Dmytro Polovynka

'Не хліб ти їв, а тіло cвоє їв'. Оповідь про Ґудама-бичиська.

Backup page for:

Оповідь про Ґудама – це досить короткий шумерський твір. Йдеться в ньому про перемогу над лиходієм Ґудамом, котрий напав на Урук. Початок тексту відбитий і з чого починається твір лише можна здогадуватися. З окремих слів можна зрозуміти що відбувалося святкування, чи бенкет. Був там також і Ґудам, на прізвисько Бичисько – адже Ґудам в перекладі з шумерської означає “Він є биком”. Як саме Ґудам розізлив мешканців Урука – не ясно, але обидві сторони налаштовані були войовничо.

Для нас цікавими в цьому тексті є слова музи́ки, котрі нагадують Ісусові слова “хліб – це тіло моє… вино – це кров моя”, хоча і сказані вони були у геть іншому контексті.

Далі йде переклад тої частини тексту, де знаки та сюжет – більш-менш зрозумілі з коротким вступом-переказом більш зруйнованої частини таблиці.

Оповідь про Ґудама-бичиська

В Уруці відбувалося святкування, на котрому було вдосталь їжі та пиття. На це святкування також прийшов Ґудам із Забаламу на прізвисько Бичисько. Він там теж їв та пив, але його поведінка на святкуванні була ганебною, що розлютило мешканців Урука…

…Натовпи зібрались коло Ґудама на вулицях Урука. Натовпи стали зі зброєю проти нього.

Музи́ка Інанни, на ім’я Луґаль-ґабагар вийшов та став перед ним. Оком своїм війська оглянув. Зустрів Ґудама піснею, на струнах заграв:

  ”Те, що їв ти, те що їв –
  Не хліб ти їв, а тіло своє їв!
  Те, що пив ти, те, що пив –
  Не пиво ти пив, а кров свою пив!

Ґудаме, натовпи зібрались коло тебе на вулицях Урука! Натовпи стали зі зброєю проти тебе! Що ж робиш ти? Те що моя володарка сказала мені, те я і переказую тобі!”

Ґудам-бичисько вдарив по стегну кулаком, весь трусився зі злості:

“Проти моєї булави Шарур – тої що натовпи косить – не стане ніхто! Вдома, в Забаламі всі загорожі я ламав нею!”

В храмі Е-ані опори він зламав немов гілки. Тоді Ґудам-бичисько вийшов на вулицю. Натовпи повбивав Ґудам на вулицях Урука. Натовпи зі зброєю загинули. Міські ворота зніс він.

Аж раптом від води до нього підійшов малий рибалка, рибалка Інанни. Двосічну сокиру у руки взяв і вдарив нею Ґудама-бичиська.

Ґудам розплакався, він розридався:

  ”Інанно, даруй мені життя!
  Биків із гір тобі дам,
    будуть повні твої хліви!
  Овець із гір тобі дам,
    будуть повні твої кошари!”

Свята Інанна йому відповіла:

  ”Биків із гір сама я маю!
  Овець із гір сама я маю!

Зброї своєї вже не торкайся! В поля Забалама, де рови прорізані, до свого села – туди повертайся! Наймеш собі там осла! Таке моє бажання!”

Інанни хоробрість славімо!
Хвала їй добра!

Примітки

Для кращого розуміння тексту варто знати наступне. Урук – це важливе місто в Шумері, а в шумерській літературі взагалі займає мало не чільне місце. До прикладу царем Урука був сам Ґільґамеш. Покровителькою Урука була богиня любові Інанна, а храм їй присвячений мав назву Е-ана. Забалам – це ще одне шумерське місто. А Шарур – це зброя бога Нінурти, що в перекладі означає “Та що тисячі косить”. Хоча, оскільки шумери користувалися шістдесятковою системою числення, то точніший переклад був би “Та що три тисячі-шістсот косить”. Тут же передано словами “натовпи косить”, щоб зберегти паралелізм у шумерському тексті між назвою зброї та описом людей, котрі зібралися проти Ґудама.

Сюжетно міф чимось нагадує легенду про Ґільґамеша та Небесного Бика – це і головний “бичий” лиходій, це також ім’я музи́ки. Є також певні паралелі і з іншими міфами. Наприклад з міфом про Нінурту – це і назва зброї Шарур, це і його поведінка (“вдарив по стегну кулаком”).

Якщо вважати, що “малий рибалка Інанни” – це цар Урука Думуз-рибалка, то виходить цей міф органічно вписується в шумерський епос. Шумерський епос, нагадаю – це твори про царів Урука Енмеркара, Луґальбанду та Ґільґамеша. Усі вони згадуються одне за одним в Списку царів Шумеру, як царі Урука, але між Луґальбандою та Ґільґамешем в списку є ще один цар, а саме Думуз-рибалка. Таким чином оповідь про Ґудама, якою короткою б вона не була, могла б заповнити цей пробіл між царями Урука в шумерському епосі.

Але ніде в цій оповіді прямо не згадується ім’я Думуз. Хіба вважати, що слово “малий” (“тур”) є натяком на перший склад імені Думуз, адже “думу” пишеться тим самим символом, що і “тур”. І хоч це ймовірно, але це все одно лише здогадки. І тому те, що малий рибалка в цьому творі – це Думуз-рибалка зі Списку царів Шумеру лишається хоч і привабливою, але лише гіпотезою.

Що саме означають слова про тіло та кров – говорити складно. Я не збираюся будувати гіпотези щодо зв’язку цих слів зі словами з Біблії. Але варто зауважити, що таке порівняння існувало ще в шумерські часи.

Є певні сумніви в перекладі. Наприклад дехто вважає, що на вулицях Урука люди не повстали проти Ґудама, а навпаки – поруч з ним встали його прихильники. Текст просто каже про юрбу, а дієслово “наблизитися” можна трактувати по-різному. Але тоді не ясно, чого він своїх прихильників потім повбивав.

Відповідь Інанни теж складно перекласти. Чому вона в своїй промові згадує зброю – не зрозуміло, бо рядок відбитий. Але наступні рядки можна сприймати так, що Інанна йому таки дарувала життя, але при цьому вигнала його до його села працювати в полі з ослами, тому переклад “зброї своєї не торкайся” цілком вірогідний.

Є також інші спірні моменти в перекладі, які, втім, не сильно впливають на зміст. Спірні місця, або місця додані для кращого розуміння тексту позначені в перекладі курсивом.

Шумерські тексти писалися порядочково, тому їх часто так і передають в перекладі, що надає їм схожості з поезією. Але оскільки оповідь про Ґудама відчувається радше, як прозовий твір із вкрапленням поезії, я вирішив так його і передати. Це дало певну свободу в побудові речень для кращого розуміння тексту сучасним читачем.