Танцюючі мусульмани, або вкрай короткий опис суфіїв

Ми живемо в державі, де домінує християнство. Про мусульман дізнаємося опосередковано з фільмів або новин. Не знаю як зараз, але колись голівудські фільми, як і російські, не змальовували мусульман найкращим чином. А в новинах мусульмани зазвичай згадуються у формі терористів-смертників, або бойовиків ІДІЛ. Тому побутове бачення мусульман часто перекошене в сторону негативу. Цей стереотип ламають наші співвітчизники киримли, в більшості своїй мусульмани. Але ісламські терористичні угрупування від цього нікуди не зникають, Афганістан живе за законами строгого шаріату, ІДІЛ продовжує свою агресивну політику. І тому глибоко віруючі мусульмани часто асоціюються з джихадом і автоматом Калашникова.

І ось виявляється, що існують суфії. Теж глибоко віруючі мусульмани, яких просто не показують в новинах. І ці суфії ну вже зовсім не схожі на замотаних бойовиків з автоматом в руках. Вони — повна протилежність.

Хто ж такі суфії? Основна їхня ідея полягає в тому, що дотримання етичних правил та законів, прописаних в Корані, тобто шаріату — це лише перша стадія. Для того, щоб по-справжньому пізнати Аллага і знайти щастя, треба піти далі.

Другою стадією є вибір певного шляху, тарікату. Тарікат можна сприймати як ісламський орден, щось типу домінікан або бернардинів в християнстві. Вони не є повним аналогом, бо не обов’язково вимагають відмови від мирського життя. Схожими на монахів у суфіїв є дервіші. Основною практикою тарікату є більша кількість молитов, окрім обов’язкових п’яти. І молитви можуть виконуватися по різному — і співаючи, і танцюючи, і в групах, і тихо наодинці. Якщо ви бачили колись танці чоловіків в білих сукнях, котрі крутяться навколо своєї осі, то це і є одна з таких практик. Суфії при таких обрядах входять в своєрідний транс, або медитативний стан. Є багато інших практик, в різних тарікатах — свої. Між ними може бути різної міри аскетизм, мандри, глибоке вивчення законів ісламу, контроль над власними почуттями і поведінкою та інше.

Виконуючи приписи ордену, можна досягти третьої стадії — хакіхату — очищення від невіри (від куфр), бачення сокровенного (гайб), возз’єднання з божественним, або навіть повне розчинення себе у Аллагу (фана). Можна сказати, що хакіхат — це аналог нірвани в буддизмі, мокші в індуїзмі, або саторі в дзені.

Суфізм у деяких своїх формах віддалено нагадує дгармічні релігії. Можна навіть провести певні паралелі, що суфії в ісламі — це як школа веданта, або рух шрамана в індуїзмі.

На загал суфії визначаються віротерпимістю. Суфізм називають і містичною течією ісламу, і інтелектуальною. Обидва визначення вірні, бо суфізм — різний. Суфії під час своїх духовних пошуків збагатили ісламську культуру. Мабуть найвідомішим суфієм є поет Румі. Чи був суфієм Омар Хайям не ясно. А я з радістю читаю суфійські притчі.

Наскільки суфізм виправданий Кораном? Цілком виправданий. Коран дозволяє більшу кількість молитов ніж п’ять і ніде немає заборони на співи, чи танці під час молитви. Щодо містичного єднання людини і Аллага (вже згадувана фана), то ось уривок з Корану (50:16), котрий каже, що Аллаг людині — близький:

Істинно, створили Ми людину, і знаємо, що нашіптує їй душа її, і Ми ближче до неї, аніж шийна жила!

І тут ще треба трохи пояснити про Коран. Коран написаний арабською мовою, котра є дуже багатою на синоніми. Кажуть, що в арабській є більше сотні слів для лева. При перекладі на інші мови ці синоніми часто перекладаються одним словом. Таким словом є також слово серце, яке згадується під різними словами в оригіналі. Дослідники Корану прийшли до висновку, що ці різні слова вживаються не дарма і в цьому є певний прихований зміст. Пошуки таких прихованих значень також сприяло розвитку суфізму. При читанні Корану українською такі деталі втрачаються. І це — одна з причин, чому лише арабський Коран вважається святою книгою. А переклади — вже ні.

До прикладу нафс — важливий термін, що можна перекласти як серце, его чи душа. Суфії строго у відповідності з Кораном, окреслили три стадії розвитку душі. Перша — душа закликає до зла (Коран 12:53), друга — душа дорікає (75:2), третя — душа заспокоїлося (89:27). Зрозуміло, що треба прагнути до третьої стадії.

В деяких ісламських державах суфізм вважається єрессю і переслідується. Хоча, насправді, суфії — найсправжнісінькі мусульмани. І якщо уявити собі іслам, як шкалу, то з одного боку ми маємо ісламських фундаменталістів, а з другого — суфіїв. Принаймні я так собі це уявляю.