Невирішена проблема пошуків чистого єдинобожжя

Єдинобожжя, або монотеїзм — це віра в одного Бога. Найвідомішими єдинобожжями є аврамістичні релігії юдаїзм, християнство та іслам. Всі три мають спільне коріння. Це — не єдині вірування в єдиного Бога, але на їх прикладі зручно пояснювати деякі проблеми єдинобожжя. Основна проблема — чи взагалі є вони єдинобожжям?

Висвітлені тут тези стосуються і інших єдинобожних вірувань.

Юдаїзм, проблема ревності

Логічне питання, на яке я не отримав відповіді — якщо Бог один, чому він настільки ревнивий? До кого він ревнує взагалі?

Ревнивий Бог — не моя вигадка. Відомо, що єдинобожжя на загал значно менш толерантне до інших вірувань, аніж багатобожжя. Це не лише логічно, але і підтверджується фактами. Навіть перший відомий приклад єдинобожжя — поклоніння Атону, що намагався ввести Ехнатон у древньому Єгипті, супроводжувалося винищенням згадок про інших богів. Бог в Старому заповіті часто згадується, як ревнивий. Перші дві заповіді з десятьох стосуються забороні поклонятися іншим богам — перша заповідь як пряма заборона, друга — як заборона на конкретно ідолів.

Але чому так? Якщо, наприклад, людина в Індії, вірить в єдиного Бога, але звати його Крішна (і я зараз не вигадую, між індуїстами теж є єдинобожники) то чи хіба не знає той єдиний Бог, що поклоняються саме йому? Якщо він — єдиний, то хіба він не розуміє, що якщо поклоняються єдиному Богу — то це адресується йому? Мені здається, що розуміє. Навряд чи він ображається, що йому поклоняються під іншим іменем. Зрештою Ісуса не звали Джізес, але це не заважає американцям йому молитися і бути впевненими, що молитви дійдуть до адресата. Та й зображаємо ми його зовсім не так, як він насправді виглядав — не міг він бути типовим європейцем, так ще й з довгим волоссям. І ніби в християн з цим проблем не виникає.

Якщо довести цю ідею далі, то якщо він дійсно один, то чи не розуміє він, що кому б люди не поклонялися, все одно поклоняються йому? Тобто ось поклоняються багатобожники різним богам, але ж все одно все адресується йому — і жертвоприношення, і молитви. Якщо Бог не ображається, що йому поклоняються різні люди під різними іменами — Крішна, Єгова, чи Джізес, то можна передбачити, що він не ображатиметься, якщо йому під різними іменами буде поклонятися одна і та сама людина. Можна звичайно вирішити, що Бог — злий та прискіпливий та карає людей за будь яку бюрократичну помилку, але не думаю, що єдинобожжя передбачає саме такого Бога.

Прикладом ревнивості в Старому заповіті — це коли євреї зробили золоте теля і поклонялися йому. Мойсей настільки розсердився, що аж розбив заповіді, що йому дав Бог. Зрозуміло, що золоте теля — це не Бог. Але і хрест — це теж не Бог, просто його символізує. І в Біблії ніде немає згадки, що поклонятися треба саме хресту. Вертаємося до питання, чи Бог не розуміє, що поклоняються саме йому, за умови, що він і справді один, а поклонятися іншим просто технічно неможливо (бо ж нема їх — інших).

Я розумію, що з історичної точки зору юдаїзм виник з багатобожних вірувань, а також, що всі ці питання вирішуються атеїзмом дуже просто. Але зараз я розглядаю єдинобожжя саме з теологічної точки зору.

Конкретно в юдаїзмі є ще одна проблема. Якщо Бог — один, то він би мав бути один для всіх. Але вийшло так, що він був Богом лише обраного народу. При чому, якщо почитати дорікання Бога на євреїв, то народ він обрав не дуже вдало. Інші ж народи нещадно винищувалися, ймовірно через те, що і боги були у них інші. Юдаїзм виходить прихованим багатобожжям, існування інших богів передбачається багатьма моментами, боги часто згадуються у множині, просто поклонятися їм строго заборонено.

Приховане багатобожжя зникло в християнстві. Бог там зразу став більш милосердним. Але там з’явилася інша проблема.

Християнство, проблема святих

Християнство припинило бути релігією обраного народу. Християнство — вірування світове. Але чи є християнство — єдинобожжям?

Одразу з самого початку християнство заявляє про Святу Трійцю. Бог — один, але їх — троє. Такий порядок речей не задовольняє не тільки мене. Найбільша критика ісламом християнства — це власне критика вчення про Трійцю, і на думку мусульман Ісус не міг бути Богом. Пророком — так, Богом — ні.

Якщо Бог може мати більше ніж одну личину, вже не так вже важливо, чи їх три, чи десять. І християнство принципово мало відрізняється від пантеїстичних вірувань, в яких вважається, що Бог — всюди, в кожному потічку і камінчику, і там можна поклонятися як деревам, так і скелям. Я не буду глибоко досліджувати триєдиність Бога. Хай буде триєдиним. Богослови це якось пояснили.

Але на цьому проблеми християнства, як єдинобожжя, не закінчуються. Проблема, що я її опишу — не нова, і не я перший її побачив. Питання таке — чим відрізняється поклоніння святим від поклоніння богам? Є умовно якийсь святий-покровитель моряків. І ставлять йому свічку, носять його ікону. Чим він відрізняється від Нептуна, чи Посейдона? Я розумію, що Посейдона вважали богом, а святого Христофора — ні. Але це лише проблема іменування. Навіщо моляться Христофору? В нього є якісь особливі вміння щодо приборкання хвиль? Якщо так — то він нічим не відрізняється від Посейдона. Якщо ні, то не зрозуміло, навіщо йому молитися тоді взагалі. Чи не можна просто помолитися Богу?

Святий Христофор — це лише один з сотні святих. Багатобожжя нікуди не зникло, просто переформатувалося. Зверхнє ставлення християн до багатобожників відверто дивує.

Історично, не секрет, християнство всмоктало в себе багатобожжя народів, до яких воно прийшло. Боги переформатувалися в святих. Жіноче божество — в Діву Марію. І цю проблему помічають самі християни. Інакше б не виникли такі течії, як іконоборство, або унітаріанство.

Відповіддю на приховане багатобожжя християнства можна вважати іслам. Але чи є іслам чистим єдинобожжям?

Іслам, проблема шайтана

Треба визнати, що з трьох згадуваних тут аврамістичних релігій, іслам — найчистіше єдинобожжя. Але чи є воно справді чистим єдинобожжям?

Питання, на яке складно дати відповідь будь якому єдинобожжю — це вже класичне “Чому Бог дозволяє зло?”. Не-єдинобожжю відповісти на це просто. Наприклад: Бога нема — нема питань. Або Богів багато — одні хороші, інші — погані. Або Бог взагалі виглядає зовсім не так, наприклад він нейтральний, як Дао, або взагалі не цікавиться нами, як в епікурействі.

Для єдинобожжя це питання — надскладне. Складно пояснити, що Бог — такий хороший і всемогутній, але дозволяє усе це зло. Треба визнати, що або Бог — не такий хороший, або не такий вже і всемогутній. Або можна скинути провину на когось іншого. Наприклад — на сатану, або шайтана.

Іслам навіть пояснює звідки шайтан з’явився — це один з ангелів, що через свою гординю відмовився поклонятися Адаму. В християнстві мотив такого янгола теж є, але історія його появи в Біблії не обговорюється. І ось шайтан може змусити людей творити зло. Мені не до кінця ясно, чи смертельна хвороба в дворічних дітей — це теж справа рук шайтана. Якщо так, то виходить і шайтан має певні здібності. Авжеж має. Сумнівів не виникає, що в шайтана є багато можливостей творити зло. Він якщо не безсмертний, то явно довголітній. В нього є цілий почет чортів. І іноді він таки перемагає. В християнстві явно заборонена чорна магія саме тому, що вона працює.

Парадоксально, але єдинобожжя у тому вигляді, що його пропонують аврамістичні релігії, просто передбачають існування якогось злого бога. Його не можна називати Богом, бо Бог — один. Але чи не є це знову проблемою найменувань? Чому б тоді просто не взяти древні вірування слов’ян, назвати всіх “ангелами”, окрім Дажбога, якого назвати власне Богом. Бог з іменем Дажбог і почет з Велеса, Перуна, Сварога та інших і переконати всіх, що древнє язичництво — це єдинобожжя просто помінявши назви. До речі, таке і справді роблять, але повернемося до шайтана. Шайтан за всіма параметрами — бог. Принаймні за параметрами багатобожжя. Якщо багатобожник побачить оцю картину — Бог з одного боку з величезним почтом ангелів, архангелів та серафимів, а Шайтан — з другого боку з почтом чортів, демонів і інших злих духів, то просто подумає, що боги вирішили повоювати і війна затягнулася.

Іслам, оскільки не заперечує існування інших добрих, або злих духів, в котрих є певна сила, хоч однозначно не така, як в Аллага, теж лишається багатобожжям. Єдинобожжям його можна назвати лише тому, що більш єдинобожної релігії ми не знаємо.

А чи така можлива взагалі? Якщо відкинути шайтана, злих духів та ангелів, з чим ми лишимося? З Богом, котрому ніхто не заважає робити добро, але чомусь він цього не робить? Чистий монотеїзм впирається в проблему зла. Чисте єдинобожжя починає заперечувати само себе і стає абсурдним. При чому під чистим єдинобожжям я розумію віру в єдиного і доброго Бога-створителя, хоронителя моральних правил.

Мені проблема чистого монотеїзму нагадує проблему чистого мистецтва Малевича, що він його хотів досягти у своєму супрематизмі. Після його “Білого квадрату” (так, білого, я не помилився), що відкинув форму та колір, як умовності, рухатися далі було неможливо. Мистецтво, ставши чистим, вичерпало само себе. І стало абсурдним. Єдинобожжя не може стати чистим. Йому потрібен шайтан і почет ангелів, бо якщо немає ангелів, то звідки взявся шайтан? Без них воно стає абсурдним. Але з ними — воно не є чистим.

Підсумки

Я шукав чисте єдинобожжя і я його не знайшов. Є формально єдинобожні вірування, але тим не менше вони лишаються багатобожжям, хай і прихованим. Інші системи вірувань, як явне багатобожжя, пантеїзм та інші, теж мають право на існування і не є теологічно недосконалішими за аврамістичні релігії чи інші монотеїстичні вірування. Я з радістю почитаю про чистий монотеїзм, якщо такий існує.