Dmytro Polovynka

Арімаа - зоря, що надто швидко згасла

Backup page for:

Кому цікаві лише правила - переходьте вниз.

Злет та падіння Арімаа

Арімаа - гра, що їй пророкували велике майбутнє. За короткий час після виникнення вона знайшла велику кількість прибічників і її ім’я часто виринало в списку найкращих абстрактних ігор. Це - найкраща абстрактна гра 2011-го року за версією Games Magazine, стратегічна гра року 2010-го року за версією Creative Child.

Що ж стало причиною цієї популярності? На автора цієї гри - Омара Саеда (Omar Syed) - дуже вплинула перемога комп’ютера Deep Blue над Гарі Каспаровим. І він створив Арімаа з єдиною ціллю - зробити гру, що за правилами не складніша, а то й простіша за шахи, в яку легко грати людям, але в яку було б дуже складно грати комп’ютерам. І йому це вдалося. Всі були в захваті. В Арімаа дійсно прості правила, людині дійсно легко в неї грати, але водночас комп’ютеру вона була не під силу.

Ця гра не стала одразу відомою широкому загалу, але між ентузіастами настільних ігор лиш за декілька років існування вона стала неймовірно популярною. Організовувалися турніри, навіть писалися книги по стратегії. Адже кому б не хотілося довести свою перевагу перед комп’ютером? Омар Саед запропонував приз на десять тисяч доларів, хто зможе написати програму, котра перемагає трьох обраних гравців в Арімаа. І впродовж багатьох років люди безжально перемагали в комп’ютера. Популярність її зростала, майбутнє виглядало сонячно і ще трохи і вона могла б стати другими шахами.

Arimaa Board

Все це було перекреслено в квітні 2015-го року, коли програма Дейвіда Ву (David Wu) перемогла у людей в чемпіонаті. Для Арімаа-громади це був удар, від якого вона вже не оговталася.

Раптом Арімаа стала звичайною собі грою. Непоганою, навіть хорошою, але нічим не особливою, якщо врахувати, скільки нових абстрактних ігор ще існує і постійно з’являється. І раптом люди почали усвідомлювати усі мінуси цієї гри.

Виявилося, що гра - візуально неприваблива. Фігури складно відрізнити одне від одної, а срібно-золота гама фігур виглядає кічово. Та й твариняча тема (слони, верблюди, коні, собаки, коти та зайці) не додає грі серйозності і справляє оманливе враження забавки для дітей. Що рятує, що цю ж гру можна грати шаховими фігурами на звичайній шаховій дошці.

Виявилося, що гра триває довше ніж шахи. Від партії треба очікувати мінімальну тривалість у годину, а частіше - довше. Людям і на шахи складно знайти час, але шахи хоча б відомі на весь світ. Як знайти людину, що погодиться грати у ще довшу гру Арімаа? Звісно можна піти онлайн, але і там гравців небагато.

Виявилося, що комп’ютерних програм “Арімаа” майже нема. І причина цьому - ця гра запатентована і її не можна запрограмувати та розповсюджувати просто так. І хоча складно звинувачувати автора гри в тому, що він її запатентував, але розповсюдженню гри це не сприяє. Наприклад зараз неможливо знайти гру Арімаа під телефон Андроїд, щоб її спробувати зіграти на телефоні проти комп’ютера. На щастя лишився ігровий сервер, на якому досі можна грати як проти комп’ютера, так і проти інших людей.

Громада Арімаа розвалилася. І хоча гравці Арімаа у 2015-му році переконували, що нічого не змінилося, адже гра - все одно хороша, яка різниця чи переміг комп’ютер людину, чи ні, таки змінилося все. Основна зачіпка для приваблення нових гравців зникла. Форум поступово замовк, новин майже не прибувало, сайт не оновлюється. З гри, в яку не може грати комп’ютер, вона перетворилася на гру зі срібно-золотими слониками.

Парадоксально - раз в рік там з’являються новини про проведення чергового турніру, але весь сайт досі рясніє описами того “чому комп’ютеру важко грати в Арімаа” і прямо на основній сторінці (станом на 2026-ий рік) так і лишилася фраза “10 000 доларів досі чекають свого переможця”, що, як ми знаємо, вже з десяток років - неправда.

При цьому всьому гра дійсно подобається людям, котрі витратили деякий час (хоча б декілька годин гри), щоб її опанувати. Там дійсно глибока стратегія і тактика - не дивно, що комп’ютер не одразу зміг перемогти людину. І там дійсно прості правила. Та й громада Арімаа хоч і розвалилася, але остаточно не вмерла. Ігровий сервер - живий, на ньому досі грають, хоч і не дуже багато.

То ж чи варто грати в Арімаа? Якщо у вас достатньо часу і є шаховий набір - то швидше так, ніж ні. Якщо вам не заважає її повільність і вам подобаються ігри, де треба добре подумати - ця гра для вас. Врахуйте, що це - не варіант шахів, а зовсім інша гра. На відміну від багатьох інших сучасних абстрактних ігор, котрі страждають на одну з двох хворіб - або велика перевага першого гравця, або велика схильність до нічий - Арімаа не страждає на жодну з них. В неї грали дуже багато годин і досі не знайшли серйозної хиби. Вона й справді могла б стати у майбутньому класичною. І якщо вас зацікавила ця гра, спробуйте зайти на ігровий сервер і зіграйте проти комп’ютера, а то й проти людини.

Я вже давно чув про Арімаа і все відкладав її на майбутнє. Адже мені самому було цікаво зіграти в гру, котра не під силу комп’ютеру. А в момент, коли таки вирішив в ній розібратися, виявив, що я запізнився на років 11. Втім, я таки витратив на неї трохи часу і не пошкодував.

Правила гри

Якщо ви хочете спробувати Арімаа, то нижче подані її правила. Врахуйте, що в Арімаа досить незвичний спосіб побиття фігур - їх треба “заштовхати”, або “затягнути” у пастку.

Також зауважте, що в Арімаа по діагоналях нічого не відбувається - ні штовхання, ні ходів, ні тягання. Тобто, якщо написано, що фігури знаходяться поруч, то вони знаходяться поруч по ортогоналі (вертикалі чи горизонталі).

Основні правила наступні:

В кожного гравця є шість видів фігур. Від найсильнішого до найслабших це - один слон, один верблюд, два коні, дві собаки, два коти і вісім зайців. Їх можна спокійно замінити шаховими фігурами.

На початку гри білий розставляє свої фігури у свої два ряди в довільному порядку (на відміну від шахів фіксованої позиції тут нема). Потім те ж робить чорний. Білі ходять першими.

Всі фігури ходять однаково - вони роблять один крок вправо, вліво, вперед чи назад, окрім зайця, який не може самостійно ходити назад (але назад його можуть штовхати чи тягнути суперники, див. нижче).

За хід гравець має зробити від одного до чотирьох кроків.

Сильніша фігура може штовхнути, або потягнути слабшу фігуру суперника - штовхання, як і тягання рахується за два кроки, адже при цьому рухаєтсья дві фігури.

Штовхання працює так: якщо своя сильніша фігура стоїть поруч із слабшою фігурою суперника, то фігура суперника рухається на довільне пусте місце по ортогоналі, а на її місце ставиться власна фігура (штовхання, як і тягання не обов’язково відбувається по одній лінії).

Тягнеться фігура схожим чином, лиш навпаки - своя фігура робить один крок, а на її місце ставиться відповідна чужа фігура.

Хто завів свого зайця до протилежного краю - переміг. Втрата усіх зайців - програш.

Чотири поля на дошці - це “пастки”. Їх бажано якось позначити - наприклад монеткою. Це - поля c3, c6, f3 та f6. Якщо фігура потрапляє в пастку і поруч немає своїх фігур, вона знімається з дошки. Якщо ж ортогонально біля пастки стоїть довільна своя фігура (навіть заєць), то фігура - в безпеці і з дошки не знімається. Це також означає, що якщо своя фігура, наприклад кіт, стояла в пастці і її підтримувала власна фігура поруч, наприклад пес, і суперник відтягнув пса від пастки, то кіт провалюється в пастку, адже він вже там не в безпеці.

Сильніша фігура заморожує слабшу чужу фігуру, якщо біля тої немає поруч своєї фігури. Наприклад - якщо свій слон стоїть біля чужого коня, то кінь заморожується і не може рухатися; але якщо при цьому біля коня стоїть довільна дружня фігура, наприклад кіт, то заморозка не працює і кінь може спокійно рухатися. Це також означає, що, наприклад, заєць не може пройти повз собаку, а заморожується щойно до неї доходить.

Особливі ситуації:

Для візуалізації цих правил, можете передивитися наступні відео (англійською).

Деякі сайти