Речовини та особистість
Ми вже настільки звикли, що хімічні речовини змінюють нашу поведінку, що нас це навіть не дивує. Хоча насправді це мало б нас вражати. Адже виходить, що якась зовнішня речовина змінює наше Я.
Наведу приклад. Отруєння ртуттю може привести до божевілля. При чому ртуть має довготермінові наслідки. Якщо людина в молодості незначно отруїлася випарами ртуті, то її характер змінюється назавжди. І ми її сприймаємо такою, якою вона є, не розуміючи, що частина її характеру - це просто дія ртуті. Схожу дію має свинець. Хронічне отруєння свинцем супроводжується проблемами з навчанням, роздратованістю, млявістю, а іноді свинець спричиняє навіть галюцінації. Нагадаю, що велику частину двадцятого століття свинець додавали в бензин, тому випарами свинцю свого часу труїлася значна частина людства.
Це лише два приклади з неорганічної хімії. Ще двома очевидними прикладами є йод, нестача котрого спричиняє проблеми з розвитком чи психікою, а також літій, котрий в малих дозах навпаки має заспокійливу дію.
Органічна хімія значно багатша за своїм впливом на людську поведінку. Тут і стимулятори та транквілізатори, депресанти та антидепресанти. Люди вживають валеріану чи бром, щоб заспокоїтися. Люди п’ють каву, щоб збадьоритися, або горілку, щоб розвеселитися. Деякі речовини мають тимчасову дію, але є і такі, котрі мають довготерміновий вплив. Наприклад сумно відомий факт, що залежності, такі як героїнова, або алкогольна, змінюють характер людини на гірше. Цигарки не так змінюють характер, як забирають можливість заспокоюватися без нікотину.
Але не лише спеціально зроблені препарати можуть нас змінити. На наш характер також впливає те, що ми їмо. До прикладу дуже жирна їжа довгостроково пригнічує людину, а от свіжі фрукти - навпаки, покращують настрій. Якщо їсти забагато м’яса і не врівноважувати це клітковиною, то в кишківнику починають розмножуватися гнилоботворні бактерії, чиї виділення погано впливають на наш настрій. А от деякі глисти можуть сприяти розвитку депресії. Усі організми, що в нас проживають, можуть мати на нас певний вплив, і не лише на фізичне, але також і на психічне здоров’я. Це і бактерії, і глисти, і, мабуть, гриби.
Є один гриб, котрий потрапляє в мураху і так впливає на його нервову систему, що змушує того лізти на найвищу травинку і там лишитися, щоб його з’їли (так грибу легше розмножитися). Виходить такий собі мураха-зомбі. Зрозуміло, що в людини значно складніша нервова система, але те, що паразити можуть впливати на нервову систему - це факт, доведений мурахами.
Цікава історія сталася з хлібом у середньовіччі. Тоді люди часто їли житній хліб, на котрому росли гриби-паразити - ріжки. Ці гриби сприяли розвитку хвороби - ерготизму. Одним з симптомів ерготизму є галюцінації. Наркотик ЛСД - відомий галюциноген робиться з грибів схожих на ріжки. Виходить, що впродовж всього середньовіччя людей, що їли житній хліб глючило.
Так само багато людей в минулому весь час перебували у стані легкого сп’яніння. Оскільки пити воду з більшості водойм для людини - небезпечно, то люди різним чином цю воду обробляли. І одним з видів обробки було зробити з нього вино або пиво. Пити їх часто було безпечніше ніж просту воду, що люди і робили. Ці напої не були настільки п’янкими як зараз. До прикладу деякі види пива могли мати до 2% алкоголю. Але вони все одно п’янили. І пили їх не лише дорослі, але й діти. П’янкість була невіддільною частиною тодішнього характеру.
Нас змінюють не лише бактерії, котрі на нас паразитують, або живуть з нами у симбіозі. Нас змінюють також віруси та бактерії, що ми підчіпляємо ззовні. Дуже неприємним є сказ - хвороба, котру можна підчепити через укус зараженої тварини. Тварина від сказу поводить себе ніби скажена, але й в людини сказ впливає на нервову систему. Наприклад людина починає панічно боятися води. Сказ - це та хвороба, що впливає на нервову систему дуже очевидно. Інші віруси та бактерії можуть мати не такий очевидний вплив. Тоді теж постає питання - що є справжньою частиною нашого характеру, а де нашою поведінкою керує вірус?
Зміну поведінки за допомогою різноманітних речовин ми сприймаємо як належне, але де ж тоді лежить межа між власним Я і речовиною? Якщо над цим всім задуматися, то можна почати сприймати різні речовини, як такі, що мають характер; не зовсім самостійні, але все одно агенти. І схоже правими є древні анімісти, котрі бачили душу в кожному предметі та речовині. Алкоголь або ртуть, до прикладу, самі по собі поводити себе ніяк не можуть. Але вони можуть виявляти свою поведінку, потрапивши в нас. Впливи галюциногенів та алкоголю часто вважали впливом богів чи духів. Це, можливо, наївне бачення, але не більш наївне ніж те, що ми завжди можемо лишатися самим собою, не залежно від впливу зовнішніх речовин.
А можна обрати практичний підхід. Замість того, щоб дошукуватися тої межі, де закінчується власне Я, і де починається вплив речовин, можна змінитися в кращу сторону, свідомо обираючи під який вплив ми потрапляємо. Наприклад перейти на здорове та збалансоване харчування з достатньою кількістю клітковини та йоду, відмовитися від цигарок, алкоголю та інших залежностей, ну і, звісно, намагатися не отруїтися ртуттю, свинцем або ріжками.
Грибок, що робить з мурахи зомбі називається Кордицепс однобокий а англійською його так і називають “zombie-ant fungus”.