Dmytro Polovynka

Найстарші закони світу – закони Ур-Намми

Backup page for:

Найстаршим відомим нам збірником законів є закони Ур-Намми, старші за більш відомі закони Хаммурапі на 300 років. Ур-Намма (також часто можна побачити прочитання Ур-Намму) – це перший цар Третьої Урської Династії, часу так званого шумерського ренесансу. Правив він приблизно в 2112-2094 роках до нашої ери. Цими роками можна також датувати ці закони.

Найімовірніше закони були вигравіювані на кам’яній стелі, можливо, в кількох копіях, але до нас вони не дійшли. Натомість ми читаємо копії цих законів з глиняних табличок (та одного циліндра) з того ж і з наступних періодів. Текст законів збережений не повністю.

Закони Ур-Намми вплинули на закони, видані пізніше. Це і закони Ліпіт-Іштара з міста Ісін і, звісно, всесвітньовідомі закони Хаммурапі.

Пропоную почитати власний переклад цього кодексу на українську мову з коментарями. Попереджаю - багато розрахунків будуть лише орієнтовними і якщо ви захочете використовувати вказані тут числа, я б радив зробити власні перерахунки.

Закони Ур-Намми

Вступ

Кодекс, як це звично для тих часів, починається з довгого вступу, де цар хвалить себе та свої досягнення.

Енлілеві, цареві усіх земель, подобизну Ур-Намми, чоловіка сильного, царя Ура, царя Шумеру та Аккаду, чиє каміння – діорит, (я,) Ур-Намма, чоловік сильний, цар Ура, цар Шумеру та Аккаду, храм Нанні, своєму царю, збудувавший і човни Маґану за правдивим присудом Уту в його руки повернувший, присвятив йому!

Енліль, цар всіх земель – це верховний бог у шумерів. Нанна – бог місяця – це покровитель саме Ура, тому Ур-Намма називає його “своїм царем”.

Тоді в храмі Енліля, мого царя, (із) подобизною Ур-Намми місячний пайок в шістдесят і ще тридцять ґур ячменю, тридцять овець, тридцять сіл масла, як постійну пожертву для нього встановив.

Тут варто дещо сказати про одиниці вимірювання шумерів, котрі часто вживатимуться і надалі. Для зручності запам’ятовування, я додам приблизні українські відповідники в дужках. Сіла – це одиниця об’єму, рівна літру (приблизно глек). Десять сіл утворювали бан (тобто 10 л, приблизно відро), котрий особливо часто згадується в законах Ур-Намми. Шість банів утворювали баріґ (тобто 60 л, приблизно мішок), а п’ять баріґ – один ґур, тобто триста літрів ячменю (приблизно бочка, або, архаїчніше, кадь).

Також часто згадується шекель – одиниця виміру ваги, котрою міряли срібло. Дорівнював він приблизно вісьмом грамам. Вважалося, що за один шекель можна традиційно купити ґур ячменю (300 л). Це – не був фіксований курс і він міг змінюватися, але ним зручно користуватися при підрахунках, що я надалі і робитиму. Шістдесят шекелів утворювали міну – приблизно півкілограми срібла.

Місячний пайок для храму, що його встановив Ур-Намма – це шістдесят і тридцять ґур (~бочок) ячменю, тобто 90*300=27 000 літрів ячменю, що дає приблизно 18 тонн ячменю. Це дуже багато. Можемо порівняти, що при цьому овець – тридцять (одна вівця на 600 кг ячменю) і лише 30 літрів масла. Щодо масла, то йшлося саме про топлене масло, а не звичне нам вершкове.

Коли (боги) Ан та Енліль (богу) Нанні царювання Уру подарували, тоді Ур-Намма, син народжений (богинею) Нінсун, вдома народжений раб її, улюбленець її, згідно з її справедливістю, згідно з її праведністю, як накази були віддані, так царювання над Уром і отримав він.

“Вдома народжений раб” – це термін для тих рабів, котрих не купували, а котрі були в цьому домі уже в рабстві народжені.

Після приблизно двадцяти розбитих рядків текст продовжується так:

…силою Нанни, мого царя, його сім брам розкрив. Намхані, намісника Лаґашу, я підняв. До землі садів Маґанівські човни Нанни силою Нанни, мого царя, я повернув. В Урі їх сяяти (поставив).

Текст написаний нерозбірливо, тому можна побачити переклади, що намісника Лаґашу Намхані Ур-Намма не підняв, а навпаки – скинув. Що, до речі, може бути більш історично вірним.

Далі ми бачимо нарікання на кількість чиновників, на що, до речі, вже свого часу нарікав Урукаґіна в своїх реформах. Ур-Намма в передмові до законів зменшує бюрократичний апарат.

Тоді в полів наглядачі були повсюди. В морській торгівлі: наглядачі човнів були повсюди. В пастирів: вола-дай, вівцю-дай, осла-дай були повсюди.
…
Тоді (я,) Ур-Намма, чоловік сильний, цар Ура, цар Шумеру та Аккаду, силою Нанни, мого царя, праведними словами (бога) Уту справедливість у Країні я встановив!
…
…з рук вернув. Морську торгівлю (від) наглядачів човнів; пастирів (від) вола-дай, вівцю-дай, осла-дай; аккадців (від) чужинців в Шумері та Аккаді з рук вернув.

“Вола-дай” та решта – це дослівний переклад з шумерської. “З рук вернув” – теж дослівний переклад, ймовірно йдеться про “забрав з-під контролю”, або, простіше “звільнив”.

Далі Ур-Намма хвалиться тим, що дарував містам свободу від рабського гніту.

Тоді Умму, Марад, Ґіркаль(?), Казалу та Машканпі, Усарум, ті що під Аншаном у рабстві були, силою Нанни, мого царя, свободу їм встановив.

Аншан – це еламітське місто, що знаходилося досить далеко від земель шумерів. Ймовірно йшлося просто про звільнення з-під еламітського гніту.

Ур-Намма стандартизував одиниці виміру, про що ми читаємо далі:

Мідний (джбан) баріґа я увів, (його розміром) у шістдесят сіл утвердив.
Мідний (джбан) бан я створив, (його розміром) у десять сіл утвердив.
Мідний бан, справедливий, царський я витворив, (що його в барізі) шість буде утвердив.
Одну бронзову сілу я створив та одну міну я утвердив.
Однин шекель срібного каменю та одну міну я утвердив.

Є різночитання цього тексту, наприклад хтось вважає, що останнє речення має читатися як “один шекель срібного каменю, як одну шістдесяту міни я утвердив”.

Тоді на берегах Тигру, на берегах Євфрату, на берегах усіх рік, пожертви-нідба […] пожертви-несаг та пожертви серця […] я приніс. Сади висадив і царських садівників там наставив.

Сирота вельможі
не буде підлеглим.

Вдова можновладцю
не буде підлеглою.

Людина одного шекеля
людині однієї міни
не буде підлеглою.

Людина однієї вівці
людині одного вола
не буде підлеглою.

Усі мої воєводи, моя мати, сестра та брати мої, усі родичі мої поправді радили мені. Їх наказам я не піддався. Роботу їм не встановив я.

Про що саме йшлося в останніх реченнях – не зовсім ясно. Невже про зникнення кумівства?

Зло, насилля, та скарги я викорінив.
Справедливість в Країні я запровадив.

Закони

Передмова плавно перетікає в закони. Якщо попередні “Тоді” говорили про запроведження справедливості чи повернення свободи, тут “Тоді” передує усім законам. Номерів параграфів в самому тексті не було. Тут вони додані для зручності читача. Нумерація взята у дослідника Сівіла, який хотів цю нумерацію стандартизувати, хай я і не завжди погоджуюся з його розбиттям на параграфи.

Тоді
§1. Якщо хто скоїть вбивство, то його буде страчено.

§2. Якщо хто зчинить грабіж, то його буде страчено.

§3. Якщо хто (іншого) поневолить, то його заточать у в’язницю, 15 шекелів срібла заплатить.

§4. Якщо раб із любою собі рабинею одружиться, а йому дарують свободу, то її з дому не випустять.

§5. Якщо раб із вільною жінкою одружиться і свого одного сина панові поставить (до служби), то цей син, котрий панові був поставлений (до служби), буде наділений половиною майна дому свого батька разом із домом.

Син вільної жінки, котрий немає пана у рабство не буде введений.

Попередній, п’ятий параграф, не є повністю зрозумілий, але, мабуть, йдеться про те, що навіть якщо сина віддали в рабство, він все одно має право успадкувати майно батька.

Наступні параграфи говорять про шлюб та любощі.

§6. Якщо заручену дівчину, у дім ще не введену, чоловік обманом у дім введе, цього чоловіка буде страчено.

§7. Якщо заручена дівчина з власної волі пішла за (чужим) чоловіком, той лежав в її лоні, і ця жінка буде вбита (її) чоловіком, то цьому мужчині буде дана воля.

Щодо фрази “у дім ще не введену”, то дослідники вагаються щодо точного перекладу, можливо йдеться про незайманість. “Заручена дівчина” – так перекладено словосполучення “dam gurusz-a”, що дослівно означає “жінка юнака”.

Зверніть увагу, що залежно від того, чи дівчина пішла з власної волі, чи її завели обманом (якщо ми правильно перекладаємо цей вираз), то смерть може чекати або її, або чоловіка.

Закони написані так, що їх можна трактувати по різному. Наприклад в сьомому параграфі слів доданих в дужках не було – вони додані по контексту. І якого саме мужчину відпустять – теж не ясно. Можливо, це – помилка переписувачів і в оригіналі все було більш зрозуміло. Адже, нагадаю, читаємо ми не оригінал, а давні копії.

§8. Якщо рабиню, у дім ще не введену, чоловік обманом у дім введе, цей чоловік заплатить п’ять шекелів срібла.

Якщо порівнювати параграфи шостий та восьмий, можна побачити різницю в ставленні до вільних жінок та до рабинь. Але наступні два параграфи показують, що навіть до вільних жінок не було однакового ставлення. Адже колишня вдова має менше прав при розлученні, ніж “рівна йому жона”.

§9. Якщо чоловік розлучиться із рівною собі жоною, то заплатить одну міну срібла.

§10. Якщо чоловік розлучиться із (колишньою) вдовою, то заплатить півміни срібла.

Міна срібла, до речі, це – дуже багато. На ці гроші можна було безтурботно жити декілька років.

§11. Якщо чоловік, не маючи договору, до лона вдови ляже, то срібла не платитиме.

§12. Якщо верховна жриця … чоловік до її лона ляже …

§13. Якщо хто звинуватить іншого у чаклуванні, приведе його до випробовування рікою, а випробовування рікою того очистить, то хто привів його заплатить три шекелі срібла.

Що саме означало “випробовування рікою”? Детальніше про це розказують пізніші закони Хаммурапі і вже в другому параграфі ми читаємо:

“Якщо людина звинуватить іншу людину в чаклунстві, але не докаже цього, то звинувачений має піти до Ріки і кинутись у воду. Якщо Ріка поглине його, то звинувачувач може забрати його дім; коли ж Ріка цю людину очистить і вона залишиться неушкодженою, то того, хто звинувачував її у чаклунстві, треба вбити; той, хто скакав у Ріку, одержує дім того, хто його звинувачував.”

В законах Ур-Намми, як і в законах Хаммурапі для самого чаклуна ніяких покарань не передбачено, адже якщо він таки чаклун, то згідно із законом він просто втопиться.

Випробовування водою довго лишалося в юридичній практиці. Наприклад, відьом часто кидали в воду в Європі. Там, правда, все робили навпаки – якщо жінка пливла, то її вважали відьмою (і могли спалити). А якщо тонула – то її терміново витягали на берег, адже це означало, що вона невинна. На жаль їх не завжди встигали витягати, тому жінки іноді гинули що так, що так. Цю практику описав Квітка-Основ’яненко в своїй “Конотопській Відьмі”.

Випробовування рікою використовується ще в одному випадку:

§14. Якщо хто (іншого) у тому, що лежав у лоні зарученої дівчини, звинуватить, а ріка того очистить, то хто (іншого) звинуватив, той заплатить третину міни срібла.

§15. Якщо зять увійде до тестя в дім, але після цього тесть наречену (іншому) чоловіку віддасть, то (тесть) має повернути весільні дари у подвійному розмірі.

§16. Якщо раб чи рабиня втече і межі міста перетне, а хтось його поверне, то його власник тому, хто його повернув, заплатить два шекелі срібла.

Далі йде список тілесних ушкоджень та покарання за їх заподіяння. Нагадаю, що в міні срібла – шістдестят шекелів. Тобто третина міни – це 20 шекелів, а дві треті – 40.

§17. Якщо (хто іншому) кістку (…рукою?) поріже(?), заплатить десять шекелів срібла.

§18. Якщо хто іншому зброєю кістку … зламає, заплатить одну міну срібла.

§19. Якщо хто іншому кулаком носа розіб’є, заплатить дві треті міни срібла.

§20. Якщо хто … поріже … заплатить два шекелі срібла.

§21. Якщо хто іншому у бійці розіб’є череп річчю, що є як зброя, то заплатить третину міни срібла.

§22. Якщо хто іншому у бійці розіб’є череп, то його відшмагають три по шістдесят разів.

Зверніть увагу, що в параграфах 21 та 22 є різниця в тому, чим саме було нанесене поранення. Далі йдуть закони, які перегукуютсья з одним із найвідоміших старозавітніх біблійних законів:

§23. Якщо хто іншому спричинить втрату ока, то заплатить півміни срібла.

§24. Якщо хто іншому зламає зуба, то заплатить півміни срібла.

Для порівняння, ось закони Хаммурапі на цю ж тему:

§ 196. Якщо людина пошкодить око іншій людині, то треба пошкодити її око.
§ 200. Якщо людина виб’є зуба людині, рівній собі, то треба вибити їй зуба.

Як бачимо – штраф з часів Ур-Намми у Хаммурапі вже замінили покаранням в стилі “око за око”. І це вже значно більше схоже на старозавітнє:

“І кожен, коли зробить ваду своєму ближньому, як хто зробив, так буде зроблено йому: зламання за зламання, око за око, зуб за зуба, яку ваду зробить хто кому, така буде зроблена йому.” (Левит 24:19-20)

Але наскільки великим в законах Ур-Намми був штраф за око чи зуба? Півміни – це багато, чи мало? Для звичайної людини це було дуже багато. Для порівняння: хороший робітник заробляв такі гроші приблизно за півтора роки – про оплату праці закони Ур-Намми згадують трохи пізніше. За ці гроші також можна було купити трьох рабів (десять шекелів коштував звичайний чоловік-чорнороб, жінки були дешевшими, майстри були дорожчими).

Наступні два закони говорять про покарання за удар. При чому йдеться про стосунки вільної людини та раба:

§25. Якщо раб вдарить вільну людину, то йому збриють половину голови і проведуть навколо міста.

§26. Якщо вільна людина вдарить раба, то його відшмагають шістдесят разів лямкою і шістдесят разів поясом.

Бриття половини голови було звичним покаранням, яке також згадується в історії “Як літній чоловік до юної дівчини женихався”. Парадоксально, але схоже на те, що для раба покарання було м’якшим. Але не всі закони такі парадоксальні. Раби ще згадуватимуться за кілька параграфів далі і там вже покарання цілком очікувані.

§27. Якщо чоловік помре, а його жона до тестя переселиться, то своїх …. рабів та весільні дари із собою хай візьме.

§28. Якщо в неї немає рабинь, то хай десять шекелів срібла йому заплатить.

§29. Якщо в неї немає срібла, то нічого не має йому давати.

§30. Якщо рабиня людину, що була їй за пані наставлена, облихословить, то одну сілу солі їй у рота увітруть.

Одна сіла це – приблизно літр. Наступний закон відбитий, а параграф 32 – втрачений повністю.

§31. Якщо рабиня людину, що була їй за пані наставлена, вдарить, …
…

Далі йдуть добре збережені закони, в яких можна чітко побачити різницю між ставленням до вільної людини та до раба.

§33. Якщо рукою доньку (іншого) чоловіка (хто) вдарив і плід її лона був викинутий, то заплатить півміни срібла.

§34. Якщо вона померла, то цього мужчину буде страчено.

§35. Якщо рукою рабиню (іншого) чоловіка (хто) вдарив і спричинив їй викидень, то заплатить п’ять шекелів срібла.

§36. Якщо рабиня померла, то на службу (дасть) рабиню за рабиню.

Якщо рахувати суто математично, то штрафи за таку ж саму шкоду – а саме викидень, спричинений ударом – відрізняються в шість разів між рабинею та вільною жінкою. П’ять шекелів срібла проти тридцяти. Також смерть рабині не карається смертю.

Далі йдуть параграфи, що стосуються свідків. Їх конкретний зміст до кінця не зрозумілий, але, мабуть, йдеться про криве свідчення.

§37. Якщо хто як свідок вийде, але виявиться злодієм, то заплатить 15 шекелів срібла.

§38. Якщо хто як свідок вийде, але від клятви своєї відвернеться, то відплатить по суті цього позову, скільки б це не було.

Далі йдуть параграфи, що стосуються недоброчесної праці на полі, або нищення полів.

§39. Якщо на чиємусь полі хто обманом працював та орав, щодо цього був суд і його присудили іншому, то свого виробітку він має зректися.

§40. Якщо чиєсь поле хто водою затопив, то за один іку поля має три ґури ячменю відміряти.

Давайте порахуємо, скільки це – три ґури ячменю за один іку поля і чи це – справедлива компенсація.

В сучасних одиницях іку – це тридцять шість соток, ґур – це триста літрів, три ґури – дев’ятсот літрів, що є приблизно п’ятнадцять мішків ячменю. Якщо перевести іку в гектари, то треба помножити на 1/0.36, що дає компенсацію приблизно в 2500 л ячменю на гектар. Це значно більше ніж середня врожайність, котра коливалася в межах 700-1460 літрів (або приблизно 500-1000 кг, якщо взяти густину ячменю за ~0.7 кг/л) на гектар. Така надмірна компенсація пояснюється або покриттям витрат на відновлення поля та каналів, або тим, що у врожайні роки з гектара поля можна було таки отримати 2500 л ячменю і це вважалося верхньою межею врожаю. Для порівняння: із сучасними технологіями очікувані врожаї в рази більші і становлять 4.1-6.5 тон ячменю на гектар.

До речі таке ж саме покарання за занедбання поля взятого в оренду:

§41. Якщо хто кому поле для оранки дав, але той не там не сіяв і пустку лишив, то за один іку поля має три ґури ячменю відміряти.

§42. Якщо хто кому зволожене поле для оранки дав, то за кожен бур землі подать-маш в два шекелі на поле покладена.

Спочатку порахуймо, наскільки це велика подать. Бур – це 18 іку, тобто нашими словами приблизно 6,5 гектара. За шекель можна було купити ґур ячменю, тобто за два шекелі можна було купити два ґури, або по-нашому 600 л ячменю. В розрахунку на гектар – це 92 л ячменю. Тодішні врожаї були десь в районі 700-1400 л ячменю на гектар. Тобто “подать”, або “маш” дорівнювала приблизно 7-13 відсотків. Але що це за подать така?

Це не може бути рента, адже рента за користування полем була значно більша – третина, а то й половина усього врожаю. Найімовірніше “подать-маш” була податтю за іригаційні роботи, котрі оплачувалися наперед і оплачувалися вони тим, кого б ми сьогодні назвали “Державною Іригаційною Службою”. Зверніть увагу, що йдеться про “зволожене” поле. З інших джерел відомо, що за деякі поля, котрі не були “зволоженими” і канали до них підведені не були, “маш”, оця іригаційна подать, не платилася.

§43. Якщо хто кому … поле для оранки дав, то …. шекелів заплатить йому.

Тут напис обривається, скільки саме законів не вистачає – не відомо, тому наступні закони нумеруються інакше. Латинська “A” пропускається, адже частина, де написані ці закони – понищена, тому одразу йде B.

§B1. Якщо вола для оранки хто винайняв, то за два роки оплату за нього 8 ґурів ячменю відміряє; за вола для переду чи середини (упряжі) 6 ґурів ячменю відміряє.

Воли зазвичай орали по шість, або по чотири штуки і впрягали їх попарно. З цього закону можемо зрозуміти, що найдорожчі воли були для задніх місць в упряжі, або якщо вони орали на самоті, чи в парі. Схоже на те, що переднім волам в упряжі було простіше і тому оплата за них була менша.

Зверніть увагу, що орендувати вола було доволі дорого. Ділимо 8 на два, адже оплата чомусь вказана за два роки, і отримуємо 4 ґур ячменю за рік за одного вола – це 1200 л, що є приблизний врожай з одного гектару поля. Простолюдини зазвичай мали наділ в 1 еше, що є приблизно 2 гектари. З цього можемо зробити висновок, що найняти вола для обробки лише свого поля звичайна людина собі або не могла, або це було вкрай невигідно. Ще не забуваємо, що воли зазвичай працювали в упряжах по 4 чи 6. Це означає, що той, хто наймав волів, або обробляв значно більші поля, або обробка чужих полів і було його заробітком.

§B2. Якщо чоловік помре і сина не матиме, то його незаміжня донька спадкоємцем стане.

§B3. Якщо чоловік помре, то його (незаміжня? старша?) донька майно дому успадкує, молодша донька залишок (спадку) дому отримає, а робітники поділять батькові пайки.

Попередні закони внормовували питання спадку, якщо в чоловіка не були синів. Норма про те, що “робітники поділять батькові пайки” – не зовсім зрозуміла, адже не ясно про які саме пайки йшла мова.

Наступні закони найімовірніше говорять про умови зберігання зерна в чужій коморі, так ми розуміємо термін “дім зерном наповнить”. Як і раніше, значення деяких норм для нас не є повністю зрозумілими.

§B4. Якщо чийсь дім хто зерном наповнить і цей дім було пограбовано, то коли власник зерна присягнеться, власник дому (зерно) відплатить.

§B5. Якщо хто чийсь дім зерном наповнить, і власник дому змінить думку, і коли це підтвердиться, то туди вдвічі більше зерна покладе.

§B6. Якщо чийсь дім хто зерном наповнить, то за один ґур зерна доплата буде …

Доплата – nij2-diri, дослівно – річ на додаток, річ зверху, річ-більше. Термін, що вживається у цих законах, але точне його значення ми не знаємо. Можливо йдеться про податок, котрий платиться державі, а не оплата власнику комори.

§B7. Якщо чоловік з жінкою одружиться і цю жінку кине, то коли шість місяців для нього просиділа, хай ця жінка одружиться з чоловіком якого серце забажає.

Навіщо чекати шість місяців? Схоже, що це – офіційний термін “оплакування” чи “вдовування”. Можливо саме такий час використовується, щоб переконатися, чи жінка не була вагітною від свого колишнього чоловіка і знати, хто вважатиметься батьком народженої дитини, якщо вона вагітною таки була.

§B8. Якщо чоловік з жінкою одружиться і ця жінка помре, то цей чоловік, допоки знову не одружиться, майно жінки може уживати; коли ж він знову одружиться, майно має до її дому повернути.

§B9. Якщо мужчина помре, його жінка, допоки знову не одружиться, домом …

Далі текст знову розбитий, тому нумерація знову збивається. Закон C1 практично не читається, тому одразу починаємо із закону C2. Після одного закону про спадкоємців йдуть закони про випадки втрати худоби. Залежно від того, де вони були “втрачені” (ймовірно, йдеться про втрату різних видів, в тому числі і смерть тварини), різні люди несуть за них відповідальність.

§C2. Якщо батько помре, його сини … будуть спадкоємцями, … цегляний(?) дім належатиме старшому сину.

§C3. Якщо вола у хліву буде втрачено, скотарі замінять його.

§C4. Якщо вівцю у кошарі буде втрачено, вівчарі замінять її.

§C5. Якщо віл, вівця, осел чи свиня між домами, чи садами міста будуть втрачені, то дільничий замінить їх.

Дільничий – переклад слова da-gi4-a, що ймовірно означає голову району міста.

§C6. Якщо людина, що нічого не втратила скаже “моя річ – втрачена” і дільничий доведе це, то людину стратять, а його спадок собі дільничий забере.

За викраденого вола доплата один баріґ,
за викраденого осла доплата три бани,
за викрадену вівцю доплата один бан
в час нового року.

Нагадаю, баріґ – це приблизно мішок, 60 літрів, а бан – це приблизно відро, 10 літрів. Можемо побачити, що віл цінувався в два рази більше, ніж осел, та в шість разів більше ніж вівця. Про “доплату” вже було написано раніше. Про що саме йдеться – ясно не до кінця. Хто викрав? Хто кому платить? Чому саме в час нового року?

§C7. Якщо хто з іншим судиться і три рази справу слухали, то справу – закрито.

Попередній текст – неоднозначний. Йдеться або про те, що можна подати щонайбільше дві апеляції, або про те, що справа закрита, якщо тричі не змогли привести свідка.

§C8. Якщо взимку один шістдесяти-ґуровий човен хто винайме, то доплата за нього буде один бан; поденна плата за нього буде  .

Ґур – це триста літрів, 60 ґур – це 18 000 літрів, тобто йдеться про човен місткістю 18 метрів кубічних, стандарт великого човна. Хто отримує доплату – не ясно. А поденна плата не вказана і так і лишилося пусте місце. Іноді пустим місцем шумери позначали нуль, адже нуля як такого вони не знали, але невідомо, чи пусте місце тут має значення нуля. Якщо це так, то винаймати човен взимку було досить дешево.

§C9. Якщо один шістдесяти-ґуровий човен хто винайме, то за тридцять дан доплата за нього буде 3 бани за ґур, за двадцять дан доплата за нього буде 2 бани за ґур, за десять дан доплата за нього буде 1 бан за ґур.

Давайте перекладемо на наші цифри. Якщо є великий човен, то доплата за 300 літрів (1 ґур) буде три відра (30 л), якщо він пропливе 324 км, два відра (20 л), якщо він пропливе 216 км і одне відро (10 л), якщо він пропливе приблизно 108 км (тобто 10 дан, де данну зазвичай приймають за 10,8 км). Якщо ще простіше – то це оплата в 10 літрів зерна за кожних 300 літрів вантажу (тобто якщо перевозиться зерно, то 1/30, що є гарним числом в шістесятковій системі числення, не те, що наше 3.33%) за, грубо, кожних 110 км. Як бачимо, в законах Ур-Намми оплата не вказується у дробах, а просто подається три приклади, з яких кожен вже може вивести формулу розрахунку.

//: # (Не можу не згадати, що якби так в сучасному світі визначали податки (наприклад “хто отримає сто золотих, платить десять золотих, хто отримає двісті золотих, платить двадцять золотих”), то ми б значно рідше чули “багаті мають платити більше податків”, адже в такій схемі і так очевидно, що вони платять більше. Щойно ми заговорили відсотковою мовою, то це хоч і стало значно зручніше, але оскільки податок “такий самий”, тобто 10% у цьому прикладі, то і фраз на кшталт “багаті платять так само як бідні, а мають платити більше” побільшало.)

Текст знову обривається, нумерація законів починається з літери D. Далі йдуть дуже цікаві закони, котрі описують оплату різних категорій працівників.

§D1a. … зерна … його срібло – третина шекеля.

§D1b. Будівельнику денна платня – 3 бани. Тесля, шкіряник, очеретороб, повстероб, коваль, валяльник, золотар чи каменяр: їхня денна платня влітку – 3 бани, взимку – 2 бани.

§D1c. За три луґуд-глеки – зерна 1 бан, за один курду-глек – зерна 1 бан, за один лахтан-глек (об’ємом) в один ґур – 3 бани, за одну піч – зерна 5 сіл (гончар отримає).

§D2. Якщо хто ногу зламає і лікар вилікує, то срібла за це 5 шекелів.

§D3. Якщо кого лев ранить і лікар вилікує, то срібла за це 5 шекелів.

§D4. Якщо лікар витягне камінь, то срібла за це 5 шекелів.

§D5. Якщо лікар зір вилікує, то срібла за це 2 шекелі.

§D6. Якщо лікар кому …, то срібла за це … шекелів.

§D7. … денна платня влітку – 3 бани, взимку – 2 бани.
… денна платня влітку – 1 бан, доплата – 1 баріґ,
взимку – …. доплата.

§D8. Ткаля-полокалка – її денна платня … бани.
Старша ткаля – її денна платня 2 бани.
Ткаля тканин-шудурів – її денна платня 2 бани.
… – їх платня буде 6 сіл зерна.
Воротарка … її платня буде 1 сіла зерна.

Як бачимо, майстри (кваліфіковані працівники) отримували два, а то й три бани щодня.

Візуально два бани – це два відра зерна щодня, тобто мішок зерна (баріґ=60 л) за три дні, або кадь зерна (ґур=300 л) за 15 днів. Якщо працювати триста днів в рік, то це двадцять ґур зерна. Якщо брати по курсу один ґур зерна = один шекель срібла, то це 20 шекелів срібла в рік. Будівничий заробляв на половину більше, тобто 30 шекелів в рік. Це – дуже приблизні підрахунки, але дають певне розуміння зарплати в ті часи. Лікар заробляв просто шалені гроші, якщо йому вдавалося вилікувати людей – по п’ять шекелів за зрослі ноги, або виведення ниркового каменю (якщо ми правильно розуміємо вислів “витягне камінь”). Деякі терміни не є повністю зрозумілими, tan4-tan4-na – ймовірно та, котра вибілювала тканину, тут перекладена, як ткаля-полокалка. Тканини-шудури – це дорогі тканини для верхніх верств населення.

На жаль в цих законах немає платні чорнороба чоловіка. Але згідно з іншими джерелами, їхня платня була приблизно 5-6 сіл (літрів), що відповідає платні чорноробки (якщо ми припустимо що в останньому законі 6 сіл стосується саме їх). Це – в три-чотири рази менше, ніж майстри.

Воротарка – принаймні дослідники вважають, що вона допомагала відкривати двері – взагалі заробляла лише 1 сілу зерна в день, що у 20 разів менше аніж досвідчена ткаля. Складається враження, що ця професія існувала лише для того, щоб людина не померла з голоду.

До цього треба додати, що люди зазвичай мали власний пай землі у 2 гектари. Якщо згадати врожайність поля (700-1400 л з гектара в рік), то виходило, що вони могли отримати додаткових кілька 2-5 ґур зерна з власної ділянки (або 4-10 ґур, якщо вони вирішили засіяти обидва гектари, не лишивши землю під відпочинок). Навряд чи вони це зерно продавали, але якби вони це зробили, то їх прибуток би виріс на два-десять шекелів на рік.

§D9. Якщо корчмарка кому в борг дасть джбан пива, то в літній час вона отримає 5 банів ячменю.

Джбан пива – в оригіналі pihu4, точний розмір якого не відомий, але припускається, що він дорівнював приблизно 20 літрів. Ймовірно, корчмарка зобов’язується наливати пиво в борг і за кожних так налитих 20 літрів, вона в літній час, тобто в час врожаю, отримає 50 літрів ячменю. Навряд чи йдеться про те, що вона віддасть в борг цілий джбан з пивом за раз. Пиво в Межиріччі швидко псувалося. Йшлося саме про наливання в борг.

§D10. Якщо хто кому дасть в борг 1 ґур ячменю, то його річна лихва буде 1 баріґ та 4 бани ячменю.

§D11. Якщо хто кому дасть в борг 10 шекелів срібла, то його річна лихва буде 2 шекелі.

Давайте порахуємо відсотки. З шекелями ясно – там 20% річних. З ячменем треба перерахувати на звичні нам величини. Ґур – це 300 літрів, баріґ – це 60 літрів, бан – це 10 літрів. Тобто один баріґ і чотири бани – це сто літрів. Тобто відсоток позики – 33.3%, або третина, що в шістдесятковій системі числення є гарним числом.

§D12. Якщо хто кому …

Текст уривається на півслові. Далі йдуть закони з умовною нумерацією E.

§E1. … грабіжник в дім, … це не замінить.

Слово “замінить” ми вже бачили в законах про “втрачену” худобу. Можливо йдеться про те, що якщо в дім забрався грабіжник, то власник дому не несе відповідальність за залишені в його домі речі на зберігання.

§E2. Якщо чию дитину хто молоком годував, то за три роки її ячмінь – 6 ґур, її шерсть – 30 мін, її олія – 30 сіл. Це – річ повитушна. Наймана годувальниця за рік – один шекель (матиме).

“Це – річ повитушна” – переклад такий нечіткий, адже саме таким нечітким є оригінал. Точне значення слів невідоме. Якщо сприйняти ці оплату, як оплату няні, то няні були досить низькооплачуваною роботою. Два ґури в рік – це лиш в два рази більше, ніж горезвісна “воротарка” із закону §D8. А шекель в рік – і того менше.

§E3a. Якщо під час правління ґутіїв хто раба продав, цього раба (ще) притримав, і власник раба клятву давав, то міг лишити раба (собі).

§E3b. Якщо той, хто продав раба вмирав, і чи його жінка, чи його син, чи його свідок клятву давали, то могли лишити раба (собі). Під час правління Ур-Намми, справедливого царя, як підняв він (бога) Нанну над людьми, то тоді якщо хто раба продав, то чи власник раба, чи …, чи довірений, якщо раба (покупцю) не привів, то людина ця – крадій.

Текст написаний плутано, але можна зрозуміти, що до правління Ур-Намми, під час влади ненависних Ур-Наммі ґутіїв, були поширені оборудки з рабами. Наприклад, продавець міг отримати за раба гроші, але покупець раба так і не отримував через шахраювання з клятвами. Ур-Намма ж увів справедливий порядок рабоволодіння і скасував такі крутійства.

§E4. Якщо муж помре, то рівна йому жона стане як перша спадкоємиця в домі.

§E5. Якщо чоловік одружиться з жінкою свого старшого брата, його буде страчено.

§E6. Якщо раб одружиться зі своєю паньою, його буде страчено.

§E7. Якщо хто …. іншому …

Закони знову обриваються і нумерація починається з літери F.

§F1. … як дім є …

§F2. Якщо зведений дім в один сар хто купив, то срібло за нього буде … шекелів.

§F3. Якщо пустир в один сар хто купив, то ціна за нього буде один шекель срібла.

§F4. Якщо зведений дім в один сар хто буде винаймати на …, то заплатить один шекель срібла.

Сар – це площа 6 на 6 метрів, тобто тридцять шість квадратів, або приблизно третина сотки. Йдеться саме про пустир, а не поле. Якщо вважати шекель біблійним “срібняком”, що цілком ймовірно, то за біблійних тридцять срібняків в шумерські часи можна було купити приблизно 11 соток землі.

Завершення

Текст законів завершується і далі йде цілком типовий епілог для царських написів, котрий проклинає того, хто цей напис зітре і, вочевидь, знаючи про типову хитрість тих часів – також того, хто таке наказав.

Хто цей напис зітре і власне ім’я на ньому напише,
або через прокляття це, змусить іншого зробити це,
тож той, хто цей напис зітре і власне ім’я неписане напише,
то чи це буде цар, чи володар, чи намісник, …
хто на престолі стояв – хай сидітиме в пилюці!
Його люд між очеретяними хатинами хай ходить!
Його місто містом незгідним з Енлілем хай буде!
Ворота його міста хай стоять відкритими!
Чоловіки його міста хай стануть сліпцями!
Жінки його міста хай не зможуть дитину виносити!
І боги його міста – Енкі, Ішкур та Ашнан
могуттю Енліля … хай …
…
… хліви йому не будують …
… кошари йому не будують …
…
…
Ур-Намма …

Боги Ішкур та Ашнан є богами-уособленнями бурі та зерна відповідно. Ймовірно, Енкі тут виступає, як бог рік та прісних вод. Таким чином Ур-Намма проклинає іменем богів, котрі мають безпосередній вплив на землеробство.

В усьому попередньому тексті оригінальне розбиття на рядки збережене не було, окрім місць, які видалися особливо поетичними.

Джерела

Основні джерела:

Інші джерела:

Книги та сайти на цю ж тематику:

Філологічна хвилинка

Шумери любили карколомні речення, які тримали читача в напрузі. Перше речення законів, яке означає “Я статую Ур-Намми присвятив Енлілю” в характерному для шумерів стилі розтягується великою кількістю підрядних речень. Тому в кінці речення, де нарешті за законами шумерської граматики з’являється дієслово, складно зрозуміти, чим воно починалося. Для того, щоб остаточно не загубитися в такому складному реченні при найякточнішому його перекладі, я вирішив вжити архаїчні українські граматичні форми “збудувавший” та “повернувший”, яких я зазвичай уникаю. Щодо вживання таких архаїчних форм на “-вший”, див. Климентій ЗІНОВІЇВ, “Вірші, Приповісті посполиті”, наприклад

…а писавший єя всім поклон оддаваєт

Not working links:

Working but probably unnecessary link:

Інші згадані тексти: