Василькова голова
- Ну як? - спитав Василько.
- Взагалі-то ви - цілком здоровий, - відповів лікар.
- От і добре.
- Тіло у вас, як у бика.
- Велике вам дякую, пане лікар, - Василько вже встав і хотів іти
- Але все-таки є у вас одна проблема, - зупинив його лікар.
- Яка?
- Ви - неймовірно тупий.
- Що?
- Ось про що я і кажу. У вас в голові не мізки а, в кращому випадку - масло.
- Це як?
- Ви - тупий! Розумієте - тупий!
- ... Ну і що?
- Треба з цим щось робити.
- А що?
- Розумієте, ви - безнадійно тупий, ніяке лікування вам вже не допоможе. Єдиний вихід - ампутація голови.
- Ампутація чого?
- Голови.
- Ви мені відріжете голову?
- Більше нічого не лишається.
- А це як робиться взагалі?
- Береться голова і відрізається. По лінії шиї.
- Так в мене ж там ніби мозок є.
- От саме, що у вас там його ніби і нема. Та яка вам, в принципі, різниця? Мізків у вас нема, думати нема чим, втрачати теж нема чого.
- А дихати?
- Дихають легені.
- А дивитися?
- Ну та, це буде невеличкою проблемою, але вже існують різні фотоелементи, котрі можуть замінити очі. Та не переживайте ви так. Все буде гаразд. Поставимо вам механчіну голову з новим, штучним мозком.
- Але якщо голова буде не моя, то і душа буде не моя. Я буду не я.
- Я розумію про що ви. Ви вважаєте, що ваш характер, ваше его знаходиться у вашій голові. Ви не зовсім маєте рацію. Ось як ви вважаєте - якщо клонувати людину, то у його клона, з тим же мозком, буде такий самий характер?
- Не знаю.
- Ну це і не дивно. Насправді - ні. Душа не прив'язана до тіла. Відсутність голови її не змінить.
- Тоді я краще в душу не вірю.
- Тим паче! Нема душі - нема проблем!
- ...А мої знання?
- Не турбуйтеся, у вас не так вже й багато знань, новий мозок їх швидко вивчить. За дні два, може три, не більше.
- Знаєте, я ще все-таки пораджуся з жінкою.
---
- Юлю, пан лікар каже, що я тупий.
- Ой, а це серйозно?
- Каже, що голову треба відрізати.
- Ой, ну якщо пан лікар каже треба, отже треба.
---
- Шприц!
- Є!
- Зажим!
- Є!
- Спирт?
- Будь-ласка!
- Пила!
- Тут!
В операційній відчинилися двері:
- Обідня перерва!
Хірурги склали інструменти і пішли обідати.
- Ми його втратили, - сказав один з них, пережовуючи котлету.
- А ми хіба винні, що він попав на обід?
Василько з напів-відрізаною головою лежав в операційній. Йому ця ситуація здавалася не зручною і він, щоб відволіктися, насвистував дев'яту симфонію Бетховена.
---
- Ти диви, живий, холєра! - здивувалися хірурги, коли увійшли в операційну.
Вони остаточно відрізали Василеві голову і поклали в реанімацію. Звідти його перевели в офтальмологічне відділення, що спантеличило офтальмолога. Потім в лікарню прийшла Юля.
- Він лежить у глибокій комі, - повідомив їй лікар.
Юли кивнула головою і зайшла у палату.
- Васильку, ти чуєш мене? - спитала вона, взявши його за руку.
Василько не рухався. На шиї стояв гіпс.
- Мені не вистачатиме твоєї колишньої голови.
- Ми поставимо йому нову, - прошепотів лікар.
- З ним все буде добре?
- Коли буде нова голова, то ми його виведемо з цього стану. Поки хай вас тішить думка, що він вже на такий тупий - голова вже ампутована.
З Василькової шиї виходило декілька трубок. Кінець однієї з них волочився по підлозі.
- До цієї ми підключимо мозок, - прокоментував лікар, - поки він ще не готовий. Знаєете, адже штучний мозок, насправді, поки що не винайдений.
- А ще довго чекати?
- Вчені працюють над цим. Як і над штучним інтелектом.
- А, тоді добре.
- Ця трубка - це повітря, ця - їжа, а ця змушує битися серце, посилаючи електричні імпульси.
Доктор тицяв пальцем на різноманітні механізми:
- Очі, вуха, ніс - все це підключиться до мозку на пряму.
- А вони не є якісь занадто великі?
- Та, перша Василькова голова буде розміром з кімнату. Потім думатимемо, як її зменшити.
- Але він вже не тупий, правда?
- О, ні-ні, він вже не тупий, - посміхнувся лікар.
Він з Юлею вийшов. А офтальмолог лишився стояти над Васильком зі збільшувальним склом.
- Щось тут не так, - повторював він, - щось тут зовсім не так.