Завтра Середа, тексти пісень

Ти наснилась мені (2016)

Ти наснилась мені

Ти наснилась мені
У прекрасному сні
У тумані весни
Не злети, не втечи

Були разом всю ніч
З тінню спалених свіч
Твій сумний силует
Чи лиш змарена тінь

Що за дивний був сон
Що наснилось - забув
Спогад зник, зникла ти
Ким ти була мені

Моя гітара

Я ніколи не віддам свою гітару,
Хоч стара вже і не дуже чисто грає,
Але вірна і завжди була зі мною
І я завжди милувавсь її красою

Я ніколи не віддам свою машину,
Хоч стара вже і не дуже швидко їде,
Але не глохне і ручник ще досі паше
Я ніколи не знайду від неї кращу

Я ніколи і нікому не віддам свою гітару
Хоч вона уже старенька і не дуже чисто грає
Але вірна, але файна і завжди була зі мною
Дуже гарна і я завжди милувавсь її красою

Вернись

Вона співала мені пісень,
Вона любила моє ім’я
І серце було у нас одне

Повітрям був для неї я
Вона життям моїм була
Та час пройшов і зникло усе

Приспів:
Вернись, вернися, любая,
Вернись, вернися, милая,
Вернись, вернись, кохання моє

Для мене світлом була вона
І в ній, мов в річці купався я
В солодкій, гірській, стрімкій воді

Мов річки дві зливалися,
Й здавалось разом завжди будем,
Та час пройшов і зникло усе

Осінь

Осінь прийшла посеред літа, прийшла із нею злива
Це - як бабине літо, лише трошки інакше, осінь посеред липня
Сум у нашій розмові, тепла між нами вже немає
Ми розійшлися посеред нашого літа

Тоді, тоді ми розійшлися,
Тоді ми розійшлися
Посеред нашого літа

Дощ скрапає на землю в холодному танці під музику хмар
Плаче хмарми всіяне небо сіро-синіми сльозами
Ти вже, мабуть, не повернешся, весна вже, мабуть, не настане
Ми розійшлися посеред нашого літа

Весна, весна вже, мабуть, не настане
Весна вже, мабуть, не настане
Давай зустрінемось знову

Змінимо ролі (2017)

Змінимо ролі

Була осінь, падало листя
Зорі й місяць склались в намисто
Вітерець тихо віє

Ми вночі зустрілись з тобою
Ти була моєю струною
Тишина, лиш ти і я

Я шепочу тобі свої вірші
Ти співаєш якомога тихіше
Темна ніч, всі вже сплять

Ми з тобою разом заграєм
Ти моя і я - твій хазяїн
Будеш грати все, що схочу я

Та давай змінимо ролі
Мої руки - у твоїй волі…

Тихо-тихо дощ накрапає
Зорі тануть над небокраєм
Сивий місяць хмари відтіня

Ти замовкла у срібному світлі
Лиш відлуння бринить у повітрі

Свої-випадкові

(сл. Олександр Бик)

Віршую дерева у строфи безглуздих прогресій
Недоспані ночі шляхом поминальних процесій
Слова і акорди з паперу згрібаю у жмені
Виходять на біс і відходять в діряві кишені

Край неба приходить світлинами в рамах віконних
Мінздрав у цигарках, заважає тютюн та порох
Ховаються люди у норах залізобетонних
І вже невідомо напевне хто друг, а хто - ворог

Провітрений вітер зриває вчорашні плакати
Потоптаний світ - я не маю куди втікати
Натягнуті струни не хочуть звучати без крові
У серце впиваються кулі свої-випадкові

Я не собака

Дай собаці м’яса шмат і він тоді полюбить тебе
Бий його, мордуй, та він все одно за тобою піде

Приспів:
Та я не собака, я не собака

Зробить все, що ти захочеш, але слова “дякую” не чув
Як його покличеш, він зрадіє, що його ще хтось не забув

Подивися в його очі й там побачиш псячу любов
Але нащо це робити, це - лиш пес і в його серці псяча кров

Приспів:
Та я не собака, я не собака,
Може ти - сука, та я - не кобель

Казала ти “Підійди до мене”, він піднявся і підійшов
Ти витерла о нього брудні руки, як вже витирала й витиратимеш знов

Приспів:
Та я не собака, я не собака
Хоч може ти, хоч може
Та я не собака, я не собака
Хоч може, хоч може ти

Ой чий то кінь стоїть

(народна)

Ой чий то кінь стоїть, що сива гривонька
Сподобалась мені, сподобалась мені тая дівчинонька

Не так та дівчина, як біле личенько
Подай же дівчино, подай же гарная на коня рученьку

До коня б підійшла, рученьку б подала,
Ой краще б я була, ой лучше б я була кохання не знала

Кохання, кохання, з вечора до рання,
А як сонечко зійде, а як сонечко зійде кохання відійде

Ой чий то кінь стоїть, що сива гривонька
Сподобалась мені, сподобалась мені
Сподобалась мені тая дівчинонька

Мавки (2019)

Темна чистота

У світі тіней та пітьми
У час нічної чистоти я живу
Ніч - час мій, вдень мене нема,
Ховаюсь десь, чекаю темряви щодня

Приспів:
Давно помер, я - вже не я,
Я лиш чийсь привид, чи душа

Не бачу світла, лиш пітьму,
Не їм нічого, навіть воду я не п’ю
Я - мертвий, але і живий,
Живу і але ніби дуже міцно сплю

Мене бояться, та чому
Я кров не п’ю, я просто так живу
Без щастя, радості і втіх,
Без болю, жалю, суму, страху - ось мій світ

Пси і коти

Два пси і три коти живуть у нашому дворі
Це - моя нова сім’я, куди вони - туди і я

Два пси і три коти, вони знають куди йти
Де взяти їжі, де - води і тепло де під час зими

Три коти і пара псів, трохи їжі, трохи снів
Коли я їм, вони їдять, коли дрімаю - вони сплять

Мавки

Коли ідеш по лісі та й поглянеш прямо вгору
Там побачиш білі лиця і почуєш тихий стогін
Не лякайся, це лиш мавки, залоскочуть не залишать
Твоє тіло стане мертвим, а ти завжди будеш з ними

Будеш в хащах ночувати і ніколи з них не вийдеш
Бо навіщо йти між люди, як в лісах - прекрасні мавки
З ними можеш веселитись і застогнеш з насолоди
Може хтось тебе почує, та яка тобі різниця

Кажуть мавки зі спини є всі прозорії мов скельця
Видно нутрощі і м’язи, а крові у них немає
Ну і що, що так говорять, все одно - вони прекрасні
Ти не хочеш далі жити, краще з ними бути мертвим

Адже це - солодкі мавки, заворожать - не відпустять
А відпустять - ти не підеш, бо ні з ким не буде краще

Будь моєю луною

Будь моєю луною,
Все, що скажу - ти повториш
Будь моїми словами
Все, що подумаю - скажеш
Будь моїми думками,
Думай за мене…
Будь моєю душею,
В мене її вже немає

Будь моєю душею,
В мене її вже немає
Мною будеш замість мене,
Я за цей час відпочину

Будем з тобою позмінно
Тілом моїм керувати
Я зачинюся від світу,
Тіло моє - зараз твоє
Думай моїми думками,
Згадуй моїми згадками
Різниці між нами немає,
З ким же я зараз говорю

З ким же я зараз говорю,
Бо я є ним, він є мною
Мабуть, з собою спілкуюсь,
Я! забирай моє тіло!

Андроїд (2020)

Андроїд

Em D Am Hm

Його створили, як людину - руки, ноги, голова
Йому зробили штучний мозок, штучні думки і слова
Його включили і він зразу вимикач схотів знайти
Він з мозком, але без інстинктів, без емоцій і душі

Приспів:
Йому наш світ не до вподоби, він помре й не оживе,
Він - не людина, він - лиш робот, йому жити - це пусте

Йому жити не цікаво, він помре усім на зло
Навіщо жити, як не можеш пити каву чи вино
Не можеш спати і не хочеш, хотіти теж не можеш ти
Не знаєш радості, ні горя, не маєш старту ні мети

У світі де нема емоцій, ні кохання, ні жалю,
Ні поцілунків, ані дружби, слів “ненавиджу” й “люблю”,
Немає втіхи ні бажання, не життя, а казна-що
Померти робот не боїться, йому це просто все одно

Його хотіли зупинити, пояснити як і де,
Та пояснюй щось машині, воно бездухе і дурне,
Людина хоче бути богом, та й створила щось собі,
Але машинам не до того, їм той бог під три чорти

Приспів:
Йому наш світ не до вподоби, він помре й не оживе,
Він - не людина, він - лиш робот, йому жити - це пусте
Померти робот не боїться, все одно він не живий,
Ось - вимикач, бувайте люди, або, як хочете - боги

А ти хочеш повернутись

Am G F E

Що за незнайомі люди, що оточують тебе зі всіх сторін
Оцей старий, оця стара, оці малі
Що за незнайомі стіни, що за незнайома хата,
Незнайомі шафа, стелі, меблі, вікна і кімната
Що ти загубив, що втратив,
Що знайшов і чому сюди потрапив?
Чого ці старі говорять тобі “тато”, чо малі говорять “дідо”,
А ще менші просто ще не вміють розмовляти
Кажуть - це твої правнуки, внуки, діти,
Та вони геть усі чисто подуріли
Тобі ж тільки двадцять років, може двадцять п’ять
Скільки точно? Може менше, може більше, ти забув і не згадаєш

Приспів:
А ти хочеш повернутись до батьківського дому,
Подолаєш свою втому, встанеш з проклятого ліжка,
Ти не дійдеш туди пішки, своїх сил тобі не стане,
Твоє тіло дуже в’яле, що з ним сталось (ти не знаєш)

Ти не знаєш, що з тобою, ти не знаєш, що навколо,
Ти не знаєш, що ся стало із твоєю головою
Бо, мабуть, ти збожеволів, бо інакше не поясниш
Всі ці дивнії обличчя, все, що коїться навколо
Чом тебе не відпускають, чом тримають в цій квартирі,
І прив’язують до ліжка, чому колять щось у вени
А, все ясно - це наркотик, тебе просто дуже глючить,
Та чому вони це роблять, ти не можеш зрозуміти

Ти не знаєш цього міста, тобі все ж вдалося вийти,
Незнайоме тобі небо і бруківка незнайома
Ти пройдешся трохи далі, та далеко ти не зайдеш,
Ти зустрінеш молодика, зразу стануть з вас друзяки
Зразу купите чорнило, яке пити неможливо,
Але ви це розіп’єте, ви ж - студенти, вам так можна,
Та прийдуть знов незнайомці, скажуть “Дідо, що ти робиш”
Втягнуть знов до тої хати, шприц у вену і на ліжко

Ти не знаєш, де твоя дівчина, де твої знайомі,
І чому ти в цьому місті, як тебе сюди занесло
Завтра будуть в універі три дуже важливі пари,
Реферату ще не маєш, треба буде написати,
Тему вже не пам’ятаєш, треба в когось запитати,
Але в кого, як навколо лише дивні незнайомці
Вони кажуть “Заспокойся, ти лежиш в своїй квартирі
Як сюди переселився, років сорок вже минуло
Я - твій син і я не брешу” - “Та який ти в біса син!
Це не є моя квартира, і мені лиш двадцять років,
Відв’яжіть мене від ліжка, перестаньте щось колоти,
Відпустіть мене на волю, поверніть мене додому!”

У морі втрачених надій

У морі втрачених надій є острів сповнених бажань
Давно вже сниться він мені, усе життя його шукав,
Живе там сенс мого життя, а може зовсім не живе,
Знайти й дізнатись хочу я, а час іде, а час іде

У морі втрачених надій втопилось вже багато мрій
Про них забув, бо острів є десь вдалині, десь вдалині
Усюди чистий горизонт, усюди вітер та вода
І те, щоб острів свій знайти надію ледь не втратив я

У морі втрачених надій був острів сповнених бажань
Чи був він маревом, чи ні, чи він потрібен був мені

Політ

Летимо ми вже довго, мабуть років десь п’ятсот
Корабель збудували наші пра-пра-прадіди
І послали у космос, бо вони там щось знайшли
І сказали “там буде краще ніж на Землі”

Приспів:
Наші предки нащадкам зготували гарну смерть
Десь всередині пустки, поміж зірок та планет

Кажуть в Альфа-Центаврі було щось типу Землі
Але координати дали нам, мабуть, не ті
Їх давно пролетіли - там була лиш пустота
Палива вже немає повернутись назад

Прадіди помилились, але терпимо ми,
Їжі майже немає, ані пива ні води
Трохи ще залишилось, може років десь на сто
Та до того моменту ми вже не доживемо

Приспів:
Наші предки нащадкам зготували гарну смерть,
Десь всередині пустки, поміж зірок та планет
Їх послали у космос пошукати кращий світ,
Та нащадкам лишився лиш цей нескінчений політ