Кава і дзен

Що таке дзен

Дзен-буддизм - це загадкова релігія сходу. Її вчителі говорять загадками, її тексти-коани є абсурдними. Складно сказати про цю релігію щось конкретне. Що б ти про неї не сказав, все одно помилишся. Саме тому прибічники дзен кажуть, що його треба зрозуміти інтуїтивно.

Тим не менше спробую трохи дати розуміння, що це таке. Символом дзен є незавершене коло, намальоване одним різким мазком. І цей символ - пустий, незавершений, природній, спонтанний, простий - якнайкраще передає основні ідеї дзену. Якщо просто трохи довше на це коло глянути, вже деякі речі вам стануть зрозумілими. І саме інтуїтивно, так як його вчителі і хочуть.

Основною ціллю дзену, якщо можна говорити про ціль, це досягти просвітлення. Цієї цілі не можна прагнути свідомо, просвітлення не приходить через силу. Але є деякі практики, котрі можуть допомогти у цьому. Однією з таких практик є медитація зазен - людина сідає на підлогу і слухає своє дихання.

Так, але ж

…до чого тут кава?

Згідно з вченням дзен-буддизму, будь-яка осмислена діяльність може привести до просвітлення. Є таке дзенське прислів’я:

Перед просвітленням рубай дрова, носи воду. Після просвітлення рубай дрова, носи воду.

Не забуваємо, що дзен-буддизм найбільше розповсюдився саме в працелюбній Японії. Дзен наголошує на тому, що рубати дрова, носити воду, їсти рис треба зосереджено. Каву теж треба варити зосереджено.

Навіщо це робити християнину, мусульманину чи атеїсту? Якщо коротко - зосередження тренує фронтальну кору головного мозку, котра відповідає не лише за зосередження, але також за контроль над своїми діями та емоціями включно з гнівом. За вміння прогнозувати майбутнє та усвідомлювати наслідки теж відповідає фронтальна кора. Отже зосереджене варіння кави - це така собі фізкультура мозку. Ніякої містики.

Кавова медитація

Отож - не поспішайте і зосередьтесь. В ідеалі у вас є кава в зернах. Візміть упаковку, відчуйте зерна крізь неї. Відкриваючи її, не забудьте відчути аромат кави. Чудовий, чи не так?

Висипаємо зерна в кавомолку - чуєте шурхіт зерен, як вони туди падають? Мелючи каву не ставимо ніяких таймерів - рахуємо до тридцяти в голові. Не думаємо про вчорашні негаразди, про сьогоднішні плани, про інші турботи, просто рахуємо до тридцяти. Змололи каву? Засипаємо в джезву. Одна ложка кави, друга ложка кави. Хочете ще міцнішу? Кладемо третю? Якщо ви брали арабіку, а не робусту, чи суміш, можна сміливо класти третю. Кладемо третю.

Заливаємо в джезву холодну воду. Робимо це не поспіхом, в ідеалі вся кава має лишитися під водою. Якщо лити воду швидко, майже вся кава вспливе. Ставимо на маленький вогонь.

Тепер - для нас, європейців, найскладніша частина. Треба постояти над кавою і дочекатися моменту, коли вона мало не закипить. Єдина розвага під час цього всього - раз помішати каву, котра таки вспливла під час заливання води. Що ж робити решту часу? Побудьте наодинці з собою. Просто ви і кава в джезві. Можна про щось думати - як заповідали європейські філософи Марк Аврелій, Шопенгауер чи Декарт. А можна ні про що не думати - що, власне, і передбачає дзен.

Уважно дивіться на воду, на вогонь, на джезву. Навчайтеся терпцю. Зараз багато хто скаже “це ж нудно”. Якщо ви належите до них, то саме вам і треба цьому терпцю навчитися. Сучасний світ пропонує безліч розваг, особливо після появи смартфону. Не треба гортати стрічку твіттера чи фейсбуку, не треба заходити на новинарні сайти. Не дивіться відео, котре ви вчора додали в плейліст “подивитися пізніше”. Чули про цифрову залежність? Дофамінову пастку чи замкнене коло? Нам такого не треба. Спробуйте просто відпочити, дивлячись на джезву з кавою. В стародавніх японців не було смартфонів. Кави в них теж, правда, не було, зате в них був зелений чай. Чайна церемонія - це теж дзен-практика, якщо ви не знали.

Отож ми дивимося на каву і пробуємо очистити нашу голову від зайвих думок. Стримуємо наші руки, котрі рефлекторно тягнуться до смартфона при будь якій вільній хвилині. Якщо у вас немає такого рефлексу - я вас вітаю. І ось-ось кава закипить, вона починає підозріло ворушитися, рівень води в джезві піднімається, а ми Оп! - і виключили вогонь.

Тепер заливаємо каву в нашу улюблену філіжанку і насолоджуємося напоєм. І якщо вже слідувати дзен-простоті, то цукор краще не кидати. Але це лишаю на ваш розсуд .