Лінь, як смертний гріх

Це — друга стаття про смертні гріхи. Перша була про гординю. Хто не читав, коротко повторю, що смертний гріх — це як протогріх, себто гріх, що передує іншим гріхам. Це такий гріх, що розриває єдність з Богом, або руйнує стосунки з іншими людьми. І таких смертних гріхів є декілька.

Між смертними гріхами є також смертний гріх ліні. Зрозуміло, що краще бути сумлінним, ніж лінивим, але чи заслужила лінь звання смертного гріха? І що це таке взагалі — лінь?

Лінь буває різних видів. Іноді перше, що приходить в голову — це лежати на сонечку в гожий літній день, недалечко від озера, дивитися на хмарки, слухати шум трави та звуки пташиного польоту. Але чи варто такий відпочинок вважати лінню? Навряд чи. Бог сам сьомий день відпочивав.

Є ще два цікавих протилежних види ліні, що пов’язані з підходом до вирішення задач. Одним людям лінь думати, як її виконати краще, але не лінь її виконати. А іншим — лінь виконувати, зате не лінь придумати, як цю задачу зробити з мінімальною витратою зусиль. Перші — сумлінні виконавці, другі — винахідники і двигуни прогресу. В сучасному світі, коли весь час з’являються нові способи що небудь зробити, наприклад подати документи на паспорт онлайн, або сплатити комунальні послуги через інтернет-банкінг, то перші люди будуть все робити старим способом, а другі будуть спробувати знайти швидший варіант. Якщо лінь в одній сфері доповнюється сумлінністю в іншій, може вийти навіть непоганий результат.

Вже більш небезпечним для особистості є вид ліні, котрий зараз називається модним словом “прокрастинація”, а по нашому “відкладати все на завтра”. Відкладання справ на завтра може навіть стати причиною депресії, оскільки справи накопичуються, але не вирішуються. Боротися з прокрастинацією можна визначивши важливості задач, можливо деякі можна дійсно не робити. Також можна розбивати задачу на менші, або зробити графік.

Але навіть прокрастинація не може вважатися смертним гріхом, навіть якщо це неприємне явище. Наступні види ліні будуть вже гіршими.

Іноді людині не хочеться ні робити, ні думати. Просто, наприклад, лежить собі на дивані, і переключає телеканали. Робота лишається незробленою, комуналка — несплаченою. Такий вид ліні дійсно може призвести до неприємностей. Але чи може така лінь сприяти іншим гріхам? Не завжди, але може. Якщо все лінь, якщо не хочеться докладати ніяких зусиль, виникає спокуса досягти чогось швидшими, але не завжди законними, способами. Такі способи можуть запропонувати злочинні організації. Ось тут людина і може попастися на вудку гріховної поведінки і порушувати закони один за одним просто через свою лінь.

Але є і інші цікаві, хоча і неочевидні прояви ліні. І, можливо, ці прояви ліні могли б заслуговувати на власне місце серед списку смертних гріхів.

Першим таким неочевидним проявом ліні є недбалість. Тут треба зазначити, що чеснотою на противагу ліні вважається не працьовитість, а саме старанність, і це — не дарма. Справді, якщо людина лінується зробити щось як слід, то вона це робить швидко й абияк. То й що? Чи є це настільки небезпечним? Насправді це може навіть мати смертельні наслідки. Є навіть юридичний термін — смерть через недбалість. Людям ліньки дотримуватися правил безпеки, і це може привести до летальних наслідків чи самострілів. Людям лінь чекати зеленого світла світлофору і вони біжать на червоне. Лінь зробити прискіпливий аудит аварійного будинку і той може поховати під своїми завалами людей. Лінь бігти в бомбосховище під час повітряної тривоги і вас вбиває російський снаряд. Лінь замінити гальмівні колодки і в якийсь момент гальма просто відмовляють.

Пов’язаною з недбалістю є метушливість. Метушливість, як і недбалість, теж може бути смертельною. Таке часто трапляється за кермом автомобіля. Хоче людина проскочити, бо їй лінь гальмувати на жовте. Або грубо порушить правила, бо їй лінь об’їжджати зайвих триста метрів. Мені здається, що метушливість та недбалість — це дві сторони одної медалі. Адже зробити швидко і абияк, якраз і є зробити метушливо і недбало. Зрештою складно сказати, чи перебігати дорогу на червоне світло — це метушливість, а чи недбалість. В будь-якому випадку, людина це робить, тому що їй лінь дочекатися зеленого. Або вона може перейти дорогу на червоне світло, просто тому що їй на все байдуже.

Байдужість — це останній прояв ліні, що я його хотів згадати. Байдужість може і споріднена з недбалістю, але є значно ширшим терміном. Чому я вважаю байдужість формою ліні? Байдужість — це небажання не тільки робити, чи думати. Це — просто кристалізована лінь, коли лінь навіть відчувати.

Байдужість — це взагалі мало не архігріх. Дітріх фон Гільдебранд — сучасний католицький філософ-теоретик — написав книгу “Етика”, в котрій за дві причини всіх гріхів вважав гординю та хтивість. Але слово “байдужість” було ключовим в описі обидвох причин. Без байдужості до долі інших людей, гріхи, схоже, неможливі. Байдужість лише виглядає байдужо-нейтральною. Байдужість — це матір морального нігілізму, коли жодних правил нема, цинізму, коли всі правила можна викинути на смітник, і релятивізму, коли всі правила є відносними і з ними можна не рахуватися. Байдужість — це форма ліні, що може вбивати.

Едмунд Берк сказав відому фразу “Єдине, що потрібне для тріумфу зла — це щоб хороші люди нічого не робили”. Слова байдужість в цій фразі немає. Але саме байдужість хороших людей і є передумовою тріумфу зла. Менш відома фраза Елі Візель, що пережив нацистські концтабори — “Протилежність любові — не ненависть. Протилежність любові — байдужість”. Ми це також бачимо на прикладі військового вторгнення Росії в Україну. Росіяни байдуже спостерігають за діями та ховаються за словами “Я маленька людина, нічого я не вирішую”. Людям же ж треба якщо свою байдужість виправдати. Хороші люди, котрі нічого не роблять, щоб побороти зло — чи хороші вони після цього взагалі?

Захід свого часу байдуже спостерігав за геноцидом Тутсі в Руанді, через що сотні тисяч людей загинули. Геноцид Селкнамів був менш масштабний, але теж спричинений байдужістю до долі бідних аборигенів. Байдужість людей забруднює ріки. І, хай як це звучить, байдужість нищить планету.

Як же боротися з лінню? Відповідь до сміху очевидна — боротися з лінню треба борючись із нею. Насправді всі люди від природи — ліниві. Лінь — це природній стан організму. Лінь закликає берегти енергію, а оскільки мозок теж використовує багато енергії, то лінь думати — це теж природньо. Але коли ми таки починаємо щось робити через силу, переборюючи свою лінь, то потім це входить в звичку і для виконання таких же дій не треба буде витрачати таку ж саму силу силенну енергії. Фізичні дії автоматизовуються спинним мозком, дії ментальні — головним. А автоматизовані дії значно легше виконувати, тому організм так проти цього не протестує. Саме тому боротися з лінню треба просто борючись із нею. З часом ситуація з лінню покращиться. Люди, що змогли подолати свою лінь, ймовірно довівши певні дії до автоматизму, не виглядають лінивими. Але це не означає, що вони завжди такими були. І змінитися під силу кожному.

І ще — зараз модно шукати мотивацію, щоб побороти свою лінь чи відкладання речей на завтра. А я кажу: мотивація — ніщо, вам потрібна дисципліна. Дисципліною можна подолати смертний гріх ліні, а це вже буде непогане досягнення.