Сучасний погляд на подвиги Геракла

Швидше всього ви вже чули про Геракла і його дванадцять подвигів. Але про всяк випадок коротко підсумую, хто він такий.

Якщо коротко, то Геракл — це персонаж грецької міфології, напівбог-напівлюдина, що славився своєю нелюдською силою. В римській традиції його називають Геркулесом. Найбільше прославився виконанням дванадцяти завдань, що йому давав цар Еврістей, які на перший погляд було неможливо виконати, тому їх зрештою назвали подвигами. Ще в древній Греції був улюбленцем народу, але в впродовж віків і дотепер він користується популярністю. Дісней зняв про нього мультфільм, в дев’яностих показували про нього серіал, Агата Крісті написала збірку оповідань “Подвиги Геракла”, де проводила паралелі між цими подвигами і детективними історіями, маємо навіть кашу “Геркулес”. Саме з подвигів Геракла у нашу мову увійшли такі поняття, як “голови гідри”, які скільки не рубай, ростуть нові, або “авгієві стайні”, які треба очистити, але не ясно як.

Переосмислення подвигів почалося ще як мінімум в середньовіччі, коли в них шукали метафоричний зміст. Я теж спробував глянути на ці подвиги під іншим кутом. Оскільки і так зрозуміло, що Геракл всі подвиги виконає, то іноді мене більше цікавили обставини подвигу, спосіб виконання, наслідки, загальне враження, погляд зі сторони жертви, замовника чи інших персонажів історії. Деякі подвиги дуже яскраві і запам’ятовуються — до таких належать вже згадувані перемога над гідрою та очищення Авгієвих стаєнь. Цікавим є також подвиг про золоті яблука. Багато ж інших спочатку не вражають такою глибиною і здаються звичайними казочками, де хороший герой з легкістю перемагає поганого. Саме ці “нецікаві” подвиги і стали для мене викликом, загадкою, дзенськими коанами, які я мав розгадати, щоб знайти в них якийсь інший, прихований і неповторюваний зміст. Не знаю наскільки мені це вдалося, але я отримував насолоду від цих пошуків, якими я і вирішив поділитися.

Але для початку ще додам інформації про самого Геракла і чому йому довелося ці подвиги виконувати. Геракл — це позашлюбний син Зевса — головного бога грецького пантеону і людської жінки Алкмени. Оскільки син — позашлюбний, то його ненавиділа богиня Гера — законна жінка Зевса. Насправді в Зевса було багато інших позашлюбних дітей, але для цієї розповіді це не важливо.

Геракл ще з самого дитинства відзначався надлюдською силою і ще в колисці задусив двох змій, яких послала Гера, щоб вбити ненависного їй малюка. Коли Геракл виріс, то забив свого вчителя, котрий картав його за небажання вчитися. Згодом він одружився, в нього народилися діти. Але у приступі шалу він убив всю свою сім’ю, а коли прийшов до тями, то йому стало шкода і він пішов до оракула, щоб дізнатися як йому змити свій гріх. Оракул йому велів піти до царя Еврістея і виконати десять справ, які той йому доручить. Полохливий Еврістей перелякався Геракла і давав йому надскладні завдання, сподіваючись, що той під час виконання загине, або хоча б не повернеться. Оскільки два подвиги були не зараховані, разом їх стало дванадцять.

Вже на цьому етапі мені прийшла, можливо і не оригінальна, думка. А саме, що негативно змальований персонаж Еврістей є насправді ключовим для історії. Саме завдяки йому багато людей позбавилися ненависних потвор. І не знати чи став би Геракл таким популярним, якби не Еврістей з його, іноді досить гуманними, завданнями. В сучасній інтерпретації Еврістей цілком міг бути “головою” в парі “голова-виконавець”. Ідея “хорошого Еврістея” вимагає змін декількох міфів, що дозволено в мистецькій обробці, але в цьому аналізі я цього робити не збираюся, тому лишаю його “поганим”, але повністю про нього не забуду і час від часу згадуватиму його і його мотиви.

На останок скажу, що жоден античний автор не записав всі дванадцять подвигів по порядку і їх список був відтворений з різних джерел. Окрім того більшість подвигів мають різночитання. Через це я зміг дозволити собі свободу вибирати той варіант міфу, який мені більше подобався.

А тепер, після такого довгого вступу, можна приступити до власне моєї інтерпретації міфів. (Клікніть на посилання для інтерпретації міфу).