Dmytro Polovynka

Одруження Марту: міф про стосунки амореїв та шумерів

Backup page for:

Міф із сучасною назвою “Одруження Марту” – це оповідь про те, як Марту обрав собі жінку і виглядає як звичайна народна казка. Але насправді тут значно глибший підтекст, адже Марту – це не просто так собі випадковий чоловік.

Марту це – бог кочівників амореїв, яких шумерською так і називали – “марту”. До кочівників-скотарів же у шумерів взагалі було зневажливе ставлення, згадаймо, як кочівних ґутіїв описували в Проклятті Аккаду: “Ум – людський, чуття – собачі, вигляд – мавпячий”. Але амореї набирали в землях шумерів політичної ваги і шумери починали з ними тісно співпрацювати. І цей міф можна сприймати, як примирення між осілими шумерами та кочовими амореями. Наголошу – йдеться саме про протиставлення осілості та кочівництва, а не землеробства та скотарства.

Текст хоч і схожий на казку, але повністю прямолінійним він не є. Певні моменти сучасному читачеві можуть бути незрозумілі, сюжет розвивається неочікувано, репліки персонажів іноді починаються раптово і не одразу зрозуміло хто і до кого звертається. Деякі з цих моментів будуть пояснені після тексту.

Зараз же лише попереджу – не пропустіть момент, коли входить Нумушда із сім’єю, бо це – важливий персонаж, особливо його донька.

Одруження Марту

Коли (місто) Інаб вже був,
  а (міста) Кірітабу ще не було,
коли святий вінок (жерців) вже був,
  але святої корони (царів) ще не було,
коли святі пахощі вже були,
  але святих кедрів ще не було,
коли свята сіль вже була,
  але святого поташу ще не було,
коли робота прутня та поцілунки вже були,
але жінки ще в полях народжували,
то був ти прародичем святого кедра,
  був ти предком дерев,
був ти батьком та матір’ю білого кедра
  і був ти родичем яблуні!

Тоді поміж містами був княжою землею –
Інаб поміж містами був княжою землею.
Правителем Інаба був Тіґішемала,
його жінкою була Шаґеґуру – так її звали,
його сином був …-даґура,
…так його звали.

Містяни вішали сіті,
Інаба містяни вішали сіті,
в розвішені сіті ловили козенят,
тих козенят так само як людей вбивали.

Одного дня вже вечоріло,
дійшли вони до місця поділу пайків,
Перед богом Ешлільду пайки розклали.
Хто мав жінку – отримував подвійний пайок,
хто мав дитину – отримував потрійний пайок,
хто був самотнім – отримував одиничний пайок.
Марту ж, хоч був самотнім,
  отримав подвійний пайок.

Марту до рідної матері
додому зайшов, каже їй:

“У своєму місті я – поміж своїми друзями,
  і вони вже мають жінок.
Я – поміж своїх товаришів,
  і вони вже мають жінок.
У своєму місті на відміну від своїх друзів,
  не маю я жінки.
Ні жінки я не маю, ані дитини,
але пай мій більший від паю моїх друзів,
вполовину більше дано мені від моїх товаришів.”

Одного дня вже вечоріло,
і знову дійшли вони до місця поділу пайків,
Перед богом Ешлільду пайки розклали.
Хто мав жінку – отримував подвійний пайок,
хто мав дитину – отримував потрійний пайок,
хто був самотнім – отримував одиничний пайок.
Марту ж, хоч був самотнім,
  отримав подвійний пайок.

Марту до рідної матері
додому зайшов, каже їй:

“Мати моя, знайди мені жінку,
  носитиму я тобі свій пайок.”

Рідна мати його відповіла Марту:

“Тілом Багатий мій, пораду, що дам тобі,
  пораду мою прийми,
слово, що скажу тобі, слово моє вислухай.
Візьми собі жінку, що в око тобі впаде,
візьми собі жінку, що твоє серце собі вподобає,
помічничку дай мені, рабиньку приведи мені.
Землякам своїм будинки збудуй, сади висади,
товаришам своїм колодязі викопай.
Марту, товариші твої …”

І тоді в місті, в місті оголосили свято,
в Інабі, в місті оголосили свято.

“Нумо, мої друзі, ходімо, ходімо туди!
До пивних Ідабу ходімо, ходімо туди!”

На це свято прийшов Нумушда,
на це свято прийшла
  його улюблена донька Адгар-кідуґ,
на це свято прийшла
  його дружина – мудра жінка Намрат.

В місті спижеві барабани гуділи: “Зіґ! Заґ!”
Гриміло сім шкіряних барабанів.
А силачі та підперезані витязі
заходили у бійцівський дім,
щоб в храмі Інабу помірятися силою.

До міста Інаб, на це свято,
  посходилися люди подивуватися!
До міста Інаб, на це свято,
  посходилися люди подивуватися!

На його честь, оскільки був святим він,
то при воротах Інабу, щоб битися й боротися
Марту в бійцівському дворі стояв,
  розставивши там ноги.

Витязів сильних йому вишукували,
витязів сильних перед ним ставили,
Марту в бійцівському дворі стояв,
  розставивши ноги,
по-одному він їх бив.
У бійцівському дворі у битві в’язав їх,
у дворі Інабу їх трупи підіймав.

А Нумушда, радіючи за Марту,
давав йому срібло, та той не брав,
давав йому самоцвіти, та той не брав.
Вдруге так зробив,
втретє так зробив.

“Срібло твоє – пощо мені?
  Самоцвіти твої – пощо мені?
Я – Марту, хочу взяти твою доньку!
Я хочу взяти твою доньку!”

… (вісім рядків розбито) …

“За жінку принеси викуп телятами!
Корова годуватиме телят,
в хліву попри бика ляже.
Корова житиме в хліву,
а ці телята будуть по її правому боці.
Тоді і лиш тоді, коли слово таке даш мені,
свою доньку Адгар-кідуґ тобі дам”

“За жінку принеси викуп ягнятами!
Вівця годуватиме ягнят,
в кошарі попри барана ляже.
Вівця житиме в кошарі,
а ці ягнята будуть по її лівому боці.
Тоді і лиш тоді, коли слово таке даш мені,
свою доньку Адгар-кідуґ тобі дам”

“За жінку принеси викуп козенятами!
Коза годуватиме козенят,
в стодолі попри козла ляже.
Коза житиме в стодолі,
а ці козенята будуть по її правому боці.
Тоді і лиш тоді, коли слово таке даш мені,
свою доньку Адгар-кідуґ тобі дам”

До великого …,
немов … гучно закричав,
у пристані Інабу розвантажився.

Дідам Інабу
подарував золоті нап’ястки.
Бабам Інабу
подарував золоті пояси.
Хлопцям та дівчатам Інабу
подарував золоті …
Рабам Інабу
подарував срібні …
і ще подарував різнобарвні тканини.
Рабиням Інабу
подарував срібні глеки,

День за днем іде, а рішення не прийняте.

“Отже! Їхні руки – нищать! Їх лик – мавпячий!
Заборонене Нанною їдять, страху не мають!
Постійно блукають … ,
їх дім – гидота для богів!
Їх думки – сплутані! Їх руки – в неспокої!
Люди, що в мішковину вдягаються,
живуть в наметах, вітер з дощем терплять,
  молитов не говорять!
На пагорбах мешкають, місцин богів не знають!
Люди, що земляні гриби викопують,
  а як вклякати на коліна не знають,
і їдять сире м’ясо!
Допоки живе – дому не має!
Коли помре – до могили не несуть його!
Подруго моя, ой навіщо ж за Марту тобі виходити?”

Подрузі своїй Адгар-кідуґ відповіла:

“А таки я вийду за Марту!”

Інабу – ура! гура!

Пояснення до тексту

Починається текст зі звичного вступу на кшталт “В ті давні дні”. Але слова там обрані не випадкові. Усе говорить про те, що час дії – це коли міста вже були, але ще не було сильної центральної царської влади. Наприклад “вінки” носили тодішні верховні жерці, а царських “корон” ще ніхто не носив, бо царів ще не було. Та й правителя Інаба пізніше в тексті називають “енсі” (правитель), а не “луґаль” (цар). Кому адресуються останні слова “був ти прародичем святого кедра” – не ясно. Можливо, самому місту Ідаб. Цікаво, що “предок дерев” – “більґа-меш” співзвучно з шумерським іменем Ґільґамеша “Більґамес”. Можливо це була якась гра слів.

Незвичною є причина, котра змушує Марту шукати собі жінку. Йому після роботи чомусь дають такий самий пайок їжі, як і одруженому. Мабуть, натякнув йому хтось, що – пора, мовляв. І Марту замість того, щоб відмовитися від зайвого пайка, вирішив таки одружитися.

Зверніть увагу, що його мати радить обирати собі жінку по любові: “що твоє серце собі вподобає”, а не ту, яку йому оберуть його батьки. Чи це була звична практика для шумерів, чи це, навпаки, підкреслювало відмінність шумерів та амореїв – не беруся сказати. Її звернення до сина “Тілом Багатий” в інших перекладах іноді передають, як власне ім’я “Сухенуна”.

Нумушда, що з’являється на святі – це теж бог, як і Адгар-Кідуґ – богиня, хоч і виступають вони тут у досить людській подобі. І, схоже, саме в честь Нумушди (“На його честь, оскільки святим він був”) розпочали змагання бійців, в якому також взяв участь сам Марту і переміг.

Далі йде вже класичний сюжетний поворот – Нумушда хоче наділити Марту сріблом та самоцвітами, а той відмовляється і просить натомість руку доньки Нумушди. Нумушда погоджується, але лише за умови, що Марту принесе багатий викуп – телятами, ягнятами та козенятами. Марту, вочевидь, пристає на такі умови. І тут ми, можливо, підходимо до розгадки, чому шумери таки потоваришували з амореями. Аморейські династії були досить багатими і Марту це показує, роздаючи золоті прикраси жителям Інабу.

Одруження, втім, досі не відбувся, “рішення не прийняте”. Адгар-Кідуґ вирішила порадитися з подругою і та їй видає усі шаблонні причини нелюбові до амореїв. І ця образа є однією з найяскравіших обра́з чужинців у шумерській літературі. Що цікаво – текст цієї образи вкладений у вуста подруги Адгар-Кідуґи, але він не поділяється автором самого твору. Адже інакше і Марту б не був головним героєм, та й і Адгар-Кідуґ зрештою не погодилася на одруження. А вона таки погодилася. При чому її коротка відповідь особливо контрастує з довжелезною проповіддю її подруги.

Твір не є дуже серйозним і радше схожий на народну казку. Навіть завершення твору тут це не офіційне za3-mi2 – “хвала добра”, а простонародне u2-lum a-lam-ma, передане тут як “ура! гура!”. Були моменти, які найімовірніше викликали в стародавніх шумерів сміх – наприклад останні слова безіменної подруги Адгар-кідуґи, де вона перелічує всі недоліки амореїв і Марту зокрема.

До досі незрозумілих моментів належить місце, де вказано, що містяни вбивали козенят “так само як людей”. Також Ешлільду – бог, перед котрим розкладали пайки, відомий лише з цього тексту. Можливо, цей бог – взагалі вигадка автора.

Як вже згадувалося, Марту, або Амурру це – бог амореїв. Але він не був головним богом амореїв, якого згодом включили у свій пантеон шумери. Радше навпаки: Марту – це був збірний образ амореїв, як їх собі уявляли шумери, що зрештою переріс у бога-уособлення амореїв, котрому потім самі ж амореї і поклонялися.

Текст відомий лише з однієї таблички, яка, на щастя, досить добре збереглася і є лише кілька рядків, котрі є частково чи повністю зруйновані. Це, втім, не заважає зрозуміти основний сюжет.

Джерела

https://www.academia.edu/145173764/%D0%A1%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D1%8C%D0%B1%D0%B0%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%83%D1%88%D1%83%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9%D1%84%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D1%80%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82_The_Marriage_of_Martu_as_Sumerian_Folklore_Text

Not a very relevant link: https://www.researchgate.net/publication/357033286_The_Identity_of_Martu_dMARTU_in_the_Ur_III_Period

Інші тексти:

Енліль та Намзідтара Прокляття Аккаду