П'ять ліній - загадкова давньогрецька гра
П’ять ліній (pente grammai) - це сучасна назва загадкової давньогрецької гри. Кажуть, в цю гру грали Ахілл та Аякс при осаді Трої. Принаймні вази з їхніми зображеннями, як вони грають в цю гру - досить поширені.
Гра була поширена приблизно 600 років до нашої ери, але, схоже, на зламі тисячоліть ця гра вже була майже забута. Ніхто точно не знає, як в неї грати. Але, на щастя, збереглися зображення, дошки для гри у вигляді п’яти паралельних ліній - від чого вона і отримала свою сучасну назву, та дуже короткі згадки в літературних джерелах.
Маючи та співставляючи ці дані, можна відтворити правила гри, хоча треба мати на увазі, що, можливо, грали зовсім не так.
Якщо вам одразу цікаво почитати самі правила, гортайте вниз. Але для початку опишу звідки ми ці правила дізналися.
Правила Шедлера
Дуже серйозно до гри П’ять ліній підійшов Улріх Шедлер - швейцарський вчений, котрий спеціалізується на старих іграх. Для початку він співставив джерела про гру з дошкою в п’ять ліній. Адже джерела лише ледве зачіпали правила, але нічого не говорили про саму дошку. А сама дошка, зрозуміло що, зовсім не описувала свої правила. Для того, щоб зрозуміти, що джерела говорять саме про п’ять ліній, треба було виключити інші можливості.
Зрештою Шедлер дійшов до висновку, що гравці починали на полі в п’ять ліній, всі фішки були виставлені по кінцях ліній, а ціллю було, кидаючи кубик і рухаючись проти годинникової стрілки, дійти усіма фішками до “священної лінії” - тобто центральної лінії. При чому, якщо гравець “промахувався” фішкою повз священну лінію, він робив наступне коло.
Ці правила - це правила гри-гонки. Тут немає збивань, є лише намагання обігнати суперника. Власне правила Шедлера найбільше поширилися інтернетом. Але правила Шедлера - це ще не кінець історії.
Правила Кідда
Далі естафету перейняв Стівен Кідд. Він справедливо критикував Шедлера, що той проігнорував найпоширенішу згадку про “П’ять ліній”. Річ у тому, що найвідоміший вислів про цю гру - це “вийти зі священної лінії” - тобто у відчаї зробити неочікувану дію, щоб спробувати покращити свою ситуацію. В правилах Шедлера така дія - беззмістовна.
Кідд, проаналізувавши згадки про гру, також дійшов до висновку, що в грі мав бути присутній агресивний елемент, який був повністю відсутній в правилах Шедлера. Кідд зробив з гри-гонки гру на виживання. Тепер зрозуміло, чому в неї грали військові. Також гравець дійсно може зійти зі священної лінії в складній для нього ситуації, щоб збільшити шанси на перемогу.
В правилах Кідда гра чимось нагадує короткі нарди - фішки можна збивати та заводити на поле, а дві фішки, що стоять на одному пункті - в безпеці і їх неможливо збити. Якщо вам захочеться звинуватити Кідда в тому, що він взяв сучасну гру в нари і переніс її на старе поле, то встану на його захист - така механіка, коли дві фішки неможливо збити, а одну - так, відома вже з давніх-давен і не є сучасним винаходом.
Правила Кідда значно цікавіші за правила Шедлера, але і їх можна покращити.
Заміна кубиків
Неочевидна проблема - це використання шестигранного кубика. В грі - лише десять полів, відповідно кидок кубика робить доступним 60% дошки. Оскільки на одному полі фішка вже стояла, то недоступних полів для фішки лише три. Це аж занадто швидкий кубик як для такого малого поля.
Окрім того ймовірність випадіння значень - однакова. Ми звикли думати, що ідеальний кубик - це дуже добре, але насправді однакова ймовірність значень підходить для казино, але для п’яти ліній - вона лише заважає. Якщо в нардах в нас є два кубики, щоб створювати різне розподілення значень між 2 і 12, то тут кубик - один і різне розподілення він не дає.
Але вихід, звісно, є. Адже в древності люди грали не шестигранними кубиками, а чотиригранними бабками, або астрагалами. В них дві сторони випадали в чотири рази частіше, ніж інші дві. Астрагали були поширені ще в Древньому Римі, тому цілком ймовірно, що ними грали і в П’ять ліній. Якщо значень лише чотири тобто, а деякі з них - випадають частіше, то гра, як це дивно не звучить, стає цікавішою. Адже тепер фішки можна стратегічно розташовувати. Та й пройти 60% дошки одним кидком вже не вийде.
Окрім цього всього, астрагал, значення на протилежних сторонах котрого дають суму 5, дуже вписується в симетрію самої гри з п’ятьма лініями та фішками.
Якщо у вас вдома немає астрагалів, то не біда. Можна використати звичайний шестигранний кубик, перемалювавши грані 6 та 5 на 2 та 3. Це можна зробити різними способами, наприклад замалювавши дві цятки на п’ятірці та чотири - на шестірці. Або маркером навести арабську цифру 3 поверх шести цяток і арабську 2 поверх п’яти цяток. Або, навіть, навести римське II поверх шести цяток та римське III поверх п’яти. На ваш розсуд. Ймовірності трохи відрізнятимуться від астрагалівських - 17-33-33-17 проти 10-40-40-10, але різниця не значна.
Інші покращення
Далі Кідд вирішив, що фішки починають гру з-поза дошки. Хоча згідно з Шедлером, все таки фішки починали на дошці. Кідд, мабуть, перелякався, що першими ходами гравці збиватимуть фішки суперника. Але ж зрештою - чому б і ні? Це ж - войовнича гра, врешті решт. Та й повернути фішки в стрій завжди можна.
Ну і на останок - якщо в гравця лишилася одна фішка, то йому складно зайти нею на священну лінію і він може робить нею кола по дошці, допоки не викине потрібне значення. Ця проблема є дуже великою для шестигранного кубика, але навіть якщо грати астрагалами, то вона лишається, хоч і в меншому масштабі. Тому я додав одне правило, яке дозволяє в певних обставинах пропустити хід, без якого, втім, можна і обійтися.
Правила гри
Отже - правила, які в основі своїй мають правила Стівена Кідда, але з деякими покращеннями. Ці правила були перевірені грою.
- Дошка - це п’ять паралельних ліній.
- Центральна лінія називається священною.
- Фішки рухаються по кінцях ліній, які називаються пунктами, і яких є відповідно десять.
- На кожному пункті може знаходитися більше ніж одна фішка одного і лише одного кольору.
- Фішки рухаються проти годинникової стрілки.
- Для того, щоб рухати фішкою, кидається астрагал з намальованими значеннями 1-2-3-4, де 1 та 4 випадають рідше (ймовірність приблизно 10%), а 2 та 3 - частіше (ймовірність приблизно 40%).
- Кожен гравець має 5 фішок.
- На початку гри гравці розташовують свої фішки на протилежних кінцях ліній - білі справа, а чорні - зліва.
- Ціллю гри є довести всі п’ять фішок на священну лінію з іншого боку, тобто в цьому випадку - чорні мають завести фішки з правого боку, а білі - з лівого.
- Пункт священної лінії - це звичайний пункт і на нього треба потрапити точним кидком
- Якщо на пункті стоїть більше ніж одна власна фішка - то вони в безпеці і їх не можна збити.
- Якщо на пункті стоїть одинока фішка, її може збити суперник.
- Збита фішка ставиться поза дошкою і гравець може завести її звичайним кидком - в нашій конфігурації чорні заходять з верхнього лівого кута, а білі - з нижнього правого.
- Якщо хід - неможливий і усі ходи заблоковані, то хід пропускається.
- Якщо ж можна походити, то хід є обов’язковим, навіть якщо б це означало зняти фішку зі священної лінії (але див. виключення нижче).
Додаткове правило, котре дозволяє швидше зайти на священну лінію: якщо в гравця чотири фішки стоять на священній лінії і своїм ходом гравець би “промахнувся” і перейшов священну лінію, що змусило б його робити ще одне коло, то він має право пропустити хід. Пропустити хід не можна, якщо поле, на яке б приземлився гравець - заблоковане двома і більше фішками суперника.
Останнє слово
Пам’ятаємо, що усі сучасні правила - це лише реконструкції. Ми не можемо твердити, що древні греки грали саме так. Але ці правила, по-перше, досить точно відповідають усім відомим джерелам, як археологічним, так і літературним, а, по-друге, дають і справді цікаву, хоч і невеличку гру.
Джерела