Подвиг третій: Керинейська лань

Ця стаття належить до циклу статей про сучасну інтерпретацію подвигів Геракла.

Еврістей побажав, щоб Геракл приніс йому живою Керинейську лань. Це була чарівна тварина з мідними копитами та золотими рогами, яка невтомно бігала і була улюбленицею Артеміди. Геракл довго ганявся за нею і ніяк не міг наздогнати — настільки прудкою і невтомною була лань. Лише через рік вдалося йому її наздогнати, він схопив її, поклав на плечі і приніс Еврістею. По дорозі його перестріла обурена Артеміда, котра висварила Геракла, що той схопив її улюбленицю. Але Геракл вибачився, пояснив ситуацію і Артеміда пробачила йому. Після того, як Еврістей побачив, що подвиг було виконано, Геракл відпустив лань назад у ліси.

Цей подвиг дивує своєю безглуздістю. Лань нікому не заважала і потрібна була лише Артеміді. Тобто, виходить, Геракл цілий рік ганявся за ланню, просто щоб потім її відпустити. Втратив рік на абсолютно непотрібну річ. Еврістею вона потрібна не була. Чи не краще іноді пояснювати замовнику, що йому насправді не потрібно те, чого він хоче? Не виконувати сліпо всі його побажання, а, як майстер своєї справи, пояснити клієнту, що йому насправді може знадобитися? Можливо, не кожен клієнт погодиться, але багато будуть вдячні за такий підхід.

Звичайно, в Еврістея могли були інші мотиви — можливо він просто хотів спекатися Геракла, сподіваючись, що герой лань ніколи не наздожене? Або сподівався, що Артеміда не пробачить Гераклу, а все таки його якимось чином покарає, а то й вб’є? Дванадцятий подвиг покаже, що цей останній план би все одно не спрацював. Про мотиви Еврістея ми можемо лише гадати. Повернімося до подвигу.

Але в чому власне полягав подвиг? Сам факт того, що Геракл спіймав лань не дуже вражає. Вражає час, який він витратив на те, щоб це зробити. З певної точки зору це навіть антиподвиг. Якби він злапав лань в перший же день, це було б значно крутіше. Але тоді б це нас не так вразило. Це змушує задуматися. Якби Геракл виконав роботу краще, нас би це вразило менше. А оскільки він її виконав не найкраще — то йому це зарахували, як подвиг. Чи не буває так, що ми недооцінюємо роботу майстра саме через те, що він все робить легко і невимушено? Якщо комусь цікаво, то невимушена робота майстра — це одна з важливих тем даосизму. Називається це ВуВей, що іноді перекладають як “неробіння”, хоча точнішим перекладом би було “невимушеність”. В цьому подвигу Геракл був не ВуВей. Зате Геракл довів, що вміє спритно бігати і має величезний запас терпцю.

Люди — витривалі бігуни. І якби Геракл біг за ланню три дні і три ночі без відпочинку, то це б навіть подвигом не назвали і навряд чи би це взагалі здивувало древніх греків. Для сучасної людини, котра рідко може пробігтися довше ніж п’ятнадцять хвилин це здається неймовірним. Але історія австралійського бігуна Кліффа Янґа показує, що це цілком в людських силах. Хто не чув цієї історії, обов’язково пошукайте і почитайте — вона прекрасна. Якщо коротко, то був в Австралії забіг розрахований на декілька днів. Один, нікому невідомий бігун, не знав, що в нічний час бігти не треба і, хоч і сильно відстав на старті, прибіг першим. Коли його спиталися, як же ж він не спав вночі, він відповів, що сам — скотар, і не раз бігав днями і ночами за своїми заблукалими овечками. Він, власне, започаткував нову еру ультрадовгих забігів, коли бігуни ночами не сплять. А от Геракл біг рік.

Це ж який терпець треба мати, щоб цілий рік наздоганяти лань! Хоча Геракл і не був ВуВей, але дзен він цілком міг спіймати. Дзен-буддизм, вже друга східна релігія, котру я згадую в цій статті, передбачає досягнення просвітлення. Є різні методи, як його досягти, і між ними є також монотонна робота. Або, у випадку Геракла, біг. Мене свого часу вразила історія восьминожиці, котра висиджувала свої яйця декілька років. Також мене дивує терпець павуків, які тижнями чекають на муху. Як вони це роблять? Як так, що їм не нудно? Відповідь, цілком в стилі дзенських коанів — просто тому що їм не нудно. Повна зануреність у власні дії, їх усвідомленість — це теж частина дзен-буддизму. Свого роду медитація. Нудьзі в такому випадку — не місце. Взагалі дзен — занадто складна тема, щоб розкрити її в одному абзаці.

Але не тільки дзеном одним. В Біблії теж є, цілком підходяща для цього випадку цитата “Стукайте і відчинять вам” (з Луки 11:5–13), хоча подана більше в контексті не терпцю, але наполегливості. І Геракл таки довів, що якщо наполегливо працювати, то можна досягти результату. В цьому плані він молодець. Але помітьмо, що і в цьому подвигу Геракл вирішив проблему “в лоба”. Ніякої винахідливості. Хто зна, можливо, якби він лань погодував, то вона б сама до нього підійшла?

Якщо глянути на весь цей подвиг більш метафорично, чи не є Керинейська лань символом тих важкодосяжних речей, які ми прагнемо, а коли отримуємо, то розуміємо, що вони нам не потрібні? Це може бути гарний автомобіль, діамантове кольє. Чи більш абстрактно — слава, гроші. Іноді чоловік намагаєтсья звабити жінку зі всіх сил, а потім, коли досягає свого, втрачає інтерес. Така жінка є Керинейською ланню. І вона в цьому не винна.

Прийшов час, зрештою, глянути на саму лань. Що таке лань? В теперішній класифікації лань — це вид оленя. Але історично ланню називали самку оленя. І саме в такому значенні це слово вжите в цьому міфі. Керинейська лань — це самка. Звідки в самки взагалі роги? Є деякі олені, самки котрих мають роги, але такі живуть на далекій півночі. Можна, звичайно, списати таку рогату лань на багату уяву древніх греків, якби не той факт, що в оленички таки можуть бути роги. Це, звичайно, рідкісне явище, але буває. Один з випадків — це коли в самки аномальне високе виробництво тестостерону. Інший випадок — це коли особина генетично — самець, але через проблеми з виробництвом, чи сприйняттям тестостерону, особина (фенотипічно) лишається самкою, правда безплідною. Цікавою деталлю міфа є те, що ця лань була улюбленицею Артеміди — богині, яка відмовлялася від контактів з особинами протилежної статі і дітей не мала.

І тепер, увага, такі аномалії з тестостероном, генетикою і фенотипом бувають не тільки в оленів. В людей це теж трапляється. Іноді їх, не цілком коректно, називають гермафродитами. Хоча правильніше було б говорити “інтерсекс”. І тут є одразу два висновки. По перше — маємо типову проблему категоризації, про яку попереджає вже згаданий дзен-буддизм. В нас є дві категорії — чоловіки і жінки, і наскільки б вони нам не здавалися чітко визначеними, абсолютними вони не є. Існують люди, що не вписуються в ці категорії і багато кого це вводить в ступор. По-друге — люди “інтерсекс”, як і Керинейська лань, як такі, нікому не заважають. Треба сприйняти їх такими, якими вони є, і не намагатися їх вважати меншовартісними, просто через те, що вони не вписуються у наші звичні категорії.

В наступному подвигу Гераклу теж доведеться злапати тварину, але передісторія там значно цікавіша ніж сам подвиг.