Повчання Шуруппака
Літературна пам’ятка древнього Шумеру у переспіві Дмитра Половинки
У ті дні, в ті давні дні,
В ночі ті, прадавні ночі,
В роки давні, в ті часи
Жив мудрець, жив красномовний.
Мудрецем був Шуруппак,
Той, що син Убара-Туту;
Сина свого він повчав,
Свого сина Зіуд-Суру:
Сину мій, порад моїх
Ти послухай, Зіуд-Суро,
Будь уважним, прислухайсь
До повчань моїх ретельно.
Що скажу - не нехтуй тим,
Слухай, не відволікайся,
Цінні ради мудреця,
Що почуєш - тому слідуй.
Не купуй віслюка, що реве -
Надокучить тобі своїм ревом.
Не копай на дорозі грядок,
Не купуй поля коло дороги.
Щоби люд не топтав твій врожай,
Не копай в своїм полі криниці.
Гамір щоб не замучив тебе,
Не селись біля шумної площі.
Не ручайсь ні за кого, бо він
Потім вплив буде мати на тебе;
І за себе ручатись не дай,
Бо зневажити так тебе зможуть.
В чужі справи не лізь,
Проти інших не свідч,
Буде повінь - тобі це вернеться.
Не сварись і сварок уникай,
Для сварок не ставай навіть свідком,
Не втручайся - хай згасне сама,
Її вгледиш - піди іншим шляхом.
Не кради і не лізь в чужий дім,
Гостре візьмеш - поранитись зможеш,
Поки злодій на волі - він лев,
Але стане рабом, коли зловлять.
З юнаками не товаришуй;
З молодою чужою жоною
Не водись і не будь сам на сам -
Люди точно почнуть пліткувати.
Не сварися, себе не ганьби,
Не хвались, обіцянок не зраджуй,
Довіряють хай люди тобі,
Оком злим хай не глянуть на тебе.
Те що вкрали, ніколи не їж,
Відмовляйся, якщо пропонують,
Нагодують кістками, а ти
Їм віддаш і вола, і овечку.
Не бреши і слова
свої завше пильнуй,
Нерозважні слова - твоя пастка.
На незнаних полях і лугах
Не пасуться хай твої овечки;
Та й чужого бика не наймай,
Як не знаєш, яка в нього вдача.
Не тримайся непевних шляхів,
Шлях надійний - надійна й мандрівка.
В ніч нікуди не йди, бо, хто зна,
Це скінчиться погано чи добре.
Сину мій, не купуй
Степового осла,
Його впертість тебе доконає.
Із рабинею краще не спи,
Бо від цього одні лиш халепи.
Не кляни, не гнівись, бо тоді
Будуть злитись так само на тебе.
Не бажай вод що не досягнеш -
Лише втомишся і не здобудеш.
Боржника свого не відганяй,
Бо тоді твоїм недругом стане.
Із зухвальцем селитися - зась,
Жінці буде з ним гірше рабині,
І куди не поткнеться вона,
Всі казатимуть “он вона, онде!”
Не зламаєш в паркані дошок,
Не казатимуть люди “полагодь!”
Не годуй чужоземця, хто зна,
Може розбрат несе твому дому.
Про насильство забудь
І дівчат не ґвалтуй -
Їх батьки подадуть в суд на тебе.
Як могутній хто - не проганяй,
Не руйнуй міста рідного стіни,
Молодого також не жени -
Налаштуєш його проти міста.
Очі бігають у шахрая,
Поруч з ним не сиди - віддалися,
І нехай його дії й слова
Не впливають на тебе ніколи.
По шинках не хвались, не махай
При розмові своїми руками,
Як лукавець себе не поводь,
Тоді будуть тобі довіряти.
Бачиш воїн - єдиний такий,
Сонце теж є єдиним у небі;
Завжди слідуй за воїном ти,
Завжди йди за Божественним Сонцем.
Шуруппак ці слова говорив,
Шуруппак, що син Убара-Туту,
Це повчання для сина його,
Що назвали його Зіуд-Сура.
І удруге Шуруппак,
Той, що син Убара-Туту,
Свого сина научав,
Свого сина Зіуд-Суру:
Сину мій, порад моїх
Ти послухай, Зіуд-Суро,
Будь уважним, прислухайсь
До повчань моїх ретельно.
Що скажу - не нехтуй тим,
Слухай, не відволікайся,
Цінні ради мудреця,
Що почуєш - тому слідуй.
Не вір тому, що кажуть в шинках,
Домовлятись нема чого з п’яним,
Що позичить, тобі не віддасть,
Мов коза нечестива й брехлива.
Твій палац - мов бурхлива ріка,
Скільки б в нього текло - не заповнить,
Не спинити, що з нього тече,
І від цього він не спорожніє.
Пустобріхам не вір, пильним будь,
Коли хтось чужий хліб обіцяє,
Прийде час, скажеш “дай”, він тоді
Відповість “я не маю вже хліба”.
На чуже не рівняйсь,
Свою власність пильнуй,
Краще свого нічого немає.
Красномовний - той буде поет,
Строго мовить - стає урядовцем,
Якщо ж мова солодка тоді
Він отримає меду багато.
Хто cтатечний, той має свій хліб,
Ним заповнить повнісінький кошик;
У хвалька кошик буде пустий,
Лиш базіканням рот свій наповнить.
Кожухар робить всім кожухи,
Але сам власну шкіру лиш носить.
Хто могутній, той всюди й завжди
Покарання уникнути зможе.
Нерозумний втрачає завжди,
Дурень спить - все одно щось втрачає,
“Розв’яжіть, відпустіть”, він кричить,
“Не вбивайте” крізь сон він благає.
Різні в світі правителі є,
Один пише жорстокі закони,
Другий каже “хваліть всі мене”,
І що гірше я навіть не знаю.
Якщо жінка слабка -
Її доля тяжка,
Затягне, загорне, не відпустить.
Якщо найняв ти працівника,
але платиш йому лиш харчами,
Він доїсть і від тебе піде
До палацу, де краще заплатять.
Син - продовження роду твого,
Хай лишається в рідному домі;
А донька хай у прийми іде,
Підшукай їй хорошого мужа.
Якщо пиво ти п’єш, чи вино
Жодних рішень тоді не ухвалюй.
Якщо щось вже покинуло дім,
То не варто про це турбуватись.
Аніж Небо нам ближча земля,
Ми цінуємо землю найбільше.
Та під Небом всі люди живуть,
Саме Небо примножує блага.
У жнива маєш бути як раб,
Так працюй, не шкодуй свої сили;
Але їж у жнива немов цар,
Будь, як раб і як цар одночасно.
Дряпне шкіру образа мала,
Але жадібність може убити,
Розірве брехунів їх брехня,
Самолюба отруїть гординя;
Що ж несе прохолоду душі?
Це - молитва, що блага приносить;
Хай злослів’я цікавить людей,
Їх не слухай, натомість молися.
Шуруппак ці слова говорив,
Шуруппак, що син Убара-Туту,
Це повчання для сина його,
Що назвали його Зіуд-Сура.
І утретє Шуруппак,
Той, що син Убара-Туту,
Свого сина научав,
Свого сина Зіуд-Суру:
Сину мій, порад моїх
Ти послухай, Зіуд-Суро,
Будь уважним, прислухайсь
До повчань моїх ретельно.
Що скажу - не нехтуй тим,
Слухай, не відволікайся,
Цінні ради мудреця,
Що почуєш - тому слідуй.
Селянина дітей не лупцюй,
Від них твої залежать канали.
Не купуй у повії любов,
Бо вуста її повні отрути.
Якщо хтось народився рабом,
Не купуй його, знудить від нього;
Але вільного теж не купуй -
Він завжди плануватиме втечу;
А якщо із палацу
Рабиню візьмеш,
То вона буде геть нікудишня;
Обирай чужоземних рабів -
Не шукатиме він свого дому,
Не втече до своєї сім’ї,
Бо не має ні того, ні того;
Якщо був він рабом в чужині,
То нічим йому в тебе не гірше;
Він носитиме воду тобі,
Буде вірним тобі та слухняним.
Сину мій, сам на схід не іди,
Вільний тут - там рабом можеш стати,
Ким ти будеш між сотень імен?
Не боїшся між гір заблукати?
Людська доля - це берег
непевний, слизький,
Важко встояти там, легко впасти.
Старший брат - він як батько тобі,
Сестра старша хай буде як мати;
Слухай старших братів і сестер,
Так, як слухав би матір чи батька.
Рот і очі - не працівники,
Ними золота ти не заробиш.
Хто сім’ї не присвячує час -
Недбайливий - її він зруйнує.
Голод може зігнати із гір,
Голод може загнати у гори,
Це примножить людей з чужини,
Це примножує зрадників кількість.
Якщо правиш містечком малим,
Будеш мати від нього телята,
Від великого міста чекай
Заколотників, підступу й зради.
Хто багач - забезпечив себе,
Хто бідняк - той багатому заздрить;
Сім’янин забезпечив себе,
Неодружений спатиме в сіні.
Згине сам під руїнами той,
Хто будинки і храми руйнує;
Підіймає на когось людей -
То й на нього піднімуться люди.
Якщо вхопиш за шию бика,
Перейдеш з ним бурхливую річку,
Так і в місті ти зможеш зрости,
Якщо будеш триматись могутніх.
З гір рабиня - і добра, і зла,
Добрі руки у неї, зло - в серці,
Те, що добре - не спинить вона,
Але й злу не буде заважати.
Без добра серце як без води,
Але зло набираємо в душу.
Хай потоне зла човен в ріці!
Зла бурдюк хай порветься в пустелі!
В кого в серці любов -
той сім’ю береже;
Без любові - сім’ю він руйнує.
В кого стійкість, багатство і честь,
Певним будь - це богів подарунок;
Ти з такими тримайся, тоді
Не страшним буде жоден негідник.
В свята час жінку не обирай -
В неї штучні і радість, і вигляд,
Десь позичила срібло, а хтось
Дав прикрас їй на день поносити.
Якщо лютого купиш бика,
Він проб’є тобі дірку в паркані.
Якщо злагоду хочеш в свій дім,
Тоді жінку бери відповідну.
Не купують осла у жнива.
Підлий муж - не осел - не приручиш.
Жінки придане знищить твій дім.
Урожай весь потопить п’яниця.
Справжнє горе - це жінка лиха,
Гірше мухи надокучає.
Це свиня так годує дітей?
Це осел так кричить безупинно?
Коли вколеться шилом сама,
Всім жалітися буде на шило;
В кожну хату зайде, в кожен дім
Показати, що сталось із нею;
Вона буде кричати “йди геть”,
І сваритися буде невтомно.
А ти іншу шукай, є ж жінки,
Від яких серце повниться щастям.
Цінувати не треба речей,
Бо життя і без них є солодким,
Пам’ятай - ти речам не слуга,
Хай натомість вони тобі служать.
Для Богині Зерна
ти снопів не в’яжи,
Їй належать снопи всього світу.
Не кричи на овець, їх не лай,
Як послухаєш - родиться донька;
Грудку бруду у скарб не кидай,
Слідуй цьому - народиться син.
Жінку не викрадай,
Хай не плаче вона,
Хай не впаде на дім твій прокляття.
Можна бігать по колу не в лад,
І стогнати “о шиє! о ноги!”
Але можна зібратись разом
І потужною силою стати.
Не вбивай - це дитина чиясь,
Будь кого колись мати родила;
Навіть доля ясного царя
Колись була в руках повитухи.
Сам на себе накличе гнів той,
Хто до матері зверхньо говорить;
Не переч їй словам, бо вона
Як Бог Сонця, дарує життя.
Те що батько сказав - те роби,
Слова батька - надійні, то ж вір їм;
Ясність духу дає, бо він сам
Від богів має мудрість у дар.
Без околиць і центру нема.
Якщо поле є біля каналу,
Чи сухе буде, а чи вогке,
Все одно дасть хороший прибуток.
Як загубиш сокиру свою,
Ще й до того ж найкращу - шкодуєш,
Те ж саме - це продати її,
Чи ж вона тобі вже не потрібна?
Перестріти чужого
собаку - біда
Та людина чужа - ще страшніша.
Біля диких шляхів, коло гір,
Де оселя богів-людежорів,
Не будують там жодних осель,
Міських мурів також не будують;
Якщо там загубилась вівця,
Вівчарі вже не будуть шукати,
Якщо навіть там гарні поля,
Їх ніхто не буде обробляти.
Слова дар - це розрада душі,
У палац треба йти з таким даром;
Як зібрати слова мудрі ці,
То як зорі світитимуть вічно.
Шуруппак ці слова говорив,
Шуруппак, що син Убара-Туту.
Вічна діві Нісабі хвала,
Що великі таблиці уклала,
Що зі слів Шуруппака поради
Вона записала.