Ботанські вірші
Теплокровність
Взимку хочеться більше їсти, і це - нормально,
Тіло спалює більше калорій цілком легально,
Ми - теплокровні і регулюєм самостійно температуру,
Багато треба їжі для обігрівання.
Коли поїси, то одразу стає тепліше,
І світ навколо стає веселішим,
Та теплокровність все одно дасть про себе знати -
Ти ще захочеш їсти, але трохи пізніше.
Якби ми були холоднокровні, то їли би в разів п’ять менше,
І харчуватися би вийшло значно дешевше,
Та теплокровність все ж вигідніша еволюційно:
Майже всі великі тварини - теплокровні, так, мабуть, легше.
Восьме століття
Восьме століття… що там лишень сталося?
Украни ще не було, а Римська імперія ще не розпалася,
Пірамід вже не будували, хрестові походи ще не почалися,
Інків, ацтеків ще не завоювали, та й їхні імперії ще не розбудувалися.
То що ж там сталося у столітті восьмому?
Тут і школяру важко розібратися, тим більше - дорослому.
Дорослий все забув зі шкільної лави, давайте згадуємо -
Що там сталося, хто що зробив, за чиїм задумом.
До відкриття Америки для них далі, ніж від нас з вами.
Й Чінгіз-Хану ще треба півтисячі років, щоб прибігти зі своїми військами.
Народився Карл Великий, ну хоч якась подія, а то вже здавалося,
Що насправді такого століття не було, що воно нам лише примарилося.
Восьме - це століття таке загадкове.
Воно так було давно, що давніше за нього хіба тільки сьоме,
А чесно - про сьоме я теж знаю небагато,
Тоді зародився іслам - це, мабуть, єдине, що я можу про нього сказати.
Президент
Президент має бути гарним - це факт.
З негарного президента толку мало, на жаль, це так,
Бо якщо президент не гарний, то який з нього сенс.
Хіба той президент розумний, а не якийсь мудак.
От поїде такий президент, скажімо, в Уганду,
Там на нього глянуть і скажуть “Фу! Який не гарний!,
Невже в українців немає естетичного смаку?
Співпраці з таким народом нам не потрібно навіть задармо.”
А якщо президент гарний, то це зовсім інша розмова,
Підпишеться і така, і інша, і третя угода.
Розумний би їх підписав і ще більше,
Та про таких у нас, на жаль, навіть не йдеться мова.
Сполука
Це два аш п’ять о аш - така сполука.
Як вип’єш її забагато, буде мука,
Це не буде довга ода алкоголю,
Бо знай: він - небезпечна штука.
Квазари і кварки
Квазари і кварки - яка між ними різниця?
Фізики зараз підскакують з крісел, навколишні дивуються - чого їм не сидиться.
А фізики, насправді, не зляться без причини,
Бо відмінність є - і не маловажлива.
Та про квазари і кварки людям слухати нецікаво,
В декого від цих двох розумних слів вже голова розболілася не слабо.
І взагалі - яке кому до них діло?
То ж не картопля, чи морква, горнятко, чи щітка, чи мило…
Їх з’їсти не можна, купити їх теж неможливо,
Тому різниця між тими і тими невже така важлива?
Квазари і кварки. І що? Такі два подібні слова.
То чому ж я за них вчепився, чому так довго про них говорю?
Не інакше - в мене щось не так з головою.
Та якщо я не один такий ненормальний, й комусь це теж цікаво,
Тому я поясню на пальцях і трохи не до складу:
Квазари - у небі і світять яскраво і дуже, і дуже, і дуже, і дуже далеко.
А кварки - усюди, вони є у всьому і дуже, і дуже, і дуже, і дуже, і дуже маленькі.
Риби
Дарвін каже, що риби вийшли на землю і тут залишилися…
То чому вони це далі не роблять? Чому це припинилося?
Чи їх тут хтось образив, чи їм щось не сподобалось?
Чи сміливі вилізли, а лінивим, як завжди, “не захотілося”?
Перевелись авантюристи риб’ячі, ніхто вже вилазити не буде,
Та якби і вилізли - їх з’їдять одразу птахи або люди
(теж риби в минулому, та змінилися з води вийдучи,
і навряд чи ще хтось вилізе - перевелись авантюристи риб’ячі).
Але хочеться знов стати рибою, хоча б на хвилину,
І хороше тому підтвердження - кити і дельфіни.
В воді, мабуть, добре, то чого риби вилізли й там не лишалися?
Спочатку зробили, а потім подумали - нам, людям, це теж передалося.
Та брешу - насправді лишились ще риби сміливі:
Уже не в воді, але ще не на суші, а наполовину.
У них і легені, і зябра, тому їх дводишними назвали.
Не перевелися ще авантюристи риб’ячі - честь їм і слава!
Зорі
Зараз я скажу те, чого ви, може, і не знали:
А: Сонце - вибух, Бе: в ньому зароджуються метали.
І всі важкі елементи навколо - це пилюка зоряна,
Та давайте по порядку, бо ви вже, мабуть, дезорієнтовані.
Отже, сонце - вибух і в ньому зароджуються метали.
Хм… я це казав вже, знов виходить не до ладу.
Сонце - вибух, там водень гелієм стати може,
А що так працює воднева бомба, має зрозуміти кожен.
Всередині зір - шалений тиск і температура,
Нам би там не сподобалося - ми б там швидко врізали дуба,
В таких умовах злипаються в купу атоми і утворюють метали,
А коли зоря остаточно вибухне, то вони розповсюдяться далі.
Завдяки зорям ми маєм столові прибори,
Та й нас би не було, якби не вибухали зорі.
Сонце - вибух, і в ньому зароджуються метали.
Я це казав вже, просто хочу, щоб ви це запам’ятали.
Губки
Губки - тварини доволі дивні:
Немає в них м’язів, тому вони не надто сильні,
Немає в них ніг, тому вони трохи повільні,
Сидять собі на місці і повадки в них ніби рослинні.
Вони не думають, не сплять і не рухаються,
Не ховаються, не наздоганяють, лише скупчуються,
І то це в них виходить випадково:
Губка від губки недалеко падає - це нам відомо.
Немає в них шлунку. Що відфільтровує - те й з’їдає.
Немає в неї серця, і мозку теж немає.
Безсердечна й безмозгла тварина - хіба щось може бути гірше?
Хоча та - в людей це виражається значно яскравіше.
Зате губки живучі, раз вчені експеримент поставили:
Взяли й перетерли губку через сито (до речі, про бездушність - ну хіба це правильно?)
Але губки не померли, і з притаманною лише їм багатоликістю
Кожна частинка стала самостійною, так би мовити, особистістю
Як я казав вже - губки досить дивні тварини:
Сидять і нічого не роблять - як рослини,
Жеруть що попадеться, не мають ні волі, ні сили.
Я не хотів би бути губкою, а ви б хотіли?
(2015)
Дельфіни
Дельфіни дихають лише свідомо - ви таке знали?
В людей є дихальний рефлекс - в дельфінів його немає.
Коли ми спимо, чи без свідомості - то дихаємо рефлекторно.
Якби ми були як дельфіни, то в-ві сні одразу би вмирали.
То як же дельфіни сплять? - логічне запитання.
В них немає ліжок, гамаків, подушок, ковдр і іншого причандалля
Але не в тому проблема навіть, вони - ссавці і дихати під водою не можуть,
Спати під водою - як вони справилися з цим завданням?
Як і в нас, так і в них - дві мозку півкулі
Коли одна спить, то друга бадьора й працює,
Тому і сплять вони лише з одним заплющеним оком
І плавають дуже повільно, гребти ж можуть лише одним боком
Це - вихід, але як на мене, занадто половинчаста міра,
Або спати, або не спати - оце для мене, я радий, що я - людина.
(2021)
Віник
Віник - це екофрендлі,
Електрики він не їсть,
Він із природного матеріалу,
Взяти його приємно в кисть.
Віник - герой відомої притчі
Про батька і його синів
Зламати легко одну соломинку,
А віник - ніхто не зумів
Віник зроблений із соломи,
А не з пластику, як мітла
Його спокійно можна викинути,
Або спалити до тла.
Ця тема хоче більшу поему,
Але, на жаль, я - не лірик
Зате я прагну до екофрендлі,
А екофрендлі - це віник.
(2022)
Картки
Ніхто не продає кредитні карти просто так,
Для кредитної карти би бажано мати банк,
Вкласти туди якісь гроші
А потім почекати на видачу карти
Не бажано писати пароль просто на карту
Бо якщо її хтось вкраде, то зможе влізти на рахунок
Тому я пам’ятаю код у себе в голові
Хоча часто ходжу до перукаря
(2006)
Медузи й поліпи
Медузи й поліпи - що спільного між ними?
Можливо, вони обоє, хоч і дивні, та все ж тварини?
Чи може живуть вони поруч у морі?
І як сусіди вітаються “добридень”, “бувайте здорові”.
Cпільного мало, вже геть вони різні істоти:
Та я вас здивую, близькі вони між собою достоту.
Хоч одні приліпились до дна, а другі в морі шукають здобичі,
Та поліпи й медузи насправді - родичі.
При чому родичі вони найближчі,
Бо медуза для поліпа є мамою,
Та й поліп медузу породжує
Їх стосунки є штукою цікавою
З поліпа від’єднується ефіра, що в медузу перетворюється,
Медузи ж між собою вже статево розмножуються,
В медузі з яйця виходить личинка, що планулою називається
А з планули вже росте поліп, щойно до дна вона чіпляється
То ж поліп і медуза - це дві сторони одної медалі
Дволикий Янус, меч двосічний, Їнь і Ян, що там далі?
З двома кінцями палиця, Ерос-Танатос, ну ви зрозуміли,
Загалом - одне й те ж саме, якщо не вдаватися у деталі
Не кожен поліп стає медузою - там не все так однозначно,
Усіх складних деталей я уникав обачно,
Але це залежить не від настрою, а від виду,
Раджу почитати про поліпи, якщо для вас це важливо.
(2024)
Гідра
Гідра - тварина примітивна, проста,
Без скелету, мозку, очей, чи хвоста,
Кишковопорожнинна - ух! назва яка!
До них вона належить - це група така.
Гідра, яка б це не була проста тварина,
Поділяє з нами риси важливі.
Те, що вона їсть і розмножується і так ясно.
А що ще, власне?
По-перше - гідри хворіють на рак;
Це, звісно, сумно, але це факт.
Якщо ми - багатоклітинні, а ми такі є,
То рак - це побічний ефект, от так.
Є ще один побічний ефект,
веселіший,
Гідри, хоч мозку не мають, та сплять,
а навіщо ж?
Схоже, це просто нервової системи
риса питома,
То ж спіть, не лінуйтесь,
позбувайтесь втоми
(2024)
Which was the first creature to take a nap
Корали
Корал - тварина, не рослина,
Як таке можливо?
Він не рухається, та росте,
Що ж воно таке?
Як він їсть, як харчується?
Всі дивуються.
І чи спить він, чи ні,
Взагалі?
Їдять вони загадково,
аж казково
Крім звичайного харчування
полюванням,
Вони ще з одноклітинними
мирними й дивними
Живуть у взаємодопомозі,
в симбіозі
Полюванню не приділю багато часу,
Там все ясно
Коли хтось повз пропливає
І їх торкає,
Поліпа мацала жалять жертву
До смерті
І тоді поліп її з’їдає
Бо ж рот має
А про симбіоз що ви знали?
Він - цікавий
Живуть одноклітинні всередині корала
І не мало
Завдяки фотосинтезу виділяють глюкози
Велику дозу
А поліпи цим користуються
Й так харчуються
Самі ж поліпи їх захищають,
Обороняють
Й дають їм теж поживні речовини,
Які самі вхопили.
Цей зв’язок симбіотичний
Настільки практичний,
Що деякі поліпи лиш так і харчуються,
Полювати лінуються
Поліпи будують хатку з вапна,
овва!
Малі будівничі, хоч рук нема,
Ти ба!
Оточують себе вони вапном
І он
Називають це екзоскелет чогось,
Ось!
Поліпи ростуть на скелетах попередників
Повально
Стоять на плечах у гігантів
Реально - буквально
Ці колонії люди назвали -
Корали
Чи сплять вони? Сплять таки,
Дякую, що згадали.
(2024)
Курочка
Вимерли динозаври, чи не вимерли,
Здавалося б дивне питання
Спробуйте зараз знайти динозавра
Це ж - неможливе завдання.
Шістдесят п’ять мільйонів років тому
вони зникли, чого б це раптом?
Версії є різні, метеорит, зміна клімату,
Але факт залишається фактом
А може хоч хтось залишився?
І чи все настільки погано?
Лишилися їхні нащадки,
Ще й чимало.
Це - сороки, ворони, круки,
Орли, яструби, інші хижі птахи,
Какаду, страус, фламінґо, мартин,
Ківі, колібрі і навіть пінгвін
В усіх птахів сучасних -
Предки - динозаври,
То ж поважайте курочку,
В неї родичі - тиранозаври
(2024)
Тунікати
Тунікати - тварини схожі на шлунок,
Сидять на дні нерухомо, як клунок
В них отвори два - один ротовий,
А другий - ви здогадались який
Отак і сидить той шлунок на дні
Бувають яскраві, бувають тьмяні,
Але чи тьмяні вони, а чи яскраві
Із ними пов’язані факти цікаві
По перше є байка про них весела,
Що вони після того, як знаходять оселю,
І як до дна себе прикріпляють,
То мозок свій вже непотрібний з’їдають
Це майже правда, та все ж брехня,
Бо коли тунікат прикріпився до дна
То змінює свою тілобудову
І мозок зникає під час цього
І хоч метаморфоза ця дійсно дивна,
Є схожі приклади в царстві твариннім,
Метелик з гусені - це теж дивина,
З опариша - муха, комар - з мотиля
Із цим пов’язаний другий факт.
Тунікат- хордовий. Але ж як?
Це ж просто шлунок без голови!
Де там хорду вчені знайшли?
Так от, личинка туніката горда
Має не лише мозок, але і хорду
І хоч ця хорда потім теж зникає,
В дорослого туніката
Та класифікацію собі лишає,
Він - хордовий! Отак-то!
(2024)
Creature which eats its own brain
Геморой
Не підтирайтесь папером
Підмивайтесь водою
Це - краща профілактика
Геморою
Анусів - не десять,
Він в нас - єдиний
Тож піклуватись про нього
Важливо
Люди ж соромляться
Власного тіла
А чого?
Не розумію
2020(?)