Пісні з синього зошита (№6)

Пісні написані в період 2006 року і далі

Цей дивний стан

Цей дивний стан, майнула думка
Ти прокинувся і сів, ковтнув, заснув,
Боліла зранку голова, думок нема,
А ту - забув, шкода…

Цей дивний стан,
ковтнув води - дарма
Вода не допомогла
Бульйон би зараз, та нема

Цей дивний стан, коли вікно
настільки ж біле, як стіна,
Коли всіх спогадів нема,
А ті що є, то краще б були у вікні
Коли в кишені - ні чорта,
Хоч гроші там колись були
І розумієш - щось не так

Цей дивний стан, відро стоїть
Та без води, а просто так
Тут щось не те, тут щось смердить,
Та що ж зі мною, де ж це я
Цей дивний стан - на плечах вже не голова

Цей дивний стан, тобі ні спеки, ні зими
Тобі ні люльки, ні трави,
Тобі ні їжі, ні води
Ти хочеш спати - не заснеш

Цей дивний стан
Це - кара за твої гріхи
Або ти просто перепив

Математик

Em G
D Hm

Зранку вийшов погуляти
В парний день і в парний місяць,
Вибрав шлях прямий і рівний
І пішов посередині

Ліній на шляху багато
Він на них не наступає
Раптом лінії суцільні,
Обійде їх краще лісом

Там росте дерев багато
Нижчі, вищі, тонші, ширші,
Листя на одному дубі
Рахував він цілий тиждень

Раптом впало два листочки,
Кинув він оце заняття
Повернувся на стежинку
Йде не дивлячись на листя

Ось іде він по стежинці
Сірі камені рахує,
На одному раптом збився,
Рахувати треба знову

Він помітив, що стежинка
Не іде по оптимальній
Траекторію змінив він
Напряму через болото

Так втопився математик,
Ро-же-ве не так підставив
Дно - гіпербола суцільна,
А прискорення - нульове,
Його швидкість теж нульова,
Отже, в силах - рівновага
Тепловий баланс - так само,
Вектор вправо, вектор вліво,
Синусоїда у хвилях,
Він напився етанолу.

Вітер, дощ і грім

F#m F#m A Hm

Вітер, дощ і грім
Небо і земля
В волі стихій
Сила всіх сил

Вітер, дощ і грім
Спробує хоч хтось
Стати в рівний бій
З волею стихій

Вітер, дощ і грім
Боги наших отців,
Кланялися їм

Хто зупинить дощ?
Хто вип’є водоспад?
Хто скаже вітру - Стій
і слухайся мене?

Грому накажи,
Щоб вже не гримів.
Річку зупини.
Зможеш, або ні?

Викличеш на бій
Могутній буревій
Най гори і ліси
Суддями будуть

Спробуй сам на сам,
Та краще відійди
Зроби йому уклін

Вітер, дощ і грім
Небо і земля
В волі стихій
Сила всіх сил

Ісус Навін

Моїсей коли помер, Ісус Навін пішов на гору
Він там сорок днів молився і постився і чекав
Він чекав на голос Божий, та йому він не з’явився
Вітер, небо, сонце - це є все, що він побачив

Як сказати тим євреям, що стоять попід горою,
Що немає більше Бога, що не треба вже молитись,
І не треба вже поститись, лиш якщо вони захочуть,
А чи схочуть?

З тяжким серцем він зійшов з гори і глянув на євреїв
Всі чекали слово Боже, або навіть откровення,
У очах була надія, і вже ціль їх недалеко,
Моїсей уже помер і сподівались на Навіна

Сорок років всі чекали і за Богом крокували
Крізь пророка Моїсея відчували вищу поміч
Знали - Бог їх не покине і вперед ішли безстрашно
Що Ісус Навін їм скаже, де є Бог і чи він з ними?

Як сказати тим євреям, що стоять попід горою,
Що немає більше Бога?

Була тиша, всі чекали, що Ісус Навін їм скаже,
Той всередині зітхнув і почав свою промову
Про свою розмову з Богом, що її не існувало
Він не міг забрати віру у всього свого нароу
Господь може їх покинув, та Навін їх не покине,
Поведе їх за Йордан, завоює Палестину,
Справдить їхні сподівання

Оси

Як би до дати ще один колір
Тих, що я бачу ммені якось мало,
Знаю їх більше, та я їх не бачу
Ніхто їх не бачить, хіба лише оси

Як би додати в світло більше кольорів
Як додати в гаму більше нот ніж сім,
Як додати другий вимір частоті
Як надати світлу й звуку дві осі

Як би згорнути час до спіралі,
Як би двокутник намалювати,
Але за це більше всього я хочу
Побачити світ, як його бачать оси

Як би багаття зробити холодним,
Хоча, взагалі-то, воно нам не треба
Мені б кольорів трохи більше ніж зараз
Оси же бачать, чому я не бачу

Вибухне сонце

Вибухне сонце, прийде ніч
Поки горить ще, та це не назавжди
Більше не буде юних зим
Сонце старіє, і я із ним

Квітки дрімають, дерева сплять,
Я не засну, бо думки не дають
Вибухне сонце, а далі як,
Всі повмирають і з ними - я

Сонце - не вічне, колись помре,
Кажуть “та збийся, не скоро це”,
Кажуть забути, та як же так,
Адже смерть сонця - це не жарт

Сонце - не вічне, зрозумій
Вибухне сонце - не буде землі
Вибухне сонце - не буде життя,
Всі повмирають і з ними - я

Вчений сказав раз “не бійся так
Сонце згорить за мільярди літ”
Йому не повірив, чого б я мав,
Що він там знає, чого б я не знав

Книги - брехливі, а серце - ні
Серце ніколи не скаже брехні
Каже, що вибухне сонце на днях,
Сьодні, чи завтра, я не питав

Доля

Уже пройшло два тижні,
Або місяць вже минув,
Можливо, ти вже мертвий,
Просто цього не збагнув

Не пив, не їв нічого,
Не спав і не курив,
Кажеш - в тебе така доля,
Кажеш, ти на все забив

Я кажу - “Встань із ліжка!
А то на вік заснеш!”
Кажеш - “Отже так судилось
І від долі не втечеш.

Лежу я і втикаю,
Отже це не просто так
На те є вища воля
Бог захоче - встану я”

Я кажу - “Ти збожеволів,
І чогось не зрозумів,
Бог тобі дав власну волю
І що хочеш - те й роби”

Ти кажеш - я зануда,
Бо не вірю в долю я.
Мені ж доля не потрібна,
В мене власна голова

Лежиш в своєму ліжку
Міг би встати і піти,
Міг би просто щось зробити,
Але віриш в долю ти

Полунична весна (переклад)

Полунична весна, я сховався в туман,
Я блукаю по провулках, де нікого вже нема
Зачекай, не втікай, адже
Я тебе давно шукаю і по твоїх слідах
Все одно тебе знайду

А-а, полунична весна
А-а, полунична весна

Забагато крові пролилося в цю ніч
Сльози були, але не на моїх очах
Хто я є, де моя воля,
Звідки стільки крові і чому не пам’ятаю
Звідки вся вона взялась

А-а, полунична весна
А-а, полунична весна

Спогади про Амараніку (Чи я знову побачу її)

Розквітла, чи зав’яла, з’явилась чи пропала
Мабуть, ніхто не скаже мені
Які у неї очі, який у неї подих
Коли я знову побачу її
І чи я знову побачу її

Куди у світі сонця її тінь гуляє
Мабуть, ніхто не скаже мені
Коли дійде до цілі і чи вернеться знову
Коли пройде всім шляхом пітьми
І чи я знову побачу її

Чи в серці має спогад, чи в думках має образ
Мабуть, ніхто не скаже мені
Коли і де заснула, коли проснеться знову
І що побачить у своєму сні
І чи я знову побачу її

Не погляд - тільки спалах, не голос - тихий шелест
Вже не віддасть свою пристрасть мені
Куди іде дорога її блукань постійних
Чи не згубилася десь у імлі
І чи я знову побачу її

Ти не загинув марно

Ти ледь відкриєш очі,
Ледь згадаєш де ти,
Ледь згадаєш хто ти

Страх тілом твоїм править
Камінь стін холодних
Дивиться на тебе

Як куля пробиває
Твоє вірне серце
Скоро ти відчуєш

Холод мертвого металу
Твоє тепле тіло
Стрімко огортає

Ти не загинув марно
Ще тебе згадають
Твої вільні діти

Я ледь відкрию очі,
Ледь згадаю де я
Ледь згадаю хто я

Стань моєю свічкою

Стань моєю свічкою
Що в темряві світитиме
Морок розчинятиме
У моїй душі

Тихо заспівай мені
Пісню милу й радісну
Хай журба розвіється
У моїй душі

Заспівай мені про пагорби
Про річку, що тече між них
Про човен, що пливе по ній,
А в ньому - я і ти

Де зорі на нас дивляться
Дерева де шепочуться
І тихий берег стелеться
На ньому - я і ти

Один він і одна вона

Один він і вона одна
Запили б смуток свій, та чи
В обох уже нема вина
Пішли обоє в магазин

“Хто крайній, ви? То я за вами”
Сказала й стала поруч з ним
“А вам не страшно самій по ночах ходити”
“Та якось звикла, я тут поруч живу”
“Я теж”

Будь ласка дайте два вина,
Один кагор, один портвейн
Дешеве, бо грошей нема

Те ж саме взяла і вона
Пішов він і вона пішла,
Можливо б друзями були,
Та знов він сам й вона сама

Вигаданий світ

Не знати, чи наш світ - реальний
Закони трохи барахлять
Ніщо не дійсне і не справжнє,
Щось не те і щось не так

Мабуть десь живе людина
Що видумала світ
Всі кольори і магазини
Мої руки і квартиру

Усе моє життя - уявне
Всі мої думки - це міраж
Усе, що роблю - так хтось хоче
Я - це він, а він - це я

Він - це всі й ніхто одразу
Ми лиш - в його думках
Він лежить десь на дивані,
А про це ніхто не знає

Він, мабуть, є божевільним
І розумним водночас
Він - не Бог, він лиш людина,
Але він - створитель наш

І може він - моя вигадка
І я видумався сам
Я - плід власної уяви
Або просто наркоман

В голові - одні сплетіння
Дивних павутин
І не дивно, що у світі
Все так трохи неймовірно

Робін Гуд

Введіть податок на повітря,
Щоб люди менше говорили
Введіть податок на мистецтво
І люди думатимуть менше,
Вам це, мабуть, вигідніше

А товариство Робін Гудів,
Що створять трішечки пізніше,
Хай забирають в роботящих
І ледащим роздають

А в голові нехай стоїть
Найголовніший Робін Гуд,
В всіх забере, собі віддасть

Введіть податок на податки,
Щоби забрати що лиш можна
Щоб Робін Гуду теж дісталось,
Бо він є мабуть найбіднішим

На масу тіла - теж податок,
Живеш в країні - то ж плати
Як хочеш - можеш похудіти,
Чи відрубати собі ногу

На зрісто податок і на розум,
Аби ніхто не виділявся
Введіть податок на оцінки,
Щоб було краще тим, що гірше
І було гірше тим, що краще

Держава знає, що ти хочеш
І забирає в тебе гроші
Чим ти багатший - тим ти гірший,
Тому бійся Робін Гуда

Дар померлого

Всі вже думали - він мертвий
Панахида, цвинтар, церква
Він лежав два метри під землею
Коли серце знов забилось

Він не знає, що з ним сталось
Світло де і де його гітара
Темно, лячно, холодно і страшно
Ще й повітря вже не вистачає

Як померти, коли ти вже мертвий,
Як кричати, щоб тебе почули,
Як втекти, як виходу немає,
Як заграти знову на гітарі

Думай, поки ти ще можеш,
Помолися, як ще віриш,
Полюби життя в останні хвилі,
Потім буде вже занадто пізно

Йому вже боятися набридло
Страх пройшов і стало дуже сумно
Скільки він в житті ще міг зробити
Випустіть його з його могили

Він пройдеться й всім попробачає,
Він усім заграє на гітарі
Він дружині подарує квіти
І нарешті вийде на Говерлу

Але він лежить в могилі
Без пиття, без їжі і без світла
Він кричить, але його не чують,
Плаче він - ніхто його не втішить

Як умру, то поховайте,
Перевірте гарно, чи я мертвий
Я не хочу двічі помирати
Бо це якось не по-християнськи

Він очі їй затьмарить

куплет: E E E E A A A A
приспів: E E E E Am Hm G Am/G

Він очі їй затьмарить,
Він вуха їй затулить
Нехай не знає, ким він є
Нехай подумає - це я

Він блузку з неї стягне
Прокинеться бажання
Торкнуться руки не мої,
Вона віддасться без питань

Живе в моєму тілі
Якийсь диявол дивний
Його я бачив лише мить
Обличчя не запам’ятав

А я - такий хороший,
Такий пухнастий, білий
Кривого слова не скажу,
Не скривджу і не матюкнусь

У тіла - три дівчини
Моя і дві для нього,
Я їх зовсім не люблю,
Я люблю лише свою,
А він із ними тупо спить

Кажіть, що я - злочинець,
Бабій чи просто зрадник
Та знайте, що я - не такий,
Що всі ці речі робить він

Сказав одне сьогодні,
Він завтра скаже друге
Подумають, що я - брехун,
Та я ж ніколи не брешу

І тіло моє грішне,
Душа ж - свята і чиста
Погані речі робить він
На мене він кидає тінь

Він палить й п’є постійно
Людей навколо дурить
Всі думають - це роблю я
Та я такого не роблю

А я - такий хороший,
Такий пухнастий, білий
Кривого слова не скажу,
Не скривджу і не матюкнусь

Хочу спати

Хочу спати, хочу десь заснути
Де ніщо не буде заважати
Де не треба зранку на роботу
Де сусіди не ремонтують хату

Де будильник стане архаїзмом,
Він там просто буде не потрібним
Спати можеш стільки, скільки хочеш
А як схочеш - можеш і не спати
І ніхто за це не буде докоряти

Хочу спати, хочу десь заснути,
Де трамваї не їздимуть під вухом
Де пташинки зранку не співають,
Бо мені це дуже сильно заважає

Де п’янички не співають пісні,
Все одно в них голосу немає
Ті що мають, теж хай не співають,
Бо я дуже дуже хочу спати

Закопатись глибоко під землю
Де не буде голосів ні шуму
Тиша, спокій, тепло де і сухо,
Ліжко, ковдра, подушка, піжама

Хочу спати, хочу десь заснути
Виспатись на все життя і знову
Пригадаю що так будильник
І прокинусь завтра зранку на роботу

Я - твій сон

Чорний день, світла ніч
Зачекай, зупинись
Не втікай - я твій сон,
Ще поспи, подрімай

Ніч живе своїм життям,
Зазирни і засни
День забудь, ніч - твій час
У очах вогник згас

Це - не смерть, це - лиш сон,
Хоч подібні вони
Тож засни, відпочинь,
Ти потрібна мені

Я - твоє життя у сні,
Я лиш снюся тобі
Чи навпаки?

Золота рибка

Я спіймав рибоньку золоту
Каже “відпусти, щось попроси, я зроблю все”

“Замовчи, пливи назад, мене забудь,
Я не хочу ніц, нема бажань, все в мене є”

Питає “що ж таке, всі просять щось, А ти - щось нє”
“Знаю я вас риб, говориш А, а робиш Бе”

Он старий хотів лиш хату, бабу і грошей,
Ти ж корито лиш йому дала, тому йди геть

Одна струна

Одна дека - дві струни,
Може мало, а може - ні
ГІтаристу (якщо хороший) - не біда
На гітарі має бути хоча б одна струна

В мене друг є - зовуть Василь
Дівчат в нього чи то шість, чи сім
А я - лузер, мабуть, от фігня,
В мене дівчина всього лише одна

Є наркотик - героїн
Кажуть - класний, може спробувати? та краще - ні
Кажуть - помру раніше, а то шкода
Мені б прожити повністю хоча б одне життя

Біл Ґейтс - не просто так собі чувак
Мільйонів баксів в нього десь під сотню, ну якось так
Я ж в свого батька досить скромний син
Мені мільйонів вистачить хоча б один

25.08.2011

Лайнолічильник

Dm Dm C Dm Dm Dm C Dm
Gm Gm Hb Gm Gm Gm Hb Gm

Ми серемо в унітази на халяву і задармо
Воду десь далеко чистять, продають лайно за гроші

Сушать, пресять, і пакують, і як добриво селянам
Продають, а ті купують і вирощують пшеницю

Лайна - це таке багатство, що задармо віддаємо
Ставте нам лайнолічильник і платіть по кубометрах

Срати більше ми не будем, повірніте наші лайна
Або за них заплатіте, ви ж їх, стерви, продаєте

Срати будемо у відра, вдома будемо сушити
Продавати в магазині і отримувати гроші

В нас крадуть, а ми не знаєм, ми щось робим, нам не платять
І так кожної хвилини, то ж задумайтеся, люди

Лайнобіржа, лайноринок, ціни різко зросли вгору
Лайноакції упали, лайнокриза у країні

Революція настала, всі ходили і кричали
З транспарантами ходили, “Землю, хліб, лайно - народу”

Швидко влада помінялась, хтось пішов, а хтось лишився
Хто з лайном - розкуркуліте, без лайна - тому віддайте

Лайнодилерів посадять, лайнокримінальний кодекс
За нелегальне обсирання аж два роки у в’язниці

Отже, дармо ми кричали, дармо той лайнолічильник
Все одно нам не заплатять, ось така хуйня малята!

Пташка

Пташина маленька з білими крильми
Сиділа на гілці, крила розкрила
Літати пташина ще не навчилась
Упала, здійнялась, раптом злетіла

У небі воля,
Там сонце ясно сіяє
Там свіжий простір,
Обмежень також немає

Хто впасти боїться - літати не зможе
До зірок крізь терня, або у болоті
своєму назавжди ти залишишся
Сиділа би пташка завжди у гніздечку

Старкрафт

Закопай своїх собачок, гідрами втечи
Мій архон вже на підході, тобі - кранти

Ти зрозумій, я не дурний,
Я не маньяк, це - лиш старкрафт,
Я не дурний, ти зрозумій,
Це - лиш старкрафт і я не дурак

Та архон мій обісрався, ти не зерг, ти - терр,
ЕеМПе послав на мене, я ледь не вмер

Ти запер мого кар’єра, зате твій батл - мій,
Темних темпларів на танки, от такий от бій

Каже дівчина учора “я від тебе йду”
Каже - тоссів я кохаю, а з нею не сплю

“Трахай своїх голіафів” - мовила й пішла
Диск з брудваром поламала, така от фігня

Я б побіг тоді за нею, та пауз вже нема
Мої експи мочать зерги, а це - важлива гра

Твою фотку я вже витяг зі свого гаманця
Фотку тоски-матріархи туди завтра покладу

Машина (газ, кермо, мотор)

На дорозі темно й сухо
Витискаю все з свого авта,
Але шістка швидко не жене (Та фієста швидко не жене)

Обганяють іномарки (Обганяють мене часто)
Бехи - чорні, мерси - срібні,
Та мене це сильно не хвилює

Я собі по трасі їду,
Я й машина більш нікого

Газ, кермо, мотор,
Коробка передач,
Зчеплення педаль
Куди ж мене несе

Пачка Прими у кишені
Пиво ззаду, я ж його не п’ю
Зупинюся, вип’ю і засну

В лісі став і в ньому тиша
Пічка лиш гуде тихенько
І мотор у холосту шумить

Зранку встану і в сидіння
Пристібнуся і поїду

Приспів

Поле, поле, знову поле,
Всюди є поля навколо
Поле - зліва, справа - також поле

Я б поїхав трохи швидше,
Та дороги трохи не прямі,
Поле - рівне, а дорога - дзуськи

Ось село, там випив кави,
Відпочив, поїхав знову

Приспів
Поїду на Донбас
У Сєвєродонецьк
Просто-просто так
І назад у Львів

Бігла по парку

Бігла по парку в спортивному вбранні
Гарна, чудова, шалена врода
Все в ній, як треба, все в ній на місці
Не забагато і не замало

Білі кросівки, рожеві шорти,
Зелена футболка, та ну і пофіг
Що мені з того, як вона вбрана,
Те що під тим є мені цікаве

А я спортивно теж одягнуся
О сьомій ранку іду на пробіжку
Ось вона знову, будьмо знайомі,
Тебе звати Юля, мене - Сірьога

Я - хлопець прікольний, ти теж вродлива
Давай дружити, і ти не проти
Глибокий виріз на твоїх грудях
І в очі твої я дивитись не можу

Разом пробіглися коло і друге
І я за нею уже не встигаю
Спортсменка, зараза, а я не дуже
Все далі й далі від мене тікає

І вже лиш обрис округлих бедер
Замайорів десь на горизонті
Кляті цигарки, знову віддишка
Кину курити, щоб її наздогнати

Позаду простір

Позаду простір, спереду тиша
Включи уяву, вона не спить ще
Впадеш у прірву, лиш неквапливо
Немає сенсу, немає сили

Ідеш по місту, там - дивні люди
Одні - майбутнє, одні - минуле
Ти - ненормальна, вони - нормальні
Вони - уява, а ти - реальна

Ти одна є, а їх багато
Ти є у центрі, хоч з краю хата
Ти - божевільна, або реальна,
Ти є реальна, чи ненормальна