Як використовувати ся, си, сі в діалектах української мови?

В діалектах української мови часто вживаються архаїчні граматичні форми. Особливо це відчувається у вживанні коротких слів типу “ся”, “си”, “сі” та інших. Містяни, намагаючись наслідувати селян, часто роблять це неправильно і виходять різні “я ся загубився”.

Інші слов’янські мови зберегли ці слова, тому можна взяти їх за основу. І на їх прикладі можна пояснити правильне використання цих часток. Кому цікаво - на приклади і граматичне обґрунтування мене надихала словацька мова.

Відділене “ся”

Найпростіший приклад - це використання зворотних дієслів, типу посміхатися, вдягатися, купатися і інших. Раніше це було поєднання двох слів - власне дієслова і зворотньої частки, тобто посміхати ся, вдягати ся, купати ся. Оскільки це два різних слова, їх можна і треба відділяти. В довгих реченнях частка “ся” ставиться перед дієсловом. Наприклад, в словацькій мові частка “ся” завжди ставитсья на друге місце в реченні: “Я ся всміхаю”, “вона ся дуже довго вдягає”, “хочеш ся скупати?”, “і що ся тут стало?”. В українських діалектах від цього чіткого правила, звісно, можна відходити, але в жодному разі не можна дублювати оце “ся” знову. Тобто “я ся всміхаю-ся” - явна помилка, бо “ся” використане двічі.

“Си” замість “собі” та інші короткі форми займенників

Собі (давальний відмінок) має коротку форми си (або сі). В деяких випадках вживання коротких форм - неможливе, наприклад не можна сказати “Він всі гроші забирає си” замість “забирає собі”. Але у багатьох випадках замість довгої форми можна вжити коротку. “Він си купив костюм”, “візьми си стілець і сідай, не кремпуйся”, “позич си гроші і купи нового воза”, “дай си спокій”. Всі ці дієслова вживаються з давальним відмінком, простими словами, вони щось комусь дають і замість “собі” можна вжити “си”.

Технічно коротка форма “себе” - це “ся”, але вживається так менше, тому що більшість слів, котрі можна використати з цим займенником мають зворотню форму. До прикладу “він ся шанує” заміняє “він себе шанує”, хоча може сприйматися як заміна для “він шануєть-ся” (відділене “ся”, описане першим пунктом).

До речі інші займенники теж можуть скорочуватися. Наприклад “мені” може скоротитися до “ми” (“дай ми грошей, бо я - хороший”), “мене” до “мя”, а “тебе” до “тя” (“Ой Марічко, люблю тя, заріж мені когутя”). “ми” і “тя” зазвичай не збивають з пантелику так, як “си” і “ся”. Єдине що - заміна “тобі” на “ти” (“дам ти їсти, дам ти пити, дам ти добре походити”) може плутати людину, що звикла, що “ти” - це лише називний відмінок.

“Сі” як відміна дієслова “є”

Слово “бути” в українській мові майже не відмінюється. Я - є, ти - є, він вона воно - є. Але так було не завжди і воно досі відмінюється в інших слов’янських мовах. Наприклад у словацькій: я сом, ти сі, він/вона/воно є, ми сме, ви стє, вони су. В нас замість “стє” кажуть “сте”, а замість “су” - “суть”. Наприклад “води не суть”, тобто “води нема”. Або “гарна сі” - “ти є гарна”.

Оскільки форма дієслова “є” вказує на особу, сама особа може пропускатися, як у фразі “гарна сі” а не “ти сі гарна”.

Утворення минулого часу з дієсловом “бути”

Колись для утворення минулого часу обов’язково треба було додати дієслово “бути” в правильній особі. “Був сом вдома” - “я був вдома” (пам’ятаємо, що оскільки “сом” вказує на особу, “я” можна пропускати). В третій особі дієслово “бути” не додається. Тобто “вони були”, а не “вони суть були”. До речі, в словенській мові (та, що не словацька), дієслово “бути” додається і в третій особі, але в Україні так не кажуть.

Форми дієслова “бути” часто скорочуються і приєднуються до дієслова, наприклад “сом” скорочується до “см” або просто “м”, а сі стає “сь”. Приклади: “Був-м вдома”, “ходили-сьме в поле” (ми ходили в поле), “брали-сьте мою косу?” (чи ви брали мою косу).

Умовна форма і “бись”

Умовне речення в українській утворюється часткою “би” і минулим часом. Оскільки в минулому часі треба було вживати дієслово “бути”, отримуємо речення “Хотіла би-сь полетіти на Балі?” (чи ти би хотіла полетіти на Балі). А в реченні “хтів би-м си купити Форд Мустанг” маємо і “-м” як минулий час, так і “си” замість “собі”. В другій особі питання виходить “хтів би-сь-си купити Форд Мустанг?” Виходить нагромадження часток з літерою “с”, що звучить незвично для нетренованого вуха, хоча всі вони там знаходяться через чіткі граматичні правила.

Заключення

Є багато інших архаїчних граматичних форм, що збереглися в різних українських діалектах, як, наприклад “я був писав”, або “ми будемо гуляли”. Для них треба окреме дослідження. Я ж зосередився лише на коротких частках сі, си, ся, сь, які найбільше плутають непідготованого мешканця. В різних регіонах України є свої особливості вживання та вимови (заміна си/сі, сьме/сьмо та інше). Але я дав граматичну базу, котра є спільною для більшості слов’янських мов.