Моя коротка історія з Ліберійською Квеєю

Ліберійська Квея - маловідома африканська гра, записана в кінці 19го століття німецьким мандрівником Йоганом Бюттікофером. Його мандрівні записки - єдине джерело інформації про цю гру. Він її ніяк не називає, тому “Ліберійська Квея” - це сучасна назва (від назви держави Ліберія та племені, що її грало - Квея).

Гра схожа на шашки, але гравці мають запас фішок і можуть докладати їх на дошку, коли їх фішки збивають. Мене ця гра зацікавила здебільшого своїм чудернацьким полем. Я навіть намалював собі власне поле у формі черепашки.

Втім, після декількох пробних ігор, виявилося що якщо грати за правилами, що вказані у всіх англомовних ресурсах, то гра виходить досить одноманітною, ще й з перевагою одного з гравців. Мене це насторожило, я почав аналізувати правила, шукав в інтернеті оригінал “мандрівних записок” і виявилося, що Йоган Бюттікофер описав правила поверхнево і їх треба було додумувати.

На жаль, замість того, щоб взяти за основу інші ігри з Африки і провести аналогію з ними, були додумані правила з дуже незвичною механікою і саме ці правила через звичайне копіювання поширилися інтернетом. Конкретно йдеться про правило, що якщо в гравця на полі менше чотирьох фішок він перед своїм ходом зобов’язаний викласти фішку з запасу на дошку і лише тоді ходити. Хоча насправді у всіх інших африканських іграх в шашки (наприклад Йоте), фішка докладається замість ходу і робити це зовсім не обов’язково. Здавалося б - різниця не значна, але з правилом виклади-й-ходи гравець завжди викладає фішку так, щоб можна було побити фішку суперника, що робить гру доволі передбачуваною. Коли як з більш звичною механікою, гра отримує більшу тактичну глибину. Ось що відбувається, якщо додумувати правила без того, щоб їх перевірити грою. З’являється нецікава гра, в котру ніхто особливо не хоче грати.

Кому цікаво, то ось переклад фрагменту, через який з’явилася плутанина: “Той, хто втратив паличку (тобто фішку), замінює її іншою, доки їх запас не вичерпається.” Цей фрагмент можна трактувати по-різному, але Бюттікофер ніде не вказав, коли конкрето треба доставляти фішку і чи робиться це перед ходом, замість ходу і чи гравець зобов’язаний це робити.

На жаль англійська версія книги зникла з вільного доступу, але на щастя, використавши свої обмежені знання з німецької, я у вільному доступі знайшов німецький оригінал. Виявилося, що поле для гри в квею ще чудернацькіше - воно більше нагадує плетений кошик з тринадцятьма комірками, а грали в неї паличками, котрі в ці комірки вставлялися, а не фішками.

Для того, щоб хоч якось відновити справедливість щодо цієї гри, я додав варіант правил на платформу BGG (англійською), також додав уточнення до англомовної Вікіпедії. Заодно переклав англійську статтю на українську.

• Українська вікіпедія: Ліберійська Квея
• Посиланя на BGG: Playtested Rules of Queah
• Англійська вікіпедія: Liberian Queah
• Першоджерело: Büttikofer J. “Reisebilder aus Liberia”