Україна, як посол миру в світі

Чому позиція України — унікальна, і як ми можемо це використати щоб нести мир в світ.

Росія вторглася в Україну у 2022му. Україні почали активно допомагати західні і не лише західні держави. Але одночасно з тим інші народи почали обурюватися, що іншим світовим конфліктам стільки уваги не приділяється. Чому, мовляв, саме Україна? Чому не Сирія, Ємен чи Палестина? В цьому вбачають дволикість заходу, а дехто навіть вбачає расизм. Є відповідь на це питаня. А є також певна можливість для України, яку ми можемо використати після перемоги над Росією.

Спочатку з відповіддю. Насправді, захід досить мляво реагував і на вторгнення Росії в Україну у 2014му. Тоді війна велася гібридними методами і маскувалася під громадянську. Проблеми в Сирії та Ємені теж виглядають, як громадянські конфлікти, навіть якщо можна підозрювати, що це, насправді — проксі-конфлікти. Тобто війни, що виглядають, як війна між урядом і повстанцями, а насправді, це — війна між США і Росією, або Саудівською Аравією та Іраном. В таких конфліктах не так просто прямо підтримувати якусь сторону. Це може вилитися в новий В’єтнам, або Ірак.

Україна теж обурена пасивністю заходу у 2014му. В 2022му все змінилося, тому що Росія пішла війною відкрито, при чому без провокацій з українського боку. І таких воєн, де одна держава, ще й з ядерним потенціалом, так нахабно напала на сусідню, насправді, зараз ніде нема. Окрім того, Росія погрожує і іншим державам Європи, тому колективний захід кровно зацікавлений зупинити Росію в Україні.

А тепер про можливість для України. Україна після цієї війни може і, я переконаний, має стати послом миру у світі. Насправді всі ті, хто зараз обурені лицемірством заходу, мали б сподіватися, що Україна переможе. І що Україна почне відстоювати їхні права. Чому так? Україна теж постраждала від західного лицемірства. Оте все загравання з Росією, коли в нас проливалася кров на сході. Північний Потік-2, збільшення залежності від російського газу, так звана “реальна політика”, де інтереси грошей та бізнесу важливіші за людські життя. Україна теж побачила, що ООН не працює. Жартівливий твітер акаунт “Is EU concerned” (чи євросоюз стурбований) — це творіння України.

Зараз же Україна внесла чесність у світову політику. Зверніть увагу на жорсткі заяви наших дипломатів західним партнерам, як приклад — відмова німецькому президенту у візиті. Саме такої чесності бракувало. Але попри це є і інші моменти, в яких Україна — унікальна держава світу.

Ми відмовилися від третього найбільшого ядерного потенціалу в світі. Хіба весь світ не прагне ядерного роззброєння? Чи не є ми прикладом? Заради справедливості — ми не єдина держава, що відмовилася від ядерного статусу, з нами в компанії Казахстан, Південна Африка та Білорусь. На жаль, остання відмовилася від без’ядерного статусу і приймала участь в агресії 2022го року.

На відміну від багатьох європейських держав, у нас немає колоніального минулого, як у Франції, Британії чи Бельгії.

Українці чудово розуміють, що таке — бути гнобленими і репресованими. Ми розуміємо, що таке — коли забороняють твою культуру, чи мову і коли на твоїй землі панують жорстокі чужинці.

Україна не вела загарбницьких воєн і ніколи не була імперією.

В Україні — повна релігійна свобода. В нас мирно співіснують і церква і атеїзм.

Окрім того в Україні мирно проживає мусульманська меншина — киримли. В нас різні народи, мови, релігія та історія. Тим не менше відсутні етнічні чи релігійні конфлікти. Ми можемо бути прикладом для Європи, де є теж ісламські меншини. Але також можемо використати це як козир при вирішенні конфліктів на сході. Делегації мусульман буде значно легше переконувати інших мусульман до миру.

В Україні один з найнижчих в Європі рівень антисемітизму. Окрім того євреїв часто можна побачити у владних кабінетах і це не лише мало кому заважає, але насправді, навіть мало кого цікавить.

Україна не погрожує військовим вторгненням жодній державі. Ми — не завойовницька держава.

Тим не менше, і ми вже це довели, ми знаємо що таке боротьба за свободу. Ми — не пасивні глядачі. Ми знаємо, що таке війна. І нас неможливо звинуватити в тому, що ми — ситі європейці, котрі не знають про що говорять, коли ми говоримо про військові конфлікти та їх припинення.

Підсумувавши все це, ми можемо впевнено говорити, що ми — одна з наймиролюбніших націй світу. Ми розуміємо проблеми багатьох народів. На відміну від колективного заходу, а також на відміну від Росії ми не забруднені колоніальним минулим і ми знаємо що таке пригноблення. Ми можемо стати послом миру в світі. І я радий, що від нашого уряду виходить альтернатива U24, котра пропонує іншу безпекову альтернативу ООН. Я дуже хочу, щоб ця структура запрацювала. Я також хочу, і впевнений в цьому, що Україна може приймати участь у врегулюванні конфліктів. В нас хороші, або, принаймні, нейтральні стосунки практично зі всіма державами світу, включно США і Китаєм (так-так), які можуть нам допомагати у нашій мирній місії. Єдиним нашим теперішнім справжнім ворогом є лише Росія. І якщо Росія намагалася будувати біполярний світ, Україна може стати тим клеєм між сходом і заходом, між північчю та півднем. І при цьому не намагатися тягнути ковдру на себе, не намагатися ставати окремим незалежним полюсом. І, така моя скромна надія, після нашої над ними перемоги, Росія змінить риторику. За декілька років прийде усвідомлення своїх помилок. І, можливо, світ нарешті позбавиться від російської брехні і можна буде чесно дивитися на конфлікти. А не так, як зараз — якщо США за одних, то Росія обов’язково стане на сторону інших.

Україні не можна втрачати чесність. Ми маємо засудити речі, які вимагають засудження, не залежно від того, хто це зробив. Можливо нам треба переглянути бомбардування Белграда, чесно подивитися на Палестину, публічно засудити вторгення США в Ірак. Приймати не ту сторону, яка нам подобається, а ту, котра права.

Я не наївний, конфлікти іноді не можливо вирішити просто. Але я впевнений що в людей є мозок, яким ми можемо думати. Або душа, як вам більше подобається, котра нам може підсказати правильний шлях. Люди вміють говорити і, я впевнений, можуть вміти домовлятися. І Україна може приймати у цьому участь. Якщо ми хочемо, щоб світ став кращим місцем для життя, ми можемо спробувати. Нам треба користуватися моментом, поки весь світ на нашій стороні.

Але спочатку нам треба перемогти.