Dmytro Polovynka

Шумерський міф про подорож Енкі в Ніппур

Backup page for:

“Подорож Енкі в Ніппур” – це твір для справжніх пошановувачів шумерської літератури. Початківцю складно буде його вповні оцінити, хоча можна спробувати відчути той справжній прихований шумерський смак. Хто не знає – Енкі – це один з найважливіших богів, бог води та мудрості, центр поклоніння якому був в Еріду. А Ніппур – це центр поклоніння його брату верховному богу Енлілю. Тобто Енкі їде гості до свого брата.

Твір не є складним для прочитання та розуміння, але він успішно ухиляється від класифікації. Хтось вбачає у ньому міф про походження міста Еріду та його храму. Інші вважають, що це – гімн-похвала храму “Е-Енґура”, що було поширеним жанром у шумерів. Хтось же ж таки вважає, що подорож Енкі в Ніппур, котра відбувається під кінець твору є найважливішою його частиною, саме тому сучасна його назва – це “Подорож Енкі в Ніппур”. Хоча з таким же успіхом твір би можна було назвати “Як боги в Ніппурі пиво пили”.

Твір – доволі життєрадісний і тут немає жодного конфлікту. Якщо, звісно, не зважати на прихований конфлікт між Енкі та Енлілем, який, можливо, ми додумуємо туди самі. Самій подорожі в Ніппур передує величезний вступ, в якому вихваляється як Енкі, так і Еріду, а особливо – збудований там храм Е-Енґура. Похвала храму в прямій мові Ізімуда займає майже половину твору. І якби твір не продовжувався подорожжю в Ніппур, то його б ймовірно класифікували, як гімн храму.

Але чому Енкі подорожує саме в Ніппур? Насправді він не єдиний, хто туди подорожував. Адже згідно з шумерськими текстами в Ніппур подорожував також бог місяця Нанна, бог війни Нінурта (хоча, як на те пішло, він також подорожував і в Еріду) а також менш відомі боги Пабільсаг та Нінісіна. Можливо, знамениту пробіжку царя Шульґі теж можна вважати символічною подорожжю в Ніппур. Оскільки Ніппур був центром поклоніння Енлілю – верховному богу, то подорожі до нього були чимось схожі на сучасні прощі – відвідування святого місця для отримання благословення.

Є також гіпотеза, що цей твір в радісній, але наполегливій формі показує перевагу бога Енліля над своїм братом богом Енкі, якого він з любов’ю, але, можливо, і з прихованою зверхністю, називає “своїм сином”. Складно судити, якою була релігія в дописемні часи і чи, бува, культ Енкі колись не був важливішим за культ Енліля. Зрештою, якщо судити по закляттях, то в народній релігійності Енкі займав якщо не важливіше, то точно вагоміше положення, аніж Енліль. І якщо цей твір дійсно намагається показати перевагу Ніппура над Еріду та Енліля над Енкі, то тут можна лише повчитися в шумерів, як можна показати свою перевагу використовуючи похвалу.

Якщо сприймати цей текст, як міф, то тут вкрай простий сюжет. Зате тут цікава та дещо асиметрична композиція – сама дія міфу, тобто подорож та бенкет відбувається в самому кінці, що дещо збиває з пантелику. Це ніби як коли в пісні найцікавіший момент починається в останній третині композиції після довжелезного вступу. Або коли книга змінює свій жанр десь посередині. В тексті майже відсутні такі улюблені шумерами повтори, зате тут достатньо паралелізмів – рядків зі схожою структурою.

Цей текст був включений в так звану “декаду” – десять творів з обов’язкової програми шумерських шкіл. Тобто було щось в цьому тексті особливе та привабливе і для шумерів. Їм подобався цей твір.

То про що ж цей текст? Як на гімн храму – забагато дій, як на міф – занадто багато опису храму. Чи це спроба закріпити за Ніппуром право на першість? Чи це просто гарний текст, який приваблював своєю позірною простотою? Що бачили в ньому шумери? Складно сказати.

Пропоную прочитати власний переклад твору “Подорож Енкі в Ніппур”. Деякі пояснення будуть подані після перекладу. Додатково перед прочитанням варто знати, що шумери часто називали Енкі Нудіммудом і він тут згадується під обидвома іменами.

Подорож Енкі в Ніппур

В ті далекі дні, коли долі наділялися,
роки врожайні Небом були породжені
і люди немов трава із землі пробивалися,
то володар Вічних Вод, цар Енкі,
той Енкі, що долі наділяє
свій храм звів із срібла з лазуритом
і це срібло з лазуритом сяяло немов денне світло.
Приніс він радість у святиню Вічних Вод!

Осяйною короною, вміло зробленою,
  цей храм з Вічних Вод здіймається,
щоб перед Нудіммудом постати!

Збудував він храм срібний, оздобив лазуритом
та золотом щедро покрив.
В Еріду збудував храм при березі.

Його стіни – словами говорять, ще й відповідають,
його крівлі мов бики ревуть.
Енків храм гучним голосом говорить,
храм свого царя по ночах вихваляє та прославляє.

З Енкі, з царем, його намісник Ізімуд
  уважно та правдиво розмовляє,
до храму йде, голос свій проливає йому,
до стін іде, голос свій звертає до них:

“Храме, збудований зі срібла та лазуриту,
чиї підвалини у Вічних Водах засновуються,
що ним князь Вічних Вод опікується,
що на Тигрі та Євфраті
  жахаючою величчю прикрашений,
що радість приніс у Вічні Води Енкі:

Твій замо́к – суперника нема йому!
Твій засув – це грізний лев!
Твої крокви – це бик небесний,
  свята корона вміло зроблена!
Твоя крівля – мов з лазуриту,
  собою крокви прикрашає!
Твоя комора – це бик рогатий!
Твої ворота – це лев, що ловить людину!
Твої сходи – це левиця, що до людини сходить!

У Вічних Водах, землі чистій,
  де так вдало стоїш ти,
там до тебе, до Е-Енґури,
  твій цар стопи свої направив.
Енкі – цар вічних вод
основи твої прикрасив кривавцем
і ще оздобив коштовностями та лазуритом.

Енків храм – яскравим воском натертий,
бик, що вірно стоїть при своєму царю,
сам по собі реве і при цьому поради дає.
Е-Енґура, Енків храм!
  Оточений парканом з чистого очерету!
Всередині тебе величний престол стоїть!
Твоя колодка – це засув самого неба ясного!

У Вічних Водах – місці чистому,
  місці де долі наділяються,
що володар мудрості цар Енкі,
Нудіммуд – володар міста Еріду,
до його глибин нікому не дозволяє глянути,
то там твої мудрі жерці
  волосся по спині розпускають!

Еріду! Ти – улюблене місто Енкі!
Е-Енґура! Нутро твоє – багатством повне!
Вічні Води! Джерело життя Країни,
  для Енкі – любі!
Храм на краю збудований!
  Ти сутям належиш чудовим!

Еріду! Твоя тінь до середини моря тягнеться!
Ти – море, що здіймається, що суперника не має!
Могутня ріка, від якої плоть Країни тремтить!

Е-Енґура! Ти – немов велично збудоване місто!
Храм при Прісних Водах! Лев із серця Вічних Вод!
Величний Енків храм, що мудрість Країні дає!
Рев твій – мов у повноводної ріки –
сягає самого царя Енкі!

Для свого святого храму він все добре підготував:
ліру, арфу, балаґ-барабан із палицями,
ще й хар-хар, сабітум та мірітум в храмі розмістив,
із вуст злітають в співі гарні голоси.
Із їхнього нутра звук сам звучить:
свята арфа Енкі сама по собі грає,
лунає сім тіґі-барабанів.

Слова Енкі – нескасовні!
Ним промовлене – немов у землю вмуроване!”

Так намісник Ізімуд до цегляних стін
  свій голос звертав,
прославляв Е-Енґуру піснями.

Храм збудований! Храм збудований!
В Еріду, в місті Енкі зведений!
Пагорб вміло насипаний,
  що немов з вод здіймається!

З боків очеретом оточений,
в його зелених садах плодами обвішаних
птахи гнізда плетуть,
коропи поміж комишами з води вистрибують,
сазани поміж рогозом хвостами плюскають.

Коли Енкі встає, то риба перед ним
  хвилею здіймається,
Вічні Води чудом стоять перед ним,
в Прісні Води він радість приніс.

Сповнює трепетом немов море,
лякає немов могутня ріка,
вздовж Євфрату південний вітер
  грізно для нього здіймається.

Жердина його – це Нірах-змія,
його весла – малий очерет.
Енкі відпливе – весь рік буде врожайним,
човен сам по собі відпливе,
  канат сам по собі зв’яжеться.

Коли храм в Еріду покидає,
ріка шумить до свого царя,
її голос – немов голос теляти,
  немов голос хорошої корови.

Енкі зарізав биків, овець у жертву приніс.
Де шкіряних барабанів не було – встановив їх,
де бронзових барабанів не було – поставив їх.

До Ніппура стопи свої направив,
на підвищення в святині Ніппура вийшов.

Енкі до білого пива потягнувся,
  до чорного пива потягнувся,
чорне пиво у великі бронзові глеки налив,
багряне пиво по краплях вичавив.
До дзбана зі смачним білим пивом солод додав,
фініковий сироп туди вливши
  його смак сильнішим зробив
і солод такий солодкий охолоджуватися розклав.

Енкі в святині Ніппура
своєму батькові Енлілю приніс пожертви.
Ана посадив на місце величі
і коло Ана посадив Енліля.
Нінтур він посадив на велику сторону
і всіх Верховних Богів розсадив поруч.

Усі вони біле пиво пили,
чорним пивом насолоджувалися,
чани по вінця заповнили
і з бронзовими дзбанами богині Ураш
  розпочали змагання.
Бочки світилися немов білі човни.

Коли з білим пивом завершили,
  чорним пивом насолодилися
і з храму повиходили,
то в Ніппурі Енліля сповнила радість.
Енліль Верховним Богам голос пролив:

“Величні богове, що стоїте тут!
Анунаки, що на Найвище Віче зібралися!
Син мій храм звів! Цар Енкі зробив це!
В Еріду немов пагорб він виріс!
У місці доброму храм був збудований!
В Еріду, в місці чистому, куди людина не заходить
храм святий був збудований,
  прикрашений був лазуритом.
В храмі сім тіґі-барабанів виставлені,
  закляття подаровані йому,
святі пісні в храмі звучать разом гарно.
У святині Вічних Вод доля – добра, Енкі дана,
  сутям вона належить чудовим!
Храм Еріду зі срібла був збудований!”

Батькові Енкі – хвала!

Примітки перекладача

Оскільки твір був частиною “декади” і часто копіювався, то відповідно зберігся він добре. В сучасному електронному каталозі ETCSL цей текст вважається “міфом чи оповіддю”, але його також можна зарахувати до так званих “гімнів храмам” – досить поширеного жанру в шумерів. Саме до цього жанру належить перша поезія в шумерів та й у світі загалом “Гімн храму Кеш”.

В цьому творі крім Енкі – бога вод, також згадуються: Енліль – верховний бог у шумерів, Ан (або Небо) – бог неба та Нінтур – богиня плодючості. Цих четверо богів часто згадуються і в інших місцях разом, як головні боги. Також в тексті згадується Ураш – богиня землі, жінка Ана, Нірах – богиня, що асоціюється зі зміями, та Ізімуд – намісник Енкі. Для посади Ізімуда в оригіналі було вжито слово “суккаль”, що можна перекласти як “візир” або “довірена особа”. Словосполученням “Верховні Боги” тут передано шумерське слово Анунаки.

Чому Енкі також називали Нудіммудом – достеменно невідомо. Є спроба інтерпретації цього імені, як “творця людей”, адже “дім”, як і “муд” означає “творити”, а “ну” можна перекласти як “чоловік”. До речі схожий синонім є і в Енліля, хоча в цьому тексті це ім’я не згадується. Це – Нунамнір, що можна інтерпретувати, як “той, що уособлює правління”.

Словосполученням “Вічні Води” я послідовно перекладаю шумерське Абзу. Абзу – це правічний підземний океан прісної води, в якому проживав Енкі і з якого витікають ріки, озера, джерела та навіть надходять повені. В нас немає аналога слова Абзу і я вирішив перекладати це описово. Синонімом Абзу є назва Енґур, що в цьому перекладі передається словосполученням “Прісні Води”. Храм Е-Енґура – це храм саме Енґуру, тобто храм тих самих Прісних Вод. Оскільки Енґур та Абзу – це синоніми, то другою і більш відомою назвою цього храму є Е-Абзу.

Місце, де зібралися боги, називається “Убшу-ункена”. Але це – не просто власна назва і воно має певне значення, що можна передати як “вищий суд зібрання” абощо. Тут це було передано, як Найвище Віче.

Енкі з богами пив у Ніппурі пиво. При чому пива було три різні види, які тут дещо умовно були перекладені, як біле, чорне та багряне. В оригіналі біле називалося “каш” – звичайне слово для пива, чорне було “курун”, а багряне – “улушін”, що було пивом із полби із додаванням фінікового сиропу. В тексті Енкі розкладає солод охолодитися. Словом “солод” передано шумерське “дух”, хоча могло йтися і про щось інше. Схожу дію робить Нінкасі із пивною сумішшю у тексті “Гімн Нінкасі”. Процес виготовлення шумерського пива лишається для нас загадкою, але у статті “Шумерська ода пиву – гімн Нінкасі” є трохи більше інформації про пиво.

В цьому тексті також згадуються музичні інструменти. Де було можливо було подано найближчий відповідник: “замі” стало лірою, а “альгар” – арфою. В решті випадках використовувалася подвійна назва (напр. тіґі-барабан) або, де тип інструменту не зрозумілий взагалі, слова лишилися без перекладу – це хар-хар, сабітум та мірітум.

Треба також зауважити, що на початку твору згадується міф про створення людей, альтернативний до твору “Енкі та Нінмах”. Тут вважається, що люди проростали крізь землю, мов трава і сталося це завдяки богу неба Ану.

Згідно з археологічними відомостями, Еріду було засноване раніше за Ніппур. Але Енліль – верховний бог був покровителем саме Ніппура. Зараз складно судити, якими були стосунки між Ніппуром та Еріду і чи не змагалися вони між собою за релігійний вплив. Але, як вже було згадано, в багатьох текстах боги подорожують саме до Ніппура. Варто додати, що саме в Ніппурі було розкопано більшість табличок з літературними творами. І цей текст – в їх числі. А от в Еріду таких табличок знайдено не було.

Джерела

На останок зауважу, що в шумерів було слово “ні” та його синонім “мелім” – що означало страх в суміші з обожнюванням. В нас словом зі схожим значенням є архаїчне слово “трепет”. Шумерські тексти рясніють цим словом, адже саме це мають відчувати люди щодо богів. Перекласти його складно, адже “трепетний” має зовсім інше значення, аніж той, хто викликає “трепет”. В минулому таким словом в українській було “жах” та “жахливий”. Адже етимологічно спорідненим є слово “ужас”, котре в східних слов’ян є синонімом “страху”, а в західних – синонімом “захвату”.