Шумерський гімн богу війни: адаб Нерґалю від Шуілішу
Нерґаль - це шумерський бог війни та загибелі. Йому було присвячено декілька гімнів, далі буде художній переклад того, котрий мені здався найяскравішим.
Але для початку коротка передмова, щоб текст був зрозумілішим.
В гімні окрім Нерґаля згадується його батько Енліль та мати Нінліль. Енліль також згадується в тексті під іншим іменем, яке тут перекладене як Верховний Бог. Енліль та Нінліль - це пара верховних богів у шумерському пантеоні. Нерґаль був володарем підземного царства. В шумерів не було пекла чи раю - всі мертві жили в одному місці, схожому на грецький Аїд, де і правив Нерґаль. Шуілішу - це цар Шумеру та Аккаду з початку другого тисячоліття до нашої ери.
Цей гімн належить до поширених текстів, особистісних гімнів, де оспівується як бог, так і правитель. Тут - це Нерґаль і Шуілішу відповідно. Текст дуже емоційний, насичений порівняннями та образами. Гімн виконувався під музику, ймовірно його виконання супроводжували ритуальні дії, на що натякають ніби вирвані з контексту фрази про обряди. Зміна музики, або стилю виконання відділені абзацом.
І наостанок: адаб - це стиль гімну, але чим він характерний - не ясно, а Емешлама - це головне святилище Нерґаля в місті Кута.
Адаб Нерґалю від Шуілішу
Володар, грізний смерч, досконалий, непізнаний,
по землі сіє сум’яття та страх,
Нерґаль, охоронець неба й землі,
живих істот незліченних карою лякає,
Володар, що грізним оком людей в покорі тримає,
що ворогів зброєю розпорошує,
Нерґаль, могутність неба й землі,
людські життя жне справедливо.
Володар, могутній смерч, буття чиє - величне, досконале,
буря з півдня, що землі покриває,
Нерґаль, долю ворогів вирішує,
буревієм зносить, добиває вітром,
Володар, високий, сильний, кулаком могутній,
ніхто не повстане проти нього,
Нерґаль, широкості й високості своєю міццю тримає,
похвалу приймає,
Перший серед воїнів, сміливість його - над усіх сміливість,
Нерґаль небо й землю до самих країв покриває величчю.
Звитяжець, з піднятою головою, цар всевладний,
син, що батька грудьми прикриває,
Нерґаль, море грізне, гнівом сповнений,
не відомо - хто б міг стати проти нього?
Воїн випростаний, північний вітер,
повінь, що землі спустошує,
Нерґаль, змій кров’ю окроплений,
кров’ю істот живих напувається.
Володар, що як батько його - Бог Верховний,
життя може надавати,
Нерґаль, чий вічний дім - в підземному царстві,
мов Енліль там править,
Долі наділяє, суди судить, рішення оголошує -
це воістину у його владі,
Нерґаль, ділами великими, буттям грізним -
заповнені долоні його.
Ці обряди величні та таємничі, що для тебе виконуються,
Нерґаль, ці обряди очищення людей, що тобою освячені.
На заході, де Сонце тобі світить,
трон страхітливий збудовано для тебе.
Нерґаль, давати і забирати -
це твоє царське право.
На сході, де Сонце дорогу починає, де здіймається,
ти є жахом і гнівом.
Нерґаль, хвала тобі і служіння в страх зануруюють,
наповнюють трепетом.
Як пастир могутній, як звитяжець вірний, як Сонце долі вирішуєш.
Шуілішу, князь, що його верховні боги вічною силою наділили.
Нерґаль йому непокірних косить, у снопи в’яже.
Шуілішу, хай влада буде в тебе! Хай удача сприяє тобі!
Хай будеш пастирем! Хай люди як Сонце вихваляють ім’я твоє!
Шуілішу, хай всі землі і люди прославляють життя твоє!
Нерґаль! Будь вірою, будь правдою для князя Шуілішу,
від сьогодні і назавжди!
Володар підземелля, діла твої рішучі,
вороги тремтять перед гнівом твоїм,
Нерґаль, вільний руйнівник,
незгідні не знаходять спокою через силу твою,
Володар могутній, звитяжець,
що для Верховного Бога був народжений,
Нерґаль, що гнівне серце батька Енліля
холодною водою окроплює,
Володар великий, змушуєш гори тремтіти від підніжжя до вершин,
Нерґаль до бою стає, голову гордо підносить,
Володар, що ворогів, як лев перемагає, не змінює свої наміри,
Нерґаль, в сіті лихих схопить, знищить незгідних,
Воїн, що буревієм змете усі землі, що не підкорилися його батькові,
Нерґаль, жахає оточені мурами міста та села,
Як дикий бик, копитами брикає, рогами простромлює,
Нерґаль, їхні цегляні стіни ти з’їдаєш ніби полову в повітря підняту,
Очі твої - червоні від гніву,
в очі твої не може дивитися жодне живе створіння,
Нерґаль, кров’ю їхньою немов дощем канали заповнюєш,
Ти перемагаєш усіх ворогів, відбираєш життя їхні численні.
Нерґаль, воїни, що ти їх врятував, щиро прославляють тебе.
Володар, що помстився за Енліля,
хто заспокоїв батькове серце.
Нерґаль сильний, хто синів чужих земель
для Верховного Бога підкорює,
Пастир, що Небо його обрало серед багатьох,
воїн породжений великими горами.
Шуілішу, хто виконує обряди очищення,
народжений від Нінліль.
Примножуй битви, примножуй бої! Ми слухатимемо твої накази!
Нерґаль злапає своїх супротивників як ластівка лапає комах.
На землі незгідні ти нашлеш грізний південний вітер,
будь зброєю смерті!
Шуілішу, спустош міста непокірних!
Володар могутній, батьком породжений, владою наділений.
Нерґаль - володар, Верховним Богом владою наділений.
Шуілішу завжди молитиметься тобі за своє довге життя
у святилищі Емешлама.
Примітки перекладача
Текст зберігся достатньо добре, деякі пошкоджені місця в перекладі були або пропущені, або перекладені умовно - тоді вони позначені курсивом. В оригіналі між частинами було написано до якого стилю ця частина належить - наприклад “це була сангара” або “це був барсуд”. Ці позначки були важливими для виконавців, але сучасному читачеві вони нічого не говорять. Натомість я просто розділив текст на абзаци, кожен з котрих відповідає одному стилю в оригінальному тексті
Зверніть увагу на структуру абзаців. Спочатку йде шість абзаців, поперемінно по 4 та 6 рядочків. Схоже, що це - розкачка мелодії. Далі, майже рівно посередині знаходиться однорядочковий заклик до Нерґаля допомагати Шуілішу. Ймовірно це був речитатив, оскільки ні з чим воно не римується. Після цього йде те, що в сучасній музиці називається “дроп” - початок основної частини мелодії, котру всі так чекали з самого початку. Закінчується весь гімн розв’язкою на три рядочки. Це схоже на оті три останні акорди, простими словами “Раз.Два.Три-и-и-и” в кінці пісні, чим буває завершуються класичні композиції, живі рок-виступи та й інші пісні. Звісно, це - лише моє бачення цього гімну.
Енліль згадується в тексті під іменем Нунамнір, дослівно - Бог-Чоловік-Уособлення-Владарювання, що я переклав як Верховний Бог, ким він в пантеоні і був. Для того, щоб позначити ім’я бога, шумери писали особливий знак - детермінатив, котрий не читався, але міг змінити значення слова. Відповідно в написанні Нунамнір знак “бог” (“дінгір”) є, але він не читається. Бога Сонця - Уту, що теж згадується в тексті, я так і переклав: “Сонце”.
Шуілішу - це цар Шумеру та Аккаду, але його вважали богом вже за життя, про що говорить написання його імені з вже згаданим детермінативом “дінгір”. В цьому тексті проводяться паралелі між Нерґалем та Шуілішу. Іноді навіть не зрозуміло про кого йде мова. Хоча гімн прямо не говорить про утотожнення Нерґаля та Шуілішу, але на емоційному рівні відбувається певне їх злиття - можливо це і було ціллю. Найочевиднішим натяком є те, що Нінліль була названа матір’ю Шуілішу, хоча відомо, що вона була матір’ю Нерґаля. Іншим можливим натяком може бути помста за батька. Відомо, що Шуілішу повернув ідол Інани з Еламу назад в Ур. Чи було це зроблено військовим шляхом, чи дипломатичним - невідомо, але якщо військовим, то це могло бути, власне, тою помстою, що згадується в тексті.
Джерела: