Чому вибори в принципі - не справедливі

Намагаючись пояснити принципову несправедливість виборів одній молодій людині, мені вдалося скласти дуже просту модель, результати якої здивували навіть мене. Тому вирішив поділитися.

Уявімо собі вибори мера в умовному Тигрові. Для спрощення є лише три кандидати - Білютка, Луговий і Мазюник.

Демографія міста - 11 мешканців. П’ятеро обожнюють Білютку і ненавидять Лугового. У чотирьох - протилежні настрої. А за Мазюника готові проголовувати лише двоє. Ті двоє не люблять обидвох інших кандидатів, але Білютку ненавидять більше.

Якщо протиставити Мазюника проти кожного з інших кандидатів - він у них виграє. Наприклад Мазюник проти Лугового - за Мазюника проголосують не лише двоє його прихильників, але й п’ятеро людей з табору Білютки, просто тому що вони ненавидять Лугового. Таке зазвичай називається “голосувати проти” і часто згадується “антирейтинг”. Проти Білютки Мазюник теж переможе за тою ж логікою.

Але якщо на вибори йдуть всі троє, то переможе Білютка, оскільки за нього проголосує п’ятеро людей.

Якщо ж на виборах передбачений другий тур (а другий тур передбачений не завжди), то в другий тур виходять Білютка і Луговий, Мазюник пролітає. І в цьому двобої перемагає вже Луговий, бо за нього віддадуть голоси прихильників Мазюника.

Як бачимо, перемогти може будь хто, залежить від того, як рахувати. Хто ж має по справедливості бути мером?

Раз я чув значно спрощеніше пояснення. Уявімо собі, що група людей вибирає алкоголь, який вони мають пити. Половина - за сухе вино і категорично проти горілки, друга половина - навпаки. Вони можуть навіть побитися, але якщо б їм запропонувати пиво, то вийшло б що пиво задовільняє усіх. Просто пиво, умовно кажучи, не проходить в другий тур.

Проблему справедливості виборів придумав не я. Є вчені, які серйозно досліджують цю проблему. Якщо цікаво - можете багато чого знайти на цю тему.