Древні

Альтернативний погляд на пошуки древніх технологічних цивілізацій

Думка про Древніх багатьом не дає спокою. Можливо люди шукають якусь древню мудрість, чи древню силу. І не важливо, чи це міфологія, як у греків зі своїми легендами про людей Золотого віку, чи це літературні древні боги Лавкрафта, чи історики, що проводять свій час на розвалинах древніх міст в Туреччини чи то любителі альтернативної історії, що намагаються приписати древнім народам знання про сучасні технології або і взагалі знаходять залишки розумної діяльності у відкладеннях юрського періоду. Древність захоплює.

Якщо древністю вважати приблизно 2000–2500 років тому, то можна зануритися у історію, задуматися і почати бачити артефакти древності навколо себе. Це наша кирилиця, з фінікійсько-єгипетськими предками. Це шумерський поділ годин і хвилин на 60 рівних частин. Це Біблія, Дао де дзін і Одісея. Навіть якщо хочеться чогось древнішого, лишень зайдіть на кухню і побачте там глиняний глечик, техніку випалювання якого вигадали ще більше ніж 10 тисяч років тому або просто гляньте на свого собаку, час приручення якого теж губиться у глибині віків. Чи просто розпаліть вогонь. Древність оточує нас.

Але когось не задовільнить таке пояснення. Що таке якихось 10 тисяч років, якщо нашій планеті вже 4.5 мільярди? Хіба не знайдеться щось подревніше? Високотехнологічна людська цивілізація з Атлантиди віком у 50 000 років? Інопланетяни, що жили на планеті в часи зародження людства як такого? Чи, можливо, розумні рептилоїди в тріасовий період? Оце б дійсно було щось древнє.

Але як би це все романтично не звучало, воно розбивається об наукові дані. Люди — це перші розумні створіння на Землі. Час першої цивілізації навряд чи перестрибне позначку 15000 років до нашої ери і, на жаль, окрім руїн і уже згаданих загальнолюдських знань від них нічого не лишилося. Здається, що пошуки древніх нікуди не ведуть.

Але, можливо варто глянути на це питання з іншого боку. З часу кембрійського вибуху пройшло приблизно півмільярди років. За цей час з не надто складних багатоклітинних організмів виникло все багатство життя, що ми зараз бачимо. Щось схоже на людину почало кристалізуватися 2 мільйони років тому і лише 100 тисяч років тому ми набули нашого приблизного теперішнього вигляду. Пройшло ще 90 тисяч років поки не було збудовано перше місто. Наша цивілізація, і це не нова думка, — лише мить у історії Землі. Але так буде не завжди. Земля продовжує крутитися а Сонце — світити і це — надовго. Можливо варто глянути у майбутнє? Не на сто років вперед. І не на п’ятсот. Що буде з нами за двадцять тисяч років? А за двісті тисяч? Які б не були катастрофічні наслідки ймовірних антропогенних катастроф, навряд чи люди за цей час зникнуть. А що якщо бути ще сміливішими і глянути на мільйон років уперед? За цей час ми станемо іншим видом. Або інший вид займе наше місце. Можливо це станеться не через мільйон років, а десь… ну за півмільярди. Чому б ні? Земля продовжуватиме крутитися а Сонце далі світитиме. Вода існує на поверхні Землі вже з чотири мільярди років і можна вважати, що вона протримається ще як мінімум стільки ж, і життю — бути. Це — дуже далеке майбутнє. Його масштаби не вкладаються в людській голові. Можливо щось станеться і все життя загине. Але вже з Землею щось ставалося — гинуло багато але не все. Ймовірно так буде і у майбутньому. Але до чого я це веду? Ким ми будемо для майбутніх поколінь? Для майбутнього розумного життя? Як щодо того, що древніх шукати і не треба? Тому що ми і є — Древні.