Пейджер

Цей текст написаний у 2018 році. Я це змушений зазначити на початку.

Часи змінюються і зараз на початку 21-го століття це особливо помітно. Речі, які ще недавно вважалися проривом у техніці за одну мить стають анахронізмами. Стаціонарні дискові телефони вже можна виставляти в музеях, хоча ще років зо двадцять тому телефон був зовсім не у всіх. Бабіни замінилися вінілами, вініли - касетами, касети - компакт-дисками, а тепер музику слухають у цифровому форматі. Вже не всі знають, що таке дискета, що таке п’ятидюймова дискета, що таке восьмидюймова дискета, і навіщо потрібна системна дискета. Поступово відходить у минуле ручна коробка передач і, може, скоро піде у минуле ручне кермо.

Деякі речі минулого для мене залишаються загадкою. Наприклад я досі не розумію як працює світлове перо. Секрети виробництва втрачаються і через півсотні років люди не знатимуть технології виробництва кінескопних моніторів, так само як ми зараз лише здогадуємося про те, як будувалися єгипетські піраміди. І можливо з’явиться модернологія - наука, схожа на археологію, але котра не потребуватиме розкопок і модернологам доведеться просто ходити по блошиних ринках і описувати апарати, що там знаходяться і дивуватися їхньому призначенню.

Не знати, чи модернолог одразу зрозуміє принцип роботи пейджера і навіщо той був потрібен. Пейджери з’явилися і зникли. Це сталося настільки швидко, що ті, хто не слідкував за техмодою, пропустили його взагалі. Пейджер - це чудо техніки, він вміє отримувати текстові повідомлення без використання смс (я сподіваюся, що читач ще знає, що таке смс - текстове повідомлення, що відсилається з мобільних телефонів). Точна схема його роботи мені не відома. Хай у цьому розбираються модернологи, бо намагатися зрозуміти роботу пейджера - це просто даремна витрата часу. Навряд чи можна очікувати повернення пейджерів в дусі повернення вінілів. Жоден ретроград не намагатиметься відтворити пейджер-інфраструктуру. Хоча, хто зна. Люди досі пишуть ігри під ZX Spectrum - вид персонального комп’ютера, котрий став неактуальним ще у дев’яностих.

І от нещодавно мені попався в руки пейджер. Вірніше - електронний годинник, що зроблений під нього. Цікаво, що він є досі корисною річчю і люди, що не знають про існування пейджерів навіть не здогадуються кому цей годинник завдячує своїм чудернацьким виглядом.

На ньому немає жодних маркувань - це звична річ для дешевих китайських виробів. Знайти інформацію про цей годинник відповідно можливим не є. А оскільки він був вироблений ще до інтернет-магазинів, то навіть в архівах його немає. Це - сучасне викопне, яких тисячі. Я вставив у нього одну мініпальчикову батарейку (AAA - майбутні покоління можуть дивуватися існуванню батарейок AAA, AA, C і D, але відсутності у цьому списку батарейок A і B, але модернологи їм у цьому допоможуть) і він запрацював. Мені стало цікаво розібратися у принципі його роботи не маючи інструкції. В нього лише три кнопки і звичайний LCD дисплей. Не такий LCD як в моніторах, а такий LCD як в калькуляторах - що дає значну економію енергії.

Перша кнопка “mode” перемикає між режимами: власне годинником, секундоміром, наставленням теперішнього часу і дати, а також будильника. Решта дві кнопки (“advance”, “set”) мають різне значення в залежності від режиму. На жаль функції зворотного відліку часу немає.

Отже: режим годинника. Вміє показувати час - у двох форматах - 24 години а також у американському am/pm. Також видно чи дзвонитиме будильник (використовуючи спеціальний символ дзвіночка) і який сьогодні день. Кнопка Set показує час, на коли наставлений будильник, Advance - дату. Set + Advance - вмикає будильник. Set + Mode - вмикає повідомлення про зміну години. Це - на перший погляд, дивна функція і я про неї навіть не здогадувався, доки випадково не натис цю комбінацію і годинник кожної години видавав тихеньке “пік”. Але насправді це - залишок від тих часів, коли в хатах висіли годинники, що відбивали кожну годину. Вони також іноді відбивали чверті. Цікаво, що в сучасному світі, де так цінується час, відбивання години поступово забувається і вважається анахронізмом. Або навпаки, дивно, що люди колись дозволяли годинникам відбивати годину навіть глухої ночі, коли всі спали, ніби це їм було дуже потрібно. Тим не менше, мій годинничок чверті не відбиває, а години пікає дуже тихо, можна і пропустити.

Режим секундоміра. Кнопка Advance починає і зупиняє відлік. Кнопка Set поводить себе по різному у залежності від того, чи відлік іде, чи він зупинений. Якщо зупинений - збиває секундомір до нуля. Якщо іде - то заморожує час на екрані без вимкнення відліку на фоні, тобто відлік іде, але ми цього не бачимо і якщо натиснути Set знову, то можна побачити наскільки далеко секундомір просунувся уперед. Ймовірно це використовується на змаганнях, коли хочеться записати точний результат поточного бігуна. Якщо користувач увійшов у режим секундоміра і зробив з ним певні маніпуляції, то наступне натискання кнопки Mode поверне його у попередній режим годинника а не переведе його у наступний. Це - дрібниця. Але цю дрібницю треба помітити. Виробники дешевого китайського годинничка, що був схожий на пейджер і був більше створений як дитяча іграшка, подбали про зручність користування. Треба брати з них приклад.

Режими наставляння часу + дати і будильника схожі між собою - Set перемикає між одиницями (година, хвилина ітд) а Advance - змінює значення.

Будильник дзвонить у призначену годину і кнопка Set його вимикає, а Advance - переставляє будильник на 5 хвилин вперед. Зараз здається, що це - поведінка будильників за замовчуванням. Але колись функції Snooze не було. Ви або вставали, або ні. На справжніх, фізичних будильниках не було кнопки “відкласти дзвінок”, тому ця функція у годинничку була дуже передової для свого часу. Треба також згадати, що у фізичних будильниках, час дзвінка виставлявся окремою стрілкою, котра показувала положення годинникової стрілки, при якій годинник має спрацювати. Це передбачало деяку похибку і ви не могли бути впевнені, що наставили будильник до хвилини правильно. Додам до цього, що ще до появи кварцевих годинників, будильник треба було не забувати на ніч завести, бо інакше він міг не задзвонити взагалі. Всі ці проблеми у годинничку відсутні. Є інша проблема - динамік настільки тихий, що може просто не розбудити.

Знахідка цього пейджера мене надихнула і я поринув у минуле. Щось подібне відчувають археологи, коли тримають у руках вазу п’ятисотрічної давності. А зараз для такого почуття треба просто зазирнути у шухляду. Хоча навряд чи я хочу стати модернологом.