Law of the Jungle

Original (Rudyard Kipling)

Now this is the Law of the Jungle — as old and as true as the sky;
And the Wolf that shall keep it may prosper, but the Wolf that shall break it must die.
As the creeper that girdles the tree-trunk the Law runneth forward and back —
For the strength of the Pack is the Wolf, and the strength of the Wolf is the Pack.

Wash daily from nose-tip to tail-tip; drink deeply, but never too deep;
And remember the night is for hunting, and forget not the day is for sleep.
The Jackal may follow the Tiger, but, Cub, when thy whiskers are grown,
Remember the Wolf is a Hunter — go forth and get food of thine own.
Keep peace withe Lords of the Jungle — the Tiger, the Panther, and Bear.
And trouble not Hathi the Silent, and mock not the Boar in his lair.
When Pack meets with Pack in the Jungle, and neither will go from the trail,
Lie down till the leaders have spoken — it may be fair words shall prevail.
When ye fight with a Wolf of the Pack, ye must fight him alone and afar,
Lest others take part in the quarrel, and the Pack be diminished by war.
The Lair of the Wolf is his refuge, and where he has made him his home,
Not even the Head Wolf may enter, not even the Council may come.
The Lair of the Wolf is his refuge, but where he has digged it too plain,
The Council shall send him a message, and so he shall change it again.
If ye kill before midnight, be silent, and wake not the woods with your bay,
Lest ye frighten the deer from the crop, and your brothers go empty away.
Ye may kill for yourselves, and your mates, and your cubs as they need, and ye can;
But kill not for pleasure of killing, and seven times never kill Man!
If ye plunder his Kill from a weaker, devour not all in thy pride;
Pack-Right is the right of the meanest; so leave him the head and the hide.
The Kill of the Pack is the meat of the Pack. Ye must eat where it lies;
And no one may carry away of that meat to his lair, or he dies.
The Kill of the Wolf is the meat of the Wolf. He may do what he will;
But, till he has given permission, the Pack may not eat of that Kill.
Cub-Right is the right of the Yearling. From all of his Pack he may claim
Full-gorge when the killer has eaten; and none may refuse him the same.
Lair-Right is the right of the Mother. From all of her year she may claim
One haunch of each kill for her litter, and none may deny her the same.
Cave-Right is the right of the Father — to hunt by himself for his own:
He is freed of all calls to the Pack; he is judged by the Council alone.
Because of his age and his cunning, because of his gripe and his paw,
In all that the Law leaveth open, the word of your Head Wolf is Law.
Now these are the Laws of the Jungle, and many and mighty are they;
But the head and the hoof of the Law and the haunch and the hump is — Obey!

Переклад Всеволода Прокопчука

Джунглів Закони одвічні й нетлінні, Як суша й небесна твердь.
Благо вовкові, який їх пильнує, Доля ослушника — Смерть!
Так, як ліана по стовбуру в’ється, В Джунглях Закон пробігає,
Зграї могутність — в одному вовкові, Сила вовкова — в Зграї.

Пий досхочу, але пий тільки в міру; Тіло щоденно купай.
Ніч — для ловитви, день — для спочинку, Завжди про це пам’ятай.
Шакал підбирає недоїдки тигра; Тобі ж, вовченя, треба знати:
Як виростуть вуса, ти — Вільний Ловець, І харч мусиш сам добувати.
Мирися із Сильними Джунглів — Пантера то, тигр чи ведмідь —
І не турбуй ні Мовчальника Хаті, Ні вепра, що смирно лежить.
Як зіткнуться раптом дві Зграї У Джунглях на стежці вузькій,
Поки Вожак з Вожаком розмовляють, Ти збоку тихенько постій.
Щоб розбрат не зменшував Зграї, Ти завжди й таке пам’ятай:
Шукаючи місце для бійки з вовком, Сторонніх очей уникай.
Знай: лігво вовкове — твердиня; Нема туди входу нікому:
Ні тим, хто. на Раді керує, Ні Ватажкові самому.
Лігво вовкове — твердиня; Коли ж воно надто відкрите,
Рада наказ посилає — І мусить вовк місце змінити.
Якщо ти забив до півночі, Криками ліс не буди:
Сполохаєш оленя з паші, І будуть голодні брати.
Бий лиш для себе й для матки, І для малого щеняти.
Тільки не бий для забави Й Людини не смій зачіпати!
Віднявши у слабшого здобич Усього ти сам не з’їдай.
“До кволого — жалість!” — каже Закон. Тож голову й шкуру віддай.
Здобич Зграї належить всій Зграї: На місці їж, скільки з’їси…
Та під страхом смертної кари Додому й хряща не неси!
Здобич вовкова належить вовкові, І порядкує над нею лиш він.
Аж поки сам вовк не дозволить — Із Зграї не їсть ні один!
Коли ще нема йому року — Право такого щеняти
Здобиччю будь-кого з Зграї Вщерть свій живіт наповняти.
В лігві володарка — Мати. В усіх одноліток своїх
Чверть а туші вона забирає Для годівлі щенят молодих.
Право печера — за Батьком; Він сам собі вільно полює,
Зграї своїй не підвладний, І тільки на Раді звітує.
За вік його, спритність і розум, За ікла, мов бивні слонові,
В усьому, про що не говорить Закон, Закон — в Вожаковім Слові.
Такі оце Джунглів Закони: Одвічні вони й непорушні!
Основа ж, і серце і мозок Закону В одному: Вовча послушність!

Переклад В. Марача

Ось вам Джунґлів Закон, що древній і незмінний, як неба синь,
І як дотримуєшся його – живи, а як порушив його – згинь!
Мов ліани гнучкої, так і Закону вперед і назад петляє путь,
Бо сила Вовка – у Зграї й у Вовкові – Зграї могуть.

Вмивайся щоденно й, коли п’єш, довіряйсь глибині, а не дну;
Й пам’ятай, що ніч для полювання; й не забувай, що день для сну.
Хай Шакал жде об’їдків від Тигра; ти ж, Маля, й нині вже затям,
Що Вовк – це Мисливець і їжу собі добуває він сам.
Ведмідь, Тигр, Пантера – Джунґлів Царі, то ж із ними підтримуй мир;
Не турбуй Слона, з Кабана не кпись, бо кожний в лігві – лютий звір.
Як Зграя зустріне Зграю і в Джунґлях їм не розійтись ніяк,
Не гарячкуй, а спокійно жди, що вирішать із Вожаком Вожак.
Й коли б’єшся з Вовком із Зграї, роби це один і віддалік,
Бо інші встрянуть у бійку й розбрат цей не кінчиться й через рік.
Лігво Вовка – фортеця його, якщо облаштував його ти:
Навіть Вожак не зазіхне, навіть Рада не посміє ввійти.
Лігво Вовка – фортеця, та коли жити небезпечно в нім,
Рада звістить, щоб залишив його й обзавівся ще одним.
Якщо вб’єш до опівночі, мовчи й на всю хащу не вий,
Бо оленів злякаєш й інші з-за цього втратять сніданок свій.
Вбивай лиш для того, щоб голод втамувати – сімейства і свій;
Та не вбивай для втіхи і – затям це – вбивати людей не смій!
Як здобич у слабшого вирвеш – всю її в ту ж мить не поїдай:
Закон на боці немічних, то ж частину скривдженому віддай.
Зграї здобич – це власність її: кожен їсть її там, де знайде;
Та не сміє хай до лігва взяти, бо інакше смерть його жде.
Вовка здобич – це власність його й, що хоче, робить із нею він:
Без дозволу його не торкнеться до неї із Зграї ні один.
Вовченят Право – в кожного із Зграї вимагати кусень свій,
Й ніхто з Вовків не посміє противиться вимозі тій.
Вовчиці Право як Матері – вимагати для малят своїх
Й ніхто не відмовиться частку дати, щоб нагодувати їх.
Вовка Право як Батька – полювати й себе вдовольняти сповна;
Від вимог Зграї він вільний і судить його лише Рада одна.
Із-за розсудливості своєї, лап сили й поважного віку свого
Там, де й Закон щось упустить, Вожака Слово замінить його.
Й ось це Джунґлів Закон, всеосяжний і бездонний, як неба вись;
Та основа основ Закону, суть його – це наказ: “Підкорись!”

Переклад Дарії Радієнко

Закон Наших Джунглів несхитний, наче небесна твердь:
Хто шанує Закон – буде жити, хто порушує – тому смерть.
Мов ліана, в’ється закон чіпкий і всіх докупи звиває:
Сила Зграї – у кожному з вовків, сила вовка – у рідній Зграї.

Від хвоста до носа мийся щодня, пий вдосталь, та не забагато.
Для полювання ніч дана, день – для того, щоб спати.
Нехай шакал за тигром біжить, у вовка стежина своя:
Що вполюєш сам, з того й будеш жить – і ти, і твоя сім’я.
Тигр, чорна пантера, ведмідь – у джунглях великі пани.
Не чіпай слона, Хатхі Мовчуна, і кабана не дражни.
Коли зітнуться двох Зграй стежки і ніде їм розійтись,
Нехай вирішують ватажки, а ти між ними не лізь.
А коли погризуться двоє, діло твоє – сторона:
Ти третій, ще хтось за тобою – і з бійки буде війна.
У твоєму лігві хазяїн – ти, і поки ти не впустив,
Туди і Рада не сміє ввійти на чолі з ватажком вовків.
Якщо ти хазяїн у лігві своїм, захищай його повсякчас,
А ні – то шукатимеш інший дім! Такий буде Ради наказ.
До півночі полюй собі тихо і озиватись не смій:
Сполохаєш здобич на лихо – і собі, і Зграї своїй.
Вбивай для себе і для своїх, для подруги, для дітей,
Та не для забави – то смертний гріх! І не смій вбивати людей.
У кого віднімеш здобич – зостав і йому шматок на обід:
Хто сильний, у того більше прав, та кривдити слабших не слід.
Здобич Зграї належить Зграї, де лежить вона, там і їж.
А хто її вдома сховає – тому смерть за крадіж.
Здобич вовка належить вовку, і нехай де захоче їсть;
Без його волі не візьме долі чужий – ні ворог, ні гість.
Лише з однорічним вовченям останній кусень діли:
Так само вділяли частку й вам, коли ви були малі.
У лігві хазяйка – мати, і для своїх дітлахів
Може долю здобичі взяти у будь якого з вовків.
А вовк, коли він годує подругу та дитя,
Де хоче, там і полює – тільки Рада йому суддя.
Ватажок – усім вовкам голова, сила владу йому дає,
і там, де мовчать Закону слова, він каже слово своє.
Такими є Джунглів закони. І ти їм, Народе, корись –
Бо хто їх шанує до скону, той буде шанований скрізь!

Переклад Володимира Чернишенко

Отже, ось вам Закони джунглів, нерушні, мов небо й твердь,
Вовк, що знає їх – процвітає, хто не знає – той кличе смерть.
Глянь, ліана всуціль сплітає джунглі плетивом між гілок –
Знай, у вовкові сила зграї; знай, що зграєю сильний вовк.

Тіло мий від хвоста до писка, воду пий, та не умлівіч,
День годиться для відпочинку і годиться для ловів ніч.
Хай шакали за тигром пнуться, але ти – вовчий син, затям –
Щойно виростиш довгі вуса, полювати повинен сам.
Знай, ведмеді, пантери й тигри – то у джунглях також закон,
Не влаштовуй рухливі ігри, де кабан спить чи Хатхі-слон.
Коли зграя спіткає зграю і ніяк їм не розійтись,
Твій Ватаг говорити має; прóстий вовк – одійди й дивись.
Коли сваришся з вовком Зграї, то не бийся з ним на виду,
Хай про сварку ніхто не знає, сварка зграї несе біду.
В лігві вовчому – вовка влада, і без згоди його туди
Не ввійде ні Ватаг, ні Рада, і, природно, ти теж не йди.
В лігві вовчому – вовка влада, та якби на виду було,
За наказом Ватага й Ради вовк шукав би нове житло.
До півночі уб’єш, буває, надто голосно не співай,
Поважай свою власну Зграю, іншим здобичі не лякай.
Вбий на їжу, як їсти схочеш, для братів чи щенят убий,
Не убий для розваги, вовче, і вбивати людей не смій!
Коли слабший проґавить здобич, а ти зловиш її зате,
Залиши недоїдки добрі, право слабшого – це святе.
Упольовне в гурті їдло всі їдять, де воно лежить.
Хто потягне хоч клапоть в лігво, тому більше, вважай, не жить.
Упольоване вовком – вовче, хоче їсть, хоче ні – дарма,
Хто без дозволу взяти схоче, тому прóщення теж нема.
Є щенячі права – просити. В кожній зграї закон цей є:
Як мисливець наївся ситий, нехай решту малим дає.
Материнські права – веліти. В кожній зграї закон цей є:
Щоб були її діти ситі, кожен вовк їй хай чверть дає.
Є батьківські права – ходити полювати, як знає сам,
І де знає. Його судити – Раді Зграї, а не вовкам.
За премудрість, за спритність вовчу, і тому, що лапа важка,
Коли джунглів закон промовчить, то питайте у Ватажка.
Ось вам закони джунглів – їх число рівне силі їх,
Їхня суть, їхній сенс, їхня сутність – коритись – одна для всіх.