Ставити цілі, чи обрати шлях - що краще?

В нас заведено казати, що якщо хочеш чогось досягти, то треба ставити собі ціль і йти до неї, вірити в себе і йти до кінця, не здаватися. Але чи це найкращий підхід? І чи є якийсь інший спосіб досягти бажаного?

Так, є інший спосіб. І це - обрати собі шлях. Тобто робити те, що вважаєш за потрібне і важливе, робити це тут і зараз, але без того, щоб точно знати куди воно приведе. Наприклад - людина хоче знати англійську. Вона може поставити собі ціль: вивчити 50 слів за тиждень, або здати на сертифікат A2 за пів року. А може обрати собі шлях: займатися з викладачем два рази на тиждень і ще кожен день присвячувати 15 хвилин практиці англійської мови.

В другому випадку, обираючи шлях, людина точно знає, що вона має робити щодня, або щотижня. Її не цікавить що точно з того вийде, але покращення англійської відбудеться точно. Шлях контролювати легше, ніж ціль - адже що ми робимо тут і зараз залежить від нас, а чи досягнемо ми цілі, чи ні - на це ще багато чого впливає.

Якщо людина таки хоче обрати ціль і рухатися до неї, то виникає декілька проблем.

Не зрозуміло яку ставити ціль

Це, мабуть, найбільша проблема. Багато людей не знають, що конкретно вони хочуть. В багатьох є лише приблизне бачення, а в декого немає бачення взагалі. Якщо єдине що люди чують - це “обери собі ціль”, то вони можуть взагалі зневіритися і не робити нічого. Обираючи собі шлях, можна все одно самовдосконалюватися без того, щоб знати куди воно приведе.

Яка ціль може бути, наприклад, в садівника? Виростити 300 троянд? Але шлях в садівника може бути дуже навіть чіткий - поливати квіти, підсипляти підживку, підрізати коли треба, покращувати свій сад щодня, читати профільні журнали та дізнаватися новинки в догляді за рослинами.

Те ж стосується інших фахівців - можна постійно вдосконалюватися у своїй сфері без того, щоб ставити собі чітку ціль. Треба оцінити свій теперішній стан і покращувати його. Шлях стає ціллю.

Ціль була досягнута, що далі?

Якщо на досягнення цієї цілі були кинуті усі сили, людина може не захотіти ставити собі нову ціль. Можуть бути проблеми з мотивацією. Зрештою, може знову таки бути проблема з пошуком нових цілей.

Зі шляхом таких проблем не виникає. Шлях не можливо досягнути. Ним можна лише йти.

Наприклад людина поставила собі ціль - підняти штангу на 100 кг, але вона цього досягла і це була межа її можливостей. Що далі? Припинити ходити в зал, чи поставити собі зовсім неабмітну ціль в 101 кг? Якщо ж в людини був шлях - ходити в зал, то вона продовжуватиме ходити в зал і буде далі піднімати своїх 100 кг. Її не бентежитиме, що ціль була досягнена, бо її і не було.

Ціль виявилася недосяжною

В якийсь момент приходить усвідомлення, що ціль - недосяжна. Що скільки до неї не йди, а все не виходить. Можна зневіритися і кинути усю затію. Можна не здаватися і кинути усі зусилля, але це і далі може ні до чого не привести.

Але якщо людина рухалася шляхом, то зневіри не буде. Людина спокійно продовжуватиме робити те, що вона робила, якщо вона бачить в цьому зміст.

Наприклад хтось поставив собі ціль стати відомим рок-гітаристом, але слава все не приходить і не приходить. Кидати гітару? Чи кинути роботу і сім’ю і зі всіх сил намагатися далі стати відомим? Якщо ж людина обрала собі шлях рок-гітариста, то вона просто гратиме у своєму маловідомому гурті у власну насолоду. Можливо виступатиме на фестивалях, може випустити альбом. Це - шлях, який може привести до слави, а може і не привести.

Ціль виявилася непотрібною

Буває, що людина поставила собі ціль, рухається до неї, але раптом щось змінюється і ціль може стати непотрібною. Зміна може бути як зовнішня, так і внутрішня. Що робити? Адже ж не можна здаватися в жодному випадку!

Насправді в таких випадках краще забути про “не здаватися” і просто обрати собі іншу ціль. Те ж саме відбувається зі шляхом. Ми йшли шляхом, з’явився інший, можна подякувати старому шляху і піти новим. Різниця, здається, не така вже й велика, але піти новим шляхом - психологічно простіше, аніж зрадити стару ціль.

Наприклад людина мала ціль стати продавцем місяця. Минулого місяця це їй не вдалося, але цього місяця може вдатися - ось-ось лише п’ять днів лишилося. І тут приходить директор і каже “я бачу, ти дуже хороший працівник, не хочеш стати менеджером магазину?” Чи можна зрадити ціль стати продавцем місяця? Можна ж сказати “я ось тут ціль зараз досягну, а вже потім…”, але “потім” може не бути, бо посаду обійме хтось інший. Якщо ж в людини був шлях - бути хорошим продавцем, то тепер просто треба йти іншим шляхом. А якщо шлях був “бути хорошим працівником”, то шлях взагалі не зміниться.

Поставити ціль - неможливо

Бувають обставини, коли ставити цілі взагалі неможливо. Як ставити собі далекосяжні цілі у час війни? Ціль може впертися в “якщо доживу”, або “якщо буде робота”, або “якщо дім не рознесе ракета” тощо.

Це не означає, що треба відмовитися від якихось дій. Можна продовжувати займатися своєю справою, або навіть розпочинати нові справи, але не ставити собі ціль, а просто обирати шлях. Шлях не обов’язково має бути прямолінійний. В нього немає терміну виконання і якщо з’являються перепони, то шлях більш гнучкий. Шлях - це робити щось тут і тепер. Він не вимагає далекосяжного планування.

Шлях чи ціль?

Ціль - це підхід більше західний, коли як шлях - східний. Найбільше ідею про шлях розвинув китайський даосизм. Книги з даосизму на мене вплинули, це як вже класичне “Дао Де Дзін”, так і “Джванцзи” - обидві книги є в чудових українських перекладах. Але щось схоже сповідує і стоїцизм - це його “роби що треба і хай буде що буде”.

Але я не кажу, що ставити цілі - неправильно. Люди різні, кожному підходить своє. Коли я спілкуюся з людьми, то я іноді чую від них, що якщо вони не ставлять собі ціль, то вони взагалі нічого не хочуть робити. Якщо ви до них належите - то обов’язково ставте собі ціль. Ви - цілеспрямована людина. Якщо ж ви не хочете ставити собі ціль, то можете спробувати йти шляхом. Не бійтеся того, що ви - не цілеспрямовані і не амбітні. Можна не бути цілеспрямованим і все одно рухатися вперед.

Не залежно від того, обираєте ви ціль, чи шлях, ви можете багато чого досягти. Це просто два різні способи рухатися вперед. А насправді ціль і шлях - це дві сторони однієї медалі. Адже для того, щоб досягти цілі, треба знайти шлях, а щоб іти шляхом, треба мати хоча б якийсь напрямок, дальню точку котрого можна назвати ціллю. В нас зазвичай ставлять наголос на цілях, тому я вирішив врівноважити це статтею, котра розказує про переваги шляху.

Повністю відмовлятися від цілей теж не варто. Адже рухаючись шляхом, можна теж собі ставити певні цілі - наприклад пройти курс підняття кваліфікації, або висадити десять дерев. Зрештою, якщо ви - цілеспрямована людина, можливо ви скажете, що цілі в попередніх прикладах просто були неправильними.

То ж все-таки - якою має бути ціль?

Відомою методикою для постановки цілей є SMART (Specific, Measurable,Achievable, Relevant, Time-bound) .

Цілі мають бути конкретними, а не абстрактними. Вивчити англійську - ціль абстрактна. Здати сертифікат A1 - конкретна.

Цілі мають бути вимірюваними. Посадити багато дерев - не вимірювана. Посадити 20 дерев - вимірювана.

Цілі мають бути досяжними. Стати мільярдером - ціль недосяжна. Вийти в прибуток у 10% за рік - досяжна.

Цілі мають бути вагомими та бути частиною загального задуму. Наприклад, якщо ви автомеханік, то ставити собі ціль здати на права категорії D (автобуси) - не допоможе у загальній картині. Навчитися автобуси розбирати - допоможе.

Цілі мають мати чіткий час виконання. Тобто не “колись”, а “через три місяці”.

І навіть методика SMART має свої недоліки. Адже як досягати чогось більшого ніж досяжного і конкретного? Чарлз Дахіґґ у своїй книзі “Кмітливіші, швидші, кращі” радить ставити собі амбітну і далекосяжну мету, а вже її розбивати на менші цілі.

І насправді цей його підхід вже чимось схожий на шлях. Ми ставимо собі напрям, куди ми рухаємося, а щоб ним рухатися, треба ставити малі цілі по методиці SMART і досягати їх.

Підсумок

В нашому середовищі зазвичай говорять про цілі, я ж намагався робити наголос на перевагах шляху. Можна багато чого досягти, йдучи шляхом і не ставлячи собі амбітних цілей. Люди - різні, комусь підходить одне, комусь інше. Якщо людині зручно ставити собі цілі - хай їх ставить правильно. Якщо ж людина не хоче чи не може ставити собі цілі - вона може обрати шлях. Бо зрештою, шлях і ціль можна сприймати як дві сторони однієї медалі. Обидва підходи можуть рухати людину вперед і ці підходи можна вдало поєднувати.