Індуїзм: парасолька чи мозаїка?

Індуїзм — третя по кількості релігія світу після християнства та ісламу. Випереджує по кількості буддистів. Більше частину індуїстів живе в Індії. На цьому, зазвичай, і закінчується зрозумілий опис цієї релігії і починається плутанина. Читаючи різні джерела не зрозуміло скільки там богів, який з них найголовніший, які між ними зв’язки, чи є це різні боги, чи просто іпостасі одного й того самого Бога, чи вони всі взагалі є лише метафорами і ніякого бога нема. Рама, Вішну, Шива, Крішна, Індра, Брахма — хто з них головний, хто кому підпорядковується — нічого не ясно. Та й сама практика поклоніння незрозуміла, тут співають Харе-Крішна, а там аскет сидить і курить марихуану. Плутанина ще та.

Насправді все закономірно і нормально. Заплутано — так. Але хто казав, що має бути просто? Люди живуть і вірять в те, що хочуть. А категоризація їхніх вірувань — це вже наша проблема.

Чому все так заплутано?

Тут треба нагадати, що Індія — величезна держава. По кількості населення вона наздоганяє Китай. Там живе більше мільярда людей. Це, для порівняння, більше ніж двісті Чехій, чи три тисячі Ісландій. Народів там — сотні, при чому вони не належать до одного сімейства. Логічно, схожа ситуація з мовами. І по кількості населення, і по кількості народів, і по кількості мов Індія перепльовує всю Європу з великим запасом. За деякими показниками — в декілька разів. Не дивно, що в різних областях вірування різні, особливо якщо врахувати відкритість індуїзму до різних ідей. В одній області можуть переважати поклоніння одним богам, в іншій — іншим. Вірування переносяться по території, виникають різні секти, котрі мандруючи знову ж таки змінюються і набирають місцевих елементів. І ось всю цю строкату мозаїку вірувань ми для зручності називаємо індуїзмом. Якщо ж глянути історично, бо ж індуїзм не виник на пустому місці, то ми бачимо еволюцію цієї релігії з давніх давен. Еволюцію через форми, які не нагадують одна одну. І тепер нам треба відмовитися від алегорії “мозаїки” і визнати, що індуїзм — це радше термін-парасолька, під яким сховалися різні напрями і конкуруючі течії. Але щось в них має бути спільне. Інакше слово “індуїзм” би не означало нічого.

Протоіндуїзм

Якщо заглибитися в минуле на чотири-п’ять тисяч років, то в Індії вже точно була якась релігія. Яка вона була точно — не ясно. Можна вгадувати — поклоніння силам природи, окремим каменям чи деревам, обряди закликання дощу — загалом щось схоже на всі древні релігії, що досі лишилися нам у формі мольфарів, ворожок чи шаманів. Але оскільки точно не ясно, їдемо далі.

Веди

Якщо глянути на демографічну карту Індії, то складається враження, що індоєвропейці прийшли з північного заходу і потіснили дравідів на південь. У віруваннях тодішньої Індії поєдналися два основних елементи. Перший — це типовий індоєвропейський політеїзм. І обов’язково з богом блискавки на чолі. Аналог Перуна, Зевса, Юпітера або Тора. В Індії його звали Індра. Другий — дравідські вірування. Можливо звідти пішли багаторукі боги, любов до корів та слонів і кастова система. І десь в цей час створюються Веди — найдавніші релігійні тексти, котрими користуються і досі. Веди діляться на чотири частини — гімни, пісні, жертвоприношення і заклинання. Всім цим займалися брахмани — священники. Як бачимо з самого поділу Вед, там не так ішлося про якісь моральні закони, як про правильне поклоніння богам. Далекою аналогією є старозавітне п’ятикнижжя, де чітко вказується де, коли і як треба приносити в жертву ягня або барана, і де роль брахманів займали левіти. В такій формі індуїзм, або, точніше, ведична релігія, до сучасності не дожила.

Упанішади

Але Веди нікуди не зникли. До них почали писати коментарі і найважливішими коментарями до Вед стали Упанішади. Якщо Веди створювалися в другому тисячолітті до нашої ери (в оригіналі це була усна творчість), то Упанішади створювалися на тисячу років пізніше. Упанішади — це філософські твори. Їх також можна назвати містичними. Їхній вдумливий стиль сильно відрізняється від пишних гімнів Ріґведи чи коротких заклинань Атхарваведи. І от, власне, ера Упанішад є вкрай цікавою. Бо саме в час їх створення почався розквіт аскетичного руху, шрамана. Люди шукали істину, намагалися знайти інший шлях поклоніння аніж брахманські жертвоприношення та співи. Люди звертали увагу на мораль, причину щастя і нещастя. Такий шлях був заглибленням в себе. Власне з такого аскетичного руху і виникли буддизм та джайнізм. Період осмислення Упанішад розпочав еру різних шкіл індійської думки. Наприклад веданта, або йоґа.

Вже значно пізніше ці філософські школи поділять на дві групи — класичні, котрі визнають авторитет Вед і єретичні, які його не визнають. Або астіка і настіка, в індійській термінології.

Деякі з них мають далеких кузенів у грецькій філософії. Наприклад до класичних шкіл належить ньяя (Nyaya), котра розвивала науку логіку і можливість пізнання, і її можна прирівняти до грецьких софістів. Також сюди належить вайшешика (Vaisheshika), дечим схожу на атомізм Демокріта. До єретичних шкіл належить строго атеїстична чарвака (Charvaka), аналог епікурейства зі своїм наголосом на насолодах.

Індійські філософи розвинули наступні поняття: реінкарнація — відродження у іншому тілі після смерті; карма — відповідальність за свої вчинки, в тому числі у наступному житті; ґуни — три категорії речей (умовно хороші, погані і пристрасні); майя — ілюзорність світу; сансара — колообіг життя; дуккха — страждання, котре пов’язане з сансарою; мокша — звільнення від циклу перероджень і страждань. Якщо ви цікавитеся буддизмом, то в цьому переліку майже всі терміни вже знайомі. Лише мокша в буддизмі називається нірваною.

Йоґа

Цікавою школою є йоґа, котра дала свій рецепт для особистого вдосконалення та звільнення від негараздів цього світу. Для досягнення найвищого стану свідомості (самадгі) філософи йоґи радили вісім етапів. Першим був етап яма (yama) — утримання від негативних вчинків. Конкретно заборонялися завдання шкоди живим створінням, брехня, крадіжки, чужоложство, жадібність. Другим етапом був ніяма (niyama) — чистота тіла, думок та мовлення, невибагливість та вміння бути задоволеним тим, що маєш, дисципліна, вивчення Вед та посвята Богу. Третім етапом була асана (asana) — в оригіналі вивчення поз для медитації, котре потім породило цілу дисципліну — хатха-йоґу — фізичні вправи, те, що ми на заході називаємо просто йогою. Четвертим етапом був контроль дихання. Наступні чотири етапи більш відірвані від фізичної реальності і є поступовим покращенням вміння концентрації, медитації, контролю над собою та очищення своїх думок. Останнім етапом є поєднання з об’єктом медитації, що є аналогом просвітлення (саторі)— в дзен-буддизмі. Тут вже очевидно, що європейське розуміння йоги сильно відрізняється від того, що є йоґа насправді.

Нетипові течії

До єретичних шкіл окрім буддизму, джайнізму та вже згаданої атеїстичної чарваки, також належали скептики та фаталісти, або аджняна та адживіка. Чи вважати ці напрями індуїзмом — це питання визначень. Буддисти не вважають себе індуїстами, але, зі слів одного мого знайомого індуса, індуїсти буддистів такими вважають.

Ви вже мабуть зрозуміли, що ці школи не збігалися у поглядах. Але вони не були догматичними. Їхні суперечки схожі на суперечки грецьких, чи китайських філософів, котрі мирно обговорювали свої думки на форумах, або обмінювалися критичними зауваженнями в писемній формі. Це сприяло відкритості індуїзму. Співіснування такої кількості шкіл призвело до природного висновку, що є різні шляхи і людина має право обирати той, який їй подобається більше. З одного боку це добре, тому що немає фанатичного релігійного переслідування. Але з другого боку це може спричинити появу моторошних, а то й небезпечних напрямів. Наприклад кривавий культу богині Калі, який вимагає людських жертвоприношень. Зрозуміло, що законом це карається, але не всіх це зупиняє. Або могильні аскети аґгорі, котрі обмащуються попелом мертвих, медитують на трупах і носять прикраси з людських кісток.

Ціль життя

Для того щоб додати до розмаїтості індуїзму, згідно з Упанішадами людина має переслідувати в житті чотири цілі — чеснотна поведінка, багатство, фізичне задоволення та вивільнення з колообігу життя, або дгарма, артха, кама і мокша (яка вже згадувалася). Зрозуміло, що ці цілі не завжди сумісні і треба вміти якось їх збалансовувати. Як їх поєднати, і про кожну з них в окремості обговорюється в різних книгах. Оскільки тексти часто в індійській культурі називаються сутрами, то книга про фізичне задоволення (тобто про каму) так і називається — Кама-Сутра. Мені вже давно один індус казав, що європейці не читають, що там в тій Кама-Сутрі насправді написано, а просто додають свій текст до картинок, відкидаючи сам текст. Я не витримав і переглянув Кама-Сутру. Там згадується, що жінка в ідеалі має опанувати 64 види задоволень. Між ними співи, танець, татуювання, архітектура, хімія, столярство, лінгвістика, азартні ігри, ведення воєн, арифметика та інші. Це дійсно був не зовсім той текст, який я очікував. Про секс там теж є, не переживайте. Але насправді в текстах зазвичай надається перевага чеснотливій поведінці (дгарма) перед багатством та насолодою, а вивільнення (мокша) є головною ціллю будь кого.

Епоси

І навіть на Упанішадах з філософією та аскетами індуїзм не зупинився і, щоб геть вже всіх заплутати, пішов ще далі. Цього разу натхненням стали епоси Магабгарата та Рамаяна. Епоси — це вам не гімни і не філософські тексти. Індуїзм став народним. Почалися танці і співи. З’явилися вайшнави, шиваїти та шакти — прихильники Вішну, Шиви та Шакті відповідно. І прихильники Крішни — крішнаїти. Так, це ті, що люблять співати Харе-Крішна. Самі епоси — величезні. Але одна важлива частина Магабгарати навіть перекладена на українську, і вона достатньо коротка. Йдеться про Бгаґават-Ґіту. Ця частина Магабгарати настільки важлива, що часто видається окремою книгою. Що вже характерно для індуїзму, там описуються різні шляхи, котрими може піти людина для вивільнення свого духу і всі вони будуть правильними, хоча і різними. Конкретно там описуються шлях дій, шлях поклоніння і шлях знання чи то роздумів, або карма-йоґа, бгакті-йоґа і джняна-йоґа. Часто сюди додають четверту раджа-йоґу, або шлях медитації.

Сикхізм

Для повноти картини треба ще просто згадати про строго монотеїстичний сикхізм, що виник приблизно п’ятсот років тому. Він хоч індуїзмом і не є, але явно формувався під впливом індуїзму, як і ісламу. З індуїзму сикхізм взяв, в тому числі, ідеї карми, сансари, реінкарнації та медитації.

Висновки

Ось така різнобарвна картина вийшла. І, повірте мені, індуїзм не зупиняється і розвивається далі.

То що ж з цього всього вважати власне індуїзмом? Мабуть найправильнішим визначенням буде — будь-який світогляд, що визнає авторитет Вед. Оскільки буддизм, джайнізм та сикхізм авторитету Вед не визнають, індуїзмом їх не вважатимемо. З одного боку — це все одно дуже широке визначення і термін “індуїзм” продовжує бути чи то мозаїкою, чи то парасолькою. А з другого боку — як позначити релігії, схожі на індуїзм незалежно від визнання авторитету Вед? Адже важко не побачити спільних рис між індуїзмом та, наприклад, буддизмом. Для їх позначення існує термін “дгармічні релігії”, від слова дгарма — закон, аналог “аврамістичних релігій”, що об’єднує юдаїзм, християнство та іслам. Огляд будь якої дгармічної релігії дуже бажано починати хоча б з поверхневого огляду історії індуїзму для її кращого розуміння. Тоді не будуть дивувати такі факти, як, наприклад, вшанування індуїстського бога-птаха Ґаруди в буддистських державах.

Дгармічні релігії об’єднують віра в сансару, карму, нірвану (мокшу), заохочується медитація та вегетаріанство. Ненасильство є важливою складовою дгармічного світогляду. Магатма Ґанді це проілюстрував своїм життям. На жаль, ненасильство перемагає далеко не завжди, тому така відсутність агресії спричинила своєрідну пасивність щодо зовнішніх викликів, яка підсилюється вірою в переродження, карму а також досить сильним зосередженням на собі і власному вивільненні. Це — далеко не абсолютне правило і, наприклад, сикхи, навпаки, мають репутацію воїнів.

В крайній формі ненасильство проявляється в джайнізмі, де заборонено знищувати навіть комашок. Це призвело до цікавих наслідків: джайни не схильні були ставати землеробами, щоб не зашкодити комахам, натомість обирали інші, більш складні, але менш шкідливі для середовища, професії. І тепер джайни — найзаможніша релігійна група в Індії.

Що почитати

Для того, хто зацікавився індуїзмом і хоче прочитати якісь святі тексти, але не хоче присвятити декілька місяців чи років читанню Вед, є список книг, що називається Прастхана Трайя — Три Джерела, який цілком реально перечитати у короткий термін. Конкретно це:

1. Брахма-Сутри
2. Основні Упанішади (зазвичай наводять список з десяти Упанішад)
3. Бгаґават-Ґіта (частина Магабгарати)

Всі їх можна знайти в англійському або російському перекладі. Є переклад Бгаґават-Ґіти українською. І саме з неї раджу починати, як з найпростішого для розуміння тексту.