Повчання Шуруппака, як вікно в область древної моралі

Який був етичний кодекс в древньому світі? Тобто ще до того, як з’явилися усі сучасні релігії, типу християнства, ісламу, індуїзму, юдаїзму, зороастризму чи буддизму? Можна спробувати глянути на етику анімізму і її сучасного представника Синто. Але в древності етика і релігія були відділені, тому це не сильно допоможе. Треба знайти щось інше.

В попередній статті я розказував про шумерську книгу “Повчання Шуруппака” і додав туди власний поетичний переклад. Ця книга мене зацікавила не лише тим, що це - найдревніша книга, але й тим, що це - найдревніший записаний етичний кодекс. Для розуміння цієї статті, найкраще буде прочитати попередню. Але якщо коротко - то “Повчання Шуруппака” - це набір приказок та порад оформлених в одне ціле. З них можна зробити певні висновки про древню мораль.

“Повчання Шуруппака” є майже повністю світським текстом. Нечисленні згадки релігії є пізнішими вставками, яких не було у древніх записах. Шуруппак говорить про те, як треба себе поводити, але не пояснює це страхом перед карою богів, як можна було б очікувати від такого древнього тексту. Шуруппак майже не згадує покарання від суду. Також немає звернення до совісті. То ж навіщо себе поводити добре?

Багато пояснень пов’язані з тим, що люди почнуть гірше ставитися до того, хто грішить. Навіть згадку про повінь можна зрозуміти не як кару богів, а як те, що люди не будуть допомагати поганій людині під час повені. Сучасній людині складно зрозуміти, наскільки древні люди залежали від суспільства в котрому вони жили, і наскільки важливими були стосунки з сусідами. Адже не дарма свого часу одним з найбільших покарань було вигнання. “Повчання Шуруппака” нам нагадують про вагу суспільства.

Іншою причиною прислухатися до наданих порад - це пряма шкода самому собі, якщо їх не дотримуватися. Наприклад, якщо красти, і тебе спіймають - життя стане рабським.

Якою ж є етика від Шуруппака? Яка поведінка вважалася гідною?

Є поради до котрих ми звикли. Це “не кради”, “не вбивай” та “не чини перелюбу”. Останнє розкинуте по різних порадах - як то не викрадати жінок, не бути на самоті з одруженими жінками, не ґвалтувати, не спати з рабинею чи з повією тощо. Є тут також правило “шануй матір і батька свого”, до чого ще додаються повага до старших братів та сестер. Старозавітна “не побажай майна ближнього свого” в “Повчаннях Шуруппака” згадується у більш ствердній формі - “На чуже не рівняйсь… краще свого нічого немає”.

Є також інші досі актуальні поради. Це заклик до сумлінної праці і уникання сварок. Це поради стримувати свій язик, не хвалитися, не брехати, не гніватися, не заздрити і взагалі підтримувати хороші стосунки з людьми. Це також порада любити власну сім’ю і обачно обирати жінку. Шуруппак радить уникати сумнівних людей: крадіїв, брехунів чи шахраїв. В Шуруппака також відчутно погане ставлення до п’яних. Ще він неодноразово радить не ризикувати і обирати надійний шлях.

Є речі, котрі є не настільки однозначними. Наприклад Шуруппак наполегливо радить не лізти в чужі справи. Старозавітнє “не свідчи неправдиво” звучить просто як “не свідчи”; бачиш сварку - уникай, ні за кого не ручайся. Майновий стан та чинна ієрархія в Шуруппака не піддається сумнівам: текст не бачить нічого поганого в багатстві, чи владі. Шуруппак каже, що могутні уникають покарань і радить товаришувати з багатими і впливовими заради власної вигоди. Закликів з кимось ділитися майном - немає. Втім, є порада добре платити робітникам, хай це і пояснюється цілком практично.

Є вже і чужі для сучасної людини поради. Наприклад, як обирати раба. В жінки у “Повчаннях” - підпорядковане ставлення, хоча геть безправною вона не є. В Шуруппака погане ставлення до чужоземців, а подорожі він не вважає чимось хорошим.

“Повчання Шуруппака” - це не лише етичні правила. Поради по господарству - наприклад де краще купити поле, йдуть поруч з правилами поведінки - як то не красти. Це хоч і не означає, що шумери вважали ці поради рівнозначними, але все одно цікаво, що вони йдуть вперемішку. Звісно, поради, що стосуються тварин можна сприймати метафорично - наприклад “думай перед тим, як щось робиш”, або “завжди вважай на наслідки” - але не думаю що варто настільки узагальнювати. Зрештою, поради в Повчаннях Шуруппака дуже конкретні. Узагальнених етичних правил тут нема. Тобто ані поради “зуб за зуб”, ані “золотого правила”, і тим паче “люби свого ближнього” тут не знайти.

Світськість порад, приземлені пояснення, жодної згадки про совість, відсутність узагальнених правил, суміш порад господарських і етичних, іноді своєчасних, іноді застарілих, а іноді пристосуванських - це все “Повчання Шуруппака”. Ця виняткова книга - це найдревніший записаний етичний кодекс і справжнє вікно в область древньої моралі. Вона вартує того, щоб її прочитати.