Чому комунізм — принципово жахлива ідеологія, аналіз Маніфесту Комуністичної Партії

Часто можна почути думку, що в теорії комунізм - це хороша ідея. Просто так сталося, що кожного разу, коли його намагалися впровадити, щось ішло не так.

Я ж хочу показати, що комунізм - погана ідея навіть в теорії. І що комунізм неможливо впровадити так, щоб вийшло добре. А аналізувати я буду основоположну книгу комунізму - Маніфест Комуністичної Партії авторства Маркса і Енгельса. І якщо хтось мені заявить, що Маркс і Енгельс не розуміли комунізму, тоді — перепрошую — а хто ж тоді розумів?

Маніфест Комуністичної Партії (далі просто — маніфест) — невеличка книга, можна навіть сказати — брошура, написана в середині дев’ятнадцятого сторіччя. Я подам короткий її зміст і основні ідеї разом з моїми коментарями.

Передмова до маніфесту

В сучасному варіанті маніфесту часто передують декілька передмов, які сміливо можна пропускати і для чого їх там стільки — мені не ясно.

Сам же маніфест починається з вже класичної фрази

Привид бродить по Європі — привид комунізму

що означає, що всі знають про комунізм і тепер варто викласти його основні ідеї.

Передумови комунізму

В наступній частині “Буржуа і пролетарі” пояснюються передумови виникнення комунізму. І починається воно з твердження

Історія всього дотеперішнього суспільства є історія боротьби класів

Чому саме так — не пояснюється. Це твердження — спрощене бачення історії. Адже хтось інший може побачити історію як боротьбу націй, чоловіків та жінок, багатих та бідних, авторитаризму та свободи, різних релігій, духовності та тілесності, молоді та старших — все залежить від того, кого спитати.

Далі в маніфесті йдеться про те, що ріст великої промисловості стирає кордони між державами (зараз це називається глобалізація) і приводить до криз перевиробництва. А клас, який породила промисловість — пролетарі, тобто працівники великих виробництв, страждають від такого положення речей. Робота пролетарів з появою кращих машин стає все одноманітнішою та нижче оплачуваною. Класова боротьба спрощується до боротьби пролетарів та буржуа, котрі в маніфесті називаються двома найбільшими класами. При чому буржуа використовують (експлуатують) пролетарів. І пролетарі мають щось з цим робити.

Вже з прочитання розділу “Буржуа і пролетарі” зрозуміло, що комунізм намагався вирішити конкретну проблему дев’ятнадцятого століття, ще й перебільшив її масштаби. Тоді дійсно проходила промислова революція, тоді дійсно з’явилися пролетарі і умови їх праці були справді поганими. Але чи то Маркс жив прямо біля заводу, чи то просто будував собі картину світу у відриві від реальності, але тих самих пролетарів не було аж так багато, порівняно з іншими групами населення. Та й буржуа-експлуататорів не могло бути більше, ніж, припустімо, торговців чи ремісників. Маркс, втім, не ігнорує інші класи, але стверджує, що вони зникають, тому що…

…дрібні промисловці, купці і рантьє, ремісники і селяни… їхній капітал не достатній для ведення великого промислового підприємства і не витримує конкуренції з більшими капіталістами…

Маркс вважає зникнення всіх решта класів, окрім пролетарів та буржуазії, неминучим, хоча історія показала, що він помилявся. Що ж бачив Маркс? Він бачив шалені темпи будівництва нових заводів, він бачив промислову революцію у всій своїй красі та жахітті, і він дійсно бачив, що великий капітал забирає роботу у дрібних ремісників і що селяни масово переїзжають у місто. Але він помилявся, коли вважав, що так буде продовжуватися вічно — помилявся, коли вважав цей процес лінійним. І надалі ми побачимо, наскільки жахливі рецепти вирішення цієї проблеми він пропонує.

А на двадцять перше століття комунізм взагалі не натягується ніяк. Ми не бачимо засилля одних лише заводів, де працюють низькооплачувані робітники, а всі прибутки йдуть лише власникам заводів. В сучасності взагалі приблизно половина всіх працівників працюють у сфері послуг. В промисловості ж складні машини, на противагу тому, що казав Маркс, навпаки — забирають одноманітну роботу в людей і на заводах потрібно багато висококваліфікованих працівників. Проблема, яку побачив Маркс в дев’ятнадцятому столітті зараз не існує, або майже не існує. І не треба мені казати, що Біл Гейтс зі своїм Microsoft — це жахливий буржуа, а програмісти, що на нього працюють — це сучасні пролетарі, котрі тільки і мріють повалити свого ненависного пана. Це — комунізм притягнутий за вуха і в цю казочку я не повірю.

Рішення проблем пролетарів

Які ж рішення пропонує маніфест? Про це — наступна частина маніфесту “Пролетарі і комуністи”.

Маніфест відверто пропонує:

…повалення панування буржуазії, завоювання пролетаріатом політичної влади.

Зауважте — маніфест не мислить ідеями демократії. Попасти в парламент — не є ціллю. Ціллю є те, що потім назвуть диктатурою пролетаріату. Ключове слово тут — диктатура. Треба врахувати, що класичних пролетарів тоді було не так вже й багато (а в царській росії — тим паче). Відповідно пропонується влада меншості. І хоча символом СРСР був серп і молот, де серп символізував селянство, селянство пролетаріатом не є. Підлеглість селян пролетарям добре простежується в СРСР, де селянам був заборонений виїзд за межі села, а їхнє майно насильно відбиралося. А інтелігенція взагалі класом не вважалася.

В цьому місці вже можна побачити натяк одну з найбільших логічних помилок маніфесту. Так її і назву — Логічна Помилка Маніфесту.

Отже стверджується, що:

1. Інші класи зникають, через буржуазний лад
2. Пролетаріат повалить буржуазний лад і встановить свою владу

Але чомусь другий пункт не означає повернення інших класів. Пролетаріат узаконює помилки буржуазії, замість того, щоб їх виправляти. Виходить, пролетарська влада не вирішує проблем великого виробництва, що її принесла буржуазія? Виходить — всім людям приречено на роду стати пролетарями, що працюють на нудних роботах за конвеєрами? Моє питання — чи схоже це на світле майбутнє? Якщо ж майбутнє малюється іншим — то чому лише пролетаріат має мати диктатуру? Цю логічну проблему можна побачити далі більш яскраво на інших прикладах, наприклад сім’ї.

Далі маніфест пропонує своє радикальне рішення усіх проблем:

… комуністи можуть виразити свою теорію одним положенням: знищення приватної власності

Це пояснюється тим, що феодальна власність була знищена буржуазною революцією, отже пролетарська революція має знищити власність буржуазну (логіка в цих словах настільки спірна, що аж відсутня). Суспільна власність пропонується, як вища форма власності.

Маніфест сам задає собі питання — а що робити з власністю, що була надбана власною працею? І відповідає у своєму класичному стилі:

Нам нема чого її знищувати, розвиток промисловості знищив її і щодня знищує.

Згідно з маніфестом приватна власність в буржуазному суспільстві є лише в буржуа, отже після повалення буржуазії, можна приватну власність спокійно скасовувати, адже її і так ні в кого нема. І це та ж сама Логічна Проблема Маніфесту, що і до того — влада пролетаріату, не збирається вирішувати проблему, котру створили буржуа. Буржуазія вже ж і так відібрала власність. І влада пролетаріату, замість того, щоб дати можливість знову щось накопичити своєю працею, просто укріпить це жахливе становище.

Далі маніфест розказує про те, що треба знищити свободу торгівлі, купівлі та продажу. Хоча яким чином пролетарі отримуватимуть засоби для проживання — з маніфесту не зрозуміло. Взагалі маніфест досить деструктивний по своїй суті, він пропонує як знищити і чому це треба зробити, але що дати взамін — не пропонує.

Маніфест продовжується радикальним кличем:

Скасування сім’ї!

Це знову ж таки пояснюється, що в буржуазному суспільстві повноцінну сім’ю можуть мати лише буржуа, а не пролетарі. Відчуваєте ту ж Логічну Помилку Маніфесту? Відсутність нормальної сім’ї пролетарів при буржуазному ладі є причиною скасування її навіть в ладі комуністичному. Проблему, що створила буржуазія, комунізм не вирішує, а просто узаконює.

Далі йде скасування “найніжніших відносин” між батьками і дітьми, натомість пропонується виховання дитини державою. І зрозуміло, що пропонується спільність всіх жінок. Вони ж і так при буржуазному ладі — спільні, ними користуються експлуататори.

Пропонується скасувати батьківщину та національність. Тому що

Робітники не мають батьківщини. В них не можна відняти того, чого в них немає.

Чому в робітників нема батьківщини — маніфест не пояснює. Далі мовиться, що пролетарі, коли запанують в політиці, самі стануть новою нацією. Та й взагалі, національні відмінності з глобалізацією зникають — то чому б їх не скасувати. Та ж Логічна Помилка Маніфесту — проблеми, що буржуазія створила, не вирішуються пролетаріатом, а узаконюються.

Чомусь маніфест вважає, що

Разом із протилежністю класів всередині нації відпаде і вороже ставлення націй одної до одної

Це твердження теж ніяк не пояснюється, просто сприймається, як дане. Хоча якщо задуматися — логіки в ньому нема.

Далі стверджується, що релігійні, філософські та решта ідей треба відкинути, як пережиток буржуазії. Адже

…пануючими ідеями будь якого часу завжди були тільки ідеї пануючого класу

Маніфест навіть не сильно заперечує на закиди, що…

Комунізм скасовує вічні істини, він скасовує релігію, мораль, замість того, щоб оновити їх

І відповідає, що

Комуністична революція є найрадикальніший розрив з успадкованими від минулого майновими відносинами; не дивно, що в ході її розвитку відбувається найрадикальніший розрив з успадкованими від минулого ідеями

Після цього йде десять пунктів програми передових комуністичних суспільств. Я їх наведу повністю, але до них належать: відбирання землі (експропріація земельної власності), скасування успадкування, конфіскація власності бунтівників, обов’язковість праці для всіх та утворення промислових армій для землеробства. Це — складно назвати раєм на землі. Праця — обов’язкова, власність — відбирають, нагромадити майно неможливо, оскільки приватної власності немає.

1) Експропріація земельної власності і повернення земельної ренти на державні видатки.

2) Високий прогресивний податок.

3) Скасування права успадкування.

4) Конфіскація власності всіх емігрантів і бунтівників.

5) Централізація кредиту в руках держави за допомогою національного банку з державним капіталом і виключною монополією.

6) Централізація всього транспорту в руках держави.

7) Збільшення числа державних фабрик, знарядь виробництва, перетворення земель в орні і поліпшення їх якості за загальним планом.

8) Однакова обов’язковість праці для всіх, утворення промислових армій, особливо для землеробства.

9) З’єднання землеробства з промисловістю, сприяння поступовому усуненню протилежності між містом і селом.

10) Громадське і безплатне виховання всіх дітей. Усунення фабричної праці дітей в її нинішній формі. З’єднання виховання з матеріальним виробництвом і т.д. і т.д.

Згідно з маніфестом після повалення буржуазії та встановлення диктатури пролетаріату всі решта класів мають зникнути самі собою, лишиться один лише пролетаріат. Оскільки єдиним класом буде пролетаріат, то про класове суспільство лишиться у минулому.

Цікаво, як Маркс собі уявляв, що зникнуть селяни чи інтелігенція, до прикладу стоматологи. Чи є стоматологи — пролетаріатом? Хто в комуністичному суспільстві мав би лікувати зуби, проектувати будинки чи нові машини? Політика щодо селян цілком зрозуміла — відібрати в них землю (адже за логікою маніфесту — вони все одно не зможуть конкурувати з великими виробництвами і як клас зникнуть) і змусити працювати в промислових арміях. Це ми і бачили в СРСР. Ми також бачили, що це призвело до голодоморів.

Ставлення до конкурентів та опонентів

Далі в маніфесті йде глава “Соціалістична і комуністична література”, котра є не надто цікавою для сучасного читача. В ній критикуються різні “неправильні соціалізми”, в котрих не говориться про повалення буржуазного ладу.

З цікавого — в цьому розділі критикується ідея, що треба покращувати матеріальні умови життя пролетарів та покращення економічних відносин. Якщо ж покращення життя пролетарів — не є ціллю комунізму, то що тоді є? Відповідь для Маркса очевидна:

знищення буржуазних виробничих відносин, яке можна здійснити тільки революційним шляхом

Задумайтесь — хороше життя не є ціллю. Ціллю є знищити буржуазні відносини. Це — нав’язлива і необґрунтована ідея Маркса. Він тут прямо зізнається, що пролетарі та їх добробут йому не цікаві самі по собі. Вони для нього — пішаки на шахівниці. Ціллю є здійснення його хворого марення — пролетарської революції та повалення ненависної йому буржуазії.

Останній розділ — “Ставлення комуністів до різних опозиційних партій” є цікавою хіба для істориків, жодних нових ідей тут не представлено. Обговорюється, хто з існуючих партій може бути союзником комуністів.

Закінчується ця частина пафосно:

Комуністи вважають зайвим затаювати свої погляди й наміри.

Вони відкрито заявляють, що їх цілі можуть бути досягнені тільки шляхом насильного повалення всього суспільного ладу, що існував досі. Нехай пануючі класи тремтять перед комуністичною революцією. Пролетарям нічого втрачати в ній, крім своїх кайданів. А здобудуть вони цілий світ.

Пролетарі всіх країн, єднайтеся!

Тоталітаризм, диктатура меншості, знищення демократії, насильне повалення всього суспільного ладу, скасування усіх ідей — філософських, релігійних та моральних, відбирання землі, обов’язковість праці без можливості надбання приватної власності, заборона дрібних підприємців (що логічно випливає з заборони експлуатації та приватної власності), скасування успадкування, скасування сім’ї, спільність всіх жінок, конфіскація власності бунтівників, зникнення усіх верств суспільства, окрім пролетарів, скасування нації та батьківщини — це все теоретичні підвалини комунізму. Це — точно не рай на землі.

Якщо ви шукаєте ідеальне суспільство, де всі працюють заради свого і суспільного блага, то шукайте його інде. Комунізм був створений не для цього.