Наука і доброчесність: основи безбожної моралі

Більшість етичних систем своїм підґрунтям мають віру у надприроднє. В християнстві це — віра в Бога, в буддизмі — в карму. Але що робити матеріалістам? Якщо матеріаліст не вірить в Бога, чи означає це, що мораль йому чужа? Чи може існувати принципово світська, чи то — безбожна мораль?

Відповісти на це питання можна по різному. Наприклад Ніцше, того, котрий стверджував, що Бог помер, це питання ввело в ступор. Він пішов шляхом будівництва власної системи моралі, котра навряд чи комусь підходить і його самого не дуже кудись і привела. Дехто просто відкинув мораль як таку, сповідуючи релятивізм (відносність будь яких правил) чи нігілізм (відсутність правил взагалі). Хтось, як і Ніцше, вирішив збудувати власну етичну систему з нуля. Наприклад комунізм, чи фашизм, котрі показали свою неспроможність.

Є і інші, більш плідні підходи. Можна, наприклад, обрати етичну систему, що витримала випробовування віків, але котра не будується на вірі в надприроднє. Такою системою є, до прикладу, стоїцизм, інтерес до якого останнім часом зростає, або конфуціанство. В обидвох може бути присутньою віра в надприроднє, оскільки така віра була цілком природньою багато віків тому, але наголос на такій вірі в них робиться або слабий, або жоден. Сюди можна віднести також гуманізм.

Також є область світських форм релігій. До прикладу світський буддизм (secular buddhism), або світське християнство (cultural christianity). Тут беруться моральні правила як такі, що зарекомендували себе часом, але відкидається віра в надприроднє. Правила просто вважаються достатньо хорошими, щоб їх дотримуватися, без того, щоб якимось чином їх особливо обґрунтовувати. Деякі релігії більш сприятливі до світської форми, як, до прикладу буддизм чи даосизм, інші — менш, як іслам (світську форму ісламу я досліджував у статті про світські елементи в Корані).

Можливо, дещо неочікувано до обґрунтування моралі можна підключити і науку. Свого часу наука була невіддільна від філософії. Філософія древніх греків включала в себе усі питання, що були пов’язані з розумінням світу, як з матеріальної, так і з духовної частини. Таке собі поєднання релігії та науки. З часом наука почала відділятися і переросла в окрему сферу. Філософія осиротіла і зараз має значно вужче коло інтересів, ніж вона мала колись. Але це не означає, що ми змушені погоджуватися з таким порядком речей. Чи можна повернуту науку в область питань доброчесності? Відповідь — однозначно “так” і багато хто це вже робить.

Зрозуміло, що першочерговою ціллю науки є дослідження світу, а не пошук доброчесності. Але деякі наукові дослідження настільки близько підходять до цього питання, що просто гріхом є це ігнорувати. Які ж наукові дисципліни можуть нам в цьому допомогти?

Оскільки ми — живі створіння, то логічно однією з таких наук буде біологія. Якщо говорити точніше, то особливо цікавими є теорія еволюції, котра може пояснити нашу поведінку з точки зору виживання виду, та анатомія мозку — органу, завдяки котрому ми найбільше відрізняємося від решти тварин. На перетині біології, анатомії та хімії є ендокринологія, або вчення про гормони — хімічні речовини, що виділяються в нашому тілі та регулюють нашу поведінку.

З гуманітарних наук дуже цікавими є психологія та соціологія — науки про поведінку людини та груп відповідно. Ці науки є більш описовими, але теж дозволяють ставити надцікаві експерименти, котрі багато що можуть про нас розказати. Історія ж допомагає зрозуміти різні суспільства в різні часи, оцінити підходи керування державою, і зрозуміти, що виявилося правильним шляхом, а що ні. До прикладу без знання історії досі можна було б вірити в те, що комунізм приведе до розквіту суспільства.

Фізика не багато дає розуміння про нас, як про людей, але є настільки важливою наукою для розуміння світобудови, що нею не можна нехтувати. Можливо її присутність в роздумах не завжди є очевидною, але жодний сучасний мислитель не має права обходитися без хоча б елементарних знань з фізики, якщо його ціллю є зрозуміти складні питання життя та всесвіту. І йдеться не лише про поняття часу, простору, енергії та матерії, але і про не менш цікаві ентропію, хаос, критичні явища та квантові ефекти.

Звичайно це — не вичерпний список. Моральні питання досліджуються і іншими дисциплінами. До прикладу, теорією ігор, котру я вже коротко описував в третій статті про дилеми. Або когнітивно-поведінковою терапією, яка більш націлена на практичне вирішення конкретних психічних проблем.

Окрім того сама по собі наука надає певний мисленнєвий апарат, котрий допомагає в пошуку істини. Сюди належать науковий метод (з наголосом на експерименті), бритва Оккама (відкидання зайвих сутностей), критерій фальсифікації Поппера (які теорії можна вважати науковимми) та інші.

Всі три варіанти — світське етичне вчення, світська форма релігії чи науковий підхід — не є взаємовиключними. Мало того, що наука може допомогти обґрунтувати деякі моральні правила, котрі до того треба було просто приймати на віру, вона також може допомогти деякі правила додати, або змінити, оскільки однією з характеристик наукового методу є його відкритість новим ідеям, або іншим словом — його недогматичність.

Безбожна чи, використовуючи м’якший термін, світська мораль не базується на запереченні існування надприроднього. Як і теорему Піфагора можна довести без підключення гіпотези про існування потойбічних сил, так і етичні правила можуть бути виведені без надприродніх явищ. І існування останніх просто виноситься за дужки.

Безбожну мораль я вже почав досліджувати в попередніх статтях, але, сподіваюся, продовжуватиму це робити і надалі.