чи ж посадить мене дух мертвих
21. При дверях мертвеччини?
22. І я ніколи більш не побачу дорогого брата очима своїми?»
Тут кінець хеттського тексту. Ассірійська версія, десь після правдоподібних голосінь Енкіду та згадок і роздумів про пройдене, уводить нас в русло дальшого оповідання:
36. Енкіду… …підніс свої очі,
37. Із брамою веде він бесіду, немов із людиною,
38. Двері ж лісові іраціональні,
39. І нічого не розуміють… . . . . . . .
40. «За двадцять стадій я подивляв матеріял на тебе…
41. Доки не глянув на щогловидні кедри… . . . . . . .
42. Не було ж нічого надзвичайного у матеріялі твойому…
43. 72 лікті височиною, 24 лікті шириною…
44. Твій… … твій… …і твій… …
45. Майстер зробив тебе в Ніппурі…
46. О, брамо, знав би я, що це твоє призначення,
47. І що твоя… …спричинить оце,
48. Я підняв би сокиру, порубав би тебе!
49. Я б змайстрував із тебе тендітну раму!»
Пробіл, мабуть, із 50 рядків. Енкіду, мабуть, звертається до Шамаша, щоб прокляв мисливця:
Колонка 3
1. «…його майно знищ, зменши його силу.
2. Хай дорога його буде немила тобі,
3. Хай дичина втікає від нього при ловах,
4. . . . . . . . …хай мисливець не знайде сповнення серця свого».
5. Серце його спонукало проклинати куртизанку Шамхат:
6. «Пострівай, Шамхат, я визначу долю твою,
7. Долю, що не скінчиться повіки.
8. Я проклену тебе великим прокляттям:
9. . . . . . . …щоб прокляття рік-річно ставало проти тебе.
10-18. . . . . . . .
19. . . . . . …вулиця буде твоїм пристановищем.
20. Тінь стіни буде житлом тобі,
21. . . . . . …твої ноги.
22. Хай і п’яний, і спраглий б’є тебе по обличчі».
29-32. . . . . . . .
33. Коли Шамаш почув слова уст його,
34. Він негайно кликнув його з неба:
35. «Чому, Енкіду, ти кленеш куртизанку Шамхат,
36. Яка навчила тебе їсти хліба, достойного богів,
37. Пити вино, царів достойне;
38. Яка вдягнула тебе в розкішну одежу,
39. І яка дала тобі блискучого Ґілґамеша за друга?
40. А тепер, друже, Ґілґамеш, брат твій рідний
41. Покладе тебе на пишне ложе,
42. Уложить тебе на ложе чести,
43. Посадить тебе на сидіння спокою, що ліворуч,
44. Щоб князі землі цілували твої ноги.
45. Він звелить людям Урука плакати за тобою, голосити.
46. Цвіт народу він обтяжить останньою для тебе прислугою.
47. І сам він через тебе відпустить довге волосся.
48. Він одягне шкіру лева й блукатиме по пустині».
49. Коли Енкіду почув слова доблесного Шамаша,
50. …його гнівне серце втихомирилося.
Бракує двох рядків. Прокляття тепер змінюєть майже на благословення:
Колонка 4
1. . . . . . . . . . . .
2. «Королі, князі й вельможі любитимуть тебе.
3. . . . . . …здивується [ударить себе по стегнах].
4. …стряхне волосся голови своєї.
5. . . . . . …розв’яже свою калитку для тебе.
6. . . . . . . . …лапіс лазулі та золото.
7. . . . . . . . . . . .
8. Для тебе… його амбари виповнені.
9. Перед богів жрець приведе тебе,
10. Ради тебе забудеться жінка, мати семи».
11. . . . . …Енкіду, якого тіло немічне.
12. . . . . …він спить сам.
13. . . . . …серед ночі він відкриває своє серце перед другом:
14. «Друже мій, я бачив сон цієї ночі,
15. Небеса ревіли, земля лунала,
16. . . . . …я стояв сам,
17. . . . . . . . з’явився, похмуре було його обличчя,
18. Вид його був як Зу*
19. . . . . його кігті були …… кігті орла,
20. . . . він переміг мене.
21. . . . . він скочив.
22. . . . занурив мене.
Бракує восьми рядків
31. . . . перетворив мене,
32. Що мої руки вкрилися пір’ям мов [у] птаха.
33. Він глянув на мене, повів мене до дому тьми, до житла Іркали;
34. До дому, з якого той, хто входить, ніколи не виходить,
35. Дорогою, що не веде назад,
36. До дому, де мешканці позбавлені світла,
37. Де порох є їх їжею, і глина їх поживою.
38. Вони вдягаються, як птахи, в одежу із крил,
39. Вони не бачать світла, пробувають у темряві.
40. У домі пороху, куди я ввійшов,
41. Я дивився на королів, а корони їх поскидані.
42. . . . ті короновані, які віддавна правили землею.
43. Відпоручники Ану та Енліль подають печеню,
44. Подають печиво, холодну воду з міхів.
46. У домі пороху, куди я ввійшов,
46. Пробувають: первосвященник і прислужник;
47. Там є жрець і юродивий,
48. Сидять там служителі великих богів,
49. Там – Етана, там – Сумукая,
50. Там також Ерешкіґаль, цариця підземелля;
51. Беліт-зері, жінка-писар підземелля стоїть перед нею навколішки,
52. Тримає таблицю й читає перед нею.
53. Вона підняла голову, побачила мене:
54. . . . і вона взяла того чоловіка».
* Зу – Або «Зії» – птах бурі. – Прим. перекл.
Тут пробіл на яких 55 рядків. Існує один фрагмент із промовою Ґілґамеша, правдоподібно до матері Нінсун, що звичайно вставляють на цьому місці:
5. «Мій друг бачив сон провіщального значення…
6. День, коли він бачив сон, скінчився…
7. Енкіду лежить уражений один день . . . . . . .
8. Шо Енкіду на своїм ложі. . . . . . . .
9. Третій день і четвертий день . . . . . . .
10. П’ятий, шостий, сьомий, восьмий, дев’ятий і десятий;
11. Недуга Енкіду ставала гіршою та гіршою.
12. Одинадцятий і дванадцятий день . . . . . . .
13. Енкіду лежить на ложі свойому . . . . . . .
14. Він покликав Ґілґамеша . . . . . . .
15. «Друже мій . . . . . прокляв мене,
16. Я не вмру, як той, хто паде в битві.
17. Я боявся битви . . . . . . .
18. Друже мій, щасливий, хто вмирає у битві,
19. Я ж, я помру у безслав’ї».
Дальший текст утрачений.
Таблиця VIII
Колонка 1
1. Як тільки з’явились перші проблиски ранку
2. Ґілґамеш відкрив уста свої і сказав другові свойому:
3. «О Енкіду . . . . . . як газеля,
4. І це ти, якого . . . . . . .
5. Це ж ти, якого . . . . . виховала, виростила.
6. І . . . . . . . пасовище.
7. Ми дряпались на гори, і зійшли до кедрового лісу».
Далі є ще 14 рядків, непригодних для перекладу
Колонка 2
1. «Послухайте мене, старшини, поверніть вухо до мене!
2. Це Енкіду, друга мойого я оплакую,
3. Гірким плачем, як жінка в голосінні.
4. Моя сокира при боці, лук у руці моїй,
5. Кинжал при поясі, щит при мені,
6. Празникова одежа, моя радість!
7. Устав злий ворог і ограбив мене.
8. Мій друг, брат молодший, ловець онагра в степу, пантери в полі;
9. Енкіду, друг мій, брат молодший, ловець онагра в степу і пантери в полі,
10. Ми, що все перемагали, піднімалися в гори,
11. Що зловили і вбили буйвола небесного,
12. Що перемогли Гуваву, який жив у лісі кедрів;
13. Що це за сон такий, що оволодів тобою?
14. Ти – темний, і не можеш мене чути».
15. Але він не підніс очей своїх.
16. Він послухав його серце, та воно не билось.
17. Закрив він свого друга вуаллю, як невісту . . . . . . .
18. Він мов лев підняв голос свій,
19. Немов львиця, ограблена від малят своїх.
20. Він метався взад і вперед перед другом своїм.
21. Рвучи волосся і розкидаючи . . . . . . .
22. Здираючи й розкидаючи прекрасну одежу . . . . . . .
23. Як тільки стало на світ благословлятися, Ґілґамеш . . . . . .
Решта відбита.
Колонка 3
1. «На почесному ложі я поклав тебе.
2. Я посадив тебе на сидінні спокою, ліворуч від мене,
3. Щоб князі землі цілували ноги твої.
4. Я покличу людей Урука оплакувати тебе і голосити,
5. Квіт народу я обтяжу службою для тебе.
6. І сам я ради тебе відпущу довге волосся,:
7. Я одягну шкіру лева і блукатиму по пустині».
8. Як тільки стало на світ благословлятися, Ґілґамеш . . . . .
9. Він попустив свій пояс . . . . . . .
Звідси аж до 42 рядка 5 колонки практично не збереглося нічого. Мабуть, був там опис похорону Енкіду.
Колонка 5
42. . . . . . суддя Ануннакі . . . . . . .
43. Коли почув це Ґілґамеш,
44. Серцем узрів образ Ріки.
45. Як тільки стало на світ благословлятися, Ґілґамеш виготовив…
46. Він виніс великий стіл із дерева еламмагу
47. Чашу з корнелії наповнив медом,
48. Чашу з лазуру наповнив маслом,
49. . . . . . . він прикрасив і підніс Шамашові
На цьому практично 8 таблиця кінчається. Існують кусочки із різними знаками, але досі либонь не вдалося їх зібрати до діла, тим більше перекласти.
Таблиця IX
Колонка 1
1. Ґілґамеш по свойому другові Енкіду
2. Гірко плаче, і блукає по степу.
3. «Як я умру, хіба ж не стану й я; як Енкіду?
4. Горе опанувало серце моє.
5. Я боюся смерти й блукаю в пустині.
6. До Утнапіштіма, сина Убар-Туту,
7. Я визначив путь і негайно піду туди.
8. Коли я підходив ніччю до гірських переходів,
9. Бачив левів і боявся;
10. Я підніс голову свою в молитві до Сіна;
11. До світла богів підносилися молитви мої.
12. І тепер також, Сін, збережи мене!»
13. На ніч він ліг і від сну прокинувcя
14. . . . . . . . вони раділи життям.
15. Він ухопив у руку сокиру свою,
16. Вийняв меча із-за пояса.
17. Стрілою ж він скочив між них
18. Він ударив . . . . . і розсіяв на кусники.
19-28. За фрагментарне для перекладу, решта відбита.
Колонка 2
1. Гора називається Машу*;
2. Як він підійшов до гори Машу,
3. Що при варті сходу й заходу сонця щоденно,
4. Яка верхами достає країв неба,
5. А грудьми сягає в підземелля.
6. Люди-скорпіони сторожать брами її,
7. Сяйво від них страхає, і погляд їх смертельний,
8. Страшний їх блиск покриває гори,
9. Вони при сході й заході пильнують сонця.
10. Коли Ґілґамеш їх побачив,
11. Захмарилося лице його від страху й збентеження.
12. Він зібрався з думками і вклонився їм.
13. Муж-скорпіон покликав свою жінку:
14. «Той, хто прийшов до нас, має тіло богів!»
15. Жінка мужа-скорпіона відповідає йому:
16. «Дві третини його – бог, третя – чоловік»
17. Кликнув муж-скорпіон до чоловіка,
18. Промовляючи слова до потомка богів:
19. «Чому пройшов ти таку далеку дорогу?
20: Пощо пройшов ти всю цю дорогу до мене,
21. Проходячи моря, перехід яких трудний?
22. Я хотів би знати причину твого приходу».
Решта відбита.
* Двійняк.- Прим. перекл.
Колонка 3
1-2. . . . . . . .
3. «Іду до Утнапіштіма, мого батька,
4. Який увійшов у зібрання богів . . . . . . . . .
5. Щоб поспитати його про життя і смерть».
6. Муж-скорпіон відкрив уста свої і сказав,
7. Звертаючись до Ґілґамеша:
8. «Ґілґамеше, ще не було нікого, хто б зміг це зробити.
9. Ніхто ще не пройшов шляхом гори.
10. За дванадцять стадій серце . . . . . . .
11. Суцільна там темрява і нема світла.
12. До сходу сонця . . . . . . .
13. До заходу сонця . . . . . . .
14. До заходу сонця . . . . . . .
15-20. Дуже знищено, решта відбита.
Колонка 4
Верх відбитий.
33. «Хай у скорботі та болю,
34. В холоді чи горячі,
35. Із стогонами і плачем піду я!
36. Відкрий же ворота гір».
37. Муж-скорпіон відкрив уста свої і сказав
38. Ґілґамешові . . . . . . .
39. «Іди, Ґілґамеше . . . . . . .
40. Дозволяю тобі пройти гори Машу;
41. Можеш перетяти і гори, і гірські вершини.
42. Хай безпечно ноги твої принесуть тебе назад.
43. Брама гір відкрита для тебе».
44. Коли Ґілґамеш почув це,
45. Він послухав слів мужа-скорліона,
46. Подався дорогою сонця.
47. Одну стадію пройшов:
48. Густа темрява там, і нема світла,
49. І неможливо побачити нічого ні спереду, ні ззаду.
50. Пройшов він дві стадії.
Колонка 5
Верх відбитий.
23. Чотири стадії пройшов він:
24. Густа темрява і нема там світла,
25. І неможливо побачити нічого ні спереду, ні ззаду.
26. П’ять стадій пройшов він:
27. Густа темрява і нема там світла,
28. І неможливо побачити нічого ні спереду, ні ззаду.
29. Шість стадій пройшов він:
30. Густа темрява і нема там світла,
31. І неможливо побачити нічого ні спереду, ні ззаду.
32. А як пройшов він сім стадій . . . . . . .
33. Густа темрява і нема там світла.
34. І неможливо побачити нічого ні спереду, ні ззаду.
35. Вісім стадій пройшов він і крикнув:
36. Густа темрява і нема там світла,
37. І неможливо побачити нічого ні спереду, ні ззаду.
38. Дев’ять стадій пройшов він і відчув північний вітер.
39. . . . . . . . обличчя його.
40. Густа темрява і нема там світла,
41. І неможливо побачити нічого ні спереду, ні ззаду.
42. Коли він пройшов десять стадій,
43. . . . . . . . близько.
44. . . . . . . . стадії.
45. Після пройдення одинадцяти стадій з’явилося світло.
47. Перед ним стояли кущі самоцвітів; як побачив – підійшов.
48. Це плоди сердолика;
49. Китиці висять, мило глянути.
50. Лапіс лазулі видає . . . . . . .
51. Також плоди дає, приємно оглядати.
Колонка 6
Верх відбитий.
24-36. Знаки за фрагментарні для відчитання. Оповідається, мабуть, про дива незвичайного самоцвітного саду.
37. Сідурі, буфетниця, що живе на краю моря.
38. Таблиця із «Того, хто бачив усе» із серії Ґілґамеша,
39. Палата Ашурбаніпала,
40. Короля світу, короля Ассірії.
Таблиця X
Збереглися фрагменти двох версій: старовавілонської та ассірійської.
ВЕРСІЯ СТАРОВАВІЛОНСЬКА
Колонка 1
Верх відбитий. Рахування умовне.
1. . . . . . . . . . . . . . .
2. Одягається він у шкіри їх, а м’ясо їсть.
3. . . . . . . . Ґілґамеш, який не був ніколи,
4. Доки мій вітер порушує воду».
5. Шамаш стурбувався, він пішов до нього.
6. Сказав Ґілґамешові:
7. «Ґілґамеше, куди ти спішиш?
8. Не знайдеш ти життя, що його шукаєш».
9. Ґілґамеш сказав йому, доблесному Шамашові:
10. «Пройшовши й пробігши степами,
11. Чи покладу я голову свою на спочинок всередині землі,
12. Щоб спати мені вічно?
1З. Дай очам моїм побачити сонце, щоб наситився я світлом.
14. Якщо досить світла, – темрява далеко.
15. Хай же той, хто смертю вмер, побачить світло сонця».
Колонка 2
Верх відбитий. Рахунок умовний.
1. «Він, який пройшов зо мною всі труднощі,
2. Енкіду, якого я любив так дуже,
3. Який пройшов зо мною всі труднощі.
4. Він відійшов до призначеного людям.
5. Вдень і вночі я оплакував його.
6. Я навіть не хотів його поховати:
7. «Мій друг напевно встане врешті на моє голосіння».
8. Сім днів і сім ночей,
9. Доки черв не впав на лице його.
10. Відколи відійшов він, я не маю життя.
11. Я тинявся як мисливець у степу,
12. Тепер же, господине, як бачу я лице твоє,
13. Хай не побачу смерти, якої боюся».
14. Буфетниця сказала йому, Ґілґамешові:
Колонка 3
1. «Ґілґамеше, куди ти спішиш?
2. Не знайдеш ти життя, якого шукаєш;
3. Коли боги створили людство,
4. Вони призначили смерть для людей,
5. Життя ж вони затримали за собою.
6. А ти, Ґілґамеше, наповни шлунок свій,
7. День і ніч веселися,
8. Кожний день роби радісним,
9. День і ніч танцюй і грай.
10. Хай одежа твоя буде чиста,
11. Голова помазана, сам викупаний у воді.
12. Пести маля, що тримається руки твоєї,
13. Хай жінка тішиться на грудях твоїх.
14. Це – уділ людства . . . . . . . »
Решта відбита.
Колонка 4
1. У своїй люті він нищить їх [кам’яних ідолів].
2. Він вертається і підходить до нього,
3. Його очі глянули на Сурсунабу.
4. Сурсунабу пита його, Ґілґамеша:.
5. «Скажи мені, як тобі на ім’я?
6. Я є Сурсунабу; належу до Утнапіштіма, Предка».
7. Ґілґамеш сказав йому, Сурсунабу:
8. «Ґілґамеш ім’я моє,
9. Прийшов з Урука, дому Ану,
10. Пройшов гори,
11. Довгу дорогу від схід сонця,
12. Тепер, коли я бачу лице твоє, Сурсунабу,
13. Покажи мені Утнапіштіма, Предка».
14. Сурсунабу сказав йому, Ґілґамешові:
Решта втрачена.
АССІРІЙСЬКА ВЕРСІЯ
Колонка 1
1. Сідурі, буфетниця, що живе на краю моря,
2. Живе . . . . . . .
3. Для неї зробили глек, для неї зробили золотий винодав,
4. Вона прикрита вуаллю і . . . . . . .
5. Ґілґамеш приходить і . . . . . . .
6. Він одягнений у шкіри . . . . . . .
7. Він має іскру богів у своїм тілі,
8. Тав серці його горе.
9. Лице його немов у того, що пройшов дальній путь [у мерця]
10. Буфетниця розглядає далечінь,
11. Вона каже в серці свойому слова,
12. Радячись із собою:
13. «Напевно це вбивця!
14. Куди це він прямує . . . . . . . ?»
15. Коли буфетниця узріла його, зачинила двері,
16. Вона закрила браму, засовуючи перекладиною.
17. Та він, Ґілґамеш, чув звуки закривання.
18. Він випрямився і поставнв…………..
19. Ґілґамеш промовив до неї, до буфетниці:
20. «Буфетнице, що побачила ти, що зачиняєш свої двері,
21. Що закриваєш браму, засовуючи перекладиною?
22. Я розіб’ю твої двері і поломлю браму!»
23. Ґілґамеш мовив їй, буфетниці:
24. «Я Ґілґамеш; я приборкав і вбив буйвола небесного,
25. Я вбив сторожа лісу,
26. Я скинув Гумбабу, що жив у кедровому лісі;
27. У лісних проходах я вбивав левів».
28. Буфетниця мовила до нього, до Ґілґамеша:
29. «Якщо ти Ґілґамеш, який убив сторожа лісу,
30. І скинув Гумбабу, що жив у кедровому лісі,
31. Вбивав левів у лісних переходах,
32. Зловив і вбив буйвола небесного,
33. Чому щоки твої змарнілі, лице обсунулося?
34. Твоє серце сумне, риси спотворені?
35. Чому горе в серці твоїм?
36. Лице твоє немов у мерця?
37. . . . . . . . твоє обличчя обпалене сонцем і вітром?
38. . . . . . . . ти вганяв степами»
39. Ґілґамеш сказав їй, буфетниці:
40. «Господине, хіба не повинні щоки мої обсунутися, лице змарніти?
41. Мій вид посумніти, риси спотворитися?
42. Хіба не мало б бути горе в моїм серці?
43. Хіба не мало б моє лице бути, як у того, з дальньої дороги?
44. А вид мій обпалений сонцем і вітром?
45. Хіба ж . . . . . я не вганяв степами?
46. Мій друг, братчик, що ганявся за дичиною полів, пантерою степу,
47. Енкіду, друг мій, братчик, що ганявся за дичиною полів, пантерою степу,
48. Ми, що перемогли всі труднощі і зійшли на гори.
Колонка 2
1. Ми зловили і вбили буйвола небесного,
2. Ми скинули Гумбабу, що жив у кедровому лісі!
3. Мій друг, якого я любив дуже, який пройшов зо мною всі труднощі,
4. Енкіду, мій друг, якого я любив дуже, який пройшов зо мною всі труднощі;
5. Його перемогла участь людей!
6. Шість днів і сім ночей я оплакував його,
7. Доки черв не впав на лице його.
8. Я злякався смерти і тепер тиняюся по степу. Доля мого друга лежить тягарем на серці мені,
9. Тому я вшир і вздовж тиняюся степом; доля Енкіду, друга мойого, лежить тягарем на серці мені,
10. Тому я вшир і вздовж тиняюся в степу.
11. Як можу я мовчати? Як можу я бути спокійним?
12. Мій друг, якого я любив, повернувся в глину; Енкіду, друг мій, якого я любив, став глиною.
13. А я, [хіба] не повинен і я, як він, лягти
14. І не встати ніколи?»
15. Ґілґамеш дальше сказав їй, буфетниці:
16. «Тепер, господине, куди дорога до Утнапіштіма?
17. Які напрямні? Вкажи мені, о, дай мені знаки!
18. Якщо це можливо, я й море перейду!
19. Якщо ж неможливо, я тинятимусь степами».
20. Буфетниця сказала йому, Ґілґамешові:
21. «Ґілґамеше, ніколи тут не було переходу;
22. І хто іздавна доходив сюди, не міг перейти моря.
23. Доблесний Шамаш переходить море; хто окрім Шамаша переходить?
24. Трудне місце переправи, дуже тяжкий його перехід,
25. І глибокі води смерти, що перешкоджають доступ,
26. Де, Ґілґамеше, перейдеш ти море?
27. Якщо і доберешся до вод смерти, що вдієш?
28. Ґілґамеше, є Уршанабі, човняр Угнапіштіма.
29. При нім камінні статуї, у лісі він збирає . . . . . . .
30. Направ лице своє до нього.
31. Якщо зможеш, перейди з ним, якщо не зможеш – вертайся».
32. Коли Ґілґамеш почув це,
33. Він узяв сокиру в руку,
34. Він вийняв кинжал з-за пояса, повернувся і пішов у ліс.
35. Як стріла упав він між них.
Дальше за фрагментарне для відчитання і перекладу.
Колонка 3
1. Уршанабі промовив до нього, до Ґілґамеша:
2. «Чому щоки твої змарнілі, і лице твоє обсунулося?
3. Серце твоє сумне, і риси твої спотворені?
4. Чому горе у серці твоїм?
5. Вид твій, як у того, із дальньої дороги?
6. Лице твоє обпалене холодом і спекою?
7. . . . . . . . ти тиняєшся степами?»
8. Ґілґамеш сказав йому, Уршанабі:
9. «Уршанабі, хіба не повинні мої щоки змарніти і лице обсунутись?
10. Серце в жалю: риси спотворені?
11. Серце сповнене горем?
12. Лице – як у мерця?
13. Вид мій обпалений холодом і спекою?
14. Не повинен . . . . . . я тинятися степами?
15. Друг мій, братчик, який уганяв за диччю в полі, пантерами степу,
16. Енкіду, друг мій, братчик, який уганяв за диччю в полі, пантерами степу;
17. Ми, які перемогли все і піднялися в гори,
18. Які зловили і вбили буйвола небесного,
19. Які скинули Гумбабу, що жив у кедровому лісі!
20. Друг мій, якого я так дуже любив, який пройшов зі мною всі труднощі,
21. Енкіду, друг мій, якого я так дуже любив, який пройшов зі мною всі труднощі,
22. Його перемогла доля людей!
23. Шість днів і сім ночей я оплакував його,
24. Доки черв не впав на лице його.
25. Я злякався… і став боятися смерти, тож тепер я тиняюся степами.
26. Доля мого друга лежить тягарем на мені,
27. Тож так далеко я забрів степами; доля Енкіду, мого друга, тяжка мені,
28. Тому так далеко я забрів степами.
29. Як я можу мовчати? Як можу бути спокійним?
30. Мій друг, якого я любив, повернувся у глину.
31. А я, хіба й я не ляжу, щоб не встати ніколи?»
32. Ґілґамеш мовив дальше до нього, до Уршанабі:
33. «Тепер, Уршанабі, куди дорога до Утнапіштіма?
34. Який напрямок? Дай мені, о, дай мені напрямні!
35. Якщо можливо, море перейду; якщо ж не можливо, тинятимусь степами».
36. Уршанабі промовив до нього, до Ґілґамеша:
37. «Твої руки, Ґілґамеше, перешкодили твойому переходові моря;
38. Ти ж знищив камінні статуї . . . . . . .
39. Камінні статуї знищені . . . . . . .
40. Візьми сокиру в руки, о Ґілґамеше,
41. Піди в ліс і наріж 120 жердин, тридцять мір кожна,
42. Осмоли, постав наконечники і принеси мені».
43. Коли Ґілґамеш почув це,
44. Він узяв сокиру в руки, вийняв меча з-за пояса,
45. Він пішов у ліс і нарізав 120 жердин, тридцять мір кожна.
46. Обсмолив, позакінчував і приніс йому.
47. Ґілґамеш і Уршанабі увійшли в корабель.
48. Вони спустили корабель на хвилі і поплили.
49. За три дні пройшли путь місяця і п’ятнадцяти днів.
50. Таким чином Уршанабі прибув до вод смерти.
Колонка 4
1. Уршанабі сказав йому, Ґілґамешові:
2. «Натисни, Ґілґамеше! Візьми жердину . . . . . . .
3. Хай рука твоя не торкається вод смерти . . . . . . .
4. Ґілґамеше, візьми другу, третю і четверту жердини;
5. Ґілґамеше, візьми п’яту, шосту і сьому жердини;
6. Ґілґамеше, візьми восьму, дев’яту й десяту жердини;
7. Ґілґамеше, візьми одинадцяту, дванадцяту жердини!»
8. За дванадцятою – Ґілґамеш зужив жердини.
9. Він розпустив пояса . . . . . . .
10. Ґілґамеш зняв одежу свою . . . . . . .
11. Між руками напнув як вітрило.
12. Утнапіштім розглядає далечінь;
13. Каже серцю свойому і вимовляє слова,
14. Радячись із собою:
15. «Чому камінні статуї на кораблі знищені?
16. І один, що не майстер його, пливе на нім?
17. Чоловік, який прямує сюди, не один із моїх . . . . . . .
18. Я дивлюся, та не . . . . . . .
19. Я дивлюся, та не . . . . . . .
20. Я дивлюся, та . . . . . . .
Решта колонки відбита. Текст, мабуть, паралельний до бесід із Сідурі та Уршанабі.
Колонка 5
1. «Хіба не повинно бути моє серце в горі, мої риси спотворені?
2. Хіба не повинно бути горя в серці моїм?
3. А лице, як у того з дальньої дороги?
4. Не повинен вид мій бути обпаленим спекою та холодом?
5. Не повинен . . . . я тинятися степами?
6. Друг мій, братчик, який вганяв за дичиною в полі, пантерою степу,.
7. Енкіду, друг мій, братчик, який вганяв за дичиною в полі, пантерою степу;
8. Ми, які перемогли все і піднялися в гори,
9. Які зловили і вбили небесного буйвола,
10. Які скинули Гумбабу, що жив у кедровому лісі!
11. Мій друг, який вбиває левів зо мною,
12. Мій друг, який пройшов усі труди зо мною,
13. Енкіду, друг мій, який вбивав левів зо мною,
14. Його звалила доля людей! Шість днів і сім ночей я оплакував його,
15. Я не хотів віддати його, щоб поховати,
16. Доки черв не упав на обличчя його.
17. Я злякався… і став боятися смерти, тож тепер я тиняюсь степами.
18. Доля мого друга тягарем лежить на мені, тож я й блукаю степами…
19. Доля Енкіду, друга, тяжить на мені, тож я й блукаю степами.
20. Як я можу мовчати? Як можу я бути спокійним?
21. Друг мій, якого я любив, повернувся у глину.
22. А я, хіба й я не ляжу як він, щоб не встати ніколи?»
23. Ґілґамеш дальше вів мову до нього, Утнапіштіма:
24. «Щоб могти побачити мені Утнапіштіма, якого звуть Предок,
25. Я пішов і блукав по всіх землях,
26. Я пройшов багато трудних гір,
27. Я пройшов моря,
28. Солодким сном не заспокоював лиця свого,
29. Я вимучував себе, йдучи безупину, суглоби свої наповнював болем.
30. Не дійшов я ще й до хати буфетниці, як одежа зносилась.
31. Я вбивав медведів, гієн, левів, тигрів, оленів, серн, дичину та тварин степу;
32. Їх м’ясо я їв, шкірами вдягався,
33-35. . . . . . . . . . . . .
36. Утнапіштім сказав йому, Ґілґамешові:
37-50. . . . . . . . . . . . .
Колонка 6
Верх відбитий
26. «Чи ж будуємо хату назавжди? Чи назавжди ставимо печатки?
27. Чи навіки розділюються брати?
28. Чи ж ненависть триває вічно?
29. Чи ріка стало підноситься й розливається?
30. . . . . . . . . . . . . . . .
31. Чи ж лице його може зріти лице сонця?
32. Із днів давнини такого не бувало.
33. Сплячий і мертвий, як однакові вони!
34. Чи не виявляють вони виду смерти?
35. . . . . . . . . . . . . . . .
36. Ануннакі, великі боги, зібралися разом;
37. Мамметум, що створила судьбу, провіщає судьби з ними;
38. Призначають вони життя і смерть;
39. Днів смерти ж вони не відкривають».
40. Ґілґамеш сказав йому, Утнапіштімові, Предкові:
Знак закінчення:
41. Таблиця X із «Того, хто бачив усе», із серії про Ґілґамеша.
42. Палата Ашурбаніпала, короля світу, короля Ассірії.
Таблиця XI
1. Ґілґамеш сказав йому, Утнапіштімові, Предкові:
2. «І дивлюсь на тебе, Утнапіштіме,
3. Твій вид не інакший, ти такий, як і я.
4. Так, ти не інакший, ти такий, як і я.
5. Моє серце бачило тебе досконалим для битви;
6. А ти на боці лежиш, на спині.
7. Скажи мені, як ти ввійшов у компанію богів і здобув життя?
8. Утнапіштім промовив до нього, до Ґілґамеша:
9. «Ґілґамеше, я відкрию тобі приховане,
10. А саме: таємницю богів я скажу тобі.
11. Шурупак – місто, яке ти знаєш
12. І яке знаходиться на березі Евфрату,
13. Це місто старинне, і боги були в його середовищі.
14. Серце склонило великих богів зробити потоп.
15. Там був Ану, їх батько,
16. Войовничий Енліль, їх дорадник,
17. Нінурта, їх представник,
18. Еннурґі, їх візир,
19. Нініґіку-Еа також сидів з ними.
20. Їх раду він повторив куреневі з очерету:
21. «Курене, курене! Стіно, стіно!
22. Очеретяна хижино, послухай! Стіно, запам’ятай!
23. Чоловіче з Шурупака, сину Убар-Туту!
24. Розвали хату, будуй корабель!
25. Залиши маєтки, піклуйся про життя!
26. Занехай багацтво, життя спасай!
27. Приведи на корабель насіння усіх живих тварин.
28. Корабель, що ти збудуєш,
29. Його розміри, хай будуть рівномірні:
30. Ширина і довжина його хай будуть однакові.
31. Перекрий його, як води підземелля».
32. Коли я зрозумів це, я сказав до Еа, мого пана:
33. «Дивись, Господи, що ти оце приказав,
34. Я пошаную й виконаю.
35. Але що маю сказати місту, людям і старшим?»
36. Еа відкрив уста свої і сказав,
37. Звертаючись до мене, слуги свого:
38. «Ти їм таке скажеш:
39. Я узнав, що Енліль ненавидить мене,
40. Так, що я не зможу жити у вашому місті,
41. Ні повертати лиця свого до землі Енліля.
42. Тому я піду до Апсу і поселюсь із Еа, моїм паном.
43. А на вас він зіл’є зливу;
44. . . . . з птахів . . . . . із риб.
45. . . . . . . багацтво жнив.
46. У сутінках вечера пошле сочевицю,
47. Спричинить зливу дощу-пшениці.
48. Як тільки забриніли перші проблиски ранку,
49. Зібралася вся країна довкруг мене.
50-53 . . . . . . .
54. Дитина несе смолу,
55. Сильний двигає все інше, що на потребу.
56. На п’ятий день я заклав основи [скелет].
57. Іку* була його площа, 60 метрів – висота стін.
58. 60 метрів – довжина кожної стіни.
59. Я надав йому вигляду ззовні і оббив його.
60. Шість палуб вбудував я в нього.
61. Тим ділячи на сім.
62. Його площу я поділив на дев’ять.
63. Я ввігнав у нього водостримувачі.
64. Установив жердини-керма і зібрав необхідне.
65. Шість мір смоли я влив у піч,
66. Три міри смоли я влив у те.
67. Три міри олію принесли носильники,
68. Окрім міри олію, що пішла на обробку.
69. Дві мірки олію сховав човняр.
70. Биків я набив для людей,
71. Вівці я різав кожного дня.
72. Сік, червоне вино, олій і біле вино
73. Я давав робітникам пити, як воду з річки,
74. Вони мали свято, як у день Нового Року.
75. Я . . . . . . оливою я натер руки,
76. . . . . . . . корабель був готовий.
77. Тяжко було . . . . . . . . .
78. . . . . . . . зверху і знизу.
79. . . . . . його дві третини.
80, Усе майно своє я навантажив на нього.
81. Що мав я із срібла, я навантажив на нього.
82. Що я мав із золота, я навантажив на нього.
83. Що мав я із сімени усіх живих тварин, я навантажив на нього.
84. Вкінці я звелів моїй родині та близьким увійти в корабель.
85. Я впровадив дичину польову, польових звірів та всіх майстрів.
86. Шамаш установив точний час для мене:
87. «Коли в сутінках вечора піде сочевиця, а тоді проллється злива пшениці,
88. Увійди в корабель і закрий двері».
89. Цей точний час прийшов:
90. Вечером почав падати дощ, що перейшов на ранок у зливу;
91. Я приглядався до виду погоди;
92. Було лячно дивитись на двір.
93. Я увійшов у корабель і закрив двері.
94. Для управи кораблем човняреві Пузур-Амурі
95. Я доручив могутню структуру з усім добром:
96. Як тільки з’явилися перші ознаки ранку,
97. Чорна хмара виступила з-за обрію.
98. Адад гримить у ній,
99. А Шуллат і Ганіш посуваються спереду,
100. Йдучи, мов вістуни понад горами й рівнинами.
101. Ірраґал вириває машти,
102. Нінурта рядом прориває греблі;
103. Ануннакі підняли смолоскипи,
104. Освічуючи їх ясністю землю;
105. Лють Адада досягла неба,
106. Повернула в темряву все, що було світлом.
107. . . . . . . . землю він розбив, мов глечик.
108. Бушувала буря один день,
109. Скоро налетіла і . . . . . . .
110. Як боєм, впала на людей.
111. Чоловік не міг бачити свого ближнього.
112. З неба неможливо було розпізнати людей.
113. Боги вжахнулися потопу.
114. Вони повтікали і добиралися до неба Ану;
115. Боги щулилися, як собаки, присідали в нужді,
116. Іштар кричала, мов жінка в породах,
117. Красно-голоса пані богів заводила:
118. «Справді, старі часи повернулися в глину,
119. Бо я виказала зло на раді богів!
120. Як могла я зробити зло на раді богів?
121. Як могла я спричинити бійню на знищення людей моїх?
122. Це ж я вирощую людей моїх!
123. Як ікра риби, вони наповнюють море!»
124. Боги Ануннакі плакали з нею,
125. Боги сиділи скулившись, плачучи.
126. Закриті були уста їх . . . . . . .
127. Шість днів і шість ночей
128. Дув вітер: злива, буря, потоп перемагали землю.
129. Коли настав сьомий день, буря, потоп,
130. Що воювали, мов армія, стишили напад.
131. Утихомирилося море, шторм притих, потоп припинився.
132. Я глянув на море, було тихо.
133. І все людство повернулося в глину;
134. Земля стала рівна, мов стіл,
135. Я відкрив вікно і світло впало мені на обличчя.
136. Я зігнувся, сів і заплакав.
137. Сльози котилися мені по обличчі.
138. Я розглядався за краями моря.
139. За дванадцять стадій виднілася полоска землі.
140. На горі Нізір осів корабель.
141. Гора Нізір тримала корабель певно й не дала зрушитися.
142. Один день, другий гора Нізір тримала корабель певно й не дала зрушитися,
143. Третій день, четвертий гора Нізір тримала корабель певно й не дала зрушитися,
144. П’ятий день, шостий гора Нізір тримала корабель певно й не дала зрушитися,
145. Коли настав сьомий день,
146. Я виніс голубку і випустив.
147. Голубка полетіла й вернулася назад до мене;
148. Не знайшлося місця осісти, і вона вернулась.
149. Я виніс ластівку і випустив.
150. Ластівка полетіла і вернулася назад до мене;
151. Не знайшлося місця осісти, і вона вернулась.
152. Я виніс ворону і випустив.
153. Ворона полетіла, і коли побачила, що води зійшли,
154. Вона їла, літала, порпалась-крякала; не вернулась.
155. Я розпустив усе на чотири сторони і приніс жертву.
156. Я вилив жертву на вершку гори.
157. Сім і сім казанів я поставив.
158. Під ними я нагромадив тростини, кедру і мирти.
159. Боги понюхали пахощі,
160. Боги понюхали солодкий аромат,
161. Боги, як мухи, зібралися довкола жертовника.
162. Як тільки прибула велика богиня,
163. Вона піднесла велике намисто, зроблене від Ану на її бажання:
164. «О ви, боги тут присутні, так як я ніколи не забуду лапіс лазулі на шиї моїй,
165. Я пам’ятатиму дні ці, й ніколи не забуду!
166. Хай боги підходять до жертвоприношення,
167. Енліль же нехай не наближається до жертовника,
168. Бо немудро він спричинив потоп
169. І призначив людей моїх на знищення!»
170. Як тільки прибув Енліль
171. І побачив корабель, впав у лють,
172. Він сповнився гнівом на богів-Ігігів:
173. «Чи хто з смертних спасся? Жоден чоловік не мав вижити знищення!»
174. Нінурта відкрив уста свої і мовив бойовому Енлілеві:
175. «Хто ж може що-будь зробити без Еа?
176. Бо Еа розуміє всі справи».
177. Еа відкрив уста свої і сказав воїнові Енлілеві:
178. «О воїне, ти наймудріший з-поміж богів!
179. Як, як же ти міг без роздуми спричинити потоп?
180. На грішника поклади гріх його, на переступника – переступ!
181. Стримайся, щоб він не згинув; підтягни, щоб не розвалився.
182. Замість посилати потоп, краще би лев з’явився і зменшив людство!
183. Замість посилати потоп, краще би вовк прийшов і зменшив людство!
184. Замість посилати потоп, краще би голод настав і знищив країну!
185. Замість посилати потоп, краще би чума була і вдарила людство!
186. Це не я відкрив таємницю богів;
187. Премудрому я сон показав, і так він узнав таємницю богів.
188. І тепер порадься про нього!»
189. Тоді Енліль піднявся на корабель.
190. Він узяв мене за руку і вивів геть,
191. Заставив жінку мою вийти, клякнути поруч мене.
192. Ставши між нами, торкнувся чола нашого і благословив нас:
193. «Досі Утнапіштім був лиш чоловіком,
194. Але від тепер Утнапіштім і жінка його будуть, як ми, боги.
195. Вдалі, при усті рік, житиме Утнапіштім!»
196. Так от взяли мене і поселили далеко, при усті рік.
197. Але так як для тебе, хто збере богів задля тебе,
198. Щоб тобі знайти життя, якого шукаєш?
199. Ходи, не спи шість днів і сім ночей».
200. Як тільки він сів, розкинувши ноги,
201. Сон, мов туман, упав на нього.
202. Утнапіштім сказав їй, жінці своїй:
203. «Глянь на сильного чоловіка, що бажає життя.
204. Сон, мов туман, падає на нього.
205. Його жінка сказала йому, Утнапіштімові, Предкові:
206. «Торкни його, хай чоловік прокинеться.
207. Щоб міг він вернутися спокійно дорогою, якою прийшов,
208. Щоб через браму, якою прийшов, міг він вернутися до свого краю».
209. Утнапіштім сказав їй, своїй жінці:
210. «Облудний рід людський, він старатиметься тебе обманути.
211. Молись, печи коржі йому, постав у головах,
212. І дні, що він проспав, познач на стіні!»
213. Вона пекла коржі йому, клала в ізголов’я,
214. І дні, що він спав, значила на стіні.
215. Його перший корж засох.
216. Другий . . . . . . третій запліснів, четвертий побілів, його . . . . .
217. П’ятий був черствий, шостий – свіжоспечений,
218. Сьомий . . . . . . . раптом він торкнув його, і чоловік прокинувся
219. Ґілґамеш промовив до нього, до Утнапіштіма, Предка:
220. «Не вспів я заснути,
221. Як ти зразу торкнув і збудив мене».
222. Утнапіштім сказав йому, Ґілґамешові:
223. « . . . . . Ґілґамеше, порахуй-но свої коржі!
224. Дні, що ти проспав, хай будуть тобі відомі.
225. Твій перший корж уже засох,
226. Другий є . . . . третій запліснів, четвертий побілів . . . . .
227. П’ятий зачерствів, шостий ще свіжо спечений,
228. Сьомий . . . . . . . раптом ти збудився».
229. Ґілґамеш промовив до нього, до Утнапіштіма, Предка:
230. «О, що мені робити, Утнапіштіме, куди ж я піду,
231. Бо Грабитель [смерть] опановує члени мої,
232. Смерть заглядає в покої мої
233. І куди я не гляну, всюди смерть!»
234. Утнапіштім сказав йому, Уршанабі, човняреві: :
235. «Уршанабі, хай не радіє тобою пристань, хай місце переправи ненавидить тебе!
236. Того, хто ходить берегом, віджени від берега.
237. Чоловіка, перед лицем якого ти ходив, тіло якого вкрите довгим волоссям,
238. Гармонію членів якого спотворили шкіри,
239. Візьми його, Уршанабі, і приведи до умивальні,
240. Хай дочиста вимиє своє волосся в воді [як сніг].
241. Хай скине свої шкіри, щоб забрало їх море, щоб видно було його волосате тіло;
242. Хай пов’язка на голові буде замінена новою.
243. Хай одягне нову одежу, щоб прикрила його наготу.
244. Доки не добереться до свого міста.
245. Доки не скінчить своїх мандрів,
246. Хай одежа не зраджує давности, хай буде як нова».
247. Уршанабі взяв його і привів до умивальні.
248. Він дочиста вимив своє довге волосся в воді,
249. Він викинув свої шкіри, щоб море забрало їх;
250. Видно стало волосся тіла його.
251. Він замінив пов’язку голови новою.
252. Він одягнув його в нову одежу на прикриття наготи його.
253. Доки не добереться до свого міста,
254. Доки не скінчить мандрів своїх;
255. Одежа не повинна виказати давности, але бути як нова.
256. Ґілґамеш і Уршанабі увійшли в корабель,
257. Вони спустили корабель на хвилі і відплили.
258. Його жінка сказала йому, Утнапіштімові, Предкові:
259. «Ґілґамеш прибився сюди, він знесилений, виснажений,
260. Що ж ти даси йому, з чим він вернеться у край свій?»
261. Тоді він, Ґілґамеш, узяв жердину
262. І привів корабель до берега.
263. Уткнапіштім сказав йому, Ґілґамешові:
264. «Ґілґамеше, ти прибився сюди, ти знемігся, ти себе виснажив;
265. Що можу тобі дати, щоб тобі вернутися у край свій?
266. Ґілґамеше, я відкрию тобі таємницю,
267. Таємницю богів я скажу тобі:
268. Є рослина, як терен . . . . . . . . . .
269. Як троянда, колючками колотиме руки твої;
270. Якщо ж руки твої досягнуть рослину ту, ти знайдеш нове життя».
271. Коли Ґілґамеш почув це, він відкрив . . . . .
272. Він прив’язав тяжке каміння до ніг своїх;
273. Воно протягнуло його в глибину, і він побачив рослину.
274. Він узяв рослину, вона колола його руки.
275. Він обрізав тяжке каміння від ніг своїх,
276. . . . . . . викинуло його на берег.
277. Ґілґамеш сказав йому, Уршанабі, човняреві:
278. «Уршанабі, ця рослина – чудесна рослина,
279. Через яку чоловік може здобути попередню силу.
280. Я візьму її до Урука, города, я дам їсти ; . . . . випробувати рослину.
281. Її назва: Старий чоловік стає молодим, як молодик!
282. Я сам з’їм, щоб повернутися до молодости моєї».
283. Через двадцять стадій вони перекусили,
284. А ще після тридцяти стадій вони зупинилися на ніч.
285. Ґілґамеш побачив ставочок холодної води;
286. Він увійшов в нього і купався в воді.
287. Змій почув аромат рослини,
288. Виповз із води і схватив рослину,
289. Вертаючися скинув свою шкіру.
290. Тоді Ґілґамеш сів і плакав,
291, Сльози текли по лиці йому.
292. . . . . . . . Уршанабі, човняра:
293. «Для кого, Уршанабі, трудилися руки мої?
294. Задля кого перевелася кров серця мого?
295. Для себе я не здобув жодного блага.
296. Для земляного лева здобув я дар.
297. Тепер за двадцять стадій він це вириває!
298. Коли я відкрив . . . . . . .
299. Я знайшов щось, що поставлено мені як знак: я відійду
300. І залишу корабель при березі». Через 20 стадій вони перекусили,
301. Після 30 стадій вони зупинилися на ніч. Коли вони прибули до Урука, города,
302. Ґілґамеш сказав йому, Уршанабі, човняреві:
303. «Уршанабі, вилізь на стіну Урука, пройдись,
304. Провір основи тераси, вивідай цегляну кладку, чи не з паленої цегли вона,
305. Чи не сім мудреців поклало основу її!
306. Один Шар – місто, один Шар – сади, один Шар – прерії, облоги храму, святині Іштар.
307. Три Шари складають Урук».
308. О, того дня я залишив Пукку в домі столяра!
Знак закінчення.
309. Таблиця XI із «Того, хто бачив усе», із серії [про] Ґілґамеша.
310. Записано згідно з оригіналом і звірено.
311. Палац Ашурбаніпала, короля світу, короля Ассірії.
* Іку: Акр.- Прим. перекл.
Таблиця XII
Це особлива таблиця. Текст із іншого твору, із другої частини семітської версії шумерської історії під назвою «ҐІЛҐАМЕШ І ДЕРЕВО ГУЛУППУ». До епосу ця таблиця була додана напевно пізніше; здогадуються, що аж десь під кінець другого чи з початком першого тисячоліття до Христа. Текстологічно вона відмінна і правила, мабуть, за своєрідний епілог. Для кращого зрозуміння тексту – кілька слів про зміст шумерської історії до місця, де починається ця таблиця. Усе починається, як і в інших шумерських легендах, від створення світу. Після розподілу між небом і землею, – рід людський був приведений до риття, а боги: Ану володів небом, Енліль землею, Ерешкіґаль підземеллям, і Енкі стали збиратися в подорож до підземелля. Десь тоді дерево, чи не верба, посаджена на березі Евфрату, було вирване південним вітром і поплило водами Евфрату. Інанна (Іштар), королева неба, знайшла дерево і забрала до свого «Святого саду» в Уруку. Вона мріяла зробити з нього ліжко і крісло. У міжчасі ж змій звив гніздо в корінні дерева, божественний птах шторму Зу помістив своє маля на верхів’ї, а демониця Ліліт зробила свій дім в середині. Кризу розвіяв Ґілґамеш. Він сокирою зарубав змія. Тоді Зу зо страху забрав своє маля і втік у гори. Ліліт покинула свій дім і втекла в пустиню. Ґілґамеш і люди Урука зрубали дерево й зробили ліжко та крісло Інанні. Із основи (пенька) дерева Інанна зробила Пукку (барабан?), а з верхів’я – Мікку (барабанні палочки), і подарувала їх Ґілґамешові. Вони стали великою цінністю для Ґілґамеша; коли одного дня вони провалилися в підземелля, він дуже схвилювався і пробував видістати, та не міг. Плакав і побивався. Серед цього голосіння й починається ХІІ таблиця, пов’язана із 308 рядком XI.
1. «Коли б того дня з залишив Пукку в домі столяра!
2. Коли б я залишив у жінки столяра, яка була мені, як мати, що мене породила!
3. Коли б я залишив у дочки столяра, яка була мені, мов менша сестра!
4. А тепер, хто принесе Пукку із підземелля?
5. Хто принесе Мікку із підземелля?
6. Енкіду, слуга його, сказав йому, Ґілґамешові:
7. «Мій пане, чого побиваєшся? Чого знемагає твоє серце?
8. Сьогодні я принесу Пукку із підземелля,
9. Я принесу Мікку із підземелля!»
10. Ґілґамеш промовив до нього, до Енкіду:
11. «Якщо сьогодні ти зійдеш у підземелля,
12. Слово я тобі скажу, слідуй мойому слову.
13. Я дам тобі інструкції, слідуй за порадами моїми:
14. Не одягайся в чисту одежу,
15. Бо вони піднесуть крик проти тебе, як проти чужаниці.
16. Не намазуйся дорогими олійками,
17. Бо на запах вони зберуться довкола тебе;
18. Не кидай списа в підземелля,
19. Ті, яких попаде спис, окружать тебе.
20. Палиці не бери в свої руки;
21. Духи тремтітимуть перед тобою.
22. Не бери сандалів на ноги свої,
23. Не подавай звуку в підземеллі,
24. Не цілуй жінку, яку любиш,
25. Не бий жінку, яку ненавидиш.
26. Не цілуй сина, якого любиш,
27. Не бий сина, якого ненавидиш,
28. Бо плач підземелля захопить тебе».
Вставка-рефрен:
29. Вона, відпочиваюча, вона відпочиваюча, мати Ніназу, відпочиваюча,
30. Її чисті плечі не покриті вбранням,
31. Груди її, як . . . . . . . чаші, не вкриті полотном.
32. Енкіду не послухав слова свого пана.
33. Він одягнувся в чисту одежу;
34. Як на чужинця вони кричали на нього,
35. Він намастився дорогим олійком;
36. На запах його вони зібралися довкола нього.
З7А. Він кинув спис у підземелля;
38. Ті, яких попав спис, окружили його.
39. Він узяв палицю в руку свою;
37Б. Духи тремтіли перед ним.
40. Він узув сандалі на ноги свої,
41. Він викликав звуки в підземеллі,
42. Жінку, яку він любив, поцілував,
43. Жінку, яку ненавидів, він ударив,
44. Сина, якого він любив, поцілував,
45. Сина, якого ненавидів, він ударив.
46. І плач підземелля полонив його.
Вставка-рефрен:
47. Вона, відпочиваюча, вока відпочиваюча, мати Ніназу, відпочиваюча,
48. Її чисті плечі не покриті вбранням,
49. Груди й як . . . . . . . чаші не закриті полотном.
50. Вона не пустила Енкіду вийти з підземелля.
51. Намтар не захопив його, недуга не взяла його, підземелля вхопило його;
52. Нещадний помічник Нерґаля не схопив його, підземелля його схопило,
53. У бою людей не впав він, підземелля захопило його.
54. . . . . . . . мій пан, син Нінсун, оплакує слугу свого Енкіду.
55. До Екуру, дому Енліля, він пішов сам:
56. «Отче Енлілю, у день, коли мій Пукку впав у підземелля,
57. І мої Мікку впали в підземелля,
58. Енкіду, якого я послав принести їх, захопило підземелля.
59. Намтар не захопив його, недуга не взяла його, підземелля вхопило його;
60. Нещадний помічник Нерґаля не схопив його, підземелля його схопило.
61. У бою людей він не впав, підземелля захопило його».
62. Батько Енліль не відповів йому ні слова. До Екішірґал, дому Сіна, він пішов сам:
63. «Отче Сіну, у день, коли мій Пукку впав у підземелля,
64. І мої Мікку впали у підземелля,
65. Енкіду, якого я послав принести їх, захопило підземелля.
66. Намтар не захопив його, недуга не взяла його, підземелля вхопило його;
67. Нещадний помічник Нерґаля не схопив його, підземелля його схопило.
68. У бою людей не впав він, підземелля захопило його».
69. Батько Сін не відповів йому ні слова. До Еабзу, дому Еа, він пішов сам:
70. «Отче Еа, у день, коли мій Пукку впав у підземелля,
71. І мої Мікку впали в підземелля,
72. Енкіду, якого я послав їх принести, захопило підземелля.
73. Намтар не захопив його, недуга не взяла його, підземелля вхопило його;
74. Нещадний помічник Нерґаля не схопив його, підземелля його схопило.
75. У бою людей не впав він, підземелля захопило його».
76. Коли батько Еа почув це,
77. Він покликав Нерґаля, войовничого героя:
78. «Нерґалю, ти войовничий герою,
79. Відкрий тепер дірку у підземелля,
80. Щоб дух Енкіду вийшов із підземелля,
81. Щоб він виявив стан підземелля свойому братові».
82. Нерґаль, войовничий герой, послухав Еа,
83. Він миттю відкрив дірку в підземеллі,
84. Так, що дух Енкіду вийшов з підземелля, як вітер.
85. Вони обнялись, поцілувались.
86. Вони стали радитися разом, розмовляючи.
87. «Скажи мені, мій друже, скажи мені, друже мій;
88. Розкажи мені про стан підземелля, як ти його бачив».
89. «Я не скажу тобі, мій друже, я не скажу тобі;
90. Якщо вже мушу оповісти тобі про стан підземелля, що я його бачив,
91. Сідай, плач».
92. « . . . . . . . я сяду і плакатиму».
93. «Моє тіло . . . . . . що ти торкав коли радів серцем,
94. Черв їсть мов стару шмату.
95. Моє тіло . . . . . . що ти торкав коли радів серцем,
96. . . . . . . . повне пороху».
97. Він скрикнув Лишенько! і кинувся в порох;
98. Ґілґамеш скрикнув Лишенько! і кинувся в порох:
99. «Чи бачив ти того, що сина не мав? «Бачив»,
100-101. . . . . . . . . . . . .
102. «Того, хто мав сина, ти бачив?» «Бачив,
103. Він лежить під стіною, і гірко плаче».
104. «Того, хто мав двох синів, ти бачив?» «Бачив,
105. Він живе в кам’яниці і їсть хліб».
106. «Того, хто мав трьох синів, ти бачив?» «Бачив,
107. Він п’є воду із міхів глибин».
108. «Того, хто мав чотирьох синів, ти бачив?» «Бачив,
109. Немов . . . . . . радіє серце його».
110. «Того, хто мав п’ять синів, бачив ти?» «Бачив,
111. Як у доброго писаря занята рука його,
112. . . . . . просто він ходить в палац».
113. «Того, хто мав шість синів, бачив ти?» «Бачив,
114. . . . . . . . . . . . .
115. «Того, хто мав сім синів, ти бачив?» «Бачив,
116. . . . . . . . . . . . .
117. «Того, Хто . . . . . . бачив ти?» «Бачив,
118. Як прекрасне знам’я . . . . . . .
119-143. . . . . . . . . . . . .
144, «Того, що впав із мачти, ти бачив?» «Бачив,
145. Просто до . . . . . . при вириванні палів».
146. «Того, хто вмер смертю . . . . . ти бачив? «Бачив,
147. Він відпочиває на ліжку і п’є чисту воду».
148. «Того, вбитого в битві, бачив ти?» «Бачив,
149. Його батько-мати тримають голову його, а жінка його оплакує».
150. «Того, чиє тіло лежить у степу, ти бачив?» «Бачив,
151. Його дух не має спочинку в підземеллі».
152. «А того, який не має нікого, щоб піклувався про нього, бачив?» «Бачив,
153. Що залишається в мисці із кусків хліба, викиненого на вулицю, він їсть».
154. Таблиця XII із «ТОГО, ХТО БАЧИВ УСЕ».
Переклав
Сергій КІНДЗЕРЯВИЙ-ПАСТУХІВ
Західний Вавілон (США)
В оригіналі це було передмовою, тут змінено на післямову – прим. ред.
ВСТУПНІ ПРИМІТКИ ПЕРЕКЛАДАЧА
Література – це фрагмент фрагменту;
з усього, що коли-будь сталося чи
було сказане, записано лише частину,
із чого тільки дещо збереглося.
Гете.
Я не ассіріолог. До справи перекладу « Ґілґамеша» попав либонь випадково, майже змусили друзі: Ігор Костецький та Василь Барка. Але зацікавлення епосом не випадкове, і це прекрасно з’ясував у своїй передмові до мого перекладу світової слави ассіріолог, проф. де Лягре Боель. (Переписую я всі тексти на комп’ютер із оригіналу 25-літньої давности, і, на жаль, знайти в себе копії тексту передмови не можу. Костецький видання мав уже либонь приготоване і кількакратно про це оголошував. Але остаточної його редакції я так і не бачив. Знаю тільки, що він готовив паралельну поетичну версію тексту. Помер він, і кінці в воду?).
А Сковорода устійнив: «Зрозумій одне зерно яблука і досить тобі буде. Бо ціле в ньому дерево з корінням, вітками, з листям і плодами зберігається; тоді можеш там знайти незчислимі міліони садів, дозволю собі сказати: і незчислимі світи».
Хочу тут підкреслити кілька основних думок, пов’язаних із ҐІЛҐАМЕШЕМ. Передусім – феномен мови. Живе слово, збережене в умовному записі, служить для передачі думки, ідеї. Але ж сам вислів – ще не ідея, навіть не думка; це, скажімо, ескіз. Або візія. І вона, бува, навіть боїться слова. Тупер дотепно зауважив: «Ідеї, хоч і яскраві та реальні, часто просто неустійнимі і бояться близького обставлення словами». Та й самі ідеї ще не реальність, дарма що вони формують життя.
Яка ж віддаль між словом і дійсністю?
Яке відношения між ідеєю та словом?
Ми тут просто не зауважуємо проблем. І часто трапляється, що слова заступають думку. Ще Бекон підмітив, що слова опановують розум, хоч ми й думаємо, що розсудок керує словами. Як часто великі, численні томи записаного паперу минаються безслідно і безплідно, а один поетичний вислів відбивається нескінченною луною в житті.
Поезія знаходить вічні, характерні, основні образи, у яких відкривається суттєве, таємне, Платон знав, що «поезія підходить ближче до життьової істини, ніж історія». Навіть цинік Вольтер зауважив, що «одне достоїнство поезії мало хто заперечить: вона каже більше, і меншим числом слів, ніж проза».
У Маколея знаходимо спробу дефініції: «Під поезією розуміємо мистецтво вживати слова так, щоб дати ілюзію для уявн». Може, тому й буває часами, що «поети дають великі і мудрі речі, яких вони самі не розуміють» (Платон).
Відомо, що в житті є багато речей, яких мудрі та вчені світу цього цілком не спроможні збагнути. Відкривається воно «недоліткам», для яких Христос приготував Царство Небесне. А Маколей про поетів так просто і сказав: «Хто в освіченому, літературному суспільстві бажає бути великим поетом, мусить спочатку стати малою дитиною».
Я тут цілком свідомо трактую цю справу дуже схематично, і тільки для того, щоб показати можливе значення епосу в нашому житті. Епос ҐІЛҐАМЕШ був зафіксований, тобто записаний, десь 4000 років тому. Сама аккадська мова знана нам дуже відносно, хоч ідіома цієї семітської мови достатньо вивчена. Тож сила поетичного твору стає, без сумніву, домінуючою величиною в літературно-ідейному секторі нашого життя.
Мене хвилює центральна прикмета поетичного твору: правда. Про це гарно висловився Шафтсбері: «У поезії, що є казкою, правда все є досконалістю». Тут – либонь основна таємниця поезії: вона перетоплена з правдою в особливий прояв духовної сфери життя. «Ви доходите до правди через поезію, – твердив Жубар, – я ж доходжу до поезії через правду». Тут, при нагоді, вияснення містерії Св. Письма: вершинний свідок – документ істини є й зразком поезії.
До часу археологічних розкопок Вуллі 1926 р. були намагання знецінити епос, головне через наочні паралелі з «біблейними байкамн», напр. потопом. Відколи ж справа потопу устійнена, багато інших деталей набрало відповідної перспективи. Студії над іншими фрагментами шумерських і вавілонських пам’яток (особливо «Енума Еліш»), як і над самою мовою, відкрили цілком нові горизонти пізнання та можливості прозрінь.
Гете твердив, що «справді мудрі думки були продумані уже тисячі разів, але щоб їх засвоїти, треба продумувати їх чесно знову, доки вони не вкорінняться у наш особистий досгід». На це натякнув також і Боель.
Спробуймо придивитнся до корінних проблем життя людини з-перед 4 тисячоліть і порівняти їх з нашимн. Життя: що воно таке, чому, навіщо, яка йому ціна? Смерть: звідки, чому, що значить? Любов: що воно, яка її сила і значення в житті? Де границі вірності і дружби? Що таке невинність і упадок? А спокуса? Система суспільного життя, цивілізація?
Ось напишімо відповіді на ці питання і побачимо, що вони будуть майже точно сходиться з відповідями від епосу ҐІЛҐАМЕШІ. Різниці будуть від просвітленої нашої свідомости, що від Господа Ісуса Христа (однаково у віруючих і безбожників, які вже виросли в атмосфері Правди Божої). Ми тепер маємо можливість не тільки дивитися, але й бачити зрячими очима. Людина з-перед чотирьох тисячоліть так само дивилася і бачила, але очима не цілком зрячими. Здивованими, захопленими. У цьому основна різниця між Старим Світом і Світом Новим.
Пригадується влучний вислів Лорда: «Первісна релігія людства, вірю, була об’явлена натхненим людям, які, як Сем, ходили з Богом. Адам у Раю знав Бога, він чув Його голос; також Енох і Ной… Але вже примітивні релігії, думаю, були зіпсованими формами первісного відкриття примітивній людині». Пригадайте, як у Св. Письмі показане поступове зледачіння роду людського. І як це показує ҐІЛҐАМЕШ, хоча б тільки долею Енкіду! Та ми й самі можемо свідчити про наші спроби зіпсувати і Одкровення, і Об’явлення, і саме Благовістя Господа Ісуса Христа, різними правками, вставками, винятками, тлумаченнями…
Якби не присутність Духа Святого та Великого Свідчення – Св. Письма, наше християнство давно вже стало б язичеством, і то не якоїсь хорошої версії!..
ҐІЛҐАМЕШ, навіть на канві повищого ескізу, набирає особливого значення. Бо це найстаріший, знаний нам, записаний твір Великої літератури. Походить він із доби докорінного зіпсування первісного Об’явлення, доби між потопом та відкриттям Авраамові. Твір цей також яскраво доказує помилковість і безпідставність т. зв. наукового принципу, що опанував наше думання останніми часами і побудований на мильному сприйманні т. зв. теорії еволюції. Теорія еволюції бачить усе як пряму висхідну лінію; життя ж – це в часі розтягнена спіраль.
Теорію еволюції можна прикладати виключно в дуже вузькому значенню і либонь тільки супроти окремих людей. Супроти життя людства – це лиш жест, що заплутує і замазує, нівечить сутність.
Свої поняття про давно минуле ми, звичайно, будуємо на випадково збережених черепках, але часто зразу ж, чи й наперед, про це забуваємо і розцініюємо все як порозкидувані частини цілісної системи, Тож совісно склеюємо черепки і одержаний банячок розглядаємо як реставрацію первісного, від чого й формуємо остаточні поняття про цілісність. У дійсності ж наш банячок – лиш умовна тінь від первісного. Хоч тінь та може дати можливість поетично (!) прозріти справжню велич і красу первотвору – створену Богом душу чоловіка.
«Ти бачиш тільки зовнішність їх. Але коли б ти побачив внутрішні, сховані в них думки і був у числі святих Божих людей, що бачать становлення образів, що розуміють в картинах саму силу, намір, кінець і засяг – очевидно, ти не вдержався б, щоб не танцювати із Давидом перед Ковчегом..» (Сковорода).
У середині мннулого століття, при розкопках руїн Ніневії, останньої столиці Ассірійської імперії, у залишках бібліотеки короля Ашурбаніпала (668-633 до Христа), а також бібліотеки святині бога Набу (бібл. Небо), між таблицями, записаними клиновидними знаками, знайдено також основний матеріял одного із найбільших творів світової літератури – епосу про Ґілґамеша.
У сьомому столітті до Христа, коли списувалися ці копії, епос складався із дванадцяти таблиць, і кожна мала коло 300 рядків (XII – половнну того). Але матеріял, віднайдений Остіном Лаярдом, Гормуздом Рассамом та Джорджем Смітом, був уже пошкодженим, пооббиваним, і неповним. Відтоді знайдено більше кусків, що належать до епосу, хоч і не всі були із списка бібліотеки Ашурбаніпала. На порозі XX ст. Бруно Мейснер дістав у Багдаді фрагмент із руїн старинного Сіппару, на якому списана частина старовавілонської версії X таблиці. У 1914 р. Пенсильванський університет здобув доволі повну шестиколонкову таблицю із текстом старовавілонської версії II таблиці. Тоді ж Йєльський університет здобув продовження цієї таблиці із текстом III таблиці. Перед самою війцою німецькі розкопки в старій столиці Ассірії – Ашурі принесли поважний фрагмент ассірійської версії VI таблиці. В 1928-1929 рр. німці знайшли в Уруку два малих кусники від таблиці IV. Багато шумерських фрагментів віднайдено в Ніппурі, Кіші та Урі. Із них частини XII таблиці майже дослівно сходяться із семітською версією. Врешті із Гатуса (Хаттуса – ред.), старої хеттської столиці, прийшли вавілонські фрагменти таблиць V і VI (дуже різні текстами), а також кілька кусників гурійського перекладу. Одначе сам текст, помимо велнкої кількости різкорідного матеріялу, залишається хоч і ясним, але либонь остаточно неповним.
Історія публікації епосу про Ґілґамеша складна, обширна, але для нас тут цілком не важна в деталях. Тож обмежимось тільки основними моментами.
Першу систематизацію і переклад віднайдених таблиць зробив згаданий Джордж Сміт із Британського Музею, який З грудня 1872 р. прочитав у Товаристві Біблійної Археології доповідь про «Халдейський звіт про потоп». Доклад викликав сенсацію в науковому світі і причннився до інтенсивних студій над епосом та до вивчення клиновндного письма.
Перше видання відомих текстів епосу – Haupt P. Das Babylonische Nimrodepos (Leipzig, 1884—1891) (спочатку Ґілґамеша ототожнювали з біблійним Німродом). У 1900 р. вийшла велика і джерельна праця з транслітерацією та перекладом, котра й досі не втратила свого значення: Jensen P. Assyrisch-Babylonische Mythen und Epen (Berlin). Ще одна важлива праця над відчитанням тексту: Ungnad А., Gressmann H. Das Gilgamesch-Epos (Goettingen, 1911). Із іншого важливого від того часу слід згадати: Ebeling E. Keilschrifttexte aus Assur Religiosen Inhalts (Leipzig, 1915—1919); Langdon S. The Epic of Gilgamesh (Philadelphia, 1917); Jastrow M., Clay A. An Old Babylonian Version of the Gilgamesh Epic (New Haven, 1920); Hrozny B. Keilschrifttexte aus Boghaskoy (1921); Campbell Thompson R. The Epic of Gilgamesh (Oxford, 1930). Серед новіших дослідників назвемо: O. R. Gurney, Th. Bauer, J. J. Van Dijk, S. N. Kramer, A. Schott, F. M. Th. de Liagre Boel, A. Heidel, W. V. Soden.
На сьогодні існує багато перекладів епосу та колосальна література коментарів і досліджень. З новішого важливе: Ebeling E., Gressmann H. Altorientalische Texte zum Alten Testament (1926); Thompson R. C. The Epic of Gilgamesh (London, 1928); Schott A. Das Gilgamesch-Epos (Leipzig, 1934); Contenau G. L’Epopee de Gilgamesh (Paris, 1939); Pritchard J. B. Ancient Near Eastern Texts relating to the Old Testament (Princeton, 1955); Liagre Boel F. M. Th. de. Het Gilgamesj Epos (Amsterdam, 1958); Matous L. Epos o Gilgamesovi (Praha, 1958); Turlani G. Miti babilonesi e assiri (Roma, 1958); Heidel A. The Gilgamesh Epic and Old Testament Parallels (Chicago, 1963); Дьяконов И.М. Эпос о Гильгамеше (Москва, 1961). Праця ця наочно дуже страдає від панівної марксистської, чи якої там, цензурної контролі.
Літературу досліджень і коментарів, а також ряд менш важливих чи невдалих перекладів тут пропускаємо, щоб непотрібно не обтяжувати текст атмосферою професійної специфіки. І все ж таки про джерела поеми кілька слів буде тут на місці.
Давно зауважено, що літературно епос не є твором якогось одного автора, а являється певного роду компіляцією. Тут різні, часто первісно не пов’язані між собою джерела. Існують паралельні шумерські, семітські, вавілонські фрагменти. Судячи з шумерських фрагментів, що дійшли до нас і що є багато старшими від самого епосу, можна здогадуватися, що сам епос, так як він знаний нам сьогодні,- це інтенсивне літературне опрацювання старинних джерел. Але це не означає, що семіти-вавілонці просто переклали і відредагували шумерські джерела. Епос – суцільний літературний твір, що стало формувався, удосконалювався переписувачами, редакторами та виконавцями, і ті версії, що до нас дійшли, чітко відрізняються від. шумерського матеріялу. Цілком можливо навіть, що шумерські історії – це просто фрагменти незнаної нам, загубленої, первісної версії епосу. На таку можливість вказували б дати окремих версій.
Основні таблиці датовано часом Ашурбаніпала, тобто VII ст. до Христа; фрагмент із Ашуру на два-три століття старший, але вже куски з Гатусас – десь із середини другого тисячоліття. Найстарші частини – це фрагмент Мейснера, записаний старовавілонським письмом (з першої династії). Але й це – правдоподібно тільки: списки старіших оригіналів. Згадка старих шумерських богів Ану та Енліля і відсутність бога Мардука в пантеоні відсовує дату комлозиції епосу до часів з-перед Гаммурабі (Хаммурапі – ред.), який «передав владу над усіма людьми Мардукові», як про це йде мова в пролозі до «кодексу Гаммурабі». Звідси можна робити висновок, що епос існував уже до 2000 року до Христа. Одначе і тут є підстави для здогадів про багато ранішу дату постання твору чи хоча б його первісної версії.
Літературний розвиток епосу тепер уже цілком певно можна прослідити впродовж півтора тисячоліття на основі різних.версій. Шумерські пісні, як і таблиця XII, зложилися, напевно, в початках третього тисячоліття до Христа. Дослідники не безпідставно здогадуються, що десь 2880 до Христа володарем в Уруку був Білґамес, який і став уосібленням героя епосу ҐІЛҐАМЕШ. Правління його було, мабуть, дуже яскравим; причислили його до божественних героїв і почали складати різні пісні та легенди про нього. Цілком можливо, що цей здогад про джерело епосу дуже близький до правди. Особливо коли не забувати про літературні характерності твору.
Найпевніше поема про Ґілґамеша належить до драматичних творів, тобто таких, що були призначені виконуватись публично. Поетика старинного світу, особливо семітських народів, різниться від нашої. Належала вона не до особистої, а до публічної ділянки життя. Про це вимовно свідчать навіть пізніші авторські твори: Псалми Давида (1000 до Христа) зберегли позначення для виконавців. І виконувалися, звичайно, в музичному супроводі або однією особою, або й цілим ансамблем. Наші кобзарські думи та забуті билини – прекрасна ілюстрація до теми.
Семітська поетика не знає рим; внутрішня ритмика та, мовити б, музикальний лад формують поетичну мову. Музична вартість дуже важлива, вона визначує наголоси, темп і, властиво, цілу ритміку. Складається із довгих вартостей, половинок, четвертних, вісімок або й шістнадцяток, відповідно сповільнюючи чи прискорюючи і наголошуючи словесний виклад.
Епос про Ґілґамеша тут не виняток, а либонь клясичний приклад вершинного зразка поетики старинного світу. Сьогодні вже цілком можливо вповні відтворити це театральне, драматичне дійство; можливо відчути ритміку твору, побачити велику цілість, включно з деталями, такими як музикальний супровід та самостійні музикальні інтермедії. Або ж моменти передишки чи «пригравки», такі, як: «Ґілґамеш відкрив уста свої і промовив до Енкіду…». Такі рядки, правдоподібно, виголошувалися речитативним дисонансом навмисно, щоб пливуча мова поеми не стала вбивчо-монотонною та не замучила слухачів.
Після аналізу усього відомого доводиться авторство епосу про Ґілґамеша віднести до того, що ми сьогодні називаємо НАРОДНИМ. Подібно, як наші думи про билини – плід багатьох геніяльних митців, поетів; творчість їх будувалася, зростала, вдосконалювалася і остаточно стала майже досконалою перлиною, скарбом вселенського значення та непроминаючої вартості. А це і є прикмета великих творів нашої літератури, нашої духовности.