Хороші рускіє читають Кобзар

Війна 2022-го — це війна цивілізаційна. Це війна добра і зла. Свободи і тиранії. Це воістину філософська війна, що породжує величезну кількість як відповідей, так і питань.

Одна з революцій, що зараз відбувається — це революція культурна. В Україні починається переосмислення мовного питання — мабуть в цьому році буде найбільша кількість людей, що перейде на українську. Переосмислюється історія — тепер думка про те, що саме Україна є нащадком Київської Русі сприймається значно серйозніше. А мова наша, і культура наша — не побічні явища поруч з великоруською величчю. А радше навпаки — правдива культура поруч з недолугим великоруським монстром. Війна 2022-го довела неспроможність російської культури. Їх культура вийшла некультурною і породила виродків. Українська культура породила героїв. Культура великоросії — культура рабів. Культура України — культура вільних духом людей. Що тепер вважати величчю?

Чи не перевернулася тепер свідомість? Чи не варто тепер великоросам зрозуміти, що їх культура — другорядна? Якщо раніше вони вважали, що російська — мова великої культури, а українська — то нею лише в селах розмовляють, може б їм змінити думку? Чи не варто їм зараз вчити українську, щоб нарешті можна було торкнутися вільної і прекрасної культури? Якщо зараз рускій вирішить, що вчити українську — це дивно і, навіть, трохи образливо, то чи хороший він після цього? Можливо саме українська є його рідною, а російська — штучним елементом, прищепленим йому для його ж уярмлення? І якщо саме Україна — це нащадок Київської Русі, то така думка — логічна і правильна.

Тому я і кажу. Хороші рускіє мають зрозуміти, що їх ввели в оману. Хороші рускіє зараз вчать українську. І читають Кобзар.