Му-торере - моє найбільше розчарування
Backup page for:Му Торере - це новозеландська гра, яку, як стверджують, грали маорі ще до приїзду європейців.
Якщо вірити офіційним джерелам, то вправні гравці в Му Торере могли прорахувати на 40 ходів наперед. А європейці не могли виграти в маорійців аж до середини дев’ятнадцятого сторіччя. Мовляв, маорійці часто грали проти десяти європейців одночасно і все одно вигравали. І що Му Торере лише здається простою грою, але насправді там є широке поле для стратегії. “Навіщо нам шахи, якщо в нас є Му Торере?” - я досі пам’ятаю таку тему, підняту на новозеландському форумі.
Беручи це все до уваги, звісно, я не міг цю гру не спробувати. Мене насторожувало, що поле там було лише на дев’ять полів і фішок було по чотири на гравця, але повіривши обіцянкам, я намалював поле і спробував в цю гру зіграти. І я досі пам’ятаю це розчарування, коли ми з напарницею зрозуміли, що гра за глибиною не перевершує навіть дитячі хрестики-нулики. Що єдине на що можна розраховувати - це на очевидну помилку суперника. Гра має не більше 50 унікальних позицій її дуже легко завести у вічну нічию. Не рятує ні збільшення кількості “промінчиків”, ані додаткові правила.
З одного боку - що я міг очікувати від настільки мініатюрної гри? Але з іншого боку - навіщо ці всі вихваляння про гравців, котрі прораховують на 40 ходів наперед, або про вправність маорійців, котрих ніяк не могли перевершити європейці? Це - явно дитяча гра, такі як наші хрестики-нулики 3х3, або корейська пат-ґону. Усі ці історії про складність цієї гри - не більше ніж міф.
З цієї історії я виніс урок - не можна сліпо вірити відгукам про ігри, навіть якщо вони написані на вікіпедії та на профільних сайтах. Треба пробувати зіграти самому і лише тоді вирішувати, наскільки вони захопливі, складні, і чи в них взагалі можна грати. Саме за грою я зрозумів, що Ард Рі - це неможлива гра, Латрункулі - занудна, Калах - неврівноважена, а правила Ліберійської Квеї зрозуміли неправильно.
Втім, кому цікаво, подам правила гри Му Торере.
(Опис фото: Коло з вісьмома променями, на кінцях кожного - ще одне коло, загалом дев’ять кіл. Фішки стоять на колах, що на кінцях променів, по дві поперемінно - дві чорних, дві білих, дві чорних, дві білих)
Грається на дошці, зображеній на фото
Всього полів дев’ять - посередині одне поле і навколо нього - ще вісім. В кожного гравця - чотири фішки, розстановка, як на фото. Гравець за хід може пересунути свою фішку на будь-яке вільне сусіднє поле. При чому в поля посередині - вісім сусідніх полів, а в поля скраю лише три - два збоку і центральне. Побитя в цій грі нема. Перемагає той, хто заблокує суперника.
Математичний аналіз Му Торере: https://www.mayhematics.com/k/games6.htm